На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"2 681,53 грн. основного боргу, 470,61 грн. пені, 281,56 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 77,36 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2011 було порушено провадження у справі № 3/169 та призначено її до розгляду на 26.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/169 від 26.07.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.07.2011, розгляд справи було відкладено на 09.08.2011.

08.08.2011 Закрите акціонерне товариство "Ламітек-Укрізоліт"звернулось до господарського суду з заявою про вступ до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення грошових коштів у розмірі 3 276,46 грн., з яких 2 681,53 грн. боргу по орендній платі за договором № 26/01-08 від 01.01.2008 у період з 01.05.2010 по 31.05.2010, 185,03 грн. пені, 319,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 90,80 грн. –3% річних. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.08.2011 між позивачем та ЗАТ "Ламітек-Укрізоліт"було укладено договір про відступлення права вимоги, яке виникло з укладеного між відповідачем та позивачем договору оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008, а тому у ЗАТ "Ламітек-Укрізоліт"виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2011 допущено до участі у справі третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Закрите акціонерне товариство "Ламітек-Укрізоліт"та позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт"до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"про стягнення 3 276,46 грн. заборгованості прийнято до провадження.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 09.08.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки протягом дії договору оренди сторони за взаємною згодою неодноразово зменшували загальну площу орендованого приміщення, про що були підписані відповідні додаткові угоди та акти приймання-передачі частини приміщення з оренди. Повернення останньої частини орендованого приміщення площею 17,7 кв. м. здійснено згідно акту прийому-передачі частини приміщення із оренди 30.06.2010. Згідно п. 4 акту прийому-передачі частини приміщення із оренди від 30.06.2010 "сторони, підписавши цей акт прийому-передачі частини приміщень, підтверджують відсутність претензій одна до одної за договором оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008". Враховуючи те, що акт прийому-передачі частини приміщення із оренди від 30.06.2010 підписаний уповноваженими особами орендаря та орендодавця, скріплений їх печатками та є правомірним, орендар та орендодавець підтвердили факт виконання зобов‘язань один перед одним та факт відсутності будь-яких претензій за договором оренди. Враховуючи викладене просить в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"відмовити повністю.

Відповідачем в судовому засіданні 09.08.2011 заявлено усне клопотання про оголошення в судовому засіданні перерви для надання можливості ознайомитись з позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В судовому засіданні 09.08.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 16.08.2011.

Відповідач у поданому до відділу діловодства суду 16.08.2011 відзиві на позов третьої особи Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт"проти позовних вимог заперечує з тих самих підстав, що і на позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо".

Відповідачем до відділу діловодства суду 16.08.2011 подано клопотання про зупинення провадження у справі № 3/169 до вирішення по суті справи № 36/279 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"про визнання договору оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008 недійсним.

Представники позивача та третьої особи проти задоволення даного клопотання заперечували.

Суд розглянувши подане клопотання відзначає наступне.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Оскільки на час розгляду даної справи зобов‘язання сторін по договору оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008 не припинені, то розгляд спору у справі № 36/279 не є перешкодою для вирішення даного спору. У випадку визнання недійсним договору оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008 рішення у даній справі може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

За таких обставин, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 16.08.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.01.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"(орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "Родовід Банк"(орендар) було укладено договір № 26/01-08 оренди частини приміщення (далі – договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди за цим договором орендодавець зобов'язується передати орендареві у строкове платне користування, а саме - в оренду, приміщення № 18, частину приміщення № 14, частину приміщення № 15, частину приміщення № 16, частину приміщення № 17, частину приміщення № 34, частину приміщення № 35, що знаходяться в приміщення № 7 на другому поверсі у нежилому будинку (літера "А"), який розташований за адресою: м. Київ, вул. Суворова, буд. 4 (далі - приміщення), а орендар зобов'язується прийняти від орендодавця приміщення у строкове платне користування, а саме - в оренду, і сплачувати орендодавцеві плату за оренду приміщення в порядку і розмірі, визначених цим договором.

