Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус-Дискаунт"

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюмонт-Укр Сауз"

про визнання договору недійсним та стягнення 98000грн.

Колегия суддів господарського суду

Одеської області у складі

Головуючий суддя Демешин О. А.

Суддя Погребна К.Ф.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність

від відповідача: ОСОБА_3 –довіреність

від третьої особи : не з`явився

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус-Дискаунт"(далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та доповненнями позову до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору оренди не житлового приміщення від 01.06.2010р. та стягнення 98000грн., з яких 78000грн. збитків та 20000грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Дюмонт-Укр Сауз".

Позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач з позовом не згоден з підстав, викладених у відзиві.

01.06.2010р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТОВ "Цитрус Дискаунт" було укладено договір оренди нежитлового приміщення відповідно до умов якого відповідач зобов`язався передати у платне строкове користування позивачу нежитлове приміщення загальною площею 94,8кв.м. по АДРЕСА_1, а позивач зобов`язався сплачувати відповідачу орендну плату за користування вказаним приміщенням.

По Акту прийому-передачі від 01.06.2010р. відповідач передав, а позивач прийняв в оренду зазначене приміщення відповідно до Договору оренди не житлового приміщення від 01.06.2010р.

Також, 01.06.2010р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 та ТОВ "Цитрус Дискаунт" було укладено договір про надання послуг у сфері рекламної діяльності відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_7 зобов`язалась надати послуги з планування та проведення рекламних компаній щодо відкриття та функціонування магазину ТОВ "Цитрус Дискаунт" за адресою: АДРЕСА_1

02.06.2010р. було укладено договір комісії між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 та ТОВ "Цитрус Дискаунт" відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_8 у зв`язку з відкриттям нового магазину ТОВ "Цитрус Дискаунт" за адресою:АДРЕСА_1, зобов`язався укласти від свого імені та за рахунок позивача договір поставки товарів, відповідно до Додатку №1 до вказаного договору комісії.

Як стверджує позивач в позовній заяві, в подальшому ФОП ОСОБА_1 у телефонному режимі повідомила ТОВ "Цитрус Дискаунт" про відсутність у неї намірів припиняти орендні відносини з попередніми орендарями вищезазначеного приміщення та про неможливість зайняття позивачем цього приміщення.

У зв`язку з цим позивач розірвав, укладені з ФОП ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_8 договори із сплатою штрафних санкцій зазначеним особам за дострокове розірвання договорів. Зокрема, по платіжному дорученню №5398 від 21.06.2010р. фізичній особі підприємцю ОСОБА_7 позивач сплатив штрафні санкції в розмірі 30000грн., а Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 по платіжному дорученню № 5397 від 21.06.2010р. позивач сплатив штрафні санкції в розмірі 9000грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди та стягнення збитків і моральної шкоди –позивач посилається на статтю 230 ЦК України, стверджуючи, що його було введено в оману про наявність у відповідача орендних правовідносин на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - з іншою особою.

Оскільки частиною 2 статті 230 ЦК України передбачено відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, що завдані у зв'язку з вчиненням недійсного правочину –позивач просить стягнути з відповідача 78000грн. ((30000грн. + 9000грн.) х 2 = 78000грн.) збитків і 20000грн. моральної шкоди

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що на момент укладення спірного договору, тобто, на 01.06.2010р., будь-яких орендних відносин по вищевказаному нежитловому приміщенню з іншими особами –у нього не існувало.

Крім того, як стверджує відповідач, товариством з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" приміщення було прийнято по акту приймання-передачі від 01.06.2010р. –без зауважень.

Також, відповідач вважає, що докази, надані позивачем в підтвердження своїх позовних вимог (службові записки від 01.06.2010р. та від 05.06.2010р., листи позивача від 10 та 16 червня 2010р.) не можуть вважатися належними доказами по справі, оскільки вони складені працівниками позивача, тобто –заінтересованими особами.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Статтею 230 ЦК України, на яку посилається прозивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, встановлено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону

в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно частини 1 статті 229 ЦК України - істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Позивач стверджує, що під час укладання спірного договору відповідачу було відомо про існування діючого договору оренди цього ж приміщення з іншою особою. Тобто, на думку позивача, ФОП ОСОБА_1 замовчувала існування обставин, наслідком яких було неможливим використання приміщення за цільовим призначенням.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно 01.09.2007року між ФОП ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Евросеть-Юг" (правонаступником якого є третя особа без самостійних вимог на предмет спору по цій справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюмонт-Укр Сауз") було укладено договір № 104 оренди нежитлового приміщення за адресою:АДРЕСА_1. Зазначений договір був укладений терміном на 35 місяців з моменту прийняття об`єкта оренди по акту приймання-передачі, тобто –до 01.08.2010р., беручи до уваги, що акт приймання-передачі був складений 01.09.2007року.

Однак, додатковою угодою від 31.05.2010р. сторони договору № 104 від 01.09.2007р. домовились про його розірвання з 31.05.2010р.

По Акту приймання-передачі (повернення) приміщення від 31.05.2010р. Орендар (ТОВ "Евросеть Юг" повернув, а Орендодавець (ФОП ОСОБА_1.) прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м.Одеса, вул..Добровольського, 98

Зазначеним спростовуються твердження позивача про обтяження об`єкту оренди на момент укладення з відповідачем спірного договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010р., оскільки з 31.05.2010р. приміщення по пр-ту Добровольського, 98 не орендувалося іншими особами.

Пунктом 2.1. спірного договору встановлено, що вступ орендаря (ТОВ "Цитрус Дискаунт") у володіння та користування приміщенням наступає з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі приміщення.

Такий Акт було складено 01.06.2010р. Таким чином, з вказаної дати ТОВ "Цитрус Дискаунт" прийняло у володіння та користування нежитлове приміщення з адресою:

АДРЕСА_1.

При підписанні зазначеного Акту приймання-передачі з боку орендаря (ТОВ "Цитрус Дискаунт") не було висловлено будь-яких зауважень, у тому числі –з приводу неможливості використання приміщення за цільовим призначенням через знаходження в ньому інших осіб.

Тим самим позивач підтвердив відсутність перешкод та обтяжень щодо користування спірним приміщенням.

Навіть, якщо в приміщенні під час укладання спірного договору і знаходилось певне майно попереднього орендаря, наприклад касовий апарат, належний ТОВ "Евросеть Юг", звітність по якому за адресою: АДРЕСА_1, надавалась органам державної податкової служби в період після 01.06.2010р. –то підписанням вищевказаного Акту приймання-передачі від 01.06.2010р. позивач погодився з цим обтяженням і без зауважень прийняв приміщення в користування. Подальші правовідносини з приводу перешкод в користуванні приміщенням та звільнення його від майна стосувались тільки ТОВ "Цитрус Дискаунт", як належного орендаря, та ТОВ "Евросеть Юг", і спори з питань усунення перешкод в користуванні майном мали вирішуватись у встановленому законом порядку між вказаними особами.

Таким чином, суд вважає недоведеним факт введення відповідачем в оману позивача під час укладення договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010року, що унеможливлює задоволення позовних вимог про визнання цього договору недійсним.

Оскільки частина 2 статті 230 ЦК України відшкодування збитків у подвійному розмірі та моральної шкоди, безпосередньо пов`язує з недійсністю правочину, а для визнання договору оренди від 01.06.2010р. недійсним підстави відсутні –то у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 78000грн. збитків та 20000грн. моральної шкоди, також, слід відмовити.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд,

У задоволенні позову відмовити повністю

рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 08.09.2011р. .