Позивач заявив клопотання про відновлення строків позовної давності, обґрунтовуючи заяву тими обставинами, що починаючи з 19.09.08 у господарському суді Херсонської області розглядалась господарська справа за позовом Горностаївського районного споживчого товариства до Ольгинської сільської ради, ПСП " Україна", ТОВ "Торговий дім "Україна" про визнання недійсним рішення виконкому Ольгинської сільської ради №19 від 14.05.08, про визнання права власності на будівлю торгового центру за ПСП "Україна" та визнання недійсним договору купівлі-продажу. Розгляд зазначеної справи закінчено тільки 25.01.11. Позивач пояснив, що до моменту винесення ВГСУ рішення у справі № 2/449-ПД-08 позивач не мав можливості подати зазначений позов, оскільки не набрали чинності судові рішення, які визначили правомірність подачі позивачем зазначеного позову.

Згідно ст. 53 ГПК України відновлення процесуального строку можливе тільки у разі визнання судом причин пропуску строку поважними. Поважною причиною може бути визнана причина, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути змінені чи усунені. Причини, які є непереборними і пов'язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій. Судом встановлено, що Горностаївське райспоживтовариство оскаржило у судовому порядку рішення Ольгинської сільської ради про визнання права приватної власності на будівлю торгового центру за ПСП "Україна" № 19 від 14.05.08 та дійсність договору купівлі-продажу від 08.08.2008, укладеного між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Україна". За наслідками розгляду господарським судом Херсонської області справи №2/449-ПД-08 від 13.02.09 позов Горностаївського райспоживтовариства задоволено. рішення у справі суду першої інстанції набрало чинності за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.06.09, однак, постановою ВГСУ від 10.11.09 попередні судові акти скасовані, справа повернута на новий розгляд. При новому розгляді справи судом першої інстанції за рішенням від 29.06.10 відмовлено у задоволенні позовних вимог. Зазначене рішення набрало чинності за постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.09.10, яка залишена у силі постановою ВГСУ від 25.01.11 Таким чином, справа №2/449-ПД-08 розглядалась протягом 2009 - січня 2011 років, строк позовної давності слід обліковувати з червня-липня 2008 року по червень-липень 2011року, позивач звернувся до суду з позовом 01.07.11, тобто позов в частині стягнення збитків, які склалися за червень 2008 року подано поза межами строку давності, оскільки кінцеве рішення у господарській справі №2/449-пд-08 прийнято 25.01.11, то для позивача не було будь-яких перешкод звернутися з позовом до господарського суду до 01.06.11. Таким чином, суд вважає, обставини, на які позивач посилається в клопотанні про поновлення строків позовної давності неповажними, тому відмовляє у задоволенні клопотання щодо поновлення пропущеного строку позовної давності.

Справу розглянуто з перервами, що оголошувались в судових засіданнях 11.08.2011р. до 18.08.2011р. та 18.08.2011р. до 22.08.2011р.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

На підставі рішення виконкому Ольгинської сільської ради Горностаївського району Херсонської області №19 від 14.05.2008 року за приватним сільськогосподарським підприємством "Україна" визнано право приватної власності на нежитлову будівлю- торговий центр, що розташований по вул. Леніна 29/Б в с Ольгине Горностаївського району Херсонської області. Судом встановлено, що 23.05.2008 року виконавчим комітетом Ольгинської сільської ради позивачу видано свідоцтво про право власності на вказану будівлю. Згідно витягу №18952507 від 26.05.2008 року КП "Каховське БТІ" зареєстровано право приватної власності на будівлю торгового центру за ПСП "Україна".

Згідно договору купівлі-продажу від 08.08.2008 року ПСП "Україна" продало у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Україна" нежитлову будівлю, торговий центр в с Ольгине Горностаївського району Херсонської області по вул. Леніна 29/Б.

Судом встановлено, що протягом всього часу перебування торгового центру у власності ПСП "Україна" з 26.05.2008 року по 08.08.2008 року фактично користуватись даною будівлею підприємство можливості не мало з вини відповідача - Горностаївського Райспоживтовариства. Відповідач, вважаючи себе власником будівлі торгового центру протягом зазначеного часу здавав приміщення будівлі третім особам для здійснення торгівельної діяльності. В підтвердження зазначеного факту позивач надав не завірені копії договорів, укладених між відповідачем та госпрозрахунковим виробничим підрозділом Горностаївського райспоживтовариства "Вікторія", госпрозрахунковим виробничим підрозділом Горностаївського райспоживтовариства "Зозуля", фізичною особою-підприємцем Кудас Наталією Григорівною, фізичною особою-підприємцем Самановою Оксаною Алимівною, фізичною особою-підприємцем Самановим Олегом Азимжановичем. Позивач пояснив, що зазначені завірені копії документів знаходяться у господарській справі 2/449-ПД-08. Відповідач зазначеного факту не заперечує, та пояснює, що за рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 13/594-ПН-07 він набув право власності на спірний торговий центр, розташований по вул. Леніна 29-б. Однак, зазначене рішення не набрало чинності, оскільки постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.04.08 було скасоване. Зазначена постанова була оскаржена до Вищого господарського суду України. Постановою ВГСУ від 13.07.08 касаційна скарга була відхилена.

