( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs20111350) ) ( Додатково див. постанову Одеського апеляційного господарського суду (rs18622593) )

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Водній Мир",

м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9, код ЄДРПОУ 30396682

відповідач: Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"

01004, м. Київ, б-р Шевченка/вул. Пушкінська, 8/29, код 14359319

в особі відділення "Миколаївська регіональна дирекція"ПАТ "ВТБ Банк"

54029, м. Миколаїв, пр-т Леніна, 55

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КІВІТ"

54050, м. Миколаїв, вул.. Металургів, 32, кв. 10, код 20917692

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мир Продуктів", м. Миколаїв,

вул. Новозаводська, 9, код 32092878

про: визнання недійсним договору про надання овердрафту № 05КБ/2009-О від 25

вересня 2009 року.

Суддя А.К.Семенов

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №1 від 10.05.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 708/11.5.2 від 16.08.2011 року

від 3-ої особи ТОВ "КІВІТ": не присутній

від 3-ї особи ТОВ "Мир Продуктів": не присутній

СУТЬ СПОРУ:

Позов поданий про визнання недійсним договору про надання овердрафту № 05КБ/2009-О від 25 вересня 2009 року, укладеного між публічним акціонерним товарист-вом "ВТБ Банк"та товариством з обмеженою відповідальністю "Водній Мир".

Позовні вимоги обґрунтовуються недотриманням відповідачем вимог ст. 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів", що обумовило порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідач свого представника у судове засідання направив, відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду від 27.05.2011 року та 05.08.2011 року документи надав, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

30.08.2011 року від позивача надійшло клопотання вих. №79 про передання справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва на підставі ст. 15 та 17 ГПК України.

Представник відповідача проти задоволення клопотання заперечує в усній формі.

Клопотання позивача від 30.08.2011 року вих. №79 про передання справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва на підставі ст. 15 та 17 ГПК України, задоволенню не підлягає з наступного.

У поданому клопотанні позивач зазначив, що відділенню "Миколаївська регіональна дирекція"ПАТ "ВТБ Банк"не надано повноважень представляти інтереси ПАТ "ВТБ Банк"як відповідача при розгляді справ в судах.

Подане клопотання позивач мотивує тим, що коло повноважень відособленого підроз-ділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони в справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою.

Положенням про відділення "Миколаївська регіональна дирекція"ПАТ "ВТБ Банк"зокрема п.п. 1.4 такі повноваження відділенню не надані, а тому справу слід передати для подальшого розгляду та вирішення спору по суті до господарського суду м. Києва за територі-альною підсудністю, оскільки юридична особа –ПАТ "ВТБ Банк"зареєстровано в м.Києві.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва в усній формі заперечує мотивуючи це тим, що коло повноважень визначається установчими документами юридичної особи, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або дові-реністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. Про це також зазначено в п.28 листа Вищого господарського суду України №01-08/530 від 29.09.2009 (v_530600-09) року.

У пункті 9 довіреності від 30.03.2011 року (а.с. 91-92), наданої директору відділення "Миколаївська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"Волошиній В.М. зазначено: "Здійснювати повноваження сторони у справі … з правами і обов’язками, наданими законом … відповідачу…".

Отже, відділенню "Миколаївська регіональна дирекція ПАТ "ВТБ Банк"надане право бути відповідачем в справі.

За таких обставин, в задоволенні цього клопотання відмовлено.

30.08.2011 року в судовому засіданні представником позивача заявлено усне клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з необхідністю підготування та надання суду та відповідачу письмових заперечень на відзив.

Представник відповідача проти задоволення цього клопотання заперечує.

Клопотання позивача про перенесення розгляду справи на більш пізній строк для надання письмових пояснень на відзив відповідача задоволенню не підлягає з наступного.

Представник відповідача проти задоволення клопотання представника позивача заперечує, вважає заявлене представником позивача клопотання недобросовісним використан-ням прав, наданих стороні ст. 22 ГПК України та направленим на затягування судового про-цесу.

Господарський суд з представником відповідача погоджується та вважає, що оскільки відзив був отриманий позивачем ще в червні 2011 року, у нього було достатньо часу скористатися наданим йому ст. ст. 22 ГПК України правом та підготувати письмові заперечення на відзив, але він своїм правом не скористався.

