В судовому засіданні 19.08.2011 на підставі приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 23.08.2011, 14 годин 30 хвилин. В судовому засіданні 23.08.2011 оголошено перерву до 26.08.2011, 14 годин 30 хвилин.

В судове засідання 26.08.2011 представник 3-го відповідача не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем посиланням на такі обставини:

- визначення комунального підприємства безпосереднім об’єктом інвестування, про що зазначено у спірній угоді, суперечить вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) ;

- умови оспорюваної угоди, а саме пункти 3.2, 4.1, 8.4, містять вказівку на виключне право третього відповідача щодо оренди майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"та земельної ділянки, на якій розташовано вказаний парк;

- вказані положення угоди суперечать ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", шкодять інтересам власника вказаного майна, яким є територіальна громада м. Стаханова;

- умовами пункту 8.5 оспорюваної угоди передбачено, що у разі неспроможності КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"відшкодувати вартість отриманих інвестицій вказані грошові суми підлягають відшкодуванню Стахановською міською радою –позивачем у даній справі, проте рішення з даного питання позивачем не приймалося;

- умови пункту 8.5 договору суперечать приписам ст. 115 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов’язання не може створювати обов’язку для третьої особи;

- майно, що перебуває у комунальній власності, відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування; укладаючи спірну угоду, другий відповідач діяв поза межами своїх повноважень, оскільки комунальне майно належить другому відповідачеві на праві господарського відання з обмеженням правомочностей щодо зазначеного майна (ч. 1 ст. 136 Господарського кодексу України).

Перший відповідач - Фонд комунального майна Стахановської міської ради Луганської області, письмовим відзивом № 469 від 14.06.2011 на позовну заяву (том справи 1, а.с. 59 - 60) повідомив, що не має заперечень проти визнання недійсним спірного договору. Додатковими письмовими поясненнями по суті спору, зокрема, поясненнями від 18.08.2011 № 719 (том справи 2, а.с. 143 - 147) перший відповідач просив позовні вимоги задовольнити.

Письмовим відзивом № 40 від 14.06.2011 на позовну заяву (том справи 1, а.с. 26 –31), другий відповідач проти позову заперечив з таких підстав:

- спірну угоду погоджено з Фондом комунального майна м. Стаханова –першим відповідачем у справі, до відання якого відносяться такі делеговані повноваження в області управління комунальним майном, як здійснення повноважень власника комунального майна, орендодавця комунального майна та здійснення контролю за ефективністю використання та збереження комунального майна та прийняття відповідних заходів щодо його утримання та охорони;

- незважаючи на те, що позивач не є стороною спірної угоди, останній знав або міг дізнатися про факт укладення договору у день його укладення, оскільки перший відповідач є виконавчим органом позивача у справі;

- другий відповідач є самостійною юридичною особою, відповідно до пункту 7.4 статуту якої директор підприємства наділений повноваженнями щодо укладення договорів;

- на момент укладення договору другий відповідач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення інвестиційного договору з метою залучення майна та коштів;

- стаття 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у редакції, чинній на момент укладення договору, не містила обов’язкового порядку надання майна, що знаходиться у комунальній власності, виключно на конкурсних засадах;

- ст. 16 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення договору, також не містила посилання на обов’язковість надання земельних ділянок в оренду виключно на конкурентних засадах;

- земельна ділянка, на якій розміщено КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", знаходиться у другого відповідача на праві постійного користування, а тому Стахановська міська рада може розглядати питання щодо надання вказаної земельної ділянки в оренду лише після вилучення цієї земельної ділянки у другого відповідача (ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України).

Письмовим відзивом на позовну заяву (том справи 1, а.с. 40 - 42) та додатковими письмовими поясненнями по суті спору третій відповідач –фізична особа –підприємець ОСОБА_1, проти позовних вимог заперечив з підстав, аналогічних викладеним вище.

Крім того, посилаючись на той факт, що позивач дізнався або міг дізнатися про факт укладення спірної угоди саме у дату її укладення –10.08.2004, третій відповідач заявив про застосування до позовних вимог позовної давності.

17.08.2011 третій відповідач подав пояснення по справі, в яких зазначив, що метою укладення інвестиційного договору є розвиток парку, а також проведення культурно-масових заходів загальноміського масштабу. При цьому, третій відповідач зазначив, що в свою чергу другий відповідач гарантує, що після укладення спірного договору надасть право оренди майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", що, в свою чергу, дозволить інвестору займатися підприємницькою діяльністю на території парку направленою на реалізацію інвестиційного проекту та отримання доходів від підприємницької діяльності.

В процесі судового розгляду справи в обґрунтування доводів про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом другим та третім відповідачем суду було надано лист виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області № 01-26/2043 від 26.09.2006, підписаний заступником голови Стахановської міської ради І.П. Ільїновим (том справи 1, а.с. 106 - 107), в якому вказана посадова особа викладає свою правову позицію стосовно відповідності чинному законодавству договору інвестування від 10.08.2004, укладеного між другим та третім відповідачами у даній справі.

Позивач, в свою чергу, подав заперечення проти пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що Стахановська міська рада та виконавчий комітет Стахановської міської ради –це дві різні за своїм складом та компетенцією юридичні особи, які діють самостійно одна від одної, а тому інформація, що відома виконавчому комітету, не може бути обов’язково відома і міській раді. Як зазначає позивач, заступники міського голови не входять до складу міської ради та не мають права виступати від імені самої ради, яка є колегіальним органом, складається з відповідних депутатів та здійснює своє волевиявлення шляхом прийняття відповідних рішень на сесії.

В судовому засіданні 12.08.2011 позивачем заявлене письмове клопотання від 12.08.2011 про виклик в судове засідання для дачі пояснень директора КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"Типаєвої Т.В.

Вказане клопотання судом відхиляється за необґрунтованістю, оскільки вказана фізична особа є посадовою особою другого відповідача, а саме його керівником, і надає відповідні пояснення по суті спору у письмовому вигляді саме від імені другого відповідача.

Необхідність виклику Типаєвої Т.В. в іншому статусі позивач ніяким чином не обґрунтував.

В судовому засіданні 26.08.2011 представником другого відповідача заявлене письмове клопотання від 26.08.2011 № 84 про витребування доказів, а саме протоколу засідання постійної комісії Стахановської міської ради з промисловості, транспорту, екології, зв’язку, торгівлі та підприємства від 31.03.2005 з додатками до нього.

В обґрунтування заявленого клопотання другий відповідач зазначив, що на вказаному засіданні постійної комісії заслуховувала звіти про роботу комунальних підприємств, у тому числі й другого відповідача, де директор Типаєва Т.І. звітувала про фінансово-господарську діяльність підприємства, у тому числі і про вкладення інвестицій.

У підтвердження викладених у клопотанні доводів другим відповідачем надано звіт про результати фінансово-господарської діяльності за 2004 рік по КП ПКтаВ "Горняк"та супровідний лист від 31.03.2005 № 26 до вказаного звіту.

Як встановлено судом, у наданому другим відповідачем звіті за 2004 рік не зазначено про факт укладення інвестиційного договору від 10.08.2004 з ОСОБА_1. Крім того, другий відповідач не надав доказів надсилання вказаного звіту на адресу постійної комісії Стахановської міської ради.

Таким чином, у задоволенні клопотання другого відповідача про витребування доказів слід відмовити за необґрунтованістю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд встановив такі фактичні обставини.

10.08.2004 між Комунальним підприємством "Парк культури та відпочинку "Горняк"- другим відповідачем у даній справі, та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 – третім відповідачем у справі (Інвестор) укладений інвестиційний договір (том справи 1, а.с. 13 –15) (далі за текстом –договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 Інвестор зобов’язався фінансувати ремонт та утримання у належному стані майна другого відповідача, а останній, у свою чергу, зобов’язався надати третьому відповідачеві як Інвестору право на оренду комунального майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк".

Об’єктом інвестування є Комунальне підприємство "Парк культури та відпочинку "Горняк"(пункт 1.2 договору), запланований загальний обсяг інвестицій на момент підписання договору становив до 2000000 грн. 00 коп. (пункт 1.3 договору).

Умовами пункту 1.4 договору його сторони встановили, що строк інвестування становить сорок дев’ять років .

Сторони інвестиційного договору дійшли згоди про те, що з дня укладення договору третій відповідач як Інвестор користується виключним правом на оренду майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"(пункт 3.2 договору).

Відповідно до умов пункту 4.1 договору другий відповідач повторно гарантував, що після укладення договору надасть третьому відповідачеві як Інвестору виключне право на оренду майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк".

