Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Аюпова Р.М.

суддя Бринцев О.В.

суддя Мамалуй О.О.

при секретарі судового засідання Павленко А.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., дов. від 30.12.10, ;

представник 1говідповідача, ОСОБА_2., довіреність № 08-11/3155/2-10 від 31.12.10; представник 2-го відповідача, ОСОБА_2.., довіреність № 08-11/3169/2-10 від 31.12.10, представник 3-го відповідача, ОСОБА_3., дов. від 14.09.09 ; третя особа 1, не з"явився ; третя особа 2, не з"явився;

розглянувши справу за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле", м. Харків

до 1) Харківської міської ради, м. Харків 2 ) Виконавчого комітету Харківської міської ради, м. Харків 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна", м. Харків Треті особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків; 2) Харківське міське БТІ, м. Харків

про визнання недійсним розпорядження, визнання права влансості

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове Поле" (позивач у справі)), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради (1-й відповідач), Виконавчого комітету Харківської міської ради (2-й відповідач) та до ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна", в якій просить суд: 1) визнати недійсним розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 року про передачу у власність ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" нежитлових приміщень підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21-22, 77-81, 81а, 87, 89. 93, 1-го поверху № 24,54, 57-64,69-71 загальною площею 563,7 кв.м, багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77. 2) Визнати право власності на нежитлові приміщення підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93, 1-го поверху № 24,54, 57-64, 69-71 загальною площею 563,7 кв.м, багатоквартирного будинку за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77 за позивачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2010 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18 серпня 2010 року о 12:00 год. Також цією ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третього відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна", код 25178393.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2010 року залучено до участі у справі Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області та Харківське міське БТІ в якості Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 вересня 2010 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу, провадження якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження у справі зупинено на термін проведення експертизи.

До господарського суду Харківської області від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса надійшли матеріали справи № 57/173-10, у зв’язку з чим, ухвалою суду від 07.06.2011 року призначено судове засідання на 14 червня 2011 року о 15:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року та від 21 червня 2011 року розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 червня 2011 року для розгляду даної справи призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 23 червня 2011 року для розгляду даної справи призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Мамалуй О.А. та Бринцев О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 липня 2100 року розгляд справи відкладено на 21 липня 2011 року об 11:30 год.

У судовому засіданні 21 липня 2011 року оголошено перерву до 04 серпня 2011 року о 10:30 год.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Представник першого відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Представник другого відповідача проти позову заперечує, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Представник третього відповідача проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Треті особи у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до протоколу №1 установчих зборів власників квартир та нежитлових приміщень будинку, розташованих за адресою: м.Харків, пр.Леніна,77 було ухвалено створити об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПАВЛОВЕ ПОЛЕ" (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 12.11.2008 року серія А01 №088658) .

На підставі розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 р. нежитлові приміщення підвалу, а саме №3;3а;3б;4;4а; 4б; 6; 6а; 6б; цоколю №№21-22; 77-81; 81а; 87; 89; 93; 1-го поверху №№24, 54, 57-64, 69-71 загальною площею 563,7 кв.м. вказаного багатоквартирного будинку передані у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА". На підставі цього розпорядження виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.06.07 року Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКРОКАП ДЕВЕЛОПМЕНТ УКРАЇНА" було видане свідоцтво про право власності на вказані приміщення.

Позивач вважає, що в зазначених приміщеннях знаходяться комунікації, які необхідні для обслуговування вище розташованих поверхів баготоквартирного житлового будинку, будинкове інженерне обладнання, тобто нежитлові приміщення за адресою м. Харків, пр. Леніна, 77 підвалу №3;3а;3б;4;4а; 4б; 6; 6а; 6б; цоколю №№21-22; 77-81; 81а; 87; 89; 93; 1-го поверху №№24, 54, 57-64, 69-71 загальною площею 563,7 кв.м. належать до майна, що складає неподільне та загальне майно і перебуває у спільній, відповідно - сумісній і частковій власності членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і згідно ст. 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не підлягає відчуженню.

