ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів
Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши у письмовому провадженні за винятковими
обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м.
Чернігові (далі - ДПI) справу за позовом Відкритого акціонерного
товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"" (далі -
ВАТ "Гарант-Авто", Товариство) в особі відокремленого підрозділу
Товариства - Чернігівської обласної дирекції до ДПI про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2004 року ВАТ "Гарант-Авто" звернулося в суд із
позовом, у якому просило визнати недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПI від 1 липня 2004 року № 000022326/3. Цим
рішенням позивачу в особі Чернігівської обласної дирекції за
результатами перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства у період з 1 липня 2000 року до 1 липня 2003 року
визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі
10 999 грн. 19 коп., у тому числі 7 332 грн. 79 коп. основного
платежу і 3 666 грн. 40 коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Спір виник із приводу оподаткування сум, перерахованих
Чернігівською обласною дирекцією іншим відокремленим підрозділам
ВАТ "Гарант-Авто" (Центральній дирекції, Харківській та Одеській
обласним дирекціям "Гарант-Авто-Сіті") на підставі угод про
перерозподіл ризиків: у 2001 році - в сумі 150 242 грн. 91 коп., у
2002 році - 78 778 грн. 63 коп., у 2003 році - 17 466 грн. 20 коп.
Перерозподіл ризиків позивач здійснював на підставі наказів від 27
травня 2001року № 45 "Про внесення змін в механізм перерозподілу
ризиків" та від 7 березня 2002 року № 28 "Про здійснення операцій
перестрахування і перерозподілу ризиків". При цьому Товариство
приймало на себе виконання частини зобов'язань по ризиках, які
перевищують максимальний обсяг страхових зобов'язань структурних
підрозділів, і сплачувало податок на прибуток із сум прийнятих
зобов'язань.
Господарський суд Чернігівської області рішенням від 11
жовтня 2004 року, залишеним без зміни постановами Київського
апеляційного господарського суду від 14 грудня 2004 року та Вищого
господарського суду України від 5 липня 2005 року, позов
задовольнив.
У скарзі ДПI порушила питання про перегляд за винятковими
обставинами постанови Вищого господарського суду України від 5
липня 2005 року, скасування її з підстави неоднакового та
неправильного застосування касаційним судом положень підпункту
7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року №
334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон № 334/94-ВР) та направлення справи на новий розгляд
до суду першої інстанції. На підтвердження неоднакового
застосування зазначеної норми закону скаржник послався на ухвалу
Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2006 року у
справі за позовом Дніпропетровської обласної дирекції страхування
ВАТ "Гарант-Авто" до Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Дніпропетровська про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Скарга ДПI підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов у справі, яка розглядається, суди
виходили з того, що позивач здійснював перерозподіл страхових
ризиків у межах Товариства між обласними дирекціями, які є його
відокремленими підрозділами, з метою уникнення подвійного
оподаткування коштів, що передаються з одного такого підрозділу до
іншого. Валовий дохід обласної дирекції формувався із сум
перевищення виручки від реалізації послуг, що надійшла на її
розрахунковий рахунок, над сумами коштів, перерахованих іншим
обласним дирекціям товариства у звітному періоді. Оскільки кошти,
перераховані Чернігівською обласною дирекцією іншим обласним
дирекціям ВАТ"Гарант-Авто", були оподатковані у відповідних
областях, суди дійшли висновку про правомірність оподаткування
цієї дирекції, яка є самостійним платником податку на прибуток,
пропорційно до взятих нею на себе страхових зобов'язань. Однак
такий висновок судів не відповідає чинному законодавству.
Судами встановлено, що Чернігівська обласна дирекція діє на
підставі Положення і виданих ВАТ "Гарант-Авто" ліцензій на
страхову діяльність, являє собою відокремлений підрозділ
товариства, має відокремлений баланс, який входить до зведеного
балансу Товариства, перебуває на обліку в ДПI як самостійний
платник податку на прибуток з 14 травня 1998 року, однак не є
юридичною особою.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України від 21
грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платники податків - це юридичні особи, їх
філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають
статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус
суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу,
на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або
сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні
санкції.
На підставі статті 2 Закону України від 7 березня 1996 року №
85/96-ВР "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
(далі - Закон № 85/96-ВР)
страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі
акціонерних товариств або товариств із додатковою відповідальністю
згідно із Законом України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
з урахуванням передбачених
цим Законом особливостей, а також одержали в установленому порядку
ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Перестрахування відповідно до частини 1 статті 12 Закону №
85/96-ВР ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
полягає у страхуванні одним страховиком
(цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах
ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у
іншого страховика (перестраховика) - резидента або нерезидента,
який має статус страховика чи перестраховика, згідно із
законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Угоди про перерозподіл ризику, укладені між відокремленими
підрозділами позивача від його імені та в його інтересах, не є
договорами перестрахування у тому розумінні, в якому цей термін
вживається в Законі № 85/96-ВР ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, оскільки
перестраховиками можуть бути лише юридичні особи, які одержали
відповідну ліцензію і займаються страховою діяльністю за правилами
страхування.
Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №
334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий дохід від страхової діяльності
(крім страхування життя та пенсійного страхування у межах
недержавного пенсійного забезпечення) страховиків-резидентів
оподатковується за ставкою три відсотки від суми такого доходу і
не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою статтею 10
цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності як
оподатковуваний дохід від страхової діяльності слід розуміти суму
страхових внесків, страхових платежів або страхових премій (далі -
сума валових внесків), за винятком суми валових внесків, переданих
у перестрахування, отриманих (нарахованих) страховиками протягом
звітного періоду за договорами страхування і перестрахування
ризиків на території України або за її межами, за винятком суми
валових внесків, переданих у перестрахування.
Тому частина страхових платежів, перерахована іншим
відокремленим підрозділам ВАТ "Гарант-Авто" як іншим платникам
податків у межах одного страховика (однієї юридичної особи) на
підставі наказів про перерозподіл ризиків, не є страховими
платежами (страховими внесками, страховими преміями), сплаченими
за договорами перестрахування і не можуть зменшувати суму валових
внесків, яка враховується при визначенні валового доходу від
страхової діяльності, що підлягає оподаткуванню.
Оскільки суди повно і всебічно встановили фактичні обставини
справи, але неправильно застосували норми матеріального права, всі
судові рішення в ній підлягають скасуванню з постановленням нового
рішення - про відмову у позові.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 5 липня 2005
року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14
грудня 2004 року, рішення Господарського суду Чернігівської
області від 11 жовтня 2004 року скасувати.
У позові Відкритого акціонерного товариства "Українська
страхова компанія "Гарант-Авто"" відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов