за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикомунтранс", м. Суми,

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Хвиля", с. Осоївка, Краснопільський район, Сумська область,

про зобов’язання вчинити дії шляхом повернення безпідставно набутого майна,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1., довіреність № 197 від 17.08.2011 року,

від відповідача – не з’явився.

Суддя Резніченко О.Ю.

при секретарі с/з Бублик Т.Д.

Суть спору: Позивач просить суд зобов’язати відповідача передати позивачу 4348 літрів дизельного пального.

Позивач надав письмові пояснення № 195 від 17.08.2011 року, в яких наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з’явився, проте у відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

03.04.2007 року на адресу позивача від відповідача надійшов лист № 67 з проханням виділити дизильне паливо в кількості 2413 літрів.

03.04.2007 року позивач надав відповідачу дизельне паливо в об’ємі 2413 літрів, яке було отримано уповноваженою особою відповідача.

Вищезазначений факт отримання підтверджується накладною № 42 від 03.04.2007 р., відомістю позивача на видачу паливо-мастильних матеріалів за квітень 2007 року та довіреністю серії ЯМЮ № 455357 від 03.04.2007 р., яка виписана на ім’я ОСОБА_2.

Крім того 20.06.2007 року позивач надав відповідачу дизильне паливо в об’ємі 1935 літрів, яке було отримано уповноваженою особою відповідача.

Факт отримання підтверджується накладною б/н від 20.06.2007 року, відомістю позивача на видачу паливо-мастильних матеріалів за червень 2007 року та довіреністю серії ЯМЮ № 455376 від 20.06.2007 р., яка виписана на ім’я ОСОБА_3

Загальний об’єм дизельного палива, який отримав відповідач від позивача 4348 літрів.

Як зазначає позивач, рішенням від 27.07.2010 року господарського суду Сумської області по справі № 14/39-10 за позовом ТОВ "Сумикомунтранс" до – ТОВ АФ "Хвиля", про стягнення 14 663 грн. 75 коп. за отримане відповідачем пальне в розмірі 4348 літрів, в позові було відмовлено.

Позивач 25.07.2011 р. звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна, а саме 4348 літрів дизельного палива.

Суд вважає вимогу позивача такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України № 1798-ХІІ від 6 листопада 1991 року (надалі – ГПК України (1798-12) ) факти, встановлені рішенням господарського суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

рішенням господарського суду Сумської області від 27.07.2010 року по справі № 14/39-10 встановлено факт передачі позивачем відповідачу 4348 літрів дизельного палива на підставі накладних № 42 від 03.04.2007 р. та б/н від 20.06.2007 року. Вищезазначений факт не заперечується сторонами.

Позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16 січня 2003 року (надалі – ЦК України (435-15) ) в якій зазначено, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно.

З вищезазначеної норми вбачається, що умовами виникнення зобов'язання внаслідок безпідставного набуття майна є: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна у однієї особи за рахунок іншої особи.

Набуття або збереження майна однією особою є наслідком відповідного зменшення майна іншої особи. Однак не будь-яке збільшення майна однієї особи за рахунок іншої тягне виникнення даного виду зобов'язань. Необхідна відсутність законних підстав набуття та збереження майна.

Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Ним можуть будь-які юридичні факти, як встановлені, так і не встановлені законом. Такими фактами можуть бути правомірні та неправомірні дії як самої безпідставно збагатілої особи, так і потерпілого або третіх осіб.

Тобто для визнання зобов’язання таким, що виникло внаслідок набуття, збереження майна без достатньої підстави, вирішальне значення має не характер поведінки набувача і не юридичні факти, на підставі яких виникає це зобов’язання, а відсутність встановленого законом або правочином підстав для набуття майна.

Правовою ж підставою отримання відповідачем дизельного пального в об'ємі 4348 літрів були накладна № 42 від 03.04.2007 р., яка видана відповідачу на підставі листа № 67 від 03.04.2007 року та накладна б/н від 20.06.2007 року.

Факт отримання вищезазначеного майна підтверджується відомістю позивача на видачу паливо-мастильних матеріалів за квітень 2007 року та довіреністю серії ЯМЮ № 455357 від 03.04.2007 р., яка виписана на ім’я ОСОБА_2. та відомістю позивача на видачу паливо-мастильних матеріалів за червень 2007 року та довіреністю серії ЯМЮ № 455376 від 20.06.2007 р., яка виписана на ім’я ОСОБА_3

Тобто твердження позивача на безпідставність отримання відповідачем спірного майна не відповідає фактичним обставинам справи.

Суд дійшов висновку, що майно було передано на підставі накладних, отримано повноважними представниками відповідача, а тому суд вважає, що вимога про стягнення безпідставно отриманого майна, а саме дизельного пального в кількості 4348 літрів є неправомірною, необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволеннюю.

Крім того позивач надав суду клопотання про витребування доказів з відповідача, а саме належним чином завіреної копії оборотно-сальдової відомості по субрахунку 203 "Паливо" станом на дату розгляду справи.

Однак, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що майно було передано позивачу по накладним, тобто за достатньої правової підстави та у суду достатньо матеріалів для вирішення справи по суті, то суд відмовляє в клопотанні про витребування доказів у позивача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу понесені позивачем покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

1. Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про витребування з позивача доказів по справі.