За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю"Атем"

про стягнення 542 638, 40 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Петрова Я.М.

від відповідача: Менюк С.А., Ікранов О.А.

Обставини справи :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 491 832, 50 грн. за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., 26 062, 80 грн. –пені, 5 044, 41 грн. –3% річних та 19 698, 54 грн. –інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.07.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судових засіданнях 13.07.2011 р. та 03.08.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошувалась перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. розгляд справи відкладено у зв’язку з неявкою у судове засідання представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 р. строк вирішення спору продовжено на п’ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011 р. провадження у справі № 51/210 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю"Атем" про стягнення основного боргу у розмірі 91 000,00 грн. припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі провадження у справі відповідач надав відзив на позовну заяву у якому зазначає, що позивач не виконав свого обов’язку щодо надіслання відповідачу протягом 3 днів після поставки товару відповідного рахунку-фактури, що обумовлено п. 4.8. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а відтак –строк виконання зобов’язання відповідача по оплаті не настав. Також відповідач зазначає, що поставлений позивачем товар у період з 03.01.2011 р. до 29.01.2011 р. є неналежної якості, що підтверджується актом від 29.03.2011 р. про що, як зазначає відповідач, позивач був повідомлений.

Крім того, відповідач надіслав на адресу позивача претензію № 18/05 від 18.05.2011 р. у якій вимагав компенсувати збитки та забрати невикористаний відповідачем неякісний товар на загальну суму 220 000,00 грн. Однак відповіді на зазначену претензію позивач не надав, вимоги не виконав.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заперечення щодо відзиву на позовну заяву та, посилаючись на п. 5.2. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., зазначив, що кінцевий розрахунок за товар передбачений на протязі 14 календарних днів від дати відвантаження товару, зазначеної на залізничній квитанції про приймання вантажу до перевезення. Серед іншого, позивач зазначає, що відповідач порушив процедуру встановлення параметрів якості товару, що передбачена розділом 9 договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а відтак висновки, що містить акт від 29.03.2011 р. є необ’єктивними та необґрунтованими.

Під час розгляду справи відповідач подав клопотання про призначення у даній справі судової хімічної експертизи, яке обґрунтовує необхідністю встановлення відповідності чи невідповідності поставленого товару технічним нормам.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Між тим, висновок судового експерта є доказом, який оцінюється судом в сукупності обставин справи та не є обов'язковим для господарського суду, крім того, зазначений висновок не вплине на прийняття рішення у даній справі.

Також суд відзначає, що 23.06.2011 р., тобто до порушення провадження у справі № 51/210, до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" про повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" без розгляду з тих підстав, що позивачем не надіслано на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Разом з тим, суд відзначає, що до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" додано фіскальний чек поштової установи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку від 05.03.09 р. № 270 (270-2009-п) є розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв’язку.

Крім того, повернення позовної заяви в порядку ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є неможливим після порушення провадження у справі.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві на позов та зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю"Атем" не отримувало від позивача рахунків на оплату товару відповідно до п. 5.2. договору.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 07.09.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

23.12.2010 року між сторонами був укладений договір поставки № 12/10-1, за умовами якого позивач зобов’язався поставити та передати у власність відповідачу товар, а відповідач - прийняти товар та оплатити на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов’язується поставити товар за заявкою відповідача у відповідності до п. 4.3., за реквізитами, у кількості, за марками та цінами, визначеними специфікаціями до зазначеного договору, який є невід’ємною частиною договору.

Згідно з п. 4.8. договору протягом трьох робочих днів від дати відвантаження продукції позивач направляє відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну.

Пунктом 5.1. договору визначено, що ціни на поставлений товар встановлюються в специфікаціях до діючого договору, на умовах, вказаних п. 4.1. діючого договору.

Відповідно до п. 5.2. договору оплата товару за діючим договором здійснюється відповідачем на умовах передплати вартості залізничного тарифу, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом трьох банківських днів від дати виставлення продавцем рахунку-проформи. Остаточний розрахунок здійснюється сторонами з врахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно з рахунком-фактурою протягом 14 календарних днів від дати відвантаження.

Згідно з п. 11.1. договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. діючий договір вступає в силу з дати його підписання сторонами. Строк дії договору до 31.12.2011 р., але не раніше виконаних обов’язків, які виникли за діючим договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 956 832, 50 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач здійснив оплату отриманого ним за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. лише частково, на загальну суму 556 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.

10.05.2011 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 64 від 05.05.2011 р. у якій просить сплатити суму боргу в розмірі 493 637,26 грн.

Однак відповідач відповіді не претензію не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконує зобов’язання щодо сплати за поставлений товар за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 400 832,50 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 062, 80 грн., 19 698, 54 грн. –інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 5 044, 41 грн. за період з 14.01.2011 р. до 18.03.2011 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 12/10-1 від 23.12.2010 р. є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положенням ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Умовами договору поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., а саме: п. 5.2., на позивача покладено обов’язок направити відповідачу рекомендованою поштою з квитанцією підтвердження сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну та встановлено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється сторонами з урахуванням дати фактичного відвантаження кожної партії згідно за рахунком-фактурою.

Тож, з вищенаведеного випливає, що обов’язок оплати отриманого за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару для відповідача ставиться в залежність від отримання ним від позивача відповідних рахунків-фактур.

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується сторонами, рахунки-фактури на оплату вартості поставленого за договором № 12/10-1 від 23.12.2010 р. товару відповідачу надіслані не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. а

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що строк оплати вартості товару, отриманого за договором поставки № 12/10-1 від 23.12.2010 р., станом на день прийняття рішення у даній справі для відповідача не настав, оскільки ним не було вручено/надіслано відповіачу відповідних рахунків-фактур, а відтак –вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 400 832,50 грн. не підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 26 062, 80 грн., 19 698, 54 грн. –інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 5 044, 41 грн. за період з 14.01.2011 р. до 18.03.2011 р.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, право на стягнення неустойки, а також 3% річних та інфляційних нарахувань настає у зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання.

Разом з тим, у даному випадку відбулось прострочення кредитора, тобто, позивача у справі та відсутнє у відповідача, а відтак –відсутні підстави нарахування неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Кислотоупор ЛТД" у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.10.2011 р.