Таким чином, відповідач вважав, що на час розгляду спору у судових інстанціях він мав право користуватися майном, оскільки питання наявності у нього права на цей об'єкт, на думку відповідача, на той час було спірним.

Судом вивчені надані судові акти та встановлено, що підставою для відмови ПСП "Україна" стала та обставина, що відповідач - Ольгинська сільська рада не оспорювала права власності ПСП "Україна" на спірне майно - торговий центр. Горностаївському райспоживтовариству відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на торговий центр за відсутністю правових підстав.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин, суд вважає доведеним факт користування торговим центром відповідачем протягом періоду з 26.05.2008 року по 08.08.2008 року.

Судом встановлено, що 30.05.2008 року між ПСП "Україна" (Орендодавець) та ТОВ "Торговий Дім "Україна" (Орендар) укладено договір оренди будівлі. Згідно умов даного договору ПСП "Україна" зобов'язувалось протягом 3 днів з моменту підписання договору передати в користування Орендаря будівлю торгового центру. За користування будівлею Орендар зобов'язаний був сплачувати на користь ПСП "Україна" орендну плату в розмірі 20 000 грн. на місяць.

Проте фактично передати будівлю торгового центру в користування ТОВ "Торговий Дім "Україна" позивач не мав можливості, оскільки в його приміщеннях здійснювали торгівельну діяльність приватні підприємці та відокремлені підрозділи Горностаївського РайСТ на підставі договорів оренди укладених з відповідачем.

Позивач вважає, що у зв'язку з незаконним використанням відповідачем приміщення торгового центру ПСП "Україна" отримало збитки у вигляді втраченої вигоди, оскільки було позбавлено можливості здавати власне майно в оренду та отримувати орендну плату.

Розмір збитків позивач оцінює в 40 000 грн., тобто суму яку ПСП "Україна" могло отримати здаючи будівлю торгового центру в оренду ТОВ "Торговий Дім "Україна" протягом 2-х місяців (з 01.06.2008 по 01.08.2008 року).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення зазначеної суми збитків у вигляді втраченої вигоди. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує правилами ст. 224, ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно cт. 224 Господарського кодексу України (436-15) передбачено наступне:

1. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимога щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб 'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

2. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов 'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України передбачено наступне до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, має право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як витікає із наведених норм права, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, то вони регулюють правовідносини щодо відшкодування збитків, які витікають із невиконання або неналежного виконання господарських зобов'язань, передбачених на договірних умовах між суб'єктами господарювання.

Відшкодування збитків на підставі ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України - це міра відповідальності за порушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які господарські зобов'язання, тому є безпідставним обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування збитків у вигляду упущеної вигоди нормами законодавства, які регулюють правовідносини щодо стягнення збитків, що витікають із неналежного виконання договірних господарських зобов'язань. Взагалі обґрунтування нормами Господарського кодексу України (436-15) в даному випадку недоречно, адже сторони у справі не приймали будь-яких господарських зобов'язань один перед одним.

Правовідносини щодо стягнення збитків, які витікають із порушення цивільних прав, мають бути урегульовані за правилами Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, главою 82.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені статті визначають загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу правопорушення: порушення права; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками. При наявності таких обставин у особи виникає право на відшкодування завданих збитків.

Оскільки позивач не обґрунтував позовні вимоги належними нормами права позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, як витікає із ухвали суду про результати розгляду клопотання щодо поновлення строків позовної давності, які суд не поновив, позовні вимоги щодо втрати вигоди за червень 2008 року заявлені за пропуском строків позовної давності, тому не підлягають задоволенню.

