Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 12 811 239,51 грн. за договором № 06/09-2374 БО-41 поставки природного газу Тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання від 31.12.2009 р., з яких: 5 394 227,70 грн. - пені, 3 956 846,94 грн. - інфляційних нарахувань та 3 460 164,87 грн. - 3 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем свого зобов’язання щодо сплати за спожитий природний газ відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 р. залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київську міську державну адміністрацію; розгляд справи призначено на 14.03.2011 р. за участю представників сторін та третьої особи.

Судове засідання, призначене на 14.03.2011 р., не відбулося з технічних причин.

У судовому засіданні 21.03.2011 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подав письмові пояснення по суті спору, в яких зазначив, оскільки до повноважень Київської міської державної адміністрації не віднесено повноваження щодо перевірки нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, тому вирішення спору у даній справі залишає на розсуд суду.

У судовому засіданні 21.03.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, судом оголошувалась перерва до 06.04.2011 р.

У процесі провадження у справі представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з тих підстав, що заборгованість за договором № 06/09-2374 БО-41 поставки природного газу Тепловим мережам Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання від 31.12.2009 р. виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась бюджетним організаціям, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції. Таким чином, відповідач стверджує, що відсутній факт користування або утримання ним належних до сплати позивачу коштів, тому нарахування та стягнення штрафних санкцій та санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, є неправомірним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2011р. призначено колегіальний розгляд справи № 51/30.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Ємельянова А.С. від 07.04.2011 року визначено колегію суду у справі № 51/30 у наступному складі колегії суддів: Пригунова А.Б. (головуючий), Джарти В.В., Гулевець О.В.

27.04.2011 р. позивач надав заперечення на відзив, в яких з позицією відповідача не погоджується, оскільки вважає, що надання або ненадання субвенції з Державного бюджету не може бути умовою виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов’язань, а постанова Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію"№ 721 від 18.08.2010 р. (721-2010-п) , якою затверджено Порядок видачі у 2010 році органам місцевого самоврядування в м. Києві векселів, їх обігу та погашення, регулює бюджетні відносини та відносини, пов’язані з погашенням заборгованості з різниці в тарифах, та не звільняє відповідача від виконання обв’язку щодо сплати спожитого природного газу по договору № 06/09-2374 БО-41 від 31.12.2009 р.

У зв’язку з неявкою повноважних представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та необхідністю витребування нових доказів у справі розгляд справи, призначений на 25.05.2011 р., відкладався на 06.06.2011 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. змінено склад суду для розгляду справи № 51/30 –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Івченко А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р. справу прийнято до провадження вказаною колегією суддів та призначено розгляд справи на 21.06.2011 р.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 26.06.2011р. та від 01.08.2011 р. розгляд справи було відкладено на 01.08.2011 р. та 08.08.2011 р. відповідно за необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 08.08.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

31 грудня 2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (далі –постачальник) та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі - покупець) укладено договір № 06/09-2374БО-41 поставки природного газу тепловими мережами Київенерго для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання (далі –договір).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язався передати у власність покупцю для теплових мереж природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі –газ) в обсязі, зазначеному у статті 2 цього договору.

Строк дії договору встановлено статтею 11 договору. Згідно з п. 11.1 останнього такий набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року, а в частині розрахунків –до повного їх здійснення. Як було встановлено, сторонами в порядку п.п. 10.3, 10.4 та 11.2 останнього додатковою угодою № 1 від 09.04.2010 р. до договору строк дії договору в частині поставки газу встановлено з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року.

За умовами п. 2.1 договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 09.04.2010 р. до договору № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р., позивач зобов’язався передати відповідачу в період з 01 січня 2010 року по 30 квітня 2010 року газ в обсязі 85 485 тис. куб.м та з 01 травня 2010 року по 30 вересня 2010 року газ в обсязі до 11 949 тис. куб.м.

Статтею 5 договору № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. сторонами визначену ціну газу та тариф його транспортування. В свою чергу, ціна за 1000 куб.м природного газу встановлена у п. 5.1 договору та змінювалась згідно з додатковою угодою № 2 від 30.04.2010 р. до договору та додатковою угодою № 3 від 06.08.2010 р.

