Приватне акціонерне товариство "Виробниче об’єднання "Облпаливо" ( далі по тексту –ПрАТ "ВО "Облпаливо") звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства "Одеська залізниця"( далі по тексту –ДП "Одеська залізниця") про стягнення вартості недопоставленого згідно з накладної № 52249212 від 13.08.2010р. вантажу на суму 5 251,23 грн.

Відповідач згідно наданого суду відзиву на позов проти заявлених вимог заперечував, наполягаючи на необхідності застосування при вирішенні даного спору приписів ст.ст. 258, 267 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць (457-98-п) та пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.01.2009р. між ПП "Камтопсервіс" (Продавець) та АТЗТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" (Покупець) було укладено договір № 2 поставки твердого палива, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов’язується передати товар у власність Покупця, а Покупець –прийняти та оплатити товар в кількості та асортименті згідно зі Специфікацією (Додаток № 1), в строки та на умовах, встановлених цим договором.

З п. 3.1. зазначеного договору вбачається, що Продавець зобов’язується здійснити поставку вугілля залізничним транспортом у відкритих справних піввагонів (далі –вагонів) за відвантажувальними реквізитами Покупця на умовах поставки "FCA –залізнична станція відправлення", відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000р., з урахуванням умов, положень та застережень, що містяться в цьому договорі.

У відповідності до п. 1.1. нової редакції статуту ПрАТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо", зареєстрованої 24.06.2010р. Відділом державних реєстраторів Одеської міської ради за № 1 556 105 0009011555, приватне акціонерне товариство "Виробниче об’єднання "Облпаливо" перейменовано з акціонерного товариства закритого типу "Виробниче об’єднання "Облпаливо" на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" (514-17) .

Додатковою угодою № 17 від 02.08.2010р. до договору № 2 від 05.01.2009р. сторонами погоджено, що вантажовідправником вугілля марки АМ (13-25) протягом строку дії вказаного договору є зокрема ТОВ "УКРТОРГ-ТВНК".

ТОВ "УКРТОРГ-ТНВК" 13.08.2010р. згідно з накладною №52249212 відправило зі станції Браунівка на станцію Балта (Одеська залізниця) на адресу одержувача Жеребківського паливного складу АТЗТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" вагони № 65283814 та № 66938549 з антрацитом марки АМ (13-25) загальною вагою нетто 139 тон.

Відповідно до комерційних актів серії АА № 055162/707 від 17.08.2010р., серії АА № 055163/708 від 17.08.2010р., складених за підписами повноважних осіб, на станції Знам’янка при перевірці вантажу вагонів № 65283814 та № 66938549 була виявлена нестача вугілля загальною вагою 5 900 кг.

Приймаючи до уваги викладене, ПрАТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" 01.07.2011р. звернулось до суду з позовними вимогами до ДП "Одеська залізниця" про стягнення 5.251,23 грн. збитків, завданих вантажоодержувачу внаслідок нестачі 5 900 кг вантажу, одержаного ним по накладній № 52249212 від 13.08.201р.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 31 Статуту залізниць України (457-98-п) , залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. При цьому, придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України (457-98-п) відправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Так, згідно п.п. 5, 6 Правил перевезення у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542 (z0793-01) та зареєстрованих Міністерством юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 (z0796-01) перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Вантаж був завантажений у вагон відкритого рухомого складу технічно справний навалом нижче бортів засобами вантажовідправника, маса вантажу визначена відправником, що вказано в накладній і підтверджено підписом представника, без участі залізниці.

Станція Браунівка 13.08.2010р. прийняла вантаж до перевезення без зауважень, оскільки завантаження було здійснено у відповідності з п. 3,4,7,8 глави 1 "Правил розміщення та кріплення вантажів у вагонах та контейнерах. Додаток 14 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення", розділу 2 параграфів 3-5 Технічних умов з відміткою про це у гр. 1. залізничної накладної.

На станції Знам’янка Одеської залізниці було виявлено нестачу вантажу.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту залізниць України (457-98-п) .