Притягнення ж до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторони. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка суб'єкта господарювання, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками; суб'єктивну сторону господарського правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за цивільне правопорушення, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Із огляду на надані докази позивачем щодо наявності упущеної вигоди в липні 2008 року, суд дійшов до висновку, що не наведено належних доказів на підтвердження наявності збитків у вигляді упущеної вигоди та їх розміру, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Зазначені висновки витікають із того, що як встановлено рішенням у господарській справі №13/594-ПН-07 (rs1573091) з 16.04.08 по 13.07.08 відповідач був власником торгового центру, тому позивач безпідставно, не будучи власником цього об'єкту передав його в оренду ТОВ "Торговий дім "Україна" за договором від 30.05.08. Право розпоряджатись зазначеним майном позивач набув тільки з дня скасування рішення господарського суду у справі №13/594-пн-07, тобто з 14.07.08. Тому ґрунтувати свої вимоги, які витікають із незаконного договору безпідставно. Крім того, позивач не довів у судовому порядку, що за липень 2008 року сума упущеної вигоди склала 20 тис. грн., адже орендна плата не є сумою упущеної вигоди. Також позивач не довів, що в 2008 році у с. Ольгівці Горностаївського району орендна плата за використання торгового центру могла складати суму 20 тис. грн. Позивач не надав доказів реальності намірів сторін за договором оренди від 30.05.08 передати торговий центр в оренду, оскільки ні Орендар, ні Орендатор не приймали будь-яких заходів щодо усунення перешкод з боку Горностаївського районного споживчого товариства у користуванні орендним майном. Таким чином, суд доходить до висновку про недоведеність ні розміру упущеної вигоди ні факту її наявності.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Позивач, вважаючи, що використання відповідачем власності ПСП "Україна" - будівлі торгового центру спричинило позивачу також моральну (немайнову шкоду). Позивач зазначає, що зазнало втрат немайнового характеру, які настали у зв'язку з порушенням права власності, приниженням його ділової репутації, зниженням престижу та підриву довіри до діяльності підприємства, що підтверджується наступним.

Позивач зазначив, що, будучи власником будівлі торгового центру, право власності на яку зареєстроване в установленому законом порядку, ПСП "Україна" не мало з вини відповідача можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Дана обставина негативно вплинула на відношення до позивача з боку контрагентів, працівників підприємства, споживачів, тобто має місце також приниження ділової репутації підприємства.

На думку позивача, приниження ділової репутації позивача також відбулося у зв'язку з невиконанням ним, з вини відповідача, своїх обов'язків щодо передачі в оренду будівлі торгового центру за договором оренди укладеного з ТОВ "Торговий Дім "Україна" від 30.05.2008 року. Позивач пояснив, що під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позивач посилається на те, що будучи юридичною особою, суб'єктом господарювання є учасником господарських та інших суспільних відносин. Реалізовуючи свої права, як учасника господарських відносин ПСП "Україна" має власну ділову репутацію, яка базується на професіоналізмі, порядності, взаємоповазі до інших учасників, відповідність діяльності вимогам закону, звичаям ділового обороту. При цьому на перше місце підприємством ставиться дотримання домовленостей досягнутих між учасниками господарських відносин, майбутніми контрагентами, а також сумлінне виконання договірних зобов'язань.

Позивач зазначає, що невиконання ним взятих на себе зобов'язань щодо передачі будівлі торгового центру в користування ТОВ "Торговий Дім "Україна", згідно договору від 30.05.2008 року, яке сталося з вини відповідача, стало суттєвим приниженням ділової репутації позивача як перед Орендарем так і серед інших потенційних контрагентів. До цього часу ПСП "Україна" всі свої зобов'язання та домовленості виконувало вчасно та в повному обсязі та мало високий престиж та відмінну ділову репутацію. Розмір немайнової шкоди позивач оцінює в 300 000 гривень за порушення права власності та приниження ділової репутації. Позовні вимоги в цій частині позивач обґрунтовує ч.3 ст. 386 ЦК України, ст. 23 ЦК України. Згідно ч. 3 cт. 386 Цивільного кодексу України (435-15) , cт. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , постановою пленуму ВСУ № 1 від 27.02.09 " Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) . Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України визначено наступне:

1. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна:

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Згідно ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди, які просить стягнути з відповідача.

Відповідно до cт. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та п.5 Інформаційного листа ВГСУ № 01-8/184 від 28.03.2007р. (v_184600-07) ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону.

Із огляду на наведену статтю Закону (2121-14) суд дійшов до висновку, що позивач безпідставно на нього послався, оскільки цей Закон регулює правовідносини, які витікають із банківського закондавства

За п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року (v_001700-09) N1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності. Із огляду на доводи позивача та аналіз норм чинного законодавства, на які посилається позивач, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині не доведені у розумінні ст. 33 ГПК України. Так, позивач посилається на приниження своєї ділової репутації, в результаті невиконання договірних зобов'язань перед ТОВ "Торговий дім "Україна" щодо передачі в оренду нерухомого майна. Однак, це є тільки думка керівництва цієї юридичної особи, оскільки він не навів доказів або фактів пониження його ділової репутації за оцінкою інших осіб. Що стосується самого договору, то як суд зазначав вище він укладений з порушенням чинного законодавства за відсутності на день укладення цивільних прав на об'єкт оренди, тому спиратись на ту обставину що його виконання може бути свідченням професіоналізму, відповідність в діях позивача нормам закону є не доведеною з боку позивача. Також позивач не довів, що відповідач наніс йому моральні збитки, що мали для нього негативні наслідки (як наприклад, відмову іншої у особи укласти угоду, тощо), тому розмір моральних збитків в сумі 300 000 грн. є надуманим, бо наявність таких збитків не доведена позивачем у ході розгляду справи