Загальна площа орендованих приміщень складає 98,1 кв. м. Схема приміщення наводиться у додатку 1 до цього договору. Додаток 1 до цього договору є невід'ємною частиною останнього.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору оренди не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за червень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 2 681,53 грн. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 470,61 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 281,56 грн. та 3% річних в сумі 77,36 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно п. 2.1. договору оренди передача приміщення орендодавцем в оренду орендареві здійснюється на підставі акту приймання-передачі приміщення в оренду, який підписується представниками сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору орендодавець зобов‘язаний передати приміщення в оренду орендареві за актом приймання-передачі приміщення в оренду не пізніше 03.01.2008.

Згідно акту приймання-передачі від 01.01.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення в оренду згідно договору оренди.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 5.2. договору оренди сторонами встановлено, що строк оренди приміщення починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду та закінчується 01.12.2010.

Згідно п. 2.3. та п. 2.4. договору визначено, що повернення приміщення з оренди також оформлюється актом приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 Господарського кодексу України).

Пунктом 3.2. договору оренди встановлено, що загальний розмір орендної плати за цим договором становить 14 951,52 грн. в місяць, у тому числі ПДВ – 2 491,92 грн.

В зв‘язку з тим, що орендар повернув частину приміщень, додатковою угодою від 01.07.2008 сторонами внесено зміни до договору в частині розміру площі орендованих приміщень та розміру орендної плати, згідно якої визначено, що площа приміщення складає 24,7 кв. м., а розмір орендної плати за цим договором становить 3 742,05 грн. в місяць.

Додатковою угодою від 01.01.2009 сторонами внесено зміни до договору в частині розміру площі орендованих приміщень та розміру орендної плати, згідно якої визначено, що площа приміщення складає 17,7 кв. м., а розмір орендної плати за цим договором становить 2 681,53 грн. в місяць.

Додатковою угодою від 29.06.2010 сторони погодили строк дії договору до 30.06.2010 та як вбачається з акту приймання-передачі від 30.06.2010 відповідач повернув позивачу з оренди приміщення площею 17,7 кв. м.

Відповідно до п. 3.3. договору оренди орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа календарного місяця, наступного за тим календарним місяцем за який вона вноситься на підставі виставленого рахунку.

Доказів того, що позивачем було виставлено рахунок на оплату боргу за червень 2010 року не подано, проте слід зазначити, що договором оренди передбачено фіксований розмір орендної плати, а тому ніщо не перешкоджало відповідачу здійснювати оплату за оренду приміщення у визначений умовами договору оренди строк.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо своєчасного внесення орендної плати в повному обсязі за червень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість яка складає 2 681,53 грн.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов‘язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

01.08.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"(первісний кредитор) та Закритим акціонерним товариством "Ламітек-Укрізоліт"(новий кредитор) було укладено договір № 01/08-01 про відступлення права вимоги (далі – договір про відступлення права вимоги).

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги первісний кредитор –позивач відступив, а новий кредитор –третя особа набув права вимоги до боржника –Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"за основним договором - договором оренди № 26/01-08 від 01.01.2008, укладеного між первісним кредитором і боржником. Сума заборгованості боржника перед первісним кредитором, що виникла на підставі основного договору складає 2 681,53 грн.

Пунктом 1.4. договору по відступлення права вимоги визначено, що внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання передбачених основним договором зобов‘язань щодо сплати грошових коштів в сумі 2 681,53 грн.

Внаслідок відступлення права вимоги за цим договором новий кредитор одержав також право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати будь-яких процентів, пені та/або штрафних санкцій, що нараховані або можуть бути нараховані в майбутньому за невиконання чи неналежне виконання боржником боргових зобов‘язань за основним договором.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов‘язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов‘язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов‘язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Умови договору оренди не містять положень щодо необхідності обов‘язкового погодження боржником заміни кредитора у зобов‘язанні.

Матеріали справи свідчать, що третя особа листом № 02/08-03 від 02.08.2011 повідомила відповідача про заміну кредитора у зобов‘язанні по договору оренди.

