На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку "Аркада"до Національного банку України про визнання відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року та стягнення безпідставно списаної суми пені у сумі 5 781 001, 63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після погашення заборгованості за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року, відповідач безпідставно, незважаючи на відсутність у чинному законодавстві та кредитному договорі положень щодо можливості безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку для погашення інших платежів, ніж повернення простроченого кредиту та відсотків за користування кредитом, безспірно списує нараховану суму пені за прострочення повернення кредиту та станом на день подання позову у безспірному порядку списав з рахунку позивача суму пені у розмірі 5 781 001, 63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 19.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 року з метою забезпечення позову заборонено Національному банку України вчиняти дії по списанню коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області для погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 02.06.2009 року.

Представник позивача у судовому засіданні 19.07.2011 року заяву про зміну предмет позову, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача безпідставно списану суму пені у розмірі 8 688 310, 00 грн. та зменшити розмір штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року у частині стягнення пені до 500 000, 00 грн.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви . Зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Неправомірно висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви, оскільки під зміною предмету позову слід розуміти зміну за тією ж матеріально-правовою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, в інформаційному листі від 14.08.2007 року № 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року".

З огляду на викладене, суд відхилив п. 2 прохальної частини заяви про зміну предмету позову, а саме: в частині заявлених вимог, якими просить суд зменшити розмір штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року у частині стягнення пені до 500 000, 00 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.07.2011 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог та зазначив, що твердження про безпідставність безспірного списання коштів є необґрунтованими та такими, що суперечать ст. 73 Закону України "Національний банк України"та п. 2.2. кредитного договору.

У судовому засіданні 19.07.2011 року оголошено перерву до 01.08.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2011 року надав пояснення на відзив відповідача, відповідно до яких зазначив, що згідно із кредитним договором, безспірне списання коштів застосовується у разі прострочення повернення кредиту та сплати процентів, а сума пені нараховується у разі неможливості провести таке списання з кореспондентського рахунку боржника. Однак на стягнення заборгованості по пені не розповсюджуються положення про безспірне списання, оскільки пеня –це вид штрафної санкції за невиконання основного зобов’язання за договором.

Представник відповідача у судовому засіданні 01.08.2011 року заперечував проти позовних вимог посилаючись на те, що постановою Правління Національного банку України № 445 від 30.09.2010 року (v0445500-10) "Про затвердження Технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України"передбачено, що Національний банк має право застосовувати відповідно до ст. 73 Закону України "Про Національний банк України"переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку заборгованості за кредитним договором (що складається із заборгованості за кредитом та/або прострочених процентів, та/або строкових процентів, та/або пені, та/бо штрафу та інших платежів) з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками згідно з технологією, що визначена нормативно-правовим актом Національного банку з питань міжбанківського переказу коштів в Україні в національній валюті, та/або достроково розірвати кредитний договір за наявності фактів, визначених у пункті 5.3 глави 5 Положення.

У судовому засіданні 01.08.2011 року оголошено перерву до 08.08.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.08.2011 року подав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких уточнив нормативно-правове обґрунтування стягнення безпідставно списаної суми пені з посилання на ст. 1212 ЦК України та збільшив суму майнових вимог до 9 188 310, 00 грн.

За таких обставин, судом прийняті уточнення позовних вимог до розгляду.

У судовому засіданні 08.08.2011 року оголошено перерву до 12.08.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні 12.08.2011 року підтримав позовні вимоги та просив суд позо задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.08.2011 року заперечував проти позовних вимог та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

06.02.2009 року між Національним банком України (надалі - кредитор) та Акціонерним комерційним банком "Аркада"(надалі – позичальник) був укладений кредитний договір № 05/09 (надалі – кредитний договір), відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит на суму 300 000 000, 00 грн. на строк з 09.02.2009 року по 24.12.2009 року зі сплатою 18,0% річних.

22.12.2009 року сторони підписали додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого змінили строк повернення кредиту по 23.12.2010 року з оплатою 19 % річних.

Відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору, позичальник зобов’язується повернути кредитору суму кредиту у строки, зазначені у графіку отримання і погашення кредиту, згідно п. 1.1 договору та суму процентів за його користування.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі – ГК України (436-15) ) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення умов п. 2.3.1 кредитного договору, позивачем не було повернуто Національному банку України кредитні кошти у розмірі 297 000 000, 00 грн., у строк, передбачений графіком погашення кредиту.

Заборгованість за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів була погашена у повному обсязі 27.04.2011 року.

Внаслідок прострочення повернення кредиту відповідачем за період з 16.12.2010 року по 27.04.2011 року була нарахована пеня у сумі 15 405 521, 14 грн.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач зазначає, що після погашення заборгованості за кредитом, відповідач безпідставно, незважаючи на відсутність у чинному законодавстві та кредитному договорі положень щодо можливості безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку для погашення інших платежів, ніж повернення простроченого кредиту та відсотків за користування кредитом, продовжує безспірне списання нарахованої суми пені за прострочення повернення кредиту та станом на день розгляду заяви у безспірному порядку списано з рахунку позивача суму пені у розмірі 9 188 310, 00 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд визнати відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року та стягнути безпідставно списану суму пені у сумі 9 188 310, 00 грн.

Судом встановлено, що згідно із п. 2.3.3 кредитного договору позичальник зобов’язується у разі прострочення погашення кредиту на нарахованих процентів за його користування надати права кредитору списати у безспірному порядку заборгованість з кореспондентського рахунку позичальника згідно зі статтею 73 Закону України "Про Національний банк України".

