за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Досвідне підприємство "Донвуглезбут", м.Донецьк; 2) Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м.Київ; 3) Філії "Донецька дирекція Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", м.Донецьк

про визнання недійсними окремих частин договору страхування нерухомого майна

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явились

від відповідача: ОСОБА_1. – за довір. №б/н від 20.07.2011 р.

від третьої особи 1: не з’явились

від третьої особи 2: ОСОБА_2. – за довір. №б/н від 22.03.2011 р., ОСОБА_3. – за довір. №б/н від 28.02.2011 р., ОСОБА_4 – за довір. №б/н від 04.04.2011 р.

від третьої особи 3: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Союз" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ніка" в особі його Донецької філії про визнання недійсним окремих частин договору страхування майна № МР-Д-08-119 від 09.09.2008р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.03.2011р., залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011р., зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої справи, що розглядається іншим судом, а саме – справи №29/85пд.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2011р. скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.04.2011р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 10.03.2011р., а справу № 25/29пд передано на розгляд по суті до суду першої інстанції.

У зв’язку з обранням судді Бойко І.А. на посаду судді Донецького апеляційного господарського суду, справу №25/29пд передано на повторний автоматичний розподіл. Згідно протоколу автоматичного розподілу справ між суддями, справа №25/29пд передана на розгляд судді Величко Н.В.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 09.09.2008р. між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ніка" в особі Донецької філії ТОВ з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ніка" був укладений договір страхування майна №МР-Д-08-119. Об’єкт страхування було передано у заставу Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальний банк "Камбіо" за договором іпотеки від 09.09.2008р. як забезпечення повернення кредиту, виданого ТОВ "Досвідне підприємство "Донвуглезбут" за кредитним договором №362/02-2008 від 05.09.2008р. Пунктом 12.2 договору страхування передбачено, що вигодонабувачем за цим договором є ТОВ "Універсальний комерційний банк "Камбіо". Згідно п.12.6 договору страхування виплата страхового відшкодування виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, зазначений страхувальником за письмовим погодженням вигодонабувача, не пізніше 30 робочих днів з дня підписання страхового акту страховиком та страхувальником. При цьому позивач зазначив, що наявність у договорі страхування положень, що визначають правовий статус вигодонабувача, позбавляє права позивача отримати страхове відшкодування безпосередньо та без погодження з вигодонабувачем. Позивач вважає, що ним було укладено договір страхування на вкрай невигідних умовах, тому він просить визнати недійсними пункти 12.2 та 12.6 договору страхування майна №МР –Д-08-119 від 09.09.2008р. на підставі статей 203, 233 Цивільного кодексу України.

На підтвердження таких обставин позивач надав копію договору страхування №МР-Д-08-119 від 09.09.2008р., копію кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008р. з додатковою угодою від 23.09.2008р., копію договору про внесення змін до кредитного договору від 11.09.2009р., копію договору іпотеки.

Ухвалою по справі від 27.07.2011р. було змінено найменування позивача з Відкритого акціонерного товариства "Союз" на Приватне акціонерне товариство "Союз".

В судове засідання, що відбулось 17.08.2011р., позивач не з’явився, до канцелярії суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити свого представника для участі у справі через відпустку.

Господарським судом відхиляється клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду справи по суті. Крім того, у відповідності до приписів статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Перебування представника ПрАТ "Союз" Шевкунової Л.В. у щорічній черговій відпустці не є обґрунтованою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки позивач не був позбавлений права та можливості вирішити питання про направлення до суду іншого представника, повноваження якого підтвердити відповідною довіреністю від імені підприємства.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що уклавши договір страхування майна позивач підтвердив свою здатність виконувати умови договору. Позивач сплачував страхові платежі протягом дії договору. Відповідач також зазначив, що тяжка обставина є оціночною категорією і потерпілий, що оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжких обставин або на зазначених умовах він взагалі не уклав би правочин. Однак, на думку відповідача, позивачем не доведено ані недобросовісної поведінки відповідача і його вини у вигляді умислу, ані настання будь-яких тяжких для нього обставин, які змусили його укласти договір. (т.2 а.с.17-21).

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представники третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – 2, Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав, наведених у письмових поясненнях (т.2 а.с.4-7), а саме, на думку третьої особи, позивачем не зазначено будь-якої тяжкої обставини, яка б змусила позивача укласти договір на таких умовах.

Представник третьої особи-3 в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін суд встановив наступне.

05.09.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю досвідним підприємством "Донвуглезбут" (позичальник), було укладено кредитний договір (відзивна кредитна лінія) №362/02-2008 (далі – кредитний договір), згідно умов якого банк відкриває позичальнику кредитну лінію і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансови потреби та поповнення власних обігових коштів зі сплатою 20% річних. (т.1 а.с.19). Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено, що ліміт кредитної лінії не може перевищувати 10 000 000 грн. Строк повернення кредиту – 04.09.2009р.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що зобов’язання по договору забезпечується договором застави нерухомого майна поручителя ВАТ "Союз", яке розташовано за адресою Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд 1, який необхідно укласти до 09.09.2008р.

Додатковою угодою до кредитного договору від 23.09.2008р. сторони внесли зміни до кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008р. (т.1 а.с.23) та встановили, що банк надає позичальнику кредит і надає йому кредитні кошти на виробничо-фінансові потреби та поповнення обігових коштів зі сплатою 20% річних (п.1.1 угоди). У п.1.4. додаткової угоди зазначено, що зобов’язання по договору забезпечуються договором застави нерухомого майна поручителя ВАТ "Союз", яке розташовано за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, с/рада Спартаківська, 71 км, Дачний проїзд, буд 1".