Крім того, як встановлено пунктом 4.4 договору, другий відповідач повинен одержати попередню письмову згоду Інвестора на укладення договору оренди майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"з іншим суб’єктом господарювання. При укладенні договору оренди землі з іншим суб’єктом господарювання другий відповідач повинен узгодити умови такого договору з Інвестором . Другий відповідач повинен одержати попередню письмову згоду Інвестора на укладення договору з іншим інвестором.

Аналогічні положення містить і пункт 3.3 договору.

Інвестор вправі ініціювати розірвання договору у разі порушення будь-якої з умов договору КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"(пункт 3.4 договору). Таке право одностороннього розірвання договору конкретизоване також і у пункті 6.2 договору.

При цьому право КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" щодо одностороннього розірвання договору у випадку невиконання умов договору Інвестором умовами договору не передбачене.

Інвестор вправі самостійно визначати доцільність інвестицій та у разі визначення інвестицій як недоцільних відмовити у їх наданні (пункт 3.7 договору).

Як випливає зі змісту розділу 3 договору "Права та обов’язки інвесторів", третій відповідач як Інвестор наділений тільки одним обов’язком - у розумний після здійснення інвестування строк скласти кошторис. При цьому строків внесення конкретних сум інвестицій договір не містить.

Крім того, умови пункту 5.4 договору закріплюють право Інвестора відмовитись від виконання договору у разі фінансової неспроможності або у разі визначення недоцільності інвестицій . При цьому можливості односторонньої відмови від договору з боку другого відповідача внаслідок порушення умов договору третім відповідачем договір не передбачає.

Положеннями пункту 8.4 договору зафіксовано, що після укладення договору Інвестору надається виключне право на оренду землі КП "Парк культури та відпочинку "Горняк".

Відповідно до пункту 8.5 договору при неспроможності КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" відшкодувати вартість отриманих інвестицій ці суми підлягають відшкодуванню власником КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"- Стахановською міською радою в особі Фонду комунального майна .

Вказаний договір погоджено з першим відповідачем у справі –Фондом комунального майна м. Стаханова, про що на першому аркуші міститься відповідний напис з підписом посадової особи першого відповідача та його печаткою.

Відповідно до рішення Стахановської ради народних депутатів від 19.11.1996 № 180 Парку культури та відпочинку "Горняк", правонаступником якого є другий відповідач у даній справі, виданий Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 004542 (том справи 2, а.с. 14 - 16).

В подальшому декілька часток вказаної земельної ділянки, наданої другому відповідачеві у постійне користування, були вилучені з постійного користування другого відповідача та відповідними рішеннями Стахановської міської ради передані в оренду третьому відповідачеві шляхом укладення договорів оренди земельних ділянок (том справи 2, а.с. 24 - 66).

Решта землі залишилася у постійному користуванні другого відповідача у справі.

Відповідно до пункту 2.2 статуту КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, власником майна другого відповідача є Стахановська міська рада в особі Фонду комунального майна .

Після укладення спірного договору за договором оренди від 21.10.2005 (том справи 2, а.с. 91 –96) третьому відповідачеві в оренду було передане наявне на балансі КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"нерухоме майно –96/100 частки комплексу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Стаханов Луганської області, вул. Тельмана, 51б. Площа переданого в оренду нерухомого комунального майна склала 391,8 кв. м.

За доводами позивача, підставою для звернення до суду з даним позовом з урахуванням того, що позивач не є стороною спірної угоди, стало те, що умовами інвестиційного договору територіальна громада м. Стаханова, інтереси якої представляє саме Стахановська міська рада, позбавляється свого визначеного законом права розпорядження належним їй майном, а саме землею комунальної форми власності та нерухомим майном, що обліковується на балансі комунального підприємства, а також несе ризик збитків внаслідок покладеного на територіальну громаду обов’язку відшкодувати внесені інвестором інвестиції у випадку розірвання інвестиційного договору .

Як зазначено вище, в обґрунтування доводів про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даним позовом другим та третім відповідачами до матеріалів справи надано лист виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області № 01-26/2043 від 26.09.2006, підписаний заступником голови Стахановської міської ради І.П. Ільїновим (том справи 1, а.с. 106 –107), в якому вказана посадова особа викладає свою правову позицію стосовно відповідності чинному законодавству договору інвестування від 10.08.2004, укладеного між другим та третім відповідачами у даній справі.

Таким чином, другий та третій відповідачі зазначають, що станом на 26.09.2006 позивач був обізнаний про факт укладення оспорюваної угоди, а тому саме з вказаної дати слід обчислювати строк позовної давності для звернення з даним позовом.

