Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства "Макіїввугілля" м. Макіївка, за участю третьої особи на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус" м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 7 000 000, 00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки № 489 від 14.10.2008р., специфікації № 1, № 2, додаткової угоди № 1 від 12.02.2009р., б/н від 16.10.2008р., б/н від 02.09.2009р., акт звірки, банківські виписки, листи № 103 від 19.04.2010р., № 3-5/29 від 21.04.2010р., договір уступки права вимоги № 82/10 від 19.04.2010р.

Представник відповідача в судове засідання від 25.07.2011 р. з’явився, позовні вимоги визнав у повному обсязі, письмового відзив на позов не представив.

Представник третьої особи в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

14.10.2008р., між третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус" м. Донецьк (Постачальник), та відповідачем, Державним підприємством "Макіїввугілля" м. Макіївка(Покупець), укладено договір поставки № 489, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264- 271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України (435-15) , які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України (435-15) ).

Згідно даного Договору постачальник зобов’язався передати в обумовлені діючим договором строки покупцю товар, а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар та оплатити за нього узгоджену суму.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, ціна, асортимент та с троки поставки товару визначаються в специфікаціях, які є невід’ємними частинами діючого договору.

У відповідності до п. 4.1. Договору базисні умови поставки товару приймаються сторонами у відповідності з правилами "Інкотермс – 2000" та узгоджуються в специфікаціях до діючого договору, які є невід’ємною його частиною.

Строк поставки сторони вказують в специфікаціях до діючого договору (п. 4.2. Договору).

У відповідності до п. 4.4. Договору датою поставки товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення, вказана в залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товарно-транспортного документу, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки.

Специфікаціями № 1, № 2 сторони погодили найменування товару, що поставляється, його кількісні характеристики, ціну, умови та строки поставки, умови оплати.

Додатковою угодою б/н від 16.10.2008р. сторони внесли зміни до розділу 10 Договору "Місцезнаходження та інші реквізити та інші підписи сторін".

Додатковою угодою № 1 від 12.02.2009р. сторони погодили найменування товару, що поставляється, його кількісні характеристики та ціну.

Додатковою угодою б/н від 02.09.2009р. сторони погодили обов’язок покупця здійснити повернення постачальнику товару на загальну суму 18 590 125,00грн., який поставлений згідно діючого Договору поставки (Специфікація № 2 до Договору поставки), та обов’язок постачальника прийняти вищевказаний товар.

На виконання умов Договору, третя особа, Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус", згідно долучених до матеріалів справи актів приймання-передачі поставило відповідачу, а останній прийняв товар на загальну суму 106 190 125,00грн. Зазначені акти приймання-передачі підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками товариств.

Крім того, господарський суд, при наданні оцінки представленим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів зважає на наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (z0168-95) та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні містять посилання на спірний правочин, як на правову підставу здійснення за ними відповідних господарських операцій.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус" відповідачу товару та прийняття його останнім саме в межах договору поставки № 489 від 14.10.2008р.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов’язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов’язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов’язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов’язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 489 від 14.10.2008р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус" відповідачеві товару на суму 106 190 125,00грн, тобто обов’язок постачальника вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 5.3. Договору порядок оплати узгоджуються сторонами в специфікаціями, які є невід’ємною частиною діючого договору.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Домус" відповідачеві було виставлено рахунки-фактури на сплату вартості поставленого товару на загальну суму 106 190 125,00грн.

Специфікацією № 1 сторони погодили наступні умови поставки:

січень 2009р. – 17 700 000,00грн.

лютий 2009р. – 11 800 000,00грн.

березень 2009р. – 15 930 000,00грн.

квітень 2009р. – 15 930 000,00грн.

травень 2009р. – 15 930 000,00грн.

червень 2009р. – 10 310 000,00грн.

Оплата здійснюється щомісячно до першого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач прийняті на себе згідно Договору зобов’язання належним чином не виконував, вартість поставленого товару сплатив частково в сумі 2 999 754,70грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус" на виконання п. 1 Додаткової угоди б/н від 02.09.2009р. згідно акту приймання-передачі від 02.09.2009р. було повернено товар, поставлений за специфікацією № 2 на загальну суму 18 590 125,00грн. Зазначений акт підписано уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Право вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус" за договором № 489 від 14.10.2008р. відступлено на нового кредитора Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод", шляхом укладення 19.04.2010р. між позивачем та третьою особою договору уступки права вимоги № 82/10.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов’язанні визначаються приписами ст.ст. 512- 519 ЦК України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно даного договору первісний кредитор (третя особа) передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги боргу на суму 14 933 287,30грн. та стає стороною за договором № 489 від 14.10.2008р., укладеного між первісним кредитором та Державним підприємством "Макіїввугілля" (Боржник).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 Договору встановлено обов’язок первісного кредитора повідомити боржника про укладання договору уступки права вимоги протягом 3 днів з моменту підписання уступки права вимоги.

У відповідності до п. 3 Договору новий кредитор здійснює розрахунок з первісним кредитором протягом 90 календарних днів з моменту підписання діючого договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок первісного кредитора в сумі 14 933 287,30грн.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи належним чином засвідчених копій банківських виписок позивач на виконання умов п. 3 договору про уступку права вимогу перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Домус" грошові кошти в сумі 14 933 287,30грн.

На виконання умов п. 4 договору про уступку права вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Домус" листами № 103 від 19.04.2010р., № 3-5/29 від 21.04.2010р. повідомило відповідача про укладання договору уступки права вимоги № 489 від 14.10.2008р., факт отримання яких підтверджується відбитками штампів підприємства відповідача з відміткою про отримання.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 7 000 000, 00грн. за договором про уступку права вимоги № 82/10 від 19.04.2010р.

Положення ч. 1 ст. 518 ЦК України визначають, що боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Жодних доказів на підтвердження наявності заперечень Боржника стосовно вимог Нового кредитора суду не представлено. Натомність згідно пояснень відповідача, наданих у судовому засіданні від 25.07.2011р., останній визнав позовні вимоги у повному обсязі.ж

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33- 34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32- 36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

За приписом ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 7 000 000, 00грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов’язання відповідача перед позивачем на суму 7 000 000, 00грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповіддоговору договір уступки права вимоги но до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана у повному обсязі, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України (435-15) , ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд –

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка – задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Макіїввугілля" м. Макіївка на користь Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод" м. Дружківка основний борг в сумі 7 000 000, 00грн., витрати за державним митом в сумі 25 500,00грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного текст рішення.