Додатковою угодою від 11.08.2009р. банк та позичальник (ТОВ "Досвідне підприємство "Донвуглезбут") внесли зміни до кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008 р., якою встановили відсоткову ставку за кредитною лінією на рівні 23% річних та збільшили ліміт кредитної лінії до 20 000 000,00 грн., а також строк повернення кредиту – до 11.08.2010 р. (т.1 а.с.25)

09.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо" (іпотекодкржатель) та Відкритим акціонерним товариством "Союз" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки (т.1 а.с.28-30), за умовами якого цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору № 362/02-2008 від 05.09.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю досвідним підприємством "Донвуглезбут". В іпотеку передано майновий комплекс, а саме – будівлі загальною площею 7501,80 кв.м., які розташовані за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, Селищна рада Спартаківська, 71 км., Дачний проїзд, буд.1

Пунктом 2.11 цього договору встановлено, що іпотекодавець протягом 10 банківських днів після підписання сторонами цього договору зобов’язаний за свій рахунок застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь іпотекодержателя.

Договором від 11.08.2009р. банк та іпотекодавець (ВАТ "Союз") внесли зміни до договору іпотеки від 09.09.2008р. (т.1 а.с.26), яким встановили, що договором іпотеки забезпечуються вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №362/02-2008 від 05.09.2008р. з відповідними змінами, за умовами якого іпотекодержатель надає позичальнику ТОВ ДП "Донвуглезбут" кредитну лінію в розмірі 20 000 000,00 грн., а позичальник зобов’язується в строк до 11.09.2010р. перед іпотекодержателем повернути кредитні кошти шляхом сплати всієї суми не пізніше 11.08.2010р., тобто, виконати основне зобов’язання, а також сплачувати відсотки із розрахунку 23% річних щомісячно.

Зазначена додаткова угода була внесена до державного реєстру іпотек (т.1 а.с.27).

Також, 09.09.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Ніка" (страховик) та Відкритим акціонерним товариством "Союз" (страхувальник) уклали договір страхування майна №МР-Д-08-119 (т.1 а.с.10-18), згідно якого страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку, передбаченого цим договором, виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, а страхувальник зобов’язався сплатити страховий платіж у визначений термін та виконувати інші умови цього договору страхування. (п.1.1. договору).

Сторони визначили, що об’єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, що пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням будівлями загальною площею 7 501,8 кв.м, що належать страхувальнику, які знаходяться за адресою: Донецька область, Ясинуватський район, селищна рада Спартаківська, 71км, Дачний проїзд, б.1, відомості про які наведені у Додатку №1 до договору та які передані у заставу Товариству з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо" за договором іпотеки б/н від 09.09.2008р. як забезпечення повернення кредиту, виданого за кредитним договором №362/02-2008 від 05.09.2008р. зі всіма змінами та доповненнями до нього (п.2.1 договору). Строк страхування за цим договором встановлюється з 10.09.2008р. до 09.09.2009р. включно, але не раніше надходження страхового платежу або його частини на поточний рахунок страховика. (п.7.1).

Пунктом 12.2 договору страхування встановлено, що вигодонабувачем за цим договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальний комерційний банк "Камбіо".

Виплата страхового відшкодування виплачується шляхом перерахування на поточний рахунок, зазначений страхувальником у заяві про виплату, за письмовим погодженням вигодонабувача, не пізніше 30 робочих днів з дня підписання страхового акту Страховиком та страхувальником (п.12.6 договору).

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними пунктів 12.2 та 12.6 договору страхування майна №МР – Д-08-119 від 09.09.2008р., укладеного між позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ніка".

Огляд норм чинного законодавства свідчить про наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу України та статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 3 ст. 203 ЦК України передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Недодержання вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 203 ЦК України у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 Цивільного кодексу України. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 24.11.2008 "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (n0003700-08) тяжкі обставини судді розуміють як не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а як його крайні форми. Наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть годувальника, крайня нужденність її сім'ї, загроза втратити заставлене житло чи банкрутства, надзвичайно низька винагорода за виконану роботу або надану послугу, порівняно з вартістю відчужуваної речі, та інші обставини, для усунення чи пом'якшення яких необхідно терміново укласти цей правочин. Тяжка обставина є оцінювальною категорією і має визначатися судом з урахуванням всіх обставин справи. Потерпілий, який оскаржує правочин, повинен довести, що за відсутності тяжких обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би правочин. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

При цьому, необхідним конструктивним елементом кабального правочину є недобросовісна поведінка контрагента і його вина, яка полягає в тому, що він розуміє наскільки на невигідних умовах вчиняється правочин потерпілою стороною, але йде на це свідомо і навмисно, з наміром отримати від цього вигоду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Втім, позивач під час розгляду справи не довів за допомогою належних і допустимих доказів ні недобросовісної поведінки відповідача і його вини у вигляді умислу, ані настання будь-яких тяжких для позивача обставин, які змусили його укласти спірний договір.

Згідно з ч.2 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування),

Відповідно до ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Аналогічні положення містяться у статті 3 Закону України "Про страхування".

Господарський суд відхиляє твердження позивача про те, що наявність у договорі страхування положень, що визначають правовий статус вигодонабувача, позбавляє права позивача отримати страхове відшкодування безпосередньо та без погодження з вигодонабувачем, оскільки таке твердження не відповідає положенням ст. 354 Господарського кодексу України. Визнання правочину недійсним не може пов'язуватись з тим, чи усвідомлювала сторона користь, яку матиме від нього.