Суть спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача, Фонду комунального майна Сімферопольської ради, та просить суд визнати незаконною відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради в приватизації приміщень, розташованих по АДРЕСА_2, та зобов’язати відповідача, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21.10.2010р. № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації", підготувати документи та провести необхідні заходи з приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вказаного нежитлового приміщення (а.с. 2-4, т. 1).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач, відмовивши позивачеві в приватизації шляхом викупу, порушив право позивача, передбачене пунктом 51 Закону України "Про державну програму приватизації" (1723-14) , а також рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання від 01 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації".

Заявою від 19 травня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України (а.с. 37, т. 1).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 травня 2011 судом прийнята заява про уточнення позовних вимог.

Також, ухвалою господарського суду АР Крим від 19 травня 2011 року провадження у справі було зупинено, призначено судову будівельно-технічну експертизу, матеріали справи були направлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз" (а.с. 45-46, т.1).

27 липня 2011 року до господарського суду АР Крим від Харківського інституту судових експертиз надійшов висновок експертизи та матеріали справи № 5002-33/1513-2011 (а.с. 67-116).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 28 липня 2011 року провадження по справі № 2-33/1513-2011 поновлено, розгляд справи призначений на 18 серпня 2011 року (а.с. 117, т. 1).

Ухвалою суду від 18 серпня 2011 року до участі у справі були залучені у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Сімферопольська міська рада та комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя (а.с. 124-125, т. 1).

Також, ухвалою господарського суду АР Крим від 18 серпня 2011 року за клопотанням представника позивача (а.с. 121, т. 1) строк розгляду даної справи був продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України на 15 днів.

В судовому засіданні, призначеному на 06 вересня 2011 року, позивачем надані уточнення до позовних вимог (а.с. 10-12, т. 2).

Так, позивач просить визнати відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на реалізацію права з приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, нежитлового приміщення, площею 50.85 кв.м. по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, викладену в листі вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, – незаконною, а також зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу, способом підготування до продажу та надання проекту договору купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 орендоване нежитлове приміщення, площею 50.85 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя у відповідності з порядком викупу об’єктів приватизації, визначеного Фондом державного майна України.

Відповідач, в судовому засіданні заперечував проти прийняття даних уточнень до розгляду, мотивуючи свої заперечення тим, що частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову. Такого права позивача, як уточнити позовні вимоги, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не передбачено.

Однак, суд має зазначити, що в своїй заяві від 06 вересня 2011 року позивач лише конкретизував прохальну частину позову. В даному випадку позивачем не був змінений ані предмет позову, ані змінені його підстави.

У зв'язку з тим, що позивач не може бути позбавлений права конкретизувати свої вимоги, а у даному випадку не мало місця пред’явлення нових вимог, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача від 06 вересня 2011 року до розгляду.

Позовні вимоги відповідачем не визнані. У відзиві на позов (а.с. 131-134 т. 1), відповідач зазначив, що обраний позивачем спосіб захист свого праву не передбаченій ані законом, ані договором оренди, що в свою чергу є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач зазначив, що підставою для відмови позивачу в реалізації його права на приватизацію з’явилася невизначеність статусу спірних приміщень, Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради не було відомо чи є ці приміщення допоміжними або ні, у зв'язку з чим, за твердженням представника відповідача, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради був позбавлений можливості виконати рішення Сімферопольської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 1070.

Третя особа, Сімферопольська міська рада, надала суду пояснення відповідно до яких в позові просить відмовити, за мотивами, що викладені в поясненнях (а.с. 135-139, т. 1).

Третя особа, комунальне підприємство Житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

Позивач, ОСОБА_1, є суб’єктом підприємницької діяльності на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_1 з 08 жовтня 1999 року (а.с. 7, т. 1).

У зв'язку зі зміною прізвища з ОСОБА_1 (свідоцтво про зміну від 17 серпня 2010 року, а.с. 8 т. 1), 04 квітня 2011 року свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1 з 08 жовтня 1999 року було замінено на нове НОМЕР_2 (а.с. 9 т. 1).