З комерційного акту серії АА № 055162/707 від 17.08.2010р., актів загальної форми станції Знам’янка №№ 22014, 22031 від 17.08.2010р. вбачається, що при перевірці вагону № 65283814 виявилось навантаження рівномірне нижче бортів 250мм. На поверхні вантажу маються заглиблення: праворуч за ходом поїзда над 3-4 люками довжиною 2800мм, шириною 800мм, глибиною 500мм; посередині над 1-2-3 люками довжиною 3300мм, шириною 1800мм, глибиною 500мм; над 4 люком довжиною 1500мм, шириною 500мм, глибиною 300мм; посередині над 5-6-7 люками довжиною 4000мм, шириною 1800мм, глибиною 500мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об’єм кузова 85 м. куб. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. При зважуванні виявилось брутто 91 100 кг, тара з бруса 24 200кг, нетто 66 900кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 2 100 кг. Вантаж, якого не вистачає, в вагоні вміститися міг. При цьому, у комерційному акті серії АА № 055162/707 від 17.08.2010р. не вказано про причину утворення даних поглиблень.

Крім того, з комерційного акту серії АА № 055163/708 від 17.08.2010р., актів загальної форми станції Знам’янка №№ 22015, 22032 від 17.08.2010р. вбачається, що при перевірці вагону № 66938549 виявилось навантаження рівномірне нижче бортів 1000мм. На поверхні вантажу маються заглиблення: праворуч за ходом поїзда над 1 люком довжиною 1500мм, шириною 1000мм, глибиною 200мм; над 2-3 люками довжиною 2000мм, шириною 1500мм, глибиною 600мм; над 6-7 люками довжиною 2200мм, шириною 1000мм, глибиною 300мм; ліворуч за ходом над 2-3-4 люками довжиною 2800мм, шириною 1000мм, глибиною 300мм; над 7 люком довжиною 600мм, шириною 600мм, глибиною 100мм. Просипання вантажу відсутнє. В вагоні глухі торцеві стінки, люка щільно закриті. Об’єм кузова на вагоні не вказаний. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу мається захисне маркування вапном, в місцях заглиблень доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. При зважуванні виявилось брутто 88 800 кг, тара з бруса 22 600кг, нетто 66 200кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 3 800 кг. Вантаж, якого не вистачає, в вагоні вміститися міг. При цьому, у комерційному акті серії АА № 055163/708 від 17.08.2010р. не вказано про причину утворення даних поглиблень.

Таким чином, як вбачається з вказаних документів, вантажовідправником антрацит був завантажений у справний у технічному та комерційному відношенні вагон відкритого типу, вантаж було прийнято залізницею до перевезення без зауважень. З огляду на викладене, суд доходить висновку, що втрата вантажу сталася внаслідок вилучення вантажу з вагону сторонніми особами, про що свідчить наявність заглиблень на поверхні вантажу.

За змістом ч. 2 ст. 308, ч.3 ст. 310 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення та припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Згідно ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Аналогічні приписи містить і стаття 924 Цивільного кодексу України, згідно з якою перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ч.1 ст. 110 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. У відповідності до ст. 113 Статуту залізниць України (457-98-п) за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Положеннями ст. 114 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Згідно зі статтею 115 Статуту (457-98-п) , вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В свою чергу, у відповідності до вимог ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Згідно з п/п "а" ст. 111 Статуту залізниць України (457-98-п) залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

При цьому, відповідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Проте, під час розгляду даної справи, ДП "Одеська залізниця" не доведено відсутність вини у нестачі вантажу при перевезенні.

Як вбачається з матеріалів справи, на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати у дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб. Наведене, в силу приписів ст. 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 110 - 114 Статуту залізниць України (457-98-п) виключає можливість звільнення Одеської залізниці, як перевізника, від відповідальності за нестачу даного вантажу.

З огляду на викладене, відповідальність перед позивачем за нестачу вантажу повинна покладатися на ДП "Одеська залізниця".

Водночас, аналіз матеріалів справи дозволяє суду дійти висновку про виконання ТОВ "УКРТОРГ ТВНК" - відправником вантажу вимог ст.ст. 27, 32 Статуту залізниць України (457-98-п) щодо вжиття профілактичних заходів направлених на запобігання випадків втрати вантажу під час перевезення та відсутності вини відправника у нестачі отриманого ПрАТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" вантажу, оскільки при прийнятті вантажу до перевезення представником залізниці було перевірено правильність відомостей, зазначених відправником у накладній № 52249212 від 13.08.2010р., у тому числі і вагу вантажу, про що свідчить відповідна відмітка у вказаному документі.