Загальна сума договору № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. згідно з п. 5.4 останнього складається із сум вартості місячних поставок газу.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість (п. 4.4 договору).

Так, на виконання умов договору № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. позивачем протягом січня –вересня 2010 року здійснено передачу відповідачу природного газу на суму 251 691 126,87 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2010 р. –на суму 84 210 584,90 грн., від 28.02.2010 р. –на суму 66 100 878,52 грн., 31.03.2010 р. –на суму 61 934 689,57 грн., від 30.04.2010 року –на суму 20 103 058,16 грн., 31.05.2010 року –на суму 500 545,92 грн., від 30 червня 2010 року –на суму 2 909 463,95 грн., від 31 липня 2010 року – на суму 2 059 208,75 грн., від 31 серпня 2010 року –на суму 1 802 960,64 грн., 30 вересня 2010 року –на суму 12 069 736,46 грн.

У п. 6.1 договору сторони узгодили, що оплата вартості газу згідно з п. 5.1 договору проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих обсягів до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно з ч. 2 п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, підписані сторонами акти передачі-приймання газу є підставою для завершення розрахунків відповідача з позивачем до 10 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, і, відповідно, днем прострочення відповідачем розрахунків за наявності актів, вважається 11 число місяця, наступного за місяцем поставки.

У свою чергу, відповідачем умови договору також було виконано у повному обсязі шляхом оплати вартості всього отриманого газу, що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку АК "Київенерго"та платіжними дорученнями, проте така оплата здійснена з порушенням встановленого договором строку.

Керуючись п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549- 551 Цивільного кодексу України та п. 7.2 договору позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за Договором в частині оплати вартості отриманого товару. Розмір пені згідно наданого розрахунку становить 5 394 227,70 грн. Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні втрати за лютий –жовтень 2010 року в розмірі 3 956 846,94 грн. та 3% річних в сумі 3 460 164,87 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 договору за невиконання умов п. 6.1 договору передбачено нарахування пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України на суму боргу за кожен день прострочення платежу.

Як встановлено в ході розгляду спору, оплата газу в повному обсязі була здійснена відповідачем з порушенням строків, встановлених договором, що не заперечується сторонами.

При цьому, суд враховує пояснення відповідача щодо особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання природного газу та реалізації енергоносіїв, а також законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб’єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі.

Предметом договору № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб’єктів господарювання.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності, врегульовані Законом України "Про теплопостачання" (2633-15) (ст. 2 Закону).

Статтею 8 Закону України "Про теплопостачання"передбачено, що державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.

Стаття 20 Закону України "Про теплопостачання"встановлює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, згідно з якою тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Виходячи з п.п. 2 п. "а"ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування"повноваження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в галузі тарифної політики пов’язані із встановленням або погодженням у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на оплату теплової енергії, побутових, комунальних, транспортних та інших послуг.

Механізм формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії підприємствами сфери теплопостачання та надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 р. № 955 (955-2006-п) .

Пунктом 18 частини 1 статті 47 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік"встановлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування. Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 90 Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік"перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надано право Кабінету Міністрів України здійснювати перерозподіл загального обсягу зазначеної субвенції між місцевими бюджетами виходячи з прийнятих рішень щодо проведення таких розрахунків.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. № 371 "Деякі питання покриття тимчасових касових розривів міського бюджету м. Києва" (371-2010-п) постановлено: погодитися з пропозицією Київської міськдержадміністрації щодо: отримання кредитів у фінансово-кредитних установах для покриття тимчасових касових розривів загального фонду міського бюджету м. Києва на загальну суму 2 млрд. гривень (далі - кредити) із строком погашення до кінця поточного року; Київській міськдержадміністрації забезпечити: погашення заборгованості з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, підприємствам, установам та організаціям, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, перед акціонерною енергетичною компанією "Київенерго" та відкритим акціонерним товариством "Київводоканал".

В наступному, постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" (721-2010-п) затверджено Порядок видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в місті Києві векселів, їх обігу та погашення для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію АК "Київенерго", яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

У зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 18.08.2010 № 721 (721-2010-п) втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2010 р. № 371 (371-2010-п) .

