Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" подано позовну заяву від 08.06.2011 "Про визнання права власності на предмет іпотеки", у якій позивач просить припинити право власності приватного підприємства "Бізнес-Гранд" (відповідача у справі) на нерухоме майно, що є предметом іпотеки по договорах іпотеки № ІД-1-09-14 від 15.05.2009, № ІП 1-895/08-033 від 18.04.2006, № ІД 4-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, № ІД 2-09-14 від 15.05.2009, № ІП-2-895/08-070 від 17.06.2005, № ІД-3-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, № ІД 1-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, № ІД 2-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, № ІД.4.-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, № ІД 895/09.2-085 від 14.11.2007, № ІД 2-895/09.2-085 від 22.11.20007, укладених позивачем і відповідачем, та визнати право власності за Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" на вказане у договорах іпотеки нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що внаслідок невиконання відповідачем, як позичальником за кредитними договорами № 895/08-033 від 18.04.2006, № 895/08-070 від 16.06.2005, № 25.1-09/11-13 від 21.08.2009 та № 895/09.2-085 від 13.11.2007 та додатковими угодами до них, своїх зобов'язань перед позивачем, борг відповідача станом на 24.03.2011 становить 102 136 441 грн. 96 коп., однак, борг відповідачем не погашається, кредити не погашаються, не сплачуються проценти за користування кредитом, в зв’язку з чим позивач просить визнати за ним право власності на предмет іпотеки на підставі умов вказаних договорів іпотеки та приписів статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку"; загальна вартість предмету іпотеки на підставі висновків про вартість майна становить 69 358 000 грн.

Відповідач у відзиві на позов повністю заперечив проти позовних вимог позивача в зв’язку з тим, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права, виходячи із наступних підстав: - відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, при цьому є два способи реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу. Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду законом не передбачено; - ст. 15, 16 Цивільного кодексу визначено наявність права на пред'явлення позову, але не встановлено обов'язок, та визначає безумовну підставу для застосування її судом ; - незважаючи на неодноразові пропозиції відповідача про отримання нерухомого майна у власність відповідно до умов іпотечного договору, позивач не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

У судовому засіданні:

- представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві, просили задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні, просили визнати право власності на предмет іпотеки, оскільки визнання права власності, як спосіб захисту порушеного права, передбачений загальними правовими нормами, зокрема статтями 15, 16 ЦК України; така умова передбачена договором, що не суперечить чинному законодавству та вільному волевиявленню сторін; правильність обрання способу захисту порушеного права представники підтверджують Узагальненням судової практики розгляду цивільних справ, виконаним Верховним Судом України, та постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2010 у справі № 15/27; представники заперечили проти призначення судової експертизи по справі, оскільки розрахунки банком виконанні вірно, по наданих доказах можна правильно обрахувати суми наданого кредиту, тому немає необхідності у застосуванні судом спеціальних знань;

- представники відповідача, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснили, що Закон "Про іпотеку" (898-15) - це спеціальний закон, який регулює правовідносини, пов'язані із зверненням стягнення на заставлене нерухоме майно та задоволення за рахунок такого майна вимог іпотекодержателя; позивач помиляється у виборі способу реалізації свого порушеного права та правозастосуванні; щодо правильності обрання способу порушеного права у такій ситуації, існують інші судові рішення, в яких підтверджується висновок про те, що визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду законом не передбачено; представники подали у судовому засіданні та підтримали клопотання про призначення по справі економічної експертизи в зв’язку з необхідністю перевірки поданих позивачем розрахунків, оскільки вони є необґрунтованими і виконані невірно, у відповідача відсутня програма, яку застосовував позивач при виконанні розрахунків, а із поданих позивачем виписок неможливо нічого зрозуміти.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 03.08.2011 по 16.08.2011 на підставі статті 77 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив наступне.

Акціонерний комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" - позивач у справі) та Приватне підприємство "Бізнес Гранд" (відповідач у справі) уклали кредитні договори № 895/08-033 від 18.04.2006, № 895/08-070 від 16.06.2005, Генеральний договір про здійснення кредитування № 895/09.2-085 від 13.11.2007, Генеральний договір про здійснення кредитування № 25.1-09/11-13 від 21.08.2009 та протягом всього періоду кредитування укладали додаткові угоди до вказаних договорів.

Сторонами не оспорюється дійсність вказаних кредитних договорів та додаткових угод до них.

Для забезпечення виконання відповідачем, як позичальником за вказаними кредитними договорами, своїх зобов’язань перед позивачем по цих договорах, сторонами укладено наступні іпотечні договори:

1. Іпотечний договір № ІП -2-895/08-070 від 17.06.2005, за умовами якого відповідач (як Іпотекодавець) передав в іпотеку позивачу (Іпотекодержателю) майнові права на нерухоме майно, будівництво якого не завершене, а саме торговий комплекс, позначений на плані літ. А-2 та трансформаторна підстанція літ. ТП., що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Гагаріна 55/1, яке стане власністю Іпотекодавця після завершення будівництва.