У зв’язку з чим, позивач вважає, що розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 року про передачу у власність ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" нежитлових приміщень порушує права та охоронювальні інтереси співвласників багатоквартирного житлового будинку, що і стало підставою позивача для звернення до господарського суду Харківської області з даною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За положеннями ст. ст. 1, 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (далі – Закон) об'єднання співвласників багатоквартирного будинку це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Майно об'єднання утворюється з майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Згідно ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створене у багатоквартирному будинку будь-якої форми власності з числа тих, хто приватизував або придбав квартиру, а також власника будинку або його уповноваженої особи, власників жилих та власників нежилих приміщень.

Частина 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачає, що основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Згідно ст. 9 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" членом об'єднання може бути юридична або фізична особа, яка є власником квартири (квартир) чи приміщення (приміщень) у багатоквартирному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСББ "Павлове поле" було створено власниками житлових та нежитлових приміщень будинку № 77 по проспекту Леніна в м. Харкові.

Відповідно до п.1.1 Статуту Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" (далі – Статут ОСББ), затвердженого рішенням загальних зборів засновників об’єднання співвласників багатоповерхового будинку, оформленого протоколом № 1 від 29 жовтня 2008 року, (державна реєстраційна дія реєстрації юридичної особи 14801020000042587 від 12.11.2008 року), об’єднання співвласників багатоквартирного будинку "Павлове поле" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 77 по проспекту Леніна в місті Харкові відповідно до Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) .

Майно об’єднання утворюється з майна, переданого йому членами об’єднання у власність, одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом (п.1.8 Статуту ОСББ)

Пунктом 2.1 Статуту ОСББ визначено, що об’єднання створено з метою забезпечення захисту прав використання неподільного і загального майна житлового комплексу.

За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року № 4-рп/2004 (v004p710-04) допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1). Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); технічне обладнання багатоквартирного будинку - інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов та безпечної експлуатації квартир (загальні будинкові мережі тепло-, водо-, газо-, електропостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання, елеваторних вузлів, а також елементи благоустрою території).

За приписами ст. 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає про те, що згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР (475/97-ВР) , передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 382 Цивільного кодексу України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Отже, право спільної власності на допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку підтверджено Конституційним Судом України у рішенні № 4-рп/2004р. (v004p710-04) , відповідно до п. 4.2 якого встановлено, що допоміжні приміщення за Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і одночасно з приватизацією ними квартир та окремо приватизації не підлягають і стають їх спільним майном, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир не має необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Отже,підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Таким чином, положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , з урахуванням їх тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. № 4-рп/2004 (v004p710-04) по справі №1-2/2004, в даному випадку повинні бути застосовані по аналогії закону. Відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом (435-15) , іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) наводяться позивачем для визначення термінів, тобто застосовуються як такі, що роз'яснюють положення Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) в частині визначенні терміну "допоміжні приміщення".

З зазначеного вбачається, що набуте громадянами право на квартири житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

З аналізу вищенаведених правових вбачається, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом, тому всі власники квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями, ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів та ін.

Ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до ст. 23 Господарського кодексу України органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. Органи, посадові та службові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед суб'єктами господарювання, підстави, види і порядок якої визначаються Конституцією України (254к/96-ВР) та законом. Спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає правовий режим права комунальної власності.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Повноваження органів місцевого самоврядування по управлінню комунальною власністю безпосередньо випливають із ст. 3 Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 року, як їх право і реальна здатність регламентувати значну частину державних справ і керувати ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність в інтересах місцевого населення.

У межах цих повноважень органи місцевого самоврядування вправі передавати окремим громадянам та юридичним особам об’єкти, що перебувають у комунальній власності у порядку і на умовах, що не суперечать чинному законодавству.

Статтею 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міський голова у межах наданих йому повноважень видає розпорядження, які є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян. Розпорядження видається та підписується головою одноособово. Цей нормативно-правовий акт має відповідати вимогам ієрархічності системи законодавства, під законності. Він не може суперечити Конституції України (254к/96-ВР) , не може обмежувати та скасовувати права громадян та має бути оприлюднений. Іншими словами, діяльність міського голови має відповідати його призначенню – бути гарантом законності та дбати про добробут населення. Незаконні розпорядження міського голови можуть бути оскаржені до судів.