Стаття 514 Цивільного кодексу України встановлює, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов‘язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов‘язань за договором оренди в розмірі 2 681,53 грн. відповідач має сплатити новому кредитору – третій особі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, на день розгляду спору по суті, суд не вбачає порушення прав і охронюваних законом інтересів позивача, оскільки позивач добровільно передав своє право вимоги виконання зобов‘язання за договором оренди третій особі.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо".

Стосовно позовних вимог Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт" як третьої особи із самостійними вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"3 276,46 грн. заборгованості, з яких 2 681,53 грн. боргу по орендній платі, 185,03 грн. пені, 319,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 90,80 грн. –3% річних.

Як зазначалось вище судом встановлено, що відповідач належним чином зобов‘язань по договору оренди не виконав, внаслідок чого існує борг по орендній платі за червень 2010 року в розмірі 2 681,53 грн.

Пунктом 4.2.3. договору відповідач зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі вносити плату за оренду приміщення, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача на користь третьої особи 2 681,53 грн. боргу.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги оренди не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1. договору оренди передбачено, що за невнесення (несвоєчасне внесення) плати за оренду приміщення орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,05% від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань"встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору оренди сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати орендної плати, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України (435-15) .

Укладеним між сторонами договором передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов пункту 3.3. договору, відповідач зобов‘язаний був вносити платежі до 15 числа кожного наступного місяця за розрахунковим, то момент прострочення виконання зобов‘язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити третій особі, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.1. договору, розмір якої, за розрахунками суду у визначений третьою особою період нарахування з 01.08.2010 по 16.12.2010 із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України становить 158,14 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 158,14 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині позовних вимог про стягнення її розміру в сумі 26,89 грн. в позові слід відмовити, оскільки пеня нарахована з порушенням норм чинного законодавства України із застосуванням відсотку передбаченого договором - 0,05%.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, третя особа на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 319,10 грн. та 3% річних в розмірі 90,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Суд не погоджується з розрахунком розміру індексу інфляції третьої особи, оскільки при здійсненні розрахунку останнім застосовано невірні розміри індексів інфляції, що діяли у спірний період.

За розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції у визначений третьою особою період з 16.06.2010 по 01.08.2011 становить 278,88 грн.

Таким чином, позовні вимоги третьої особи щодо стягнення з відповідача 278,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині позовних вимог про стягнення їх розміру в сумі 40,22 грн. в позові слід відмовити.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог третьої особи щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 90,80 грн. (за обґрунтованими розрахунками третьої особи).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених третьою особою, не надав.

Посилання відповідача на те, що у п. 4 акту прийму-передачі частини приміщення із оренди від 30.06.2010 зафіксовано, що сторони підписавши цей акт підтверджують відсутність претензій одна до одної за договором оренди частини приміщення № 26/01-08 від 01.01.2008, чим сторони підтвердили факт відсутності будь яких претензій за договором оренди та факт виконання зобов‘язань до уваги судом не приймаються, оскільки

Як вбачається акту приймання-передачі частини приміщення із оренди від 30.06.2010 він фіксує факт передачі позивачу приміщення отриманого відповідачем у відповідності до договору оренди № 26/01-08 від 01.01.2008 і ніяким чином не стосується фінансових чи інших зобов‘язань прийнятих на себе сторонами при підписанні названого договору оренди.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт" обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь третьої особи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України,-

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Ремо"відмовити повністю.

2. Позов Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт" задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" (м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код ЄДРПОУ 14349442) на користь Закритого акціонерного товариства "Ламітек-Укрізоліт"(Київська область, Бородянський район, смт. Клавдієво-Тарасове, вул. К.Маркса, 44, код ЄДРПОУ 33710647) 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 53 коп. основного боргу, 158 (сто п‘ятдесят вісім) грн. 14 коп. пені, 278 (двісті сімдесят вісім) грн. 88 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 90 (дев‘яносто) грн. 80 коп., 29 (двадцять дев‘ять) грн. 30 коп. витрат по сплаті державного мита, 211 (двісті одинадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.