Також слід зазначити наступне. Пунктом 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. за №862/5083 (z0862-00) , встановлено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Таким чином, із змісту п. 27 Правил видачі вантажів (z0862-00) випливає, що норма недостач, які вказані у відсотках від маси вантажу, складається із суми двох показників: 1) норми природної втрати, 2) граничного розходження визначення маси нетто, сума яких для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані (в даному випадку вугілля перевозилося у вологому стані) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок суми позовних вимог, суд дійшов висновку про допущення позивачем низки помилок при його здійсненні.

Так, ПрАТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" при здійсненні розрахунку суми позовних вимог не враховано норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто вантажу, що перевозиться в сирому (свіжому) або у вологому стані.. Згідно з додатковою угодою № 17 від 02.08.2010р. встановлено, що ціна поставленого позивачу вугілля становить 741,70 грн. без урахування ПДВ за одну тону або 890,04 грн. з ПДВ. Маса понаднормової нестачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто, яка в даному випадку складає 2 780 кг, становить 3 120кг (5900 кг – 2780 кг). Таким чином, розмір завданих збитків у зв’язку з нестачею вугілля поверх норм природної втрати і граничного розходження становить 2 776,92 грн. /3120 кг х 890,04 грн./.

Що стосується застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку позовної давності, який, за переконанням відповідача, сплинув 17.02.2011р., господарський суд зазначає наступне.

Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (в редакції Закону України від 15.01.2009р.) передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України (457-98-п) відповідно до чинного законодавства України.

Положеннями ст.ст. 134, 136 Статуту залізниць України (457-98-п) претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються зокрема з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу. Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту (457-98-п) .

При цьому, відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність : скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно зі ст. 925 ЦК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу, пошти можливим є пред'явлення йому претензії у порядку, встановленому законом, транспортними кодексами (статутами). Позов до перевізника може бути пред'явлений відправником вантажу або його одержувачем у разі повної або часткової відмови перевізника задовольнити претензію або неодержання від перевізника відповіді у місячний строк. До вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

З аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що спеціальні строки позовної давності для окремих видів вимог можуть встановлюватись виключно законом. Статут залізниць України (457-98-п) , який встановлює шестимісячний строк позовної давності для вимог до залізниць, є підзаконним нормативно-правовим актом, який, у даному випадку, суперечить вимогам ст. 925 ЦК України, яка встановлює річний строк позовної давності для вимог, що випливають з договору перевезення, та ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт", який передбачає встановлення та обчислення відповідних строків позовної давності відповідно до Статуту залізниць України з урахуванням вимог чинного законодавства.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

З урахуванням наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовується спеціальний строк позовної давності тривалістю один рік, встановлений ст. 925 ЦК України, який на момент звернення ПрАТ "ВО "Облпаливо" до суду із даним позовом не сплинув, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог через пропуск позивачем встановленого строку позовної давності.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом стягнення з ДП "Одеська залізниця" на користь ПрАТ "Виробниче об’єднання "Облпаливо" 2 776,92 грн. завданих нестачею вантажу збитків.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на ДП "Одеська залізниця" пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 314 ГК України, ст.ст. 258, 925 ЦК України, ст.ст. 110 –114, 134, 136 Статуту залізниць України (457-98-п) , ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. № 273/96-ВР (в редакції Закону України від 15.01.2009р. (885-17) ), п. 27 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень), затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 (z0861-00) , ст. ст. 4, 32, 33, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Одеська залізниця" / 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в АБ "Експрес-Банк", м. Одеса, МФО 328801/ на користь приватного акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Облпаливо" / 65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 70/1, код ЄДРПОУ 30514975, п/р 26005301115635 в ПАТ "Банк Форум", МФО 322948/ 2 776,92 грн. /дві тисячі сімсот сімдесят шість грн. 92 коп./ - збитків; 53,94 грн. /п’ятдесят три грн. 94 коп./ - витрати на оплату держмита; 124,80 грн. /сто двадцять чотири грн. 80 коп./ - витрати на послуги з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.