За приписами ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Харківський міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження.

Таких повноважень міського голови, як оформлення права власності ст. 42 вищевказаного Закону не містить. Натомість, положення п."б"ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" наділяють виконавчі органи ради повноваженнями щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об’єктів нерухомого майна, незалежно від форми власності.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ч. 8 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова в межах своїх повноважень видає розпорядження, а у частині 10 цієї статті вказано, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З пункту 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" від 26.01.2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) вбачається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 2 зазначеного вище роз'яснення підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (v018p710-04) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 року "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", враховуючи висновок КП "Харківське міське БТІ" від 16.04.2007 року № 1090108 щодо видачі свідоцтва про право власності ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третьому відповідачу у справі) на нежитлові приміщення, розташовані по пр. Леніна, 77, на підставі п.п. 10 п. "б" ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) та керуючись ст.ст. 42,59 зазначеного Закону оформлено за ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третім відповідачем у справі) право власності на нежитлові приміщення підвалу, а саме, №№ 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6,6а, 6б, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93, першого поверху №№ 24,54,57-64,69-71 загальною площею 563,7 кв.м в житловому багатоквартирному будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77 та на підставі цього розпорядження було видано свідоцтво про право власності на вказані приміщення.

До об`єктів, на які за ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третім відповідачем у справі) оформлено право власності, увійшли також допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку, які належать на праві спільної власності власникам квартир в житловому багатоквартирному будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77, що змусило позивача звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до пункту 1 висновку Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 07.04.2011 року (далі - висновок) за № 8903 нежитлові приміщення підвалу № 3,3а, частина 3б, 4, 4а, 4б, 6,6а,6б, цоколю №№ 78, 79, 81, 81а, 87, 89, 93, 1 – го поверху №№ 57-64,69-71 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові відносяться до допоміжних технічних приміщень цього житлового будинку; нежитлові приміщення підвалу частини 3б (сходи), цоколю № 21-22, 77, 80, 1-го поверху № 24, 54 багатоквартирного будинку по пр. Леніна, 77 в місті Харкові відносяться до допоміжних приміщень цього житлового будинку; нежитлові приміщення 1 – го поверху № 57-64, 69-71 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові не відносяться до допоміжних приміщень цього житлового будинку.

Пунктом 2 висновку встановлено, що за призначенням, нежитлові приміщення підвалу №№ 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93, 1 – го поверху № 24,54 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові відносяться до допоміжних технічних приміщень цього житлового будинку; призначення нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 57-64, 69 – 71 багатоквартирного будинку по пр. Леніна, 77 в місті Харкові кафе-кондитерська.

Більш того, пунктом 3 висновку встановлено, що в нежитлових приміщеннях підвалу №№ 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові проходять інженерні комунікації з запірною арматурою, які необхідні для забезпечення експлуатації квартир житлового будинку, в нежитлових приміщеннях підвалу частину 3б (сходи), цоколю №№ 21-22, 77, 80, 1-поверху №№ 24,54, 57-64,69-71 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові не проходять інженерні комунікації з запірною арматурою, які необхідні для забезпечення експлуатації квартир житлового будинку.

А пунктом 4 висновку встановлено, що в нежитлових приміщеннях підвалу №№ 3, 3а, частині 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові проходять інженерні комунікації з запірною арматурою, які необхідні для експлуатації більше однієї квартири та житлового будинку в цілому, в нежитлових приміщеннях підвалу № 3б(сходи), цоколю №№ 21-22, 77, 80, 1-поверху №№ 24, 54, 57-64, 69, 71 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові не проходять інженерні комунікації з запірною арматурою, які необхідні для забезпечення та експлуатації більше однієї квартири та житлового будинку в цілому.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження.

