Івано-Франківська міська рада заявила вимогу до товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка"(далі ТзОВ "Галицька марка")про стягнення збитків у розмірі 83 217,38 грн.у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), завданих внаслідок фактичного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,7135 га по вул.Залізничній, 3 в м.Івано-Франківську без правовстановлюючого документу (договору оренди).

Ухвалою суду від 12.07.11 р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.07.11. Дана справа слухалась в судових засіданнях 26.07.11 р., 11.08.11 р., 18.08.11 р.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд їх задоволити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вих№28 від 17.08.11 р.) та вказує, що вимоги позивача є необгрунтованими враховуючи наступне. Відповідач стверджує, що 06.08.10 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі №345 на оренду земельної ділянки площею 0,1735 га по вул.Залізничній, 3 в м.Івано-Франківську. 28.02.11 р. даний договір зареєстрований за №261010004000005 в управлінні Держкомзему у м.Івано-Франківську, про що у Державному реєстрі внесено запис. Відповідач вказує, що за період дії договору оренди землі всього сплачено орендних платежів на загальну суму 101 017,33 грн., що підтверджується копіями податкових декларацій та платіжних документів доданих до відзиву

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

рішенням Івано-Франківської міської ради від 30.07.09 р відповідачу ТзОВ "Галицька марка" надано в оренду земельну ділянку площею 0,7135 га по вул.Залізничній, 3 в м.Івано-Франківську,.

Відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування чи право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди землі посвідчується договором оренди, зареєстрованим у встановленому законом порядку (ст. 126 Земельного кодексу України). Приписами ст. 20 Закону України "Про оренду землі"визначено, що право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №170 від 23.03.11 затверджено розмір збитків, визначених згідно Акту від 23.02.11, складеного на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.93 (284-93-п) , якою затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, та главою 24 Земельного кодексу України (2768-14) .

Однак, Акт визначення розміру збитків від 23.02.11, який став підставою для визначення позивачем розміру збитків, складено з порушенням вимог чинного законодавства, в зв’язку із чим він не може бути прийнятий до уваги. Зокрема, відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.93 (284-93-п) , розміри збитків визначаються комісіями, створеними відповідними виконавчими комітетами міських рад, до складу яких включаються представники виконавчого комітету, власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники державних органів земельних ресурсів і фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки.

В порушення даної вимоги закону представників ТзОВ "Галицька марка" до складу комісії, якою визначено розмір збитків, включено не було.

Крім того, з вказаного вище Акту визначення розміру збитків вбачається, що при визначенні розміру збитків, розрахунки позивачем проводились виходячи із розміру нормативно-грошової оцінки у розмірі 1 455 072,87 грн. за період з 10.07.08 по 01.01.09 року, 1 676 243,95 грн за період з 01.01.09 по 01.01.10 року, 1 775 142,34 грн. за період з 01.01.10 по момент пред‘явлення позову.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 р. по справі № 2а-1965/2009 р. п. 2 рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п'ятого демократичного скликання від 10.07.2008 р. "Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська" визнано незаконним.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 р. по справі №14285/10/9 апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задоволено, постанову Івано-Франківського міського суду від 14.12.2009 р. у справі №2а-1965 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2010 р. у справі К-35155/10, к-35475/10 Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010р. скасовано, Постанову Івано-Франківського міського суду івано-Франківської області від 14.12.2009 р. залишено в силі.

Наведене свідчить про те, що позивач здійснив розрахунок збитків за користування земельною ділянкою на підставі рішення ХХІХ сесії Івано-Франківської міської ради п"ятого демократичного скликання від 10.07.2008 р. " Про затвердження матеріалів нормативної грошової оцінки земель м. Івано-Франківська", яке на даний момент не набрало законної сили.

Статтею 157 Земельного кодексу України встановлено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

У відповідності зі ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було

порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі - наслідком такої протиправної поведінки.

Дійсно, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Крім того, в обґрунтування підстав позову позивач посилається на право Івано-Франківської міської ради на відшкодування збитків у випадку неоформлення потенційним орендарем документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою, причому такі збитки визначаються ним за період з моменту прийняття ним рішення щодо надання даної ділянки відповідачу в оренду і до моменту пред’явлення позову. Однак, згідно зі ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а згідно із ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства відноситься до повноважень саме державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, але ніяк не до повноважень працівників виконавчого органу місцевої ради.

Водночас, відповідно до ст. 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, в тому числі шляхом прийняття органами місцевого самоврядування рішень з цього приводу.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 №284 (284-93-п) , відшкодуванню підлягають: вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво; вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень; вартість лісових і дерево-чагарникових насаджень; вартість водних джерел (колодязів, ставків, водоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд; понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи; інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Статтею 156 Земельного кодексу України не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, як неоформлення правовстановлюючого документу (договору оренди) у строк, встановлений органом місцевого самоврядування.

Судом також враховано імперативні приписи п.22 ч.1 ст. 92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України, але аж ніяк не актами органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Згідно до приписів ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним прибутку в результаті випадкового збігу обставин, зокрема –укладення відповідачем договору оренди землі, отримання ним відповідного прибутку та своєчасної сплати орендної плати у запропонованої позивачем розмірі.

За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Доказів, які б підтверджували, що позивачу дійсно було завдано збитків, та також підтверджень протиправної поведінка відповідача суду представлено не було. Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч.4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Суду не надано доказів, які б підтвердили вживання позивачем заходів на уникнення збитків. Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні перегляду судових рішень у справах зі спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (постанови ВСУ від 20.02.2007 у справі №39/300, від 03.04.07 у справі №2-14/144-2006(2-19/144-2006, 2-19/13778-2005) та від 11.03.08 у справі №30/146-07-4216) та Вищий господарський суд України у справі зі спору про відшкодування збитків (постанова ВГС України№ 21/70 - 10 (47/82-09) від 30.11.10 р. ).

Таким чином, твердження позивача про те, що йому були спричинені майнові збитки у сумі 83 217,38 грн внаслідок не укладення ТзОВ "Галицька марка" договору оренди земельної ділянки площею 0,7135 га розташованої по вул.Залізничній, 3 в м.Івано-Франківську, не ґрунтуються на вимогах закону.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законом України "Про плату за землю" (2535-12) , ст.ст. 126, 152, 156, 157, 188 Земельного КодексуУкраїни, ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про оренду землі", ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст.ст. 27, 33, 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в позові Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька марка" про стягнення збитків у розмірі 83 217,38 грн.у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), завданих внаслідок фактичного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,7135 га по вул.Залізничній, 3 в м.Івано-Франківську без правовстановлюючого документу (договору оренди) відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.