Судом встановлено, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 721 (721-2010-п) Київська міська рада своїм рішенням від 25.08.2010 р. № 4/4816 (ra0004023-10) "Про внесення змін до рішення Київради від 14.05.2010 № 793/4231 "Про бюджет міста Києва на 2010 рік"внесла зміни до затвердженого бюджету м. Києва на 2010 рік та доповнила його п. 73, згідно з яким вирішено оформити бюджетні зобов'язання міського бюджету міста Києва, які виникли у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування простими векселями в межах суми бюджетних зобов'язань, передбачених в міському бюджеті міста Києва на 2010 рік на цю мету, в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію" (721-2010-п) (п. 73.1). Доручено Головному управлінню палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації): укласти з АЕК "Київенерго" та ЗАТ "ЕКОСТАНДАРТ" акти, в яких відобразити в тому числі об'єм відпущеної підприємствами теплової енергії, зобов'язання по яких передбачається оформити векселями (п. 73.2.1); виступати векселедавцем та укладати правочини, пов'язані з обслуговуванням та погашенням цих векселів (п. 73.2.2).

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що векселі видаються на користь АЕК "Київенерго" виключно в рахунок здійснення видатків на погашення заборгованості міського бюджету міста Києва з відшкодування різниці в тарифах за поставлену теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям в межах бюджетних асигнувань, передбачених Головному управлінню палива, енергетики та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) цим рішенням (п. 73.3.1). В свою чергу, АЕК "Київенерго" забезпечують реалізацію цих векселів та перерахування коштів не пізніше наступного дня від їх отримання у розмірі сумарної номінальної вартості зазначених векселів на погашення заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий природний газ (п. 73.3.4).

В ході розгляду спору судом встановлено, що здійснення відповідачем розрахунків за договором № 06/09-2374БО-41 від 31.12.2009 р. поза межами встановлених останнім строків обумовлене саме різницею в тарифах за поставлену теплову енергію, що вироблялась, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції, в свою чергу, погашення заборгованості було здійснено бюджетними коштами шляхом проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію.

Крім того, судом враховано, що 16.09.2010 р. між Київською міською державною адміністрацією, АК "Київенерго"та НАК "Нафтогаз України"укладено Меморандум про порозуміння між сторонами щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу м. Києва під час опалювального сезону. Відповідно до цього Меморандуму КМДА зобов’язалася забезпечити погашення заборгованості перед Київенерго з різниці в тарифах на теплову енергію із залученням бюджетних коштів. В свою чергу НАК "Нафтогаз України"зобов’язалася утримуватись від застосування штрафних та фінансових санкцій за порушення термінів та обсягів оплати природного газу, спожитого Київенерго на вироблення теплової енергії до 01.05.2010 р.

Викладене засвідчує визнання сторонами, в тому числі і позивачем, що порушення строків оплати за газ відбувається не з вини АК "Київенерго", а оплата природного газу на вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рахунок бюджетних коштів.

З урахуванням зазначеного, встановивши зміст правовідносин між сторонами щодо здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації теплової енергії та алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а також те, що регулювання механізму видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в м. Києві простих векселів для оформлення бюджетних зобов’язань бюджету м. Києва, які виникли у зв’язку з різницею фактичної вартості теплової енергії, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, підприємствам, установам та організаціям, з вартістю, обчисленою за тарифами, затвердженими або погодженими відповідними органами державної влади та/або органами місцевого самоврядування передбачено Порядком видачі у 2010 році органами місцевого самоврядування в м. Києві векселів, їх обігу та погашення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 721 від 18.08.2010 р. (721-2010-п) , суд доходить до висновку, що підставою для перерахування коштів є укладений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто фінансування цих розрахунків.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 2 вищезазначеного порядку у векселях обумовлюється, що на суму, яка підлягає сплаті нараховуються відсотки в розмірі облікової ставки Національного банку, до яких додаються 5 відсотків річних.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 3 956 846,94 грн. - інфляційних нарахувань та 3 460 164,87 грн. - 3 % річних.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

У ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження наявності вини відповідача у несвоєчасному виконанні зобов’язань за договором, тож, підсумовуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 5 394 227,70 грн. –пені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відзначає, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.