За таких обставин, в задоволенні цього клопотання відмовлено.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 30.08.2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Обставини справи.

У поданій позовній заяві позивач вказує, що 25 вересня 2009 року між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником усіх прав та зобов’язань якого (після зміни організаційно правової форми) є публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"(далі –відповідач, за договором банк) та ТОВ "Водній Мир"(далі –позивач, за договором позичальник) був укладений договір про надання овердрафту № 05КБ/2009-О.

До позовної заяви ТОВ "Водній Мир"додані договори поруки №05КБ/2009/П-1 та №05КБ/2009/П-2, які укладені 25 вересня 2009 року між відповідачем та ТОВ "КІВІТ"і ТОВ "Мир Продуктів"(далі - треті особи).

Позивач просить суд визнати недійсним договір про надання овердрафту №05КБ/2009-О від 25 вересня 2009 року. В обґрунтування позову, як вже вище вказано посилається на недотримання відповідачем вимог ст. 11,15 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме ненаданням позивачеві під час укладання договору овердрафту №05КБ/2009-О від 25 вересня 2009 року відомостей та інформації про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридич-не оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Це обумовило порушення вимог ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані ухвалами суду від 27.05.2011 року та 05.08.2011 року документи надав, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі, мотивуючи це тим, що обмежень прав позивача, як споживача послуг зі сторони від-повідача не було, вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) дотримані, порушень вимог ст. 203 Цивільного кодексу України не було.

На обґрунтування відзиву відповідач надав господарському суду ряд документі, які містять всю необхідну для укладення договору інформацію, у тому числі ту, котра зазначена у статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"(аркуші справи 40-53).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "КІВІТ"та ТОВ "Мир Продуктів", як вже вище вказувалося, у судове засідання сво-їх представників не направили, пояснень по суті позовних вимог не надали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з нижченаведеного.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обста-вини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Господарський суд, вирішуючи спір зобов’язаний встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, а саме:

- невідповідність змісту угоди вимогам закону;

- недодержання встановленої форми угоди;

- неправоздатність сторін за угодою;

- неправомірність дій сторін.

Всупереч вимог статті 33 ГПК України позивачем не подано доказів стосовно того, що оскаржений договір не відповідає чинному законодавству, а саме, що має таки пороки:

- пороки змісту (зміст договору суперечить Цивільному Кодексу України (435-15) , іншим ак-

там цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства);

- пороки форми (договір вчинений не в формі, встановленій законом);

- пороки суб’єктного складу (особи, які вчинили вказаний договір, не мали необхід-

ний обсяг цивільної дієздатності;

- пороки волі і спрямованості волевиявлення (волевиявлення хоча б одного учасника

цього договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі, а сам договір

не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).

Надані відповідачем господарському суду документи, зокрема, анкета –заявка та протокол №13 зборів учасників ТОВ "Водний мир"від 28.07.2009 року №13 спростовують твердження позивача, щодо ненадання йому відповідачем необхідних відомостей, які потрібні при укладанні договору овердрафту. Так, кредитні умови визначені в анкеті –заявці, складеної 27.07.2009 року. А в протоколі зазначені умови на яких, в подальшому, був укладений кредитний договір між сторонами по справі та умови укладання договорів поруки між відповідачем та третіми особами.

Крім того, позивачем всупереч вимог ст. 33 ГПК України не подано доказів виникнен-ня та існування правовідносин між сторонами по справі (ТОВ "Водний мир"та ПАТ "ВТБ Банк") за договором про надання овердрафту №05КБ/2009-О від 25 вересня 2009 року, оскільки до позовной заяви ТОВ "Водний мир"додав інший договір: № 06КБ/2009-О від 30.08.2009 року (а.с. 10-20), який, до того ж, укладений між відповідачем та ТОВ "Мир про-дуктів"(аркуші справи 10-30).

ТОВ "Водний мир"не доведені ті обставини, на які він посилається у своєму позові.

За таких обставин в позові слід відмовити.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В задоволенні позовних вимог ТОВ "Водній мир"до ПАТ "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору про надання овердрафту №05КБ/2009-О від 25 вересня 2009 року відмо-вити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.