У вказаному вище листі позивача викладено висновок про те, що договір інвестування від 10.08.2004 укладений на невигідних для другого відповідача умовах, а саме третім відповідачем як орендарем комунального майна не сплачуються комунальні послуги під час використання орендованого майна та землі. Вказані комунальні послуги, незважаючи на те, що споживає їх третій відповідач, фактично сплачуються не останнім, а КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" .

Як доказ порушення фактом укладення оспорюваної угоди економічних інтересів територіальної громади м. Стаханова до матеріалів справи позивач надав Довідку для балансової комісії фінансово – господарської діяльності комунального підприємства "Парк культури та відпочинку "Горняк"за період з 2008 року по 2011 рік (том справи 2, а. с. 78 - 83). Відповідно до викладених у вказаній довідці висновків усе нерухоме майно підприємства передане в оренду приватним підприємцям, що здійснюють на території КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"підприємницьку діяльність, зокрема, фізичним особам –підприємцям ОСОБА_1, ОСОБА_9

Відповідно до вказаної довідки передана у постійне користування другому відповідачеві земля фактично використовується вказаними приватними підприємцями для здійснення підприємницької діяльності на території КП "Парк культури та відпочинку "Горняк". При цьому грошові кошти за використання землі комунальної форми власності, наданої другому відповідачеві у постійне користування, третім відповідачем до бюджету не перераховуються . Крім того, комунальне підприємство у повному обсязі сплачує повну вартість спожитих вказаними фізичними особами - підприємцями комунальних послуг (зокрема, вартість спожитої електричної енергії). До вказаної ситуації призвів факт укладення другим відповідачем (за погодженням з першим відповідачем) інвестиційних договорів, умови яких передбачають виключне право фізичних осіб –підприємців щодо оренди нерухомого майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", а також переданої у постійне користування вказаному комунальному підприємству землі комунальної форми власності.

Другий відповідач не здійснює ніякої діяльності, крім надання в оренду свого майна, оскільки усі атракціони, що збудовані на території КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", продані фізичним особам-підприємцям, що є інвесторами за інвестиційними договорами. Все, що збудовано інвесторами на території КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", використовується виключно цими ж інвесторами, у тому числі фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1. з метою отримання прибутку. За умовами укладених з вказаними підприємцями інвестиційних договорів КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"не має права самостійно розпоряджатися вільними площами землі, що позбавляє комунальне підприємство певного джерела прибутку та призводить до постійного зростання кредиторської заборгованості підприємства.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутніх під час судового розгляду справи представників учасників судового процесу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

1. Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу (435-15) , іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) та Цивільного кодексу України (435-15) , міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним інвестиційного договору від 10.08.2004, укладеного між КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, відповідно до умов якого другий відповідач є і об‘єктом інвестиційних правовідносин, і суб‘єктом цих правовідносин .

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) .

Статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюються прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект .

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом (ст. 4 вказаного вище Закону).

Відповідно до вимог ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, на момент укладення відповідачами оспорюваної угоди був визначений загальний обсяг інвестицій – до 2000000 грн. 00 коп.

Про цьому відповідний інвестиційний проект, який чітко передбачав би розмір та строки внесення запланованих інвестицій, на момент укладення спірного договору був відсутній.

Наявний у матеріалах справи інвестиційний проект (том справи 1, а.с. 139 –150, том справи 2, а.с. 1 - 11) складений та погоджений з другим відповідачем після укладення спірного договору, оскільки на аркуші десятому вказаного інвестиційного проекту міститься посилання на результати вибіркового опитування мешканців м. Стаханова в березні-квітні 2005 року . Крім того, у інвестиційному проекті є посилання на дату його старту - 01.09.2005 (том справи 2, а.с. 1).

Таким чином, на моменту укладення спірного правочину його сторонами чітко не було визначено фактичний обсяг майбутніх інвестицій.

Як зазначено вище, Інвестор вправі самостійно визначати доцільність інвестицій та у разі визначення інвестицій як недоцільних відмовити у їх наданні (пункт 3.7 договору).

При цьому право другого відповідача приймати участь у визначенні обсягу інвестицій договором не передбачене.

Строків внесення конкретних сум інвестицій договір не містить. Умови пункту 5.4 договору закріплюють право Інвестора відмовитись від виконання договору у разі фінансової неспроможності або у разі визначення недоцільності інвестицій .