29 грудня 2006 року між Житлово-експлуатаційним об’єднанням Київського району (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень, що належать до комунальної власності міста Сімферополя № 65/2 (а.с. 20-21, т. 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець, на підставі рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 287/4 від 26 грудня 2006 року передає, а орендар приймає в термінове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, площею 50.85 кв.м., що знаходяться на балансі ЖЕО Київського району, вартість яких визначена відповідно до акту оцінки від 30 листопада 2006 року та складають 64191.00 грн.

Приміщення передаються в оренду для здійснення підприємницької діяльності в сфері надання побутових послуг населенню – розміщення перукарні.

Договір укладений на строк з 01 січня 2007 року до 01 грудня 2007 року включно (пункт 10.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Житлово-експлуатаційного об’єднання Київського району м. Сімферополя з клопотанням про надання дозволу на проведення ремонтних робіт в приміщенні, що нею орендується.

Відповідно до листа № 5ж1-12/1633 від 07 вересня 2009 року орендодавцем, Житлово-експлуатаційним об’єднанням Київського району м. Сімферополя, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 наданий дозвіл на виконання ремонтних робіт (а.с. 10, т. 1).

Також, листом від 20 листопада 2009 року орендодавець додатково повідомив орендаря, що для здійснення підприємницької діяльності та утримання орендованого приміщення в задовільному стані, доцільно виконати ремонт в приміщенні по АДРЕСА_2, за рахунок власних коштів без компенсації з боку орендодавця (а.с. 11, т. 1).

рішенням виконавчого комітету Київської районної ради міста Сімферополя № 207/10 від 30 листопада 2010 року вирішено продовжити строк дії договору оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до 31 грудня 2011 року (а.с. 22, т. 1).

21 жовтня 2010 року рішенням 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання № 1070 затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації (а.с. 18, т. 1).

Так, відповідно до витягу із додатку до рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 приміщення по АДРЕСА_2, підлягають приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 19, т. 1).

Позивач стверджує, що з метою викупу зазначеного об’єкту, він звернувся до органу приватизації – Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради з відповідною заявою про здійснення заходів для підготування до продажу об’єкту малої приватизації.

Листом від 30 листопада 2010 року відповідач, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, повідомив, що на даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу законодавчо не врегульовані, у зв'язку з чим провести заходи з приватизації цих приміщень не надається можливим (а.с. 17, т. 1).

З огляду на наведене, позивач звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить суд визнати відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на реалізацію права з приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, нежитлового приміщення, площею 50.85 кв.м., по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі КП ЖЕО Київського району м. Сімферополя, викладену в листі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, – незаконною, а також зобов’язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу, способом підготування до продажу та надання проекту договору купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на орендоване нежитлове приміщення, площею 50.85 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя у відповідності з порядком викупу об’єктів приватизації, визначеного Фондом державного майна України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами в процесі приватизації майна, що належить Автономній Республіці Крим, вони повинні регулюватися Законом України від 18 травня 2000 року № 1723-ІІІ (1723-14) , яким затверджено Державну програму приватизації на 2000-2002 рр., Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , а також Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Так, відповідно до статті 1 Закону України № 1723-ІІІ від 18 травня 2000 року державна програма приватизації на 2000 - 2002 роки визначає основні цілі, пріоритети, завдання та способи приватизації державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, та відчуження комунального майна, групи об'єктів, які підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації державного майна та надходження коштів від приватизації до Державного бюджету України та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми.

Статтею 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачена можливість приватизації об’єкту оренди, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 48 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000-2002 роки" (1723-14) встановлено, що продаж об'єктів групи "А" здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та вказаної програми.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизацією державного майна - є відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до Закону, з метою підвищення соціально економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до Державної програми приватизації на 2000 - 2002 рр., затвердженої Законом України від 18 травня 2000 р. №1723-ІІІ (1723-14) , а саме - пункту 51, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна, орендар одержує право на викуп цього майна, якщо він за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше ніж 25 % залишкової (відновної за урахуванням зносу) вартості майна.

