Суддя господарського суду Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федорова Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився, 1-го відповідача: ОСОБА_1 - за дов. № 382 від 01.07.2011 року,

2-го відповідача: ОСОБА_2 - за дов. № 062501 від 25.06.2011 р., ОСОБА_3 - за дов. № 080409 від 04.08.2011 р.,

розглянувши справу за позовом ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до 1-го відповідача ПАТ ХЗ "Оргтехніка", м. Харків,

2-го відповідача ПАТ Страхова компанія "Лемма", м. Харків

про стягнення коштів у розмірі 4475,88 грн.

Позивач, ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", звернувся до господарського суду з позовом про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить стягнути з відповідачів, ВАТ "Харківський завод "Оргтехніка" та АТЗТ СК "Лемма", на свою користь кошти у розмірі 4475,88 грн. та судові затрати, пропорційно до заявлених позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 17 квітня 2008 року відбулася ДТП за участю автомобіля ГАЗ-3307, який належить ВАТ "ХЗ "Оргтехніка", та автомобіля Шкода, який на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту був застрахований у ЗАТ СК "ВУСО". Внаслідок пошкодження при вказаній ДТП автомобіля Шкода у його власника виникло право вимоги до ВАТ "Харківський завод "Оргтехніка" про відшкодування завданого збитку. В свою чергу цивільно-правова відповідальність водія ВАТ "Харківський завод "Оргтехніка" була застрахована в АТЗТ СК "Лемма". Відповідно до рахунку-фактури № 4012213 ТОВ "Атлант-М Алексеевка" вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 10670,10 грн. На зазначену суму було складено страховий акт та проведено страхове відшкодування. Відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. ст. 993, 1191 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Вказує, що АТЗТ СК "Лемма", як страховик цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, сплатила страхове відшкодування в розмірі 6194,22 грн., а залишок боргу складає 4475,88 грн. Крім цього позивач зазначає, що за договором відступлення прав вимоги від 23.12.2009 ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" набуло належне ЗАТ СК "ВУСО" право вимоги відшкодованих збитків.

Представник позивача в судове засідання 10.08.2011 року не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому порядку. Відсутність представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті в порядку ст. 75 ГПК України.

Представники відповідачів пред'явлений позов не визнали. У відзиві на позовну заяву представник АТЗТ СК "Лемма" вказує, що на підставі протоколу огляду транспортного засобу від 22.04.2008 року за допомогою програмного комплексу "AUDATEX" була складена калькуляція витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля Шкода, яка становить 6704,22 грн. А тому розмір страхового відшкодування, яке підлягало сплаті за цим страховим випадком із врахуванням безумовної франшизи (510 грн.), складає 6194,22 грн., що і було виплачено на користь ЗАТ СК "ВУСО". Вважає, що АТЗТ СК "Лемма" свої зобов'язання з виплати страхового відшкодування виконало у повному обсязі. Крім цього вказує, що позивачем був пропущений загальний строк позовної давності звернення до суду за захистом свого порушеного права, а тому заявив клопотання про застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Положеннями статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно наданих сторонами матеріалів 17 квітня 2008 року між власниками транспортних засобів виникло зобов'язання із заподіяння шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В подальшому право вимоги по відшкодуванню заподіяної шкоди на піставі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України перейшло до ЗАТ СК "ВУСО", яке в свою чергу уступило це право позивачу. Тобто в даному випадку мала місце заміна сторін у зобов'язанні з боку кредитора.

Статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Положеннями статті 262 ЦК України передбачено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач у поданій позовній заяві не зазначив поважних причин пропуску строку позовної давності і з відповідним клопотанням про поважність причин пропуску до суду не звертався.

Враховуючи, що з моменту виникнення зобов'язання (17 квітня 2008 року) до моменту подання позову (червень 2011 року) минуло більше трьох років, стороною у спорі було заявлено про застосування позовної давності до моменту винесення судом рішення у справі, суд вважає за можливе застосувати позовну давність і відмовити у позові на цій підставі.

Крім цього із поданих позивачем матеріалів до суду неможливо визначити факт укладення угоди між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" про відступлення права вимоги від 23.12.2009р., так як залишилось невстановленою обставиною набуття Цедентом будь-яких матеріальних благ за вказаним договором, що в свою чергу ставить під сумнів виникнення у Цесіонарія (позивача) права звернення з вказаним позовом до суду.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість позову.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

В позові відмовити повністю.

Повний текст рішення підписано судом 15.07.2011 р.