Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс", м.Виноградів Закарпатська область

до Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м.Львів в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ "Фольксбанк", м.Мукачево Львівської області

про зобов"язання виконати умови кредитного договору № 28837 від 19.09.2008р. та стягнення 450 857,82 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 –представник (довіреність б/н від 11.06.2010р.), Боротко Ю.А. –директор.

від відповідача ОСОБА_2 –начальник юридичного відділу (довіреність №12-1/23460 від 09.11.2010р.).

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не надходили. Згідно клопотання позивача судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Оберіг". В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлекс" до Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк" в особі Закарпатського регіонального відділення ПАТ "Фольксбанк" про зобов"язання до виконання кредитного договору та стягнення 469 457,18 грн.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 19.01.2011р. по справі № 12/80, на виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р., якою скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р., на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу передано за підсудністю на розгляд до господарського суду Львівської області.

Господарським судом Львівської області ухвалою від 27.01.2011р. було порушено провадження у справі, якій присвоєно № 5015/304/11 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.02.2011р.

Ухвалою господарського суду Львівської області суду від 16.02.2011р. було зупинено провадження у справі № 5015/304/11 (12/80) до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р. про скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р. у справі № 12/80.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.03.2011р. касаційну скаргу ТзОВ "Орлекс"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2010р. у справі № 12/80 повернуто скаржнику, справу надіслано до господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.05.2011р. було поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.06.2011р. В судовому засіданні 01.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 21.06.2011р.

21.06.2011р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог згідно якої просить суд зобов"язати відповідача виконати умови кредитного договору № 28837 від 19.09.2008р. та стягнути 450 857,82 грн. з яких 248 921,48 грн. пені, 164 737,62 грн. інфляційних втрат та 37 198,72 грн. 3% річних.

21.06.2011 р. розгляд справи не відбувся, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сухович Ю.О., відповідно ухвалою суду від 23.06.2011р. розгляд справи було призначено на 11.08.2011р. В судовому засіданні 11.08.2011р. було оголошено перерву до 18.08.2011р.

В судовому засіданні 18.08.2011р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог та письмових пояснень.

Представник відповідача в задоволенні позову просив відмовити повністю з підстав викладених у відзиві та доповненнях до нього. Зокрема зазначив, що виходячи з умов кредитного договору єдиною правовою підставою для надання коштів по кредитній лінії є укладення між сторонами окремого додатку до цього договору. А оскільки такого додатку між сторонами укладено не було, відтак немає правових підстав для задоволення позову в цій частині. Ненадання коштів відповідачем в межах ліміту кредитної лінії зумовлено неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, зокрема несвоєчасною сплатою відсотків за користування кредитом, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушенням умов договору в частині страхування предмету іпотеки, а також погіршенням фінансового становища позивача.

Розглянувши позовні матеріали, подані відповідачем заперечення, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представників сторін, суд встановив:

19 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Орлекс"(надалі - позичальник) та Відкритим акціонерним товариством "Фольксбанк"від імені якого діяло Закарпатське регіональне відділення ВАТ "Фольксбанк"(надалі - банк) був укладений кредитний договір № 28837 (надалі –кредитний договір), відповідно до п.1.1 якого банк зобов"язався відкрити позичальнику мультивалютну кредитну лінію в розмірі 1 500 000,00 грн. строком на 10 років до 19 вересня 2018 року на непоновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту на інвестиційні цілі.

Умовами кредитного договору зокрема п.2.1. передбачено, що надання коштів по кредитній лінії здійснюється відповідачем окремими частинами (надалі - траншами) на вимогу позичальника, в межах вищезазначеної суми ліміту, з обов"язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом та розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід"ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони вирішили керуватись умовами цього договору.

Кінцевий строк погашення заборгованості за кредитною лінією –не пізніше 19 вересня 2018 року (п.1.3. кредитного договору).

Відповідно до умов п.1.4 кредитного договору надання траншів за цією кредитною лінією здійснюється із встановленням наступної плати: у розмірі 19,5% річних –в національній валюті; у розмірі 12,5% річних –в доларах США; у розмірі 11,5% річних –в євро. У випадку виникнення простроченої заборгованості за кредитом або частиною кредиту та процентами, процентна ставка за користування кредитом збільшується на 5% процентних пункти. Після погашення простроченої заборгованості процентна ставка встановлюється на попередньому рівні.

В період з 24.09.2008р. по 12.12.2008р. між сторонами у справі на виконання вимог кредитного договору було укладено 14 додатків про надання відповідачем позивачу траншів згідно кредитної лінії на загальну суму 714 263,00 грн.

Як зазначає позивач, починаючи з січня 2009 року відповідач всупереч нормам чинного законодавства в односторонньому порядку відмовився від виконання свого зобов"язання по кредитному договору щодо подальшого кредитування та безпідставно відмовив у наданні наступних траншів на загальну суму 785 737,00 грн., в зв"язку з чим товариство зазнало значних збитків та було змушене відійти від умов інвестиційного плану.

У зв"язку з вищенаведеним позивач на підставі п.6.1. договору нарахував відповідачу пеню за несвоєчасне перерахування кредиту (траншу), яка згідно поданого ним розрахунку становить 248 921,48 грн.

Крім того, позивач керуючись ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу 164 737,62 грн. інфляційних втрат та 37 198,72 грн. 3% річних.