Таке право орендар одержує у разі прийняття за власною ініціативою органом приватизації рішення про приватизацію об'єктів групи "А".

Як вже було зазначено, з метою приведення орендованого нерухомого майна в стан, придатний для подальшої експлуатації, упередження його подальшого руйнування, згідно з пунктом 5.4 договору оренди, відповідно до якого орендар зобов’язаний своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованих приміщень за погодженням з орендодавцем та балансоутримувачем, позивач звернувся до орендодавця з відповідним клопотанням.

08 вересня 2009 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Акрополь" (підрядник) укладений договір підряду (а.с. 93-94, т. 1), відповідно до пункту 1.2 замовник взяв на себе зобов’язання прийняти та оплатити роботи з ремонту нежитлового приміщення по АДРЕСА_2

Вартість договору склала 30343.00 грн. (пункт 2.1 договору підряду).

Також, з матеріалів справи вбачається, що умови даного договору підряду сторонами виконані в повному обсязі (а.с. 95-116, т. 1).

Відповідно до аудиторського висновку незалежної аудиторської фірми з підтвердження джерела фінансування невідокремлених поліпшень орендованих приміщень, розташованих по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі, фінансування таких поліпшень проведено приватним підприємцем ОСОБА_1 у жовтні 2009 року за рахунок власних коштів та документально підтверджується в сумі 26592.00 грн. (а.с. 12-14, т. 1).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 травня 2011 року провадження у справі було зупинено, призначено судову будівельно-технічну експертизу, матеріали справи були направлені до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судових експертиз" (а.с. 45-46, т. 1).

Відповідно до висновку № 23 судово-економічної експертизи від 11 липня 2011 року проведеного товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи" (а.с. 67-88, т. 1) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 проведені невід’ємні поліпшення приміщення, розташованого по АДРЕСА_2, загальною площею 50.58 кв.м., яке було передано їй за договором оренди № 65/2 від 29 грудня 2006 року на суму 26592.00 грн., а з урахуванням висновків експерту – будівельника, фактична вартість робіт склала 29941.00 грн. Оплачено суму 30343.00 грн.

Одночасно, експертизою було встановлено, що нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, загальною площею 50.58 кв.м., не є допоміжним приміщенням житлового будинку.

Таким чином, враховуючи, що вартість спірних нежитлових приміщень визначена в пункті 1.1 договору оренди від 29 грудня 2006 року (а.с. 20, т. 1) та складає 64191.00 грн., суд дійшов висновку, що орендарем, ОСОБА_1, було здійснено поліпшень орендованого майна вартістю, більш ніж 25% вартості орендованого майна, що зумовлює її право на приватизацію цих приміщень, передбачене пунктом 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, що знайшло своє відображення та було закріплене рішенням Сімферопольської міської ради № 1070 від 21 жовтня 2010 року.

Статтею 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначено коло осіб, які можуть бути продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, а саме: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.

Продавцями об'єктів приватизації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, є органи по управлінню її майном, створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим, тобто у даному випадку Фонд майна Автономної Республіки Крим.

Аналогічні положення щодо органів, які можуть здійснювати приватизацію, викладені у статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна". Такими органами є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо майна, яке є державною власністю; органи приватизації в Автономній Республіці Крим - щодо майна, яке є у власності Автономної республіки Крим; органи, створені відповідними місцевими радами та їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними - щодо майна, яке перебуває у комунальній власності. Названі органи складають єдину систему державних органів приватизації в Україні, повноваження яких визначено частиною 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Статтею 3 зазначеного Закону передбачено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу. Включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців. Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву про включення підприємства до одного із зазначених у цій статті переліків об'єктів, що підлягають приватизації (пункти 1,3,4 статті 7 Закону).

