Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Світловодськ

до відповідача: Міського комунального підприємства "ЖЕК № 5" м. Світловодськ

про стягнення 11592 грн. 39 коп.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 приватний підприємець

ОСОБА_2 довіреність № 428 від 17.02.09р.

від відповідача - ОСОБА_3 довіреність б/н від 01.06.11р.

В судовому засіданні 26.07.11р. оголошувалась перерва до 11.08.11р. на 15 год. 00 хв.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 11592 грн. 39 коп. безпідставно отриманих коштів. В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали. Представник відповідача позов не визнав, надав відзив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна № 137 від 20.11.07р. За умовами договору орендодавець (відповідач) передає, а орендар (позивач) приймає в оренду нерухоме майно комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 166,3 кв. м. для використання під магазин – склад будівельних і господарських товарів. Об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 днів з моменту підписання даного договору за актом прийому-передачі підписання якого свідчить про фактичну передачу об'єкта оренди. Орендна плата становить 1238 грн. 67 коп. і сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним у з урахуванням щомісячного індексу інфляції. Договір підписаний позивачем і представником відповідача та посвідчений печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 193, ст. ст. 283, 284 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ст. ст. 759, 762 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В позовній заяві позивач вказує ст. 225 ГК України і ст. 1212 ЦК України, як правові підстави для стягнення з відповідача на його користь 11592 грн. 39 коп.

Доводи позивача є невірними в силу наступного.

29 листопада 2007 року складений акт за змістом якого комісія в складі головного інженера Перебийніс В.Г., майстра Лук'яненко Л.А., бухгалтера Грузин О.М. в присутності ОСОБА_1 провели огляд приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 166,3 кв. м. Акт підписаний позивачем та членами комісії без будь-яких зауважень чи заперечень.

Відповідач виставив позивачу для оплати рахунки-фактури від 19.12.07р. на суму 1618 грн. 20 коп., від 14.02.08р. на суму 1589 грн. 74 коп., від 19.03.08р. на суму 1632 грн. 66 коп., від 18.04.08р. на суму 1694 грн. 70 коп., від 20.05.08р. на суму 1747 грн. 24 коп., від 19.06.08р. на суму 1769 грн. 95 коп. Всі рахунки отримані позивачем і оплачені ним, а рахунок від 19.12.07р. оплачений двічі, але другий платіж від 24.12.07р. зарахований за січень 2008 року. У всіх рахунках вказано за що саме він виставлений: "оренда".

Наведене свідчить про свідоме і добровільне виконання сторонами раніше укладеного договору оренди № 137 від 20.11.07р.

Вина відповідача в завданні позивачу збитків на суму 11592 грн. 39 коп. позивачем не доведена і судом не встановлена, тому ст. ст. 224, 225 ГК України не можуть бути застосовані.

Правовою підставою для сплати позивачем коштів є договір оренди № 137 від 20.11.07р., який до цього часу не визнаний судом недійсним і не розірваний як добровільному, так і в судовому порядку, тому ст. 1212 ЦК України також не може бути застосована.

Посилання позивача на не складення саме акту приймання-передачі майна не є підставою для задоволення позову, так як наявний акт від 29.11.07р., на думку суду, і є актом приймання-передачі. За змістом цей акт свідчить про реальну передачу орендованого майна, а відсутність в орендованому приміщенні окремого входу не впливає на суть орендних правовідносин сторін. В тексті договору про наявність та обов'язковість окремого входу нічого не вказано. До того ж, приймаючи участь в конкурсі позивач не міг не знати характеристику об'єкта оренди.

Текст договору № 137 підписаний позивачем 29.11.07р., тому пункт 2.1 договору стосовно строків складення акту не порушений.

Не надання доступу до орендованого приміщення, на що вказує позивач в позовній заяві, та наявності вини в цьому орендодавця (відповідача) не підтверджено жодним доказом в розумінні ст. ст. 32 – 34 ГПК України (1798-12) .

Письмове клопотання позивача про відновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду з посиланням на ст. 53 ГПК України, задоволенню не підлягає, так як фактично йде мова про відновлення пропущеного строку позовної давності, що визначено ст. 267 ЦК України. Наведені в цьому клопотанні причини, на думку суду, є неповажними.

Позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 193, 224, 225, 283, 284 ГК України, ст. ст. 257, 267, 526, 759, 762, 1212 ЦК України, ст. ст. 32 – 34, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 – 85 ГПК України (1798-12) господарський суд

В задоволенні позовних вимог повністю відмовити.

рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України (1798-12) .

повне рішення

складено 16.08.11р.