Таким чином, умови інвестиційного договору (пункти 3.7, 5.4 договору) повністю позбавляють другого відповідача визначати необхідний для досягнення мети інвестування обсяг інвестицій .

Фактично умовами договору ставиться під сумнів сама мета інвестування, визначена ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

2. Аналіз тексту та умов спірного інвестиційного договору свідчить, що основними його умовами є строковість (49 років) та отримання інвестором права оренди землі та комунального майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк""за плату у вигляді інвестицій, а до обов‘язків другого відповідача, відповідно, відноситься надання інвестору виключного права оренди майна та землі, тобто фактично між сторонами склалися орендні правовідносини (оренди землі та майна).

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 (v0009700-09) встановлено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Положеннями пункту 8.1 договору зафіксовано, що сторони домовились про те, що після укладення договору Інвестору надається право на оренду землі КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" .

Відповідно до умов ст. 1 Закону України "Про оренду землі"оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Підстави набуття права на землю передбачені ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, де, зокрема, визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому вказаним Кодексом (2768-14) .

Земельне законодавство передбачає право органів місцевого самоврядування надавати земельні ділянки за рахунок тих, що перебувають у власності або користуванні інших осіб, шляхом їх викупу у землевласників або вилучення у землекористувачів за правилами і в порядку, визначеному статтями 149 - 151 Земельного кодексу України . На вилучення земель, наданих у постійне користування, необхідна письмова згода їх землекористувачів.

Таким чином, чинним законодавством регламентований порядок набуття права на землю.

Як встановлено судом, земельна ділянка, на якій розташовано КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", надана другому відповідачеві у постійне користування відповідно до Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛГ № 004542.

Після укладення спірного договору декілька часток вказаної земельної ділянки, наданої другому відповідачеві у постійне користування, були вилучені з постійного користування другого відповідача та відповідними рішеннями Стахановської міської ради передані в оренду третьому відповідачеві. Решта земельної ділянки залишилася у постійному користуванні другого відповідача у справі .

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі"у редакції станом на дату укладення спірного договору визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України (2768-14) , або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу у редакції станом на дату укладення спірного договору до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями територіальних громад;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу (2768-14) ;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства .

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Приписами ст. 92 Земельного кодексу України у редакції станом на дату укладення спірного договору право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено у ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Надання земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам чи організаціям у постійне користування означає, що вони можуть лише фізично володіти ними, огородивши ділянку периметром, позначивши її як "свою" і регулюючи доступ інших осіб на "свою територію", та використовувати ділянку винятково за цільовим призначенням. Однак постійні землекористувачі не мають права розпорядження наданими їм земельними ділянками, наприклад, шляхом продажу, дарування, передачі в оренду, заставу чи спадщину.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується виключно на пленарному засіданні ради –сесії.

Отже, чинним законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади щодо регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесії .

Однак стосовно передачі третьому відповідачеві в оренду всієї землі, наданої у постійне використання другому відповідачеві, позивачем, як органом уповноваженим здійснювати управління земельними відносинами, відповідне рішення не приймалося .

На момент укладення спірного договору мав місце факт здійснення другим відповідачем у справі функцій власника землі, що знаходиться у комунальній власності, а саме факт розпорядження землею –надання третьому відповідачеві виключного права оренди землі (як це встановлено умовами пункту 8.4 договору). Крім того, відповідачами у справі не спростовано того, що з моменту укладення інвестиційного договору третім відповідачем для здійснення підприємницької діяльності на території парку фактично використовується уся земля, на якій розташовано КП "Парк культури та відпочинку "Горняк".

Враховуючи положення інвестиційного договору щодо переданого третьому відповідачеві виключного права оренди землі, наданої КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"у постійне користування, суд доходить висновку про те, що, укладаючи оспорюваний договір, сторони фактично уклали договір оренди земельної ділянки, наданої у постійне користування другому відповідачеві –КП "Парк культури та відпочинку "Горняк".

В оспорюваному договорі суттєво зачіпаються інтереси держави у сфері земельних відносин, оскільки умови вказаного договору нівелюють права територіальної громади м. Стаханова щодо розпорядження землею, яка є комунальною власністю . Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) земля є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави.

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу.

Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Порядок набуття прав користування землею регулюється відповідним законодавством і не може бути змінений за волею не уповноважених на це законом осіб.