Відповідно до пункту 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації включає підприємство до відповідного переліку. Результати розгляду не пізніше, як через місяць з дня подання заяви доводяться до заявника у письмовій формі. Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом, є законодавче встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства, не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року (v014p710-00) у справі № 1-16/2000 орган приватизації зобов'язаний розглянути заяву покупця і не пізніше як через місяць повідомити його про результати її розгляду. Відмова в приватизації можлива лише за наявності підстав, вичерпний перелік яких передбачений у цій статті Закону. Якщо підстав для відмови немає, орган приватизації включає конкретні підприємства до переліку об'єктів приватизації і направляє цей перелік органу, який його затверджує. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається цим органом самостійно, окрім випадків, визначених законами. Зокрема, викуп застосовується у випадках, передбачених статтею 11 Закону та іншими законами, і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.

Конституційний Суд України також вказав, що, виходячи з того, що спосіб приватизації визначає орган, який затверджує переліки об'єктів малої приватизації, положення частини 5 статті 7 Закону слід розуміти таким чином, що орган приватизації, який отримав заяву від покупця, зобов'язаний розглянути її та в разі відсутності підстав для відмови, включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або відмовити у приватизації.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року (v014p710-00) у справі N 1-16/2000 вирішено, що положення частини 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" слід розуміти так, що органи приватизації зобов'язані розглянути подані покупцями заяви та у разі відсутності встановлених цим Законом підстав для відмови у приватизації включити конкретне підприємство до переліку об'єктів, що підлягають приватизації у встановлений спосіб, або прийняти рішення про відмову в приватизації.

Як вже зазначалося, 21 жовтня 2010 року рішенням 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання № 1070 затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації (а.с. 18, т. 1).

Так, відповідно до витягу із додатку до рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 приміщення по АДРЕСА_2 у м. Сімферополі підлягають приватизації шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 19, т. 1).

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України (436-15) у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

- визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом;

- готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

- проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

- замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Так, з матеріалів справи вбачається, що листом вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року (а.с. 17, т. 1) Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради відмовив ОСОБА_1 в проведенні заходів з приватизації орендованих нею приміщень, посилаючись на те, що на даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу законодавчо не врегульовані.

В процесі розгляду даної справи, представник відповідача підтвердив дані обставини та пояснив, що оскільки Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради не був відомий статус спірних приміщень, подальше проведення приватизації здавалося неможливим.

Однак, суд вважає таки доводи представника відповідача хибними, а відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства виходячи з наступного.

Так, частиною 7 пункту 1 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Отже, Фонд комунального майна не був позбавлений можливості залучити відповідних спеціалістів для встановлення статусу спірних приміщень.

Так, відповідно до висновку № 23 судово-економічної експертизи, призначеної в межах розгляду даної справи, від 11 липня 2011 року, проведеного товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи", нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, загальною площею 50.58 кв.м., не є допоміжним приміщенням житлового будинку (а.с. 67-88, т. 1).

При цьому, суд звертає увагу на те, що незважаючи на те, що було встановлено, що спірні приміщення не є допоміжними, що було єдиною підставою для відмови позивачу в реалізації його права на їх приватизацію, представник відповідача продовжував наполягати на відмові в позові, як він стверджував з процесуальних підстав.

Також, представник відповідача посилався на наявність у вимогах позивача переддоговірного спору, з огляду на вимогу виконати рішення Сімферопольської міської ради № 1070 від 21 жовтня 2010 року, у тому числі шляхом надсилання проекту договору.

Суд не може погодитися з такими висновками представника відповідача, з огляду на положення пункту 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", відповідно до якого, з прийняттям рішення про включення об'єкта до одного з переліків, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України (436-15) у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньорічний рівень таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку.

Крім того, серед повноважень, визначених Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , законодавець, зокрема, надав органу приватизації право на здійснення повноважень власника державного майна у процесі приватизації; здійснення продажу майна, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнє військове майно, що набуло статусу цивільного, а також акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств; затвердження планів приватизації майна, що перебуває у державній власності, планів розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації; укладення угод щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації та їх продажу; укладення договорів на проведення незалежної оцінки майна в процесі його приватизації; укладення у випадках, передбачених законодавством, угод щодо проведення екологічного аудиту об'єктів приватизації; контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна; здійснення продажу земельних ділянок державної власності, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Отже, законодавець однозначно передбачив повноваження щодо укладення договорів купівлі-продажу в процесі приватизації, поклавши їх саме на орган приватизації, тобто на Фонд майна АР Крим.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що правовідносини сторін щодо укладення договору купівлі-продажу у даному випадку не можуть регулюватися положеннями статті 181 та статті 188 Господарського кодексу України, а є виконанням Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради обов’язків, встановлених рішенням Сімферопольської міської ради № 1070 від 21 жовтня 2010 року, положень Закону України "Про державну прогарму приватизації" (1723-14) та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , покладених на Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради як на орган приватизації.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі - продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державного майна України.