Відтак, позивач просить суд зобов"язати відповідача виконати умови кредитного договору щодо виплати кредитних коштів в сумі 785 737,00 грн. та стягнути 450 857,82 грн. з яких 248 921,48 грн. пені, 164 737,62 грн. інфляційних втрат та 37 198,72 грн. 3% річних.

Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Фольксбанк", Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк"є правонаступником відносно усіх прав та обов"язків Відкритого акціонерного товариства "Фольксбанк", перейменованого згідно з ріщенням позачергових Загальних зборів акціонерів (Протокол № 39 від 03.08.2009р.) у зв"язку із приведенням діяльності Відкритого акціонерного товариства "Фольксбанк"у відповідність до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" №514-УІ від 17.09.2008р. (514-17)

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цмвільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки; підставами виникнення цивільних права та обов"язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України (436-15) , суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.1.2 кредитного договору надання коштів по кредитній лінії здійснюється відповідачем окремими частинами (траншами) на вимогу позивача, в межах вищезазначеної суми ліміту, з обов"язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом та розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід"ємною частиною цього договору з моменту їх укладення. У всьому, що не передбачено вказаними додатками, сторони вирішили керуватись умовами цього договору.

Згідно з п.9.1 кредитного договору всі додатки, зміни та доповнення до кредитного договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов"язковим посиланням на кредитний договір.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що надання окремого траншу в межах встановленого ліміту здійснюється банком не пізніше дня наступного за днем підписання відповідного додатку про надання траншу.

Відтак сторони погодили порядок та умови перерахування кредитних коштів.

Таким чином, виходячи з умов кредитного договору, єдиною правовою підставою для надання коштів по кредитній ліній є укладення між сторонами окремого додатку до цього договору.

В додаткових поясненнях до позовної заяви, поданих до господарського суду 21.06.2011р. позивач стверджує, що для отримання чергових траншів товариство зверталось до банку в усній формі. В письмовій формі позивач почав звертатись до відповідача лише у 2010 році.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що на виконання умов кредитного договору для отримання кредитних коштів було укладено 14-ть додатків до договору про надання чергових траншів.

На виконання вимог суду відповідачем було надано копії заяв позивача, датованих в період з вересня по грудень 2008 року, адресованих начальнику Закарпатського регіонального відділення ВАТ "Фольксбанк"з проханням провести оплату траншів в рахунок відкритої кредитної лінії згідно кредитного договору. Дані заяви були підставою для укладення між сторонами вказаних вище додатків до кредитного договору.

Доказів звернення з подібними заявами до відповідача починаючи з січня 2009 року позивачем суду не надано.

Відтак, позивач, отримавши перший транш кредиту, знав порядок надання кредиту та за якою формою подається заява на одержання чергових траншів, однак цього порядку не дотримався.

Оскільки між позивачем та відповідачем не укладались окремі додатки до кредитного договору про надання кредитних коштів в розмірі 785737,00 грн., правових підстав для видачі коштів банком не було.

Згідно із ч.5 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов"язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів.

Відповідно до ч.1 ст. 1056 Цивільного кодексу України кредитотавець має право відмовитись від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору, у видачі кредиту позичальникові може бути відмовлено частково або в повному обсязі з підстав, що передбачені чинним законодавством України та у випадках, зокрема, порушення позичальником своїх зобов"язань за кредитним договором, порушення заставодавцем (іпотекодавцем, поручителем, гарантом) зобов"язань за договором, що забезпечує виконання позичальником зобов"язань за кредитним договором, погіршення фінансового стану позичальника, який визначається за методикою банку, наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий кредит своєчасно не буде повернений.

Як встановлено судом, на момент подання документів для прийняття рішення про відкриття кредитної лінії в розмірі 1 500 000,00 грн. позивачем було надано банку звіт про фінансові результати за 1 півріччя 2008 року, згідно якого чистий прибуток ТзОВ "Орлекс"становив 9,0 тис. грн. Після отримання перших траншів ТзОВ "Орлекс"було надано наступні фінансові звіти і згідно звіту за 2009 рік збиток ТзОВ "Орлекс"становив 43,9 тис.грн.

Крім того, згідно наданих відповідачем документів судом з"ясовано, що між ТзОВ "Орлекс"та ПАТ "Фольксбанк"17.06.2006р. було укладено кредитний договір № КР 22120, на підставі якого позичальнику було відкрито мільтивалютну кредитну лінію в сумі 145 823,00 дол.США з кінцевим терміном повернення до 16.03.2009р. Згідно довідки банку станом на 01.01.2009р. загальна сума заборгованості по даному кредиту перед банком становила 122 601,10 дол.США.

Дані факти свідчать про те, що після укладення кредитного договору № 28837 від 19.09.2008р. фінансовий стан позивача погіршився.

Відповідно до ч.3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов"язанні свого обов"язку або за навності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов"язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов"язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов"язку, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

Відтак, суд дійшов висновку, що вимога позивач про зобов"язання відповідача надати кредитні кошти в сумі 785 737,00 грн. безпідставна.

Слід зазначити що обов"язок банку виплатити кредитні кошти не є за своєю правовою природою тим грошовим зобов"язанням про порушення якого йдеться в ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно задоволенню не підлягає і вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 248 921,48 грн., інфляційних втрат в сумі 164 737,62 та 3% річних в сумі 37 198,72 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч викладених вище норм, позивачем не подано суду належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 525- 527, 538, 627- 629, 1054, 1056 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91- 93 ГПК України.

Повний текст рішення

підписаний 23.08.2011р.