При цьому, п. 1.3 додатковим договором № 1 до кредитного договору були внесені зміни до п. 2.2 кредитного договору, відповідно до яких кредитор має право реалізувати право Національного банку України на дострокове розірвання кредитного договору, списання коштів з кореспондентського рахунку банку у відповідності до ст. 73 Закону України "Про Національний банк України"з попереднім (за два робочих дні) повідомленням його про це та продаж майна, що перебуває у заставі (іпотеці), у разі неповернення банком цього кредиту у визначенні умовами кредитного договору строки, несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом, невиконання умов договору про надання кредиту, у тому числі щодо вартості та схоронності забезпечення, або порушення банком хоча б однієї з умов щодо збереження його діяльності, що визначені у постанові Правління Національного банку від 02.12.2009 року № 718/БТ та кредитному договорі.

Згідно із ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" переважне і безумовне право здійснюється у разі, якщо це передбачено угодою, реалізується Національним банком шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з банківських рахунків і продажу інших активів, що перебувають у заставі як забезпечення вимог Національного банку, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх продажу.

Отже, сторони додатковим договором № 1 від 22.12.2009 року передбачили право Національного банку України на безспірне списання з рахунку позичальника заборгованості.

Відповідно до п. 2.2.4 кредитного договору у разі неможливості списання заборгованості за наданим кредитом і процентів за користування ним з кореспондентського рахунку позичальника через відсутність коштів кредитор має право віднести заборгованість на рахунки з обліку простроченої заборгованості за кредитом та прострочених нарахованих доходів і нарахувати пеню в розмірі 0,5 процентів від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов’язань, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання.

Пунктом 2.3.3 кредитного договору встановлено, що у разі неможливості списання з кореспондентського рахунку коштів, що становлять вимоги кредитора, позичальник зобов’язується сплатити пеню у розмірі 0,5 процента від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення виконання зобов’язання.

Таким чином, тільки у разі неможливості списати кошти по заборгованості по поверненню кредиту або по сплаті процентів нараховується пеня.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що п. 4.2 Постанови Правління Національного банку України № 445 від 30.09.2010 року (v0445500-10) "Про затвердження технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України"до поняття заборгованості за кредитним договором відноситься не тільки заборгованість за кредитом та процентами, але й заборгованість по сплаті пені та штрафу, а тому згідно умов кредитного договору, Національний банк України має право списувати у безспірному порядку з рахунку позивача не тільки заборгованість по кредиту та процентам, а й по сплаті пені.

Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача враховуючи наступне.

Так, відповідно до п 4.2 Постанови Правління Національного банку України № 445 від 30.09.2010 року (v0445500-10) "Про затвердження технічного порядку проведення операцій з надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України" у кредитному договорі мають бути визначені, зокрема право Національного банку застосовувати відповідно до статті Закону України "Про Національний банк України" (679-14) переважне і безумовне право щодо списання в безспірному порядку заборгованості за кредитним договором (що складається із заборгованості за кредитом та/або прострочених процентів, та/або строкових процентів, та/або пені, та/або штрафу та інших платежів) з кореспондентського рахунку банку та його філій, які працюють у СЕП за окремими кореспондентськими рахунками згідно з технологією, що визначена нормативно-правовим актом Національного банку з питань міжбанківського переказу коштів в Україні в національній валюті, та/або достроково розірвати кредитний договір за наявності фактів, визначених у пункті 5.3 глави 5 положення.

Отже, право безспірного списання заборгованості за кредитом повинно бути передбачено умовами кредитного договору.

Як зазначалося раніше, згідно умов кредитного договору № 05/09 від 06.02.2009 року, Національному банку України надано право у безспірному порядку списувати кошти з рахунку позивача. Водночас, у відповідності до п. 2.2.4 кредитного договору Національний банк України має право нараховувати пеню лише у разі неможливості списання з рахунку позивача заборгованості за наданим кредитом і процентами за користування ним.

В свою чергу, згідно із п. 2.3.3 кредитного договору, у разі неможливості списання з рахунку коштів, позичальник зобов’язується сплатити нараховану відповідачем суму пені.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачу згідно умов кредитного договору, було надано право щодо безспірного списання лише заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. При цьому, сума штрафної санкції, а саме пені за несвоєчасне повернення кредиту або сплати процентів сплачується позичальником, а не списується відповідачем з рахунку позивача у безспірному порядку.

Враховуючи зазначене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання відсутнім у Національного банку України права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача безпідставно списану суму пені у розмірі 9 188 310, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно із ст. 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач докази повернення безпідставно набутих коштів суду не надав.

Беручи до уваги те, що відповідачем були безпідставно набуті кошти у сумі 9 188 310, 00 грн., зважаючи на те, що докази їх повернення відповідач не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо повернення безпідставно набутих коштів у сумі 9 188 310, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 1054, 1212, 1213 ЦК України (435-15) , ст. 193 ГК України, статтями 33, 49, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати відсутнім у Національного банку України (01001, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032016) права на безспірне списання коштів з кореспондентського рахунку 32007181601, відкритого у Головному управлінні Національного банку України по м. Києву і Київській області в рахунок погашення штрафних санкцій за кредитним договором № 05/09 від 06.02.2009 року.

3. Стягнути з Національного банку України (01001, м. Київ, вул. Інститутська, 9; код ЄДРПОУ 00032016) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного комерційного банку "Аркада"(01001, м. Київ, вул. Ольгинська, 3; код ЄДРПОУ 19361386) безпідставно списану суму пені у розмірі 9 188 310 (дев’ять мільйонів сто вісімдесят вісім тисяч триста десять) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп., та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.