В свою чергу, Наказом Фонду державного майна України "Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу" від 22 серпня 2005 року № 2411, зареєстрованого в Міністерством юстиції України 14 вересня 2005 року за № 1045/11325 (z1045-05) , затверджено примірний договір купівлі-продажу окремого індивідуально визначеного майна, у тому числі будівлі (споруди, приміщення), що підлягає продажу шляхом викупу".

Укладенню вищевказаного договору купівлі - продажу передує процедура підготовки об'єкту малої приватизації до продажу, яку здійснює відповідач, відповідно до Положення "Про Фонд майна Автономної Республіки Крим", затвердженого Постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 02.11.1995 р. №325 (rb0325001-95) та норм Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію" (2171-12) ), яка включає в себе: визначення ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу; підготовка та публікація інформації про об'єкти малої приватизації; інші дії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач незважаючи на вищезазначене рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 05-го скликання № 1070 від 21 жовтня 2010 року, яким вже був затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, у тому числі і приміщення по АДРЕСА_2, шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с. 18, 19, т. 1) відмовив позивачу в здійсненні відповідних заходів, про що повідомив позивача листом від 30 листопада 2010 року (а.с. 17, т. 1).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частинами 1,2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Також, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, спонукання до виконання певних дії (виконання обов’язку в натурі).

Таким чином, суд, з огляду на те, що право позивача на приватизацію даних приміщень шляхом викупу прямо передбачене статтею 51 Закону України "Про державну програму приватизації на 2000- 2002 роки" та рішенням Сімферопольської міської ради від 21 жовтня 2010 року № 1070, а правові підстави для ухилення від виконання свого обов’язку у Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради відсутні, суд задовольняє позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині зобов’язання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради провести відповідну процедуру приватизації.

Одночасно, суд вважає, що провадження у справі в частині вимог про визнання незаконної відмови Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на реалізацію права з приватизації об’єкту оренди шляхом викупу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, нежитлового приміщення, площею 50.85 кв.м., по АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя, викладеної в листі Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, - підлягає припиненню з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

В своїй позовній заяві позивач просить визнати незаконною відмову Фонду комунального майна, оформлену листом № 45-К від 30 листопада 2010 року (а.с. 2-4, т. 1).

Згідно з пунктом 6.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26 січня 2000 року (v5_35800-00) з наступними змінами та доповненнями, не підлягають розгляду господарськими судами, зокрема, заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформацій, роз'яснень і т. п., які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій.

У разі надходження заяв про визнання недійсними актів, зазначених у цьому підпункті, господарський суд повинен відмовити у їх прийнятті з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 ГПК, а у разі помилкового прийняття позову - припинити провадження у справі згідно з пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, відмова Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, викладена в листі вих. № 45-К від 30 листопада 2010 року, не є актом, який носить обов’язковий характер, у зв'язку з чим суд припиняє провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, понесені позивачем у зв’язку зі сплатою державного мита та витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відносяться на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

В судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 09 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) виконати рішення 65-ої сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 21 жовтня 2010 року № 1070 "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації" в частині приватизації шляхом викупу, способом підготування до продажу та надання проекту договору купівлі-продажу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на орендоване нежитлове приміщення, площею 50.85 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі комунального підприємства житлово-експлуатаційне об’єднання Київського району м. Сімферополя у відповідності з порядком викупу об’єктів приватизації, визначеним Фондом державного майна України

3. Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) 85.00 грн. – державного мита та 118.00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.