Позивач, державне підприємство"Іллічівський морський торгівельний порт" м. Іллічівськ, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна транспортно-експедиторська компанія"ІнтерТрансСервіс" м. Маріуполь, про стягнення 28 783, 54 грн. боргу, 598, 93 грн. пені, 374, 19 грн. інфляційних та 115, 92 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

- неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати вартості наданих послуг на умовах договору № 278/Е від 29.12.2007р.;

- виконання ТОВ "Метекс" для відповідача транспортно – експедиторських послуг;

- те, що завантаження вантажу в вагони та відправлення його з порту залізницею не є послугами, які складають предмет договору - ці послуги є додатковими;

- пред’явлення ним відповідачу рахунків № 10882, № 10883 від 23.03.2011р. які оплачені останнім частково;

- п.3.7. договору № 278/Е, яким встановлено право порту встановлювати місцеві тарифи в односторонньому порядку;

- ст.ст. 525, 526, 529, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Відповідач вимоги позивача не визнав тому що: предметом договору № 278/Е від 29.12.2007р. є в т.ч. і додаткові послуги на які посилається позивач; позивач не надав суду інших договорів, окрім договору № 278/Е від 29.12.2007р., які б регулювали правовідносини сторін щодо додаткових послуг і це при тому, що у тексті позову позивач зазначає, що відповідач винен йому борг саме на умовах договору № 278/Е від 29.12.2007р.; додаткові послуги надаються портом лише на підставі письмових заявок вантажовласника, а наряд № 2 від 01.03.2011р. і є письмовою заявкою вантажовласника; у позивача відсутнє право вимагати оплати рахунку № Е/10882 від 23.03.2011р.; позивач не повідомив відповідача про зміну місцевого тарифу; можливість стягнення пені за прострочку оплати договором не передбачена; позивач неправомірно тлумачить умови договору.

Відповідач 21.06.2011р., тобто до початку розгляду справи по суті (розгляд справи по суті почався 22.06.2011р.), надіслав до суду зустрічний позов від 20.06.2011р. № 285/350, про що свідчить поштовий штемпель відділення зв’язку, проставлений на конверті, в якому надійшов цей зустрічний позов. Ухвалою по справі від 01.07.2011р. суд прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. У зв’язку з викладеним, суд не приймає зауваження позивача щодо подання зустрічного позову з порушенням строків, встановлених ст. 22 та ст. 60 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ).

Зустрічний позов містить вимоги відповідача про стягнення з позивача 89 542, 38 грн. як безпідставно набутих, 1 880, 39 грн. інфляційних та 522, 53 грн. річних.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на: невизнання ним вимог первісного позову; виконання ним умов договору № 278/Е від 29.12.2007р.; наряд № 2 від 01.03.2011р., який є письмовою заявкою; виставлення позивачем відповідачу рахунків № Е/10882 від 23.03.2011р. та № Е/10883 від цієї ж дати, які відповідачем були частково сплачені; неповідомлення позивачем відповідача про зміну місцевих тарифів, що спричинило необґрунтоване застосування позивачем ставки у розмірі 105, 06 грн. за тонну вантажу; безпідставно набуту позивачем суму у розмірі 89 542, 38 грн.; ст.ст. 11, 509, 536, 625, 1212, 1214 ЦК.

Позивач не визнав вимоги, викладені у зустрічному позові, тому що: послуга, надана відповідачу, є додатковою і не підпадає під зовнішньоторгівельну операцією, а тому повинна сплачуватись за вільними тарифами; тариф за перевантаження вантажу з вагону на склад порту та знов на вагон (минаючи водний транспорт) в сумі 29, 26 грн. з відповідачем узгоджений не був - з 01.01.2011р. набрав сили наказ начальника порту № 1350 від 17.11.2010р., яким встановлено тариф в сумі 105, 06 грн. за тонну; розрахунки відповідача не враховують податок на додану вартість (далі - ПДВ), що впливає на суми, які, на думку відповідача, підлягають сплаті позивачем; позивач не припускався прострочки платежу грошових коштів по відношенню до відповідача, тому нарахування інфляційних та річних не відповідає приписам норм ст.ст. 612, 625 ЦК України.

Позивач 29.07.2011р. подав суду заяву про зменшення позовних вимог і з посиланням на ст. 22 ГПК просить суд стягнути з відповідача 72 182, 6 грн. безпідставно набутої суми, 1 804, 56 грн. інфляційних та 421, 23 грн. річних.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір № 278/Е від 29.12.2007р. (далі-договір № 278/Е), за умовами якого порт (позивач) у відповідності зі"Зводом звичаїв Іллічівського морського торгівельного порту" приймає на себе зобов’язання вивантажити з залізничних вагонів або інших видів транспорту, прийняти на зберігання і завантажити на судна, а також провести документальне оформлення експортної металопродукції, яка прибуває в порт, загальним обсягом 1560000т, а вантажовласник зобов’язується сплатити надані йому портом послуги...(п.1.1. договору). Умовами цього договору сторони також встановили, що:

- ...експедитор в порту ТОВ"Метекс" (п.2.2.9.);

- експедирування вантажів до/від воріт порту здійснює ТОВ"Метекс" (п.2.3.3.);

- при підписанні даного договору вантажовласник підтверджує, що ознайомлений з місцевими тарифами порту та Зводом звичаїв порту і згоден з їх застосуванням (п.2.3.4.);

- вантажовласник оплачує послуги порту за діючими в порту тарифами (п.3.1.);

