Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"страхового відшкодування у сумі 24 990,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач відшкодував (виплатив страхове відшкодування) застрахованій особі –Капусті Вадиму Вікторовичу нанесені в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 07.06.2007 року на перехресті вулиці Боженка та вулиці Федорова в м. Києві, збитки. Позивач, посилаючись на статтю 993 Цивільного кодексу та статтю 27 Закону України "Про страхування", просив суд стягнути з Відповідача вищеозначену суму збитків з врахуванням того, що останній уклав з винуватцем вказаної дорожньо-транспортної пригоди гр. ОСОБА_2 договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу та відповідно до статті 22 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"зобов’язаний відшкодувати завдані його страхувальником збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2011 року порушено провадження у справі № 23/279 та призначено її розгляд на 09.08.2011 року.

Представник Позивача у судове засідання не з’явився, вимоги ухвал суду не виконав.

Представник Відповідача проти позову заперечував, оскільки Позивач в порушення статті 35 Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не звертався до Відповідача із заявою про страхове відшкодування.

Ухвала про порушення провадження у справі була відправлена за адресою Позивача, вказаною у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню Позивача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Таким чином, Позивач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Позивачем вимоги ухвали суду не виконано, а також не надано доказів, які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.08.2011 року оголошено рішення.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 121008 від 27.04.2007 року, відповідно до якого Позивач прийняв під страховий захист транспортний засіб страхувальника, автомобіль Hyundai Tucson (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

07.06.2007 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась на перехресті вулиці Боженка та вулиці Федорова в м. Києві, автомобіль Hyundai Tucson (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою, виданою ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Hyundai Tucson (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) вимог п.п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , та порушення водієм автомобіля ВАЗ (державний реєстраційний номер НОМЕР_2) ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , що встановлено постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 26.06.2007 року у справі № 3-22271/4.

Згідно акту товарознавчого дослідження №1417/5066 від 18.06.2007 року складеного ТОВ "Респект", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai Tucson (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, складає 84 712,06грн.

Позивач керуючись умовами договору добровільного страхування транспортного засобу на підставі страхового акту №5210/АТ від 13.07.2007 року, виплатив на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у сумі 84 148,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9527 від 17.07.2007 року.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до Позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник (ОСОБА_3) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Спір виник з причини того, що Позивач вважає, що Відповідач повинен відшкодувати йому витрати в сумі 24 990,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 2 Закону України ""Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (пункт 1 статті 35 Закону України ""Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").и України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього З Вимогами статті 37 Закону України ""Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 зазначеного закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Станом на момент вирішення спору по суті позивач не надав суду належних та допустимих доказів, надання (виставлення, надсилання) позивачем відповідачу та отримання останнім вимоги про відшкодування виплаченої страхової суми в розмірі 24 990,00 грн. (як-то фіскальні чеки поштової установи з описом вкладеного та повідомленням про вручення, отримання уповноваженим представником відповідача тощо).

Оскільки позовні вимоги не підтверджені належними доказами, суд відмовляє в їх задоволенні.алата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отриВідповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Позивача.