Ухвалою господарського суду від 23 вересня 2010 року експерти, що здійснювали експертизу попереджені про кримінальну відповідальність відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Таким чином, при проведенні експертизи судовими експертами встановлено, що нежитлові приміщення підвалу № 3,3а, частина 3б, 4, 4а, 4б, 6,6а,6б, цоколю №№ 78, 79, 81, 81а, 87, 89, 93, 1 – го поверху №№ 57-64,69-71 багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові відносяться до допоміжних технічних приміщень цього житлового будинку; нежитлові приміщення підвалу частини 3б (сходи), цоколю № 21-22, 77, 80, 1-го поверху № 24, 54 багатоквартирного будинку по пр. Леніна, 77 в місті Харкові відносяться до допоміжних приміщень цього житлового будинку.

Натомість, розпорядженням Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 року "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", за ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третім відповідачем у справі) оформлено право власності на нежитлові приміщення підвалу, а саме, №№ 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6,6а, 6б, цоколю №№ 21-22, 77-81, 81а, 87, 89, 93, першого поверху №№ 24,54,57-64,69-71 загальною площею 563,7 кв.м в житловому багатоквартирному будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77 та на підставі цього розпорядження було видано свідоцтво про право власності на вказані приміщення.

До об`єктів, на які за ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третім відповідачем у справі) оформлено право власності, увійшли також допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку, які належать на праві спільної власності власникам квартир в житловому багатоквартирному будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 Цивільного кодексу України).Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник вправі пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, або у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена особою), набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підтвердженням наявності права власності на об’єкти нерухомості та підставою для проведення реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна є правовстановлюючі документи, перелік яких наведено у додатку №1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (z0157-02) (далі –Тимчасове положення), в тому числі: договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно та ін., договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності; свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про придбання об'єктів нерухомого майна на аукціонах з реалізації заставленого майна, видані державними та приватними нотаріусами; свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, видані органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам квартир у державному житловому фонді; свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, оформлені консульськими установами України; договори відчуження нерухомого майна, що перебуває у податковій заставі, укладені шляхом проведення цільових біржових чи позабіржових аукціонів з метою погашення податкового зобов'язання; рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності; акти про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будівель; витяг із нотаріально посвідченого договору, укладеного між житлово-будівельним кооперативом або членом цього кооперативу і місцевими органами виконавчої влади, про безстрокове користування відведеною земельною ділянкою і про будівництво багатоквартирного будинку з правом власності на окрему квартиру, за наявності акта про прийняття будинку в експлуатацію; рішення товариського суду про розподіл майна колишнього колгоспного двору; мирова угода, затверджена ухвалою суду; рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації; дублікати правовстановлювальних документів, видані державними та приватними нотаріусами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами приватизації, копії архівних документів, видані державними архівами; свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальносоюзних творчих спілок колишнього СРСР, які видаються Фондом державного майна; свідоцтва про право власності, видані Державним управлінням справами, на житлові та нежитлові об'єкти суб'єктам, що беруть участь разом з Державним управлінням справами в будівництві нового житла.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема право власності на нерухоме майно та речові права на чуже нерухоме майно.

Колегія суддів зазначає, що правовстанавлювальним документом на новостворене майно є свідоцтво про право власності, що видається особам, які брали участь у фінансуванні будівництва об'єкту, при цьому критерієм законності володіння майном є, зокрема, джерела його інвестування (фінансування), для підтвердження яких необхідно надати докази понесення витрат забудовником або інвестором на здійснення будівництва (договори підряду, рахунки-фактури, платіжні доручення на оплату будівельних робіт і матеріалів, оренду обладнання й техніки, акти прийому-передачі виконаних будівельних робіт тощо), тобто довести, що об’єкт будівництва був створений саме забудовником.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

