СУТЬ СПОРУ: 24.05.2011 р. за вх. №2844/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" (далі –Позивач 1) та Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод "БАХЧИСАРАЙ" (далі –Позивач 2) звернулись до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" (далі –Відповідач) 500 354,93 грн.

Позивачі позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні від 25.07.2011 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено. Відповідач 27.07.2011 року за вх. №24687/2011 надав до суду відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

19 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ", Закритим акціонерним товариством "Кримський винно-коньячний завод "БАХЧИСАРАЙ", що діяли через уповноважене договорами доручення Приватне підприємство "ЗЕВС", з одного боку, та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ", в особі директора філії "Агро-Юг-Харків", що діяв на підставі положення про філію та довіреності № 4/5-10 від 14.05.2010 р. було укладено договір поставки напоїв № ХА-328/09, відповідно до якого Позивачі зобов’язуються поставляти Відповідачу товар (напої) партіями згідно замовлення останнього, а Відповідач зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 4.3. договору, оплата за отриманий товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на 30 календарних днів з дати прийняття товару Відповідачем.

На виконання договору Позивачі в період з 21.12.2010 р. по 14.01.2011 р. поставили Відповідачу алкогольні напої на загальну суму 439 362,48 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Проте, як зазначають Позивачі, Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, на дату звернення з позовом заборгованість Відповідача становить 396 862,48 грн. Відповідно до ст.ст. 230- 232 ГК України, ст.ст. 536, 625 ЦК України, п. п. 4.6, 7.3. та 7.5 Договору поставки № ХА-328/09 від 19.08.2010 р., Позивачі нарахували Відповідачеві пеню в сумі 17 981,74 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 42 344,12 грн., штраф в сумі 39 686,25 грн. та 3% річних в сумі 3 480,34 грн.

До моменту подання позову, Відповідач своїх зобов'язань за Договором поставки напоїв не виконує, на претензію від 22.03.2011 р. не відреагував.

У судовому засіданні від 29.07.2011 року, представник Відповідача, посилаючись на доводи, викладені у відзиву на позов, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки на думку Відповідача вимоги Позивачів, Приватного підприємства "ЗЕВС", про стягнення з Відповідача коштів на користь цього представника, є незаконними через порушення норм матеріального і процесуального права.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Досліджуючи матеріали справи, оцінюючи докази, що представлені сторонами, та їх пояснення, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій, –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом (435-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (435-15) .

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (стаття 1001 ЦК України).

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 1002 ЦК України).

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Відповідно до статті 1004 ЦК України, повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Згідно статті 1006 ЦК України, повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до статті 1007 ЦК України, довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Норми Цивільного кодексу України (435-15) , що регулюють правовідносини доручення, кореспондуються з нормами ЦК України (435-15) щодо правовідносин представництва. Так, згідно припису статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Загальне визначення представництва міститься у ч. 1 ст. 237 ЦК України, а саме представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч. 3 ст. 237 ЦК України).

Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

В преамбулі Договору поставки напоїв № ХА-328/09 від 19.08.2010 р. зазначено, що постачальники, ТОВ "ЛВЗ "ПРАЙМ" та ЗАТ "БВЗ"діють через уповноважене договорами доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 р. та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р. Приватне підприємство "ЗЕВС", в особі його директора, яка діє на підставі статуту.

Договором № 30/11-09-ПР, укладеним 30 листопаду 2009 р. між ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" та Приватним підприємством "ЗЕВС", який за своєю правовою природою є договором доручення, передбачено, що Приватне підприємство "ЗЕВС"(Повірений) зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок ТОВ "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" (Довірителя) певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв. Пунктом 1.1.8. зазначеного договору, встановлено право Повіреного представляти інтереси Довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах з приводу виконання умов договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього договору.

Договором доручення № 30/11-09-БВЗ, укладеним 30 листопаду 2009 р. між ЗАТ "Бахчисарайський виноробний завод" (Довірителем) та Приватним підприємством "ЗЕВС" (Повіреним), передбачено, що Повірений зобов'язується вчиняти від імені та за рахунок Довірителя певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв. Згідно п. 1.1.8. Договору, останній також має право представляти інтереси Довірителя в органах судової влади, державної виконавчої служби, інших підприємствах, організаціях та установах з приводу виконання умов договорів, що були укладені Повіреним з третіми особами на підставі цього Договору.

Згідно довіреності, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" 30 листопада 2009 р. Приватному підприємству "ЗЕВС" (Повіреному) на виконання договору доручення 30/11-09-ПР, Повірений має право здійснювати персоналом та технічними засобами від імені та в інтересах Довірителя певні дії, зокрема сплачувати державне мито (судовий збір) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та необхідні судові витрати; складати, підписувати та подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви, клопотання, заперечення, інші процесуальні документи, здійснювати всі процесуальні дії, пов’язані з представництвом в судах всіх інстанцій (в тому числі господарських, адміністративних та третейських) з усіма правами та обов'язками позивача, відповідача, третьої особи, встановленими чинним законодавством України, виконувати всі інші дії.

Довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" від 28 грудня 2010 р. Приватне підприємство "ЗЕВС"уповноважується на здійснення тих же самих дій в інтересах свого довірителя.

Згідно довіреності, виданої Закритим акціонерним товариством "Бахчисарайський виноробний завод"30 листопада 2009 р. Повіреному, - Приватному підприємству "ЗЕВС", на виконання договору доручення від 30.11.2009 р., Повірений має право здійснювати персоналом та технічними засобами від імені та в інтересах Довірителя певні дії, зокрема сплачувати державне мито (судовий збір) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та необхідні судові витрати; складати, підписувати та подавати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, заяви, клопотання, заперечення, інші процесуальні документи, здійснювати всі процесуальні дії, пов’язані з представництвом в судах всіх інстанцій (в тому числі господарських, адміністративних та третейських) з усіма правами та обов'язками позивача, відповідача, третьої особи, встановленими чинним законодавством України, виконувати всі інші дії.

Аналогічні повноваження надані Приватному підприємству "ЗЕВС" Закритим акціонерним товариством "Кримський винно-коньячний завод "БАХЧИСАРАЙ" (правонаступником Закритого акціонерного товариством "Бахчисарайський виноробний завод") довіреністю від 23 грудня 2010 р.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З урахуванням зазначених обставин, приписів цивільного законодавства щодо представництва та доручення, та приписів ст. 21 ГПК України, суд погоджується з твердженнями Відповідача про невідповідність чинному законодавству вимог Приватного підприємства "ЗЕВС" про стягнення на власну користь коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ", оскільки такі вимоги представника не відповідають правовідносинам представництва.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Позивачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд,

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний завод "ПРАЙМ" та Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "БАХЧИСАРАЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЮГ" про стягнення 500 354,93 грн. –відмовити у повному обсязі.

рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.