Позивач, Приватне підприємство АН "Рестріелт", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про: - визнання виконаними обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (надалі - 1. Відповідач) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" (надалі - 2. Відповідач) зі сплати періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. включно до 41 періодичного лізингового платежу з датою оплати 05.10.2011 р.; - визнання виконаними у сумі 9 742,81 грн. обов'язок 1. Відповідача перед 2. Відповідачем зі сплати 42 періодичного лізингового платежу з датою оплати 05.11.2011 року за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 року; - зобов'язання 1. Відповідача та 2. Відповідача здійснити перерахування фактично сплачених періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 року, а також здійснювання нарахування, сплату та прийняття сплати наступних періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 року, виходячи з розміру одного періодичного лізингового платежу 26 717,63 грн.

Представник позивача у судовому засіданні та у наданому клопотанні просить суд вийти за межи позовних вимог та визнати виконаними у сумі 15 240,20 грн. обов'язок 1. Відповідача перед 2. Відповідачем зі сплати 42 періодичного лізингового платежу з датою оплати 05.11.2011 року за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 року. На підставі того, що в процесі розгляду справи було встановлено, що розмір дійсно сплачених 1. Відповідачем на користь 2. Відповідача за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 року становить 1 913 261,70 грн., а не 1 907 764,31 грн.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Представник 1. Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги та надане клопотання позивача про вихід за межи позовних вимог залишає на розсуд суду.

Представник 2. Відповідача у судове засідання не з'явився. У наданому клопотанні та телеграмі просить суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з находженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг" в іншому судовому засіданні господарського суду м. Києва по справі № 50/15-б та № 48/280. У наданому відзиві проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Також у наданих заявах за № 1277 від 22.07.2011 р. та за № 1337 від 02.08.2011 р. просить суд зупинити провадження по справі № 5023/5657/11 до вступу в законну силу рішення суду по справі № 5023/5956/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків про стягнення боргу у сумі 399 746,77 грн. за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 (v_289800-97) із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (v_675600-07) (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача та 1. Відповідача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

26 березня 2008 року між 1. Відповідачем та 2. Відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 472-LD, згідно з яким, зокрема