Втім, тут слід взяти до уваги рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року N 7-рп/2009 (v007p710-09) року, в якому Конституційний суд України роз'яснив, що зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та Законами України.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приймаючи розпорядження № 1728 від 22.06.2007 року "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" в частині оформлення права власності за ТОВ "Макрокап Девелопмент Україна" (третім відповідачем у справі) на спірні приміщення, а саме, на нежитлові приміщення підвалу № 3,3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6,6а,6б, цоколю №№ № 21-22, 77- 81, 81а, 87, 89, 93, 1 – го поверху №№ № 24, 54, 57-64,69-71 загальною площею 563,7 кв.м., розташованому багатоквартирного будинку по проспекту Леніна, 77 в місті Харкові та видавши свідоцтво на право власності на цю будівлю, міський голова та виконавчий комітет Харківської міської ради порушили вимоги ст.ст. 319, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності на майно, яке належить власникам квартир (право спільної сумісної власності) відповідно до закону.

Отже, оспорюване Розпорядження № 1728 від 22.06.2007 року та видане на підставі цього Розпорядження Свідоцтво про право власності на спірні приміщення є незаконними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства та порушують право власності власників квартир, об’єднанням яких є позивач.

Що стосується вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на спірні приміщення, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права.

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України, забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України).

Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Зокрема, статтею 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання після набуття статусу юридичної особи може прийняти на власний баланс весь житловий комплекс. Балансоутримувач забезпечує управління житловим комплексом. рішення про прийняття на баланс основних фондів приймається відповідно до цього Закону (2866-14) , інших нормативно-правових актів та статуту об'єднання. Передача майна з балансу на баланс відбувається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс (затв. ПКМУ від 11.10.2002р. №1521 (1521-2002-п) ) рішення про прийняття житлового комплексу на баланс об'єднання приймають загальні збори об'єднання.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України праву власника (уповноваженої ним особи, якою в даному разі є ОСББ "Павлове поле") правомірно володіти, користуватися, розпоряджатися річчю кореспондує обов’язок інших осіб не перешкоджати цьому.

З аналізу зазначених правових норм вбачається право позивача прийняти на баланс житловий комплекс, а не виникнення у позивача, як Об’єднання співвласників квартир права власності на спірні допоміжні приміщення, які відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України є спільною сумісною власністю власників квартир.

Викладене означає, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності є необґрунтованими, не відповідають нормам чинного законодавства і тому не підлягають задоволенню.

Що стосується вимог до Виконавчого комітету Харківської міської ради (другого відповідача у справі) колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі є позивачі та відповідачі (юридичні особи - підприємства та організації, зазначені у ст. 1 ГПК України, а також громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності).

Позивачем позов пред’явлено з порушенням вимог зазначених правових норм. Позивачем в якості відповідача в первісній позовній заяві, а також в уточненій позовній заяві в якості відповідача визначено Виконавчий комітет Харківської міської ради. Виконавчий комітет, як вбачається з матеріалів справи (довідки Головного управління статистики у Харківській області від 20.07.2011 р. №46/2-58/4170 та додаткових поясненнях другого відповідача у справі (вх. № 12912 від 12.07.2011 року) не володіє статусом юридичної особи і в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не числиться.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що провадження у справі у відношенні Виконавчого комітету Харківської міської ради підлягає (другого відповідача у справі) припиненню згідно п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України суд вважає, що витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, згідно статтями 1, 4, 6, 9, 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", ст. 1, 29 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статтями 29, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" статтями 16, 317, 319, 382, 321, 322, 328, 331 Цивільного кодексу України, статтями 23 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, статтями 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним розпорядження Харківського міського голови № 1728 від 22.06.2007 року про видачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Макрокап Девелопмент Україна" свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення підвалу № 3, 3а, 3б, 4, 4а, 4б, 6, 6а, 6б, цоколю № 21-22, 77-81, 81а, 87, 89. 93, 1-го поверху № 24,54, 57-64,69-71 загальною площею 563,7 кв.м, в житловому будинку літ. "А-18", розташованому за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 77.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В частині позовних вимог до Виконавчого комітету Харківської міської ради – провадження по справі припинити.

рішення оформлено згідно з вимогами ст. 84 ГПК України

та повний текст рішення складено та підписано 09 серпня 2011 року

справа № 57/173-10