- інші послуги, окремо не обумовлені в розділі 3 договору, надаються на підставі заявок вантажовласника і оплачуються за місцевими тарифами порту і ставкам суміжних підприємств і організацій, які надають ці послуги; заявки на додатково надаваємі портом послуги і акти виконаних робіт повинні підписуватися уповноваженими представниками вантажовласника; підтвердженням повноважень представника є видана вантажовласником довіреність (п.3.6.);

- порт має право в односторонньому порядку змінювати місцеві тарифи на послуги за цим договором шляхом повідомлення про таку зміну вантажовласника рекомендованим листом з повідомленням, під опис вкладення в конверт, не пізніше, ніж за 30 днів до зміни тарифів... (п.3.7.);

- зазначені в договорі ставки приведені без врахування ПДВ; при розрахунках з клієнтурою до зазначених ставок нараховується ПДВ згідно діючого законодавства України (п.3.8.);

- за порушення строків оплати, обумовлених в договорі, вантажовласник сплачує порту пеню в розмірі 2-ї облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки (п.6.6. договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2009р.);

- договір вступає в силу з дня його укладення сторонами і діє до 31.12.2008р. (п.7.1.).

У подальшому сторони підписали між собою додаткові угоди від 31.12.2008р. та від 31.12.2009р., якими продовжили строк дії договору № 278/Е спочатку до 31.12.2009р., а потім до 31.12.2010р. Сторони 08.02.2011р. підписали додаткову угоду до договору № 278/Е, у п.2 якої зазначили, що решта умов договору діє без змін. Тобто, сторони пролонгували строк дії договору № 278/Е на невизначений строк.

ТОВ"Метекс" 01.03.2011р. вручило позивачу наряд № 2, в якому експедитор просив порт відвантажити вантажною швидкістю на станцію Авдіївка Донецької залізниці для ЗАТ "АЗМК" металопродукцію загальною вагою 360465кг. Позивач стверджує, що виконав цей наряд, однак не надав суду доказів відвантаження металопрокату на адресу ЗАТ"АЗМК" - копій або оригіналів комплекту документів, передбачених Правилами оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. № 644 (z0863-00) , та доказів проведення робіт з завантаження прокату у вагон. Оскільки відповідач не є вантажоотримувачем металопрокату, а ним повинен бути ЗАТ "АЗМК" м. Авдіївка, суд згідно ч.3 ст. 43 ГПК, не приймає до уваги підтвердження відповідачем факту відвантаження металопрокату ЗАТ"АЗМК".

Послуги, які повинен був здійснити позивач, згідно п.3.6. договору № 278/Е повинні оплачуватись за місцевими тарифами порту. Відповідач згідно п.2.3.4. договору на день його підписання ознайомився з місцевими тарифами порту і погоджувався з їх застосуванням. У зв’язку з цим та беручи до уваги зміст п.3.7. договору № 278/Е, суд дійшов висновку, що позивач обов’язково повинен був повідомити відповідача у спосіб та порядок, визначений п.3.7. договору, про зміну місцевого тарифу за 30 днів до дня, коли, на думку позивача, відповідачу були надані послуги. Позивач не повідомив відповідача про зміну місцевих тарифів. Тому суд дійшов висновку, що у березні 2011р. по відношенню до відповідача повинні були діяти тарифи, які були чинні до 01.01.2011р.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Порт передав для оплати відповідачу рахунки № Е/10883 та № Е/10882 від 23.03.2011р. на загальну суму 205124, 82 грн., зважаючи на тарифи, які на його думку, діяли і для відповідача згідно п.3.7. договору № 278/Е та наказу позивача від 17.11.201р. № 1350. В ці рахунки був включений і ПДВ. Таким чином, відповідач платіжним дорученням № 725 від 11.04.2011р. перерахував позивачу 176 341, 28 грн. з посиланням на вищезгадані рахунки. Суд дійшов висновку, що у відносинах сторін у березні 2011р. повинні використовуватись тарифи, які діяли до 01.01.2011р. Відповідач зайво сплатив позивачу 72 182, 60 грн., які суд згідно норм ст.1212 ЦК стягує з позивача на користь відповідача.

Статтею 625 ЦК має заголовок "Відповідальність за порушення грошового зобов’язання". Частиною 3 ст.219 ГК встановлено, що якщо правопорушенню (утримання позивачем зайво отриманих коштів) сприяли неправомірні дії сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Відповідач сам добровільно зайво перерахував кошти позивачу. Тим самим він сам сприяв неправомірному отриманню коштів. Тому суд згідно ч.3 ст. 219 ГК України звільняє позивача від відповідальності і відмовляє відповідачу у задоволенні його вимог щодо стягнення річних та інфляційних.

Судові витрати за зустрічним позовом суд згідно ч.2 ст. 49 ГПК відносить на ТОВ "МТЕК"ІнтерТрансСервіс", оскільки спір виник, зважаючи на його неправильні дії.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 216, 219 Господарського кодексу України, ст.ст. 530, 625, 1212 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 60, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Стягнути з державного підприємства "Іллічівський морський торгівельний порт" (м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, р/р 26009114761 в ПАТ"Марфін банк" м. Іллічівськ, МФО 328168, ЄДРПОУ 01125672) на користь товариства з обмеженою відповідальністю"Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" (м. Маріуполь, пр. Луніна, 19, р/р 26005900177722 в Маріупольській філії ПУМБ, МФО 335742, ЄДРПОУ 33653926) 72 182 грн. 60 коп. зайво сплачених коштів.

В решті вимог, викладених у зустрічному позові, відмовити.

Відмовити державному підприємству "Іллічівський морський торгівельний порт" м. Іллічівськ у задоволенні його вимог щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю"Міжнародна транспортно-експедиторська компанія "ІнтерТрансСервіс" м. Маріуполь 29 872 грн. 58 коп.