Таким чином, під час укладення інвестиційного договору його сторонами порушено вимоги ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, ст.ст. 12, 83, 92, 116, 149 - 151 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання вказаної угоди недійсною.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Вищого господарського суду України від 04.12.2007 у справі № 2-26/1455-2007, від 30.09.2010 у справі № 5020-9/215-1/015-10/097 .

Крім того, зі змісту інвестиційного договору (з визначення його предмету) вбачається обов’язок другого відповідача надати третьому відповідачеві виключне право на оренду майна (у тому числі нерухомого) КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"(пункт 4.1 договору), в той час як порядок надання в оренду майна, що є комунальною власністю, встановлений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(в редакції станом на дату укладення інвестиційного договору –10.08.2004).

Так, як встановлено пунктом 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна":

- за наявності заяв про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу (за умови відсутності заяви господарського товариства, створеного членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу) або заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах;

- порядок проведення конкурсу визначається органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності ;

- у разі проведення конкурсу орендодавець надсилає копії проекту договору та інших матеріалів відповідним органам, зазначеним у частині другій цієї статті, у п'ятиденний термін після дати затвердження результатів конкурсу.

За твердженням другого та третього відповідачів у справі надання в оренду нерухомого майна, що є комунальною власністю та знаходилося на балансі другого відповідача у справі, не вимагало проведення конкурсу.

Відповідно до наявного у матеріалах справи Положення про Фонд комунального майна м. Стаханова, затвердженого рішенням двадцять шостої сесії Стахановської міської ради від 17.11.2000 (у редакції станом на момент укладення спірного договору) (том справи 1, а.с. 61 -63) (далі за текстом - Положення) до компетенції Фонду віднесено такі повноваження, пов’язані з відносинами орендодавця комунального майна:

- надання в оренду цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, які є комунальною власністю, видача дозволів підприємствам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів, їх структурних підрозділів, майнових об’єктів, контроль за виконанням договорів оренди (пункт 3.1 (Положення);

- надання в оренду майна, що є комунальною власністю (пункт 3.2 Положення).

Фонд комунального майна є отримувачем коштів за договорами оренди комунального майна (пункт 3.2 Положення).

Відповідно до пункту 2 розділу І Положення про проведення конкурсу на право укладення договорів оренди комунального майна м. Стаханова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Стахановської міської ради від 16.05.2000 № 225 (том справи 1,а.с. 111 - 114) (далі за текстом –Положення про проведення конкурсу), встановлений Положенням про проведення конкурсу порядок розповсюджується на цілісні майнові комплекси комунальних підприємств та організацій, їх структурних підрозділів, та нерухоме комунальне майно –будівлі, споруди, приміщення (далі за текстом - об’єкти). Виключення з цього переліку відсутні.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Положення про проведення конкурсу:

- конкурс на право укладення договору оренди об’єкта полягає у визначенні орендаря, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта та найбільшу орендну плату;

- конкурс проводиться при поданні заяв про оренду від двох або більше осіб –фізичних або юридичних, які надійшли протягом місяця після опублікування повідомлення про об’єкт, що пропонується для надання в оренду, у газетах "Стахановське знам’я"або "Телегазета" .

Отже, виходячи з вищенаведеного вбачається, що передумовою для надання права на оренду (укладення договору оренди комунального майна) є здійснення у друкованих засобах масової інформації повідомлення про об‘єкт, що пропонується для надання в оренду, з метою виявлення осіб, які бажають взяти відповідне майно в оренду.

Як встановлено судом під час розгляду справи, повідомлення про об’єкт, що пропонується для надання в оренду (у даному випадку нерухоме майно, що знаходиться на балансі КП "Парк культури та відпочинку "Горняк") у друкованих засобах масової інформації взагалі не розміщувалося.

Конкурс на право оренди нерухомого комунального майна не проводився, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"та вимог Положення.

Як вбачається із змісту наявного у матеріалах справи договору оренди від 21.10.2005 нерухомого комунального майна, укладеного між другим та третім відповідачами у справі, площа переданого в оренду майна склала 391,8 кв. м .

Приписами ч. 3 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"у редакції, що діяла станом на момент укладення спірного договору, другий відповідач був наділений правом надання в оренду лише об’єктів нерухомості площею до 200 кв. м .

