До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(позивач) до Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Авіалінії України"(відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Київській області (третя особа-1) про звільнення незаконно займаних приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на даний час займає частину типового будинку (станції пожежогасіння) (інвентарний номер 47497), а саме приміщення №2,3,11,13,14 загальною площею 84,8 кв.м., що розташовані у Київській області Бориспільського р-ну, Бориспіль-7, "Бориспіль"міжнародний державний аеропорт без будь-яких правових підстав, оскільки Типовий будинок (станція пожежогасіння, інвентарний номер 47497), загальною площею 511,6 кв.м. належить на праві власності державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль".

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2011 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.06.2011 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

Присутній в судовому засіданні представник позивача та третьої особи-1 повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Ухвалою суду від 20.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 04.07.2011р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування нових доказів.

В судовому засіданні 04.07.2011р. представником позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, було надано суду заяву, в якій останній уточнює позовні вимоги та просить суд усунути перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення приміщень. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача подав письмовий відзив на позов № 1.6-167 від 01.07.2011р., в якому проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 04.07.2011р. суд, на підставі ст. 27 ГПК України, залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України (третя особа-2) та відклав розгляд справи на 11.07.2011р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 11.07.2011р. розгляд справи було відкладено та зобов’язано позивача надати в наступне судове засідання докази, на підставі яких виникло право власності на типовий будинок (станцію пожежогасіння).

Ухвалою суду від 18.07.2011р. розгляд справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 08.08.2011р., у зв’язку з неявкою в судове засідання відповідача та третіх осіб.

В судовому засіданні 08.08.2011р. позивачем було подано клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про уточнення позовних вимог та п. 2 викласти в наступній редакції: "Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Авіалінії України"усунути перешкоди в користуванні приміщеннями №2,3,11,13,14, які знаходяться в Типовому будинку (станція пожежогасіння) інвентарний номер 47497, загальною площею 511,6 кв.м., розташований за адресою: 08307, Київська обл.., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, міжнародний державний аеропорт "Бориспіль"та належать позивачу на праві власності, шляхом зобов’язання відповідача звільнити вищевказані приміщення".

08.08.2011р. відповідачем було подано заяву № 10.1.-23, в якій останній просить відкласти розгляд з метою надання представнику відповідача часу на ознайомлення з матеріалами справи.

Проте, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався, що не позбавляло відповідача ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання, яке відбулось 08.08.2011р.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на той факт, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви та може бути продовжено у виняткових випадках на 15 днів (стаття 69 ГПК України).

Даним процесуальним правом сторони скористались, у зв’язку з чим термін розгляду справи було продовжено на підставі ухвали суду від 18.07.2011р. на 15 днів.

А відтак, враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об’єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

Як вбачається з матеріалів справи, державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" належить на праві власності Типовий будинок (станція пожежогасіння, інвентарний номер 47497), Г, загальною площею 511,6 кв.м. належить на праві власності державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", що розташований у Київській області, Бориспільський район, Бориспіль-7, міжнародний державний аеропорт "Бориспіль", що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 1335 від 14.11.2008р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.01.2009р. № 21688749, виданого Бориспільським районним бюро технічної інвентаризації.

На даний час, частину Типового будинку (станції пожежогасіння), а саме 84,8 кв.м., що розташований у Київській області, Бориспільський район, Бориспіль-7, міжнародний державний аеропорт "Бориспіль" займає відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Авіалінії України", не маючи при цьому договору оренди або іншої правової підстави для перебування у ньому.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою звільнити спірні приміщення, що підтверджується листами від 31.03.2010р. № 01-22-1327, від 10.02.2011р. № 08-22-1, від 25.02.2011р. № 01-22-1022, від 10.03.2011р. № 01-22-1185, від 12.04.2011р. № 33-10/2-188 (копії в матеріалах справи).

Крім того, спеціально створеною комісією позивача в присутності представника відповідача було опломбовано приміщення, в яких незаконно перебуває відповідач, про що складено Акт від 15.04.2011р. № 33-26/3-1 про обмеження доступу до приміщень ДП МА "Бориспіль"працівників ВАТ "Авіакомпанія "Авіалінії України".

Однак, як вбачається з акту №33-26/3-5 від 26.04.2011 року за результатами проведеної 13.04.2011 року перевірки опечатаних приміщень, які займали працівники Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Авіалінії України", було встановлено, що відповідач самовільно пошкодив пломби та зайняв опечатані приміщення будинку станції пожежогасіння інв.. номер 47497 (№2-3,13,14).

А тому, як вбачається з зазначених вище доказів, відповідач відмовляється звільняти спірні приміщення, про що також свідчить лист останнього від 28.02.2011р. № 1.6-54, та, станом на день подачі позову, продовжує неправомірно ним користуватись.

Враховуючи вищевстановлені обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що відповідач без відповідної правової підстави займає приміщення Типового будинку (станції пожежогасіння) інвентарний номер 47497.