2. Іпотечний договір № ІД 1-09-14 від 15.05.2009, предметом якого є магазин (нежитлові приміщення, а саме: магазин - приміщення 1-го поверху з № 1 до № 8, № 1, позначеного за планом земельної ділянки літ. "А-5", цегляні та з/бетонні), загальною площею 130, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Смілянська, 36, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

3. Іпотечний договір № ІД 2-09-14 від 15.05.2009, за яким Іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно:

- нежитлові будівлі, а саме: компресорну (позначено за планом земельної літ "Р"), цегляна, площею 11, 2 кв. м., котельню (позначено за планом земельної ділянки літ "П,п") цегляна, площею 55,4 кв.м., гараж з побутовими приміщеннями (позначено за планом земельної ділянки літ. "М-2, м"), цегляний, площею 189,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право влансоті на нерухоме майно;

- частину комплексу будівель, а саме прохідну (позначено за планом земельної ділянки літ "В"), цегляна, площею 12, 4 кв. м., гараж-зарядочну (позначено за планом земельної ділянки літ. "А-І"), загальна площа складу та контори, що позначені за планом земельної ділянки літ. А"-І" та "А-І" складає 973, 7 кв.м., навіс (позначено за планом земельної ділянки літ. "К"), склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. "Е"), площею 135, 8 кв.м., огорожа (позначено за планом земельної ділянки № 1-3), замощення (позначеного за планом земельної ділянки № І, ІІ), склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ "И") площею 65, 4 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Б.Хмельницького, 55 та належить Іпотекодацю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

4. Іпотечний договір № ІД 4-25.1-09/11-13 від 21.08.2009 про передачу в іпотеку Іпотекодержателю наступного нерухомого майна: нежитлові приміщення (прим. З № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з № 25 по № 65 та прим. Підвалу з № 1 по № 16, № 1) що позначені за планом земельної ділянки літ "Б-І, Б - ІV, б-І, б ' - І", загальною площею 1662,8 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про поділ майна, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 19.05.2005 за № 3121.

5. Іпотечний договір № ІП 1-895/08-033 від 18.04.2006 з додатковими угодами до нього, за яким Іпотекодавець передав в іпотеку наступне нерухоме майно: торгівельний комплекс площею 9145, 2 кв. м. (літера інвентарної справи А-2, А'-2), дахова котельня (літера інвентарної справи В), огорожа (№ 1-3), замощення (І,ІІ), що належить Іпотекодавцю на праві власності, та трансформаторна підстанція (літера інвентарної справи Г), що належить Іпотекодавцю на праві приватної власності і знаходиться за адресою вул. Гагаріна 55/1, м. Черкаси.

6. Іпотечний договір № ІД 895/09.2-085 від 14.11.2007 із змінами, предметом якого є нерухоме майно: комплекс, що складається з торгівельного комплексу, позначеного за планом земельної ділянки літ. А-2, А '-2) площею 9 146, 4 кв. м., дахової котельні - літ. В площею 51,7 кв. м., огорожі - № 1-3,4, замощення - І, ІІ та нежитлова будівля, а саме: трансформаторна підстанція літ. Г, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі: комплекс - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, нежитлової будівлі - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

7. Іпотечний договір № ІД 2-895/09.2-085 від 22.11.2007 за яким предметом іпотеки є нежитлові приміщення (прим. З № 1 по № 8, № 10, з № 12 по № 15, з № 25 по № 65 та прим. підвалу з № 1 по № 16, № 1) що позначені за планом земельної ділянки літ "Б-І, Б - ІV, б-І, б ' - І", загальною площею 1662,8 кв. м., що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору про поділ майна, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_5, 19.05.2005 за № 3121.

8. Іпотечний договір № 1-25.1-09/11-13 від 21.08.2010, за яким у наступну іпотеку передано таке нерухоме майно: магазин (нежитлові приміщення, а саме: приміщення 1-го поверху з № 1 до № 8, № 1, позначеного за планом земельної ділянки літ. "А-5", цегляні та з/бетонні), загальною площею 130, 9 кв.м., що знаходяться за адресою: вул. Смілянська, 36, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

9. Іпотечний договір № ІД 2-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, за яким передано в наступну іпотеку таке нерухоме майно: - нежитлові будівлі, а саме: компресорну (позначено за планом земельної літ "Р"), цегляна, площею 11, 2 кв. м., котельню (позначено за планом земельної ділянки літ "П,п") цегляна, площею 55,4 кв.м., гараж з побутовими приміщеннями (позначено за планом земельної ділянки літ. "М-2, м"), цегляний, площею 189,2 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Б.Хмельницького, 55, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;

- частину комплексу будівель, а саме прохідну (позначено за планом земельної ділянки літ "В"), цегляна, площею 12, 4 кв. м., гараж-зарядочну (позначено за планом земельної ділянки літ. "А-І"), загальна площа складу та контори, що позначені за планом земельної ділянки літ. А"-І" та "А-І" складає 973, 7 кв.м., навіс (позначено за планом земельної ділянки літ. "К"), склад-сарай (позначено за планом земельної ділянки літ. "Е"), площею 135, 8 кв.м., огорожа (позначено за планом земельної ділянки № 1-3), замощення (позначеного за планом земельної ділянки № І, ІІ), склад-сарай(позначено за планом земельної ділянки літ "И") площею 65, 4 кв. м, що знаходиться за адресою вул. Б.Хмельницького, 55 та належить Іпотекодацю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

10. Іпотечний договір № ІД 3-25.1-09/11-13 від 21.08.2009, за яким передано в наступну іпотеку таке майно: комплекс, що складається з торгівельного комплексу, позначеного за планом земельної ділянки літ. А-2, А '-2) площею 9 146, 4 кв. м., дахової котельні - літ. В площею 51,7 кв. м., огорожі - № 1-3,4, замощення - І, ІІ та нежитлова будівля, а саме: трансформаторна підстанція літ. Г, що знаходиться за адресою: вул. Гагаріна, 55/1, м. Черкаси, та належить Іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі: комплекс, нежитлова будівля - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 4.1. договорів у разі невиконання або неналежного виконання Основного зобов'язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 4.6.3. договорів Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Дослідивши докази у справі, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, розглянувши клопотання відповідача, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про призначення судової експертизи необхідно залишити без задоволення, у задоволенні позову відмовити повністю, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку", далі –Закон, іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (898-15) .

За приписом статті 35 Закону у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) . Вказані положення, відповідно до ч. 2 ст. 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки виписане у статті 36 Закону.

У частині 2 статті 36 Закону вказано, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частина 3 . Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частина 4. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2011 р. позивачем було надіслано відповідачеві листи-вимоги вих. № 08.7-03/67-1069, № 08.7-03/67-1068 з вимогою належного виконання Кредитних договорів та застереження про звернення стягнення на заставлене майно у разі невиконання зобов'язань за Кредитним договором.

28.03.2011 відповідач надіслав позивачу лист № 45 від 28.03.2011, у якому вказав на те, що він отримав листи-вимоги позивача, однак, вони містять суму заборгованості станом на 08.11.2010, у них відсутнє підтвердження самого факту боргу, що не дає можливості підтвердити або спростувати правильність виставлених вимог, та вказав на те, що позивач протягом півтора року не приймав предмет іпотеки у власність, як то пропонував відповідач, в зв’язку з чим сума боргу безпідставно завищена.

Таким чином, із матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджено у судовому засіданні, що позивач не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки (у даному випадку шляхом набуття права власності на предмет іпотеки відповідно до припису статті 37 Закону).

Суд звертає увагу на припис частини 2 статті 36 Закону, у якій вказано, що визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки .

Частиною третьою статті 33 Закону передбачено способи звернення стягнення на предмет іпотеки: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Договорами іпотеки не передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Тому, виходячи із вказаної норми Закону (898-15) , позивач, як іпотекодержатель, має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону.

Статтею 39 Закону передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

В частині 1 статті 39 вказано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду повинно бути вказано, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону. Структура вказаної норми передбачає вичерпний перелік способів реалізації предмета іпотеки за рішенням суду.

Визнання та реєстрація права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, на підставі рішення суду Законом не передбачено.

Така правова позиція викладена у постановах судової палати у господарських справах Верховного суду України від 22 грудня 2009 року, 26 січня 2010 року, у постанові Вищого господарського суду України у справі № 1/1114-21/315.

Посилання позивача на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2010 у справі № 15/17 є безпідставним, оскільки вказана постанова скасована постановою Верховного суду України від 21.03.2011. Узагальнення судової практики є лише думкою конкретного судді, тому не може братися судом за основу.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. В частині 2 вказаної статті названі способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, визнання права.

Це загальна норма, яка дає право позивачу таким шляхом захищати порушене право. Однак, ця загальна норма може застосовуватися у контексті спеціальної норми щодо певних правовідносин.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Позивач не скористався правом позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договорів іпотеки, а Закон України "Про іпотеку" (898-15) не передбачає такої підстави набуття права власності на нерухоме майно, як рішення суду.

За приписом статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач не отримав у власність предмет іпотеки, як то встановлено договорами іпотеки та Законом (898-15) , тому він не став власником, отже, застосування припису статті 392 ЦК України неможливе.

В результаті системного аналізу вказаних правових норм та дослідження доказів у справі, суд приходить до висновку, що позивач невірно обрав та визначив спосіб захисту порушено права, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.