Таким чином, надаючи третьому відповідачеві виключне право оренди свого майна, у тому числі нерухомого, другий відповідач порушив також і вимоги ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З урахуванням змісту пункту 4.1 спірного інвестиційного договору та наведених вище обставин суд доходить висновку про те, що, укладаючи спірний інвестиційний договір, його сторони мали на меті приховування факту укладення інших правочинів, а саме договорів оренди землі, що знаходиться у постійному користуванні другого відповідача у справі, та усього, у тому числі нерухомого, майна, що знаходиться на балансі другого відповідача.

Подальше укладення договорів оренди нерухомого майна ніяким чином не впливає на висновок щодо правомірності укладення інвестиційного договору, оскільки оцінка відповідності угоди вимогам закону надається судом саме на момент укладення такої угоди .

Посилання другого та третього відповідачів на те, що проведення конкурсу на право оренди на час укладення інвестиційного договору від 10.08.2004 не було для орендодавця "КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" обов‘язком, а було лише правом, судом до уваги не приймається, оскільки спростовується вищенаведеними нормами чинного на час укладення спірного договору законодавства, які визначали чіткий порядок та процедуру надання права оренди комунального майна.

При цьому, суд враховує, що у листі від 14.09.2006 (том справи 1, а.с. 136 - 138), керівник КП "Парк культури та відпочинку "Горняк" зазначає про те, що не може без згоди з інвестором надавати територію парку для торгівлі іншим особам.

Вказане підтверджено і умовами укладеного сторонами у справі договору, зокрема, пунктом 4.4 договору, відповідно до якого другий відповідач повинен одержати попередню письмову згоду Інвестора на укладення договору оренди майна КП "Парк культури та відпочинку "Горняк"з іншим суб’єктом господарювання; при укладенні договору оренди землі з іншим суб’єктом господарювання другий відповідач повинен узгодити умови такого договору з Інвестором; другий відповідач повинен одержати попередню письмову згоду Інвестора на укладення договору з іншим інвестором.

Аналогічні положення містить і пункт 3.3 договору.

Виходячи з викладеного, вбачається, що протягом строку дії інвестиційного договору (сорок дев‘ять років) жодна особа не може отримати в оренду комунальне майно, яке знаходиться на балансі КП "Парк культури та відпочинку "Горняк", а такж землю, надану у постійне користування другому відповідачеві, без дозволу інвестора, що фактично змінює всю встановлену законом процедуру надання в оренду землі та майна комунальної власності та порушує права інших членів територіальної громади м. Стаханова .

В обґрунтування заперечень проти позову другий та третій відповідачі, серед іншого, послалися на те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, а тому не має права звернення до суду з вимогою про визнання інвестиційного договору недійсним.

Обов’язковість доведення наявності факту порушення угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз’яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється позивачем.

Як встановлено судом, позивач безпосередньо не є стороною за спірним договором, що, у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов’язків, однак положення інвестиційного договору містять вказівку на обов’язок позивача в особі Фонду комунального майна м. Стаханова відшкодувати усі внесені третім відповідачем інвестиції за власний рахунок у випадку розірвання інвестиційного договору.

Вказані умови договору зумовлюють висновок суду про те, що такий договір безпосередньо порушує встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) права позивача.

У даному випадку те, що позивач не є стороною інвестиційного договору, не може вказувати на відсутність права на позов, як на цьому наголошують відповідачі, оскільки ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає можливість оспорювання дійсності договору не тільки його стороною, але й іншою зацікавленою особою.

Таким чином, суд вважає доведеним наявність порушення прав та інтересів позивача фактом укладення спірного договору, а тому у позивача наявне право для звернення до суду з даним позовом.

Судом враховується також те, що умови пункту 8.5 договору суперечать положенням ст. 115 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи .

Частиною 3 ст. 207 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Зі змісту договору випливає те, що цей договір може визнаватися недійсним і припинятися лише на майбутнє, оскільки фактичне користування наданою другому відповідачеві у постійне користування земельною ділянкою на підставі інвестиційного договору унеможливлює проведення двосторонньої реституції після визнання його недійсним, оскільки використання належного другому відповідачеві майна та наданої йому у постійне користування земельної ділянки - "річ" безповоротна, і відновити сторони у первісному становищі неможливо.

Таку правову позицію викладено й у постанові Верховного Суду України від 13.01.2004 у справі № 7/85/4/68-81 та в підпункті 3.2 пункту 3 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними " .

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому спірний інвестиційний договір підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

3. В процесі судового розгляду справи другим та третім відповідачами на підставі приписів ст. 267 Цивільного кодексу України щодо застосування до позовних вимог позовної давності, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України.

Так, другий та третій відповідачі зазначають, що станом на 26.09.2006 позивач був обізнаний про факт укладення оспорюваної угоди, а тому саме з вказаної дати слід обчислювати строк позовної давності для звернення з даним позовом.

В обґрунтування своїх доводів відповідачі посилаються на лист виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області № 01-26/2043 від 26.09.2006, підписаний заступником голови Стахановської міської ради І.П. Ільїновим, в якому вказана посадова особа викладає свою правову позицію стосовно відповідності чинному законодавству договору інвестування від 10.08.2004, укладеного між другим та третім відповідачами у даній справі.

У вказаному вище листі викладено висновок про те, що договір інвестування від 10.08.2004 укладений на невигідних для другого відповідача умовах, а саме третім відповідачем як орендарем комунального майна не сплачуються комунальні послуги під час використання орендованого майна.

Оцінюючи доводи сторін стосовно визначення строку позовної давності за позовними вимогами, суд зазначає таке .

Відповідно до положень ст. 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"у редакції, чинній на дату укладення спірного інвестиційного договору, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами (ст. 10 вказаного Закону).

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (стаття 11 Закону).

При цьому міські ради та їх виконавчі комітети є окремими юридичними особами .

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях (стаття 12 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. На осіб, які входять до складу виконавчого комітету ради і працюють в ньому на постійній основі, поширюються вимоги щодо обмеження сумісності їх діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені вказаним Законом для сільського, селищного, міського голови.

За таких обставин заступник міського голови м. Стаханова І.П. Ільїнов, яким було підписано лист виконавчого комітету Стахановської міської ради від 26.09.2006 № 01-26/2043, за своєю посадою відповідно до вимог закону не міг бути депутатом міської ради і шляхом прийняття участі у її засіданнях повідомити міську раду про факт укладення спірного інвестиційного договору.

Як зазначено вище, саме міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного міста та саме за своєю посадою керує на засіданнях відповідної міської ради, хоча і не наділений статусом депутата ради.

З урахуванням викладених вище норм закону у суду відсутні підстави для висновку про те, що лист за підписом заступника міського голови м. Стаханова є юридично значимою дією від імені Стахановської міської ради . Вказану дію заступник міського голови м. Стаханова І.П. Ільїнов вчинив саме як посадова особа виконавчого комітет у Стахановської міської ради, оскільки за посадою не може входити до складу Стахановської міської ради.

За таких обставин доводи другого та третього відповідачів стосовно наявності у заступника міського голови законодавчого підґрунтя для вчинення юридично значимих дій від імені відповідної міської ради є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище нормами закону та обставинами справи.

Таким чином, факт надсилання зазначеного вище листа заступника міського голови не є початком відліку строку позовної давності за позовними вимогами у даному спорі.

Як свідчать матеріали справи та її фактичні обставини, позивач дізнався про факт укладення оспорюваного інвестиційного договору за результатами складення довідки про перевірку умов договорів щодо відповідності чинному законодавству України від 31.12.2010 та наданої 31.12.2010 доповідної записки №770, а тому саме з моменту надання міській раді доповідної записки та складення акту і слід обчислювати строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

З моменту складення вказаної довідки і слід обчислювати строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом позивачем пропущений не був.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідачів судових витрат у справі на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним інвестиційний договір б/н від 10.08.2004, укладений між комунальним підприємством "Парк культури та відпочинку "Горняк"та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з Фонду комунального майна міста Стаханова, Луганська область, м. Стаханов, вул. Кірова, 32, ідентифікаційний код 21795475, на користь Стахановської міської ради, Луганська область, м. Стаханов, вул. Кірова, 32, ідентифікаційний код 25963320, витрати зі сплати державного мита в сумі 28 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 66 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку "Горняк", Луганська область, м. Стаханов, вул. Тельмана, ідентифікаційний код 02221633, на користь Стахановської міської ради, Луганська область, м. Стаханов, вул. Кірова, 32, ідентифікаційний код 25963320, витрати зі сплати державного мита в сумі 28 грн. 34 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 68 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

5. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Стахановської міської ради, Луганської області, м. Стаханов, вул. Кірова, 32, ідентифікаційний код 25963320, витрати по сплаті державного мита в сумі 28 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 78 грн. 66 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.