У листі №1.6-54 від 28.02.2011 року відповідач підтверджував зайняття ним спірного приміщення та повідомляв Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"про неможливість задоволення надісланої вимоги №01-22-1022 від 25.02.2011 року, оскільки між сторонами ведуться переговори щодо врегулювання питання оренди офісних приміщень (копія листа в матеріалах справи).

Факт неправомірного користування приміщенням, що належить на праві власності Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", також підтверджується доданою до позовної заяви копією подання вих. №08-427 від 14.04.2011 року заступника прокурора Київської області про усунення порушень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Крім того, факт перебування у спірних приміщеннях відповідачем під час розгляду справи не оспорювався.

Також, судом встановлено, що регіональне відділення Фонду державного майна України оголошувало конкурс з метою надання в оренду спірних приміщень, але він був визнаний таким, що не відбувся, через те, що відповідач відмовився підписати договір оренди, про що свідчить лист третьої особи-1 від 12.03.2011р. № 13.14-562.

У зв'язку з незаконним перебуванням відповідача у спірних приміщеннях позивач не може у повній мірі користуватися належним йому майном.

Що стосується заперечень відповідача з приводу того, що спірне майно було отримано ним у власність в процесі корпоратизації, судом вказані заперечення до уваги не приймаються, оскільки спростовується зібраними по справі доказами, а саме: рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради № 112 від 30.06.2004р. "Про оформлення права власності"; рішенням виконавчого комітету Гірської сільської ради від 28.08.2008 року № 293 "Про переоформлення права власності ДП "МА "Бориспіль" на будівлі та споруди, що знаходяться в межах Гірської сільської ради"; наказом Міністерства транспорту України від 21.05.2003р. №370 "Про перепідпорядкування інженерно-технічного комплексу (інженерно-авіаційної служби)" та Актом приймання-передачі від 17.06.2003р., складеного на виконання наказу Міністерства транспорту України від 21.05.2003р. № 370, що підтверджує передачу типового будинку (станція пожежогасіння, в т.ч. водозабір –п. 2.2). На день розгляду справи суду не надані докази, що зазначені акти ненормативного характер є скасованими або визнані недійсними у судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ч. 3 ст. 136 Господарського кодексу України, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, захист прав позивача щодо майна, яке закріплене за ним на праві господарського відання, здійснюється у тому самому порядку, що й захист права власності.

Приписами ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже, відповідно до діючого законодавства лише власник або особа, за якою було закріплено дане майно, може користуватися належним їм майном. Інші особи можуть користуватися цим майном у випадку, якщо дане майно буде передано уповноваженою особою в користування такій особі. Передача майна може відбутися шляхом укладання договору оренди або іншого цивільно-правового договору. При цьому, орендодавцем державного та комунального майна є Фонд державного майна України (ст. 287 Господарського кодексу України).

Норма статті 387 Цивільного кодексу України передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до цієї норми власник майна має право вимагати захисту свого права від особи, яка перешкоджає користуванню ним, тобто коли майно не вибуло з юридичного володіння власника і спір щодо його приналежності власникові відсутній.

Таким чином, однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутній спору з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник майна має право звернутись до суду з двома вимогами: про визнання права власності на майна та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

Позивачем негаторного позову може бути власник майна або титульний володілець у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень щодо користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним його майном.

Тобто, приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають його належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом, а підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування, розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Вказана позиція також закріплена в постанові Вищого господарського суду України від 03.12.2010р. у справі № 8/094-09/16.

Слід також зазначити, що, відповідно до ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, позивач, як державне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідач незаконно та безоплатно займає приміщення, що є державною власністю та належать позивачу на праві господарського відання, а тому підлягає примусовому виселенню.

Відповідно до ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 зазначеної статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одними з яких, зокрема, є; припинення дії, яке порушує право та примусове виконання обов’язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На час розгляду спору у господарському суді відповідач у встановленому порядку не спростував викладених позивачем обставин і доказів звільнення приміщення не надав.

Враховуючи, що Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доведено вчинення відповідачем факту порушення його права користування спірним нерухомим майном, господарський суд вважає, що позов є правомірним, обґрунтованим, доведеним належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати відкрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Авіалінії України" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; код ЄДРПОУ 01130584) усунути перешкоди в користуванні приміщеннями №2,3,11,13,14 шляхом їх звільнення, які знаходяться в Типовому будинку (станція пожежогасіння) інвентарний номер 47497, загальною площею 511,6 кв.м., розташований за адресою: 08307, Київська обл., Бориспільський р-н, м. Бориспіль-7, міжнародний державний аеропорт "Бориспіль"та належать державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 20572069) на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно № 1335 від 14.11.08р. та зареєстроване в Бориспільському районному бюро технічної інвентаризації 27.01.09р. № 21688749.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Авіалінії України" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; код ЄДРПОУ 01130584) на користь державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"(08307, Київська область, м. Бориспіль, міжнародний аеропорт "Бориспіль"; код ЄДРПОУ 20572069) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.