Заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ звернувся до господарського суду із позовною заявою про визнання недійсним договору оренди №4861-Н від 14.03.11р., укладеного між РВФДМУ по Харківській області (перший відповідач) та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області (другий відповідач).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.06.11р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Апеляційний суд Харківської області та Червонозаводський районний суд

міста Харкова.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.07.11р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Харківської міської ради.

У судовому засіданні 10.08.11р. оголошувалась перерва до 11.08.11р. о 09:20 год.

Представник позивача у призначене судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою представника позивача на повідомленні про час та місце розгляду справи від 25.07.11р.

Прокурор підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представники 1-го та 2-го відповідача проти позову заперечують, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що укладення спірного договору відбулось без порушень вимог чинного законодавства. Зазначають також про відсутність помилки при укладанні спірного договору оренди.

Представник проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи (Апеляційний суд Харківської області) проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи (Червонозаводський районний суд міста Харкова) проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи (Виконавчий комітет Харківської міської ради) - проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

рішенням господарського суду Харківської області від 11.10.2007 року у справі №40/32-07 за позовом прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Верховної Ради України до виконавчого комітету Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківське міське БТІ", Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, за участі третіх осіб - Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, ТОВ "УКН" про захист права державної власності та визнання права оперативного управління та позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору – Кабінету Міністрів України до Харківської міської ради в особі виконавчого комітету позовні вимоги прокурора міста Харкова задоволено частково, позовні вимоги третьої особи Кабінету Міністрів України задоволено повністю. Захищено право власності Держави України шляхом визнання права власності Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на нежитлову будівлю А-3 в цілому, розташовану в м. Харкові, пл. Руднєва 36, яка є пам’яткою архітектури, охоронне свідоцтво №324. Визнано право оперативного управління Апеляційного суду Харківської області на нежитлову будівлю літ. А-3 в цілому, яка є пам’яткою архітектури, охоронне свідоцтво №324.

рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2007 року у справі №40/32-07 набрало законної сили та залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 26.02.2008 року у даній справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.07.2001 року у справі №5023/4908/11 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2007 року у справі №40/32-07 залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від

11.10.2007 року у справі №40/32-07 залишено без змін.

Згідно Витягу про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно №20324495 від 23.09.08р., право власності на нежитлову будівлю, літ. "А-3" загальною площею 20014,6 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, м.Харків, Руднєва майдан, буд. 36 зареєстровано за Державою України (користувач на праві оперативного управління - Апеляційний суд Харківської області).

14.03.11р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (1-й відповідач) - Орендодавець та Територіальним управлінням державної судової адміністрації в Харківській області (другий відповідач) - Орендар було укладено договір оренди №4861-Н, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно (пам'ятка архітектури - частину нежитлових приміщень, загальною площею 2513,00 кв.м., за адресою: м.Харків, м-н. Руднєва, 36, корп. №2, яке знаходиться на балансі Апеляційного суду Харківської області. Укладаючи спірний договір оренди, відповідачі (РВ ФДМУ по Харківській області та Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області) погодили його з Апеляційним судом Харківської області, який є користувачем цього майна на праві оперативного управління (довідка №1-7/13 від 21.02.11р., арк.с.121) та Державною судовою адміністрацією України (лист №14-1470/11 від 03.03.11р., арк.с.122).

Мотивуючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди №4861-Н від 14.03.11р., прокурор та позивач посилаються на те, що даний договір укладений під впливом помилки, а тому, згідно положень ст. 229 ЦК України, має бути визнаний судом недійсним.

Так, прокурор та позивач зазначають, що у 2004 році, відповідно до акту передачі (прийому) казармено-житлового фонду, комунальних споруд та територій військового містечка №1 (площа Руднєва, 36) Харківським військовим університетом Донецької КЕЧ району передано Харківському університету Повітряних Сил і, таким чином, будівля перейшла від одного балансоутримувача до іншого. У 2006 році, відповідно до акту прийняття-передачі основних засобів, Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова прийнято в експлуатацію будівлю по пл.Руднєва, 36 у м.Харкові, загальною площею 7619 кв.м., та, як зазначають прокурор та позивач, з цього моменту Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова здійснювалась оплата за його використання, зокрема, сплата комунальних платежів, що підтверджується документами про сплату за комунальні послуги. Посилаючись на викладене вище, позивач та прокурор стверджують, що з 2006 року по теперішній час приміщення корпусу №2 будівлі по пл.Руднєва, 36 у м.Харкові, загальною площею 7619,00 кв.м., перебувають на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, з балансу не знімались та на баланс інших організацій не передавались.

Також позивач та прокурор зазначають, що відповідно до розпорядження представника Президента України №293 від 18.08.92р. "Про передачу на баланс управління архітектури Харківської обласної державної адміністрації пам'яток архітектури" затверджено список пам'яток архітектури, що передаються на баланс Управління архітектури Харківської обласної державної адміністрації; посилаються, що пунктом 66 додатку до вказаного розпорядження будівлю №36 з охоронним №324, розташовану за адресою: м.Харків, майдан Руднєва, 36 передано на баланс Управління архітектури Харківської обласної державної адміністрації.

У зв'язку з викладеним, позивач та прокурор вважають, що при укладанні договору оренди №4861-Н від 14.03.11р. сторони помилились щодо перебування приміщень, переданих в оренду за вказаним договором, на балансі тільки однієї організації, що порушує інтереси позивача - Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова, а тому даний договір є таким, що укладений під впливом помилки та, на

підставі ст. 229 ЦК України, підлягає визнанню недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму (ст. 761 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями щодо майна, яке є державною власністю є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Згідно ст. 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що здійснило визначальний вплив на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. За таких обставин волевиявлення особи не відповідає її справжньому наміру, тому вчинений правочин є недійсним.

Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення (п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Як свідчать пояснення представників сторін спірного правочину, надані у судових засіданнях та долучені до матеріалів справи, вони не помилялися щодо істотних для вчинення оспорюваного договору оренди №4861-Н від 14.03.11р. обставин, зокрема, щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Всупереч вимог ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, прокурор та позивач не довели належними та допустимими доказами вчинення оспорюваного правочину його сторонами під впливом помилки і що обставини, щодо яких, за твердженням прокурора та позивача, помилялися сторони оспорюваного правочину, мають істотне значення.

З огляду на наведене, посилання прокурора та позивача на те, що договір оренди №4861-Н від 14.03.11р. вчинений під впливом помилки, як на підставу для визнання його недійсним є безпідставними.

Крім того, прокурором та позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення/невизнання/оспорювання належного позивачеві права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок укладення

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, яке, згідно ч.1 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", є належним орендодавцем щодо цього майна, та Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області договору оренди нежитлового приміщення загальною площею 2513,00 кв.м., за адресою: м.Харків, м-н. Руднєва, 36, корп. №2 як обов'язкової передумови для здійснення судового захисту такого права чи інтересу, як не надано і доказів на підтвердження факту наявності будь-якого права та необґрунтовано існування охоронюваного законом інтересу як простого легітимного дозволу (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним по данням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення ок ремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального ко дексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 груд ня 2004 р. № 18-рп/2004 (v018p710-04) .").

Посилання прокурора та позивача на порушення з боку відповідачів права позивача на користування нежитловими приміщенням, переданими в оренду за спірним договором, суд вважає безпідставними та такими, що базуються на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки прокурором та позивачем не надано доказів, які б, з огляду на чинне законодавство, свідчили б про наявність у позивача права користування такими приміщеннями.

Перебування майна на балансі підприємства не свідчить про наявність права користування. Баланс - є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає правового титулу майна.

З огляду на наведене вище, враховуючи, що прокурором та позивачем всупереч положень ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, не доведено, що договір оренди №1861-Н від 14.03.2011 року вчинено його сторонами під впливом помилки, яка має істотне значення та не доведено факту порушення/невизнання/оспорювання прав чи законних інтересів позивача як обов'язкової передумови для здійснення судового захисту, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, України, ст.ст. 5, 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ст. ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, ст. 133, 136, 137 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22,24, 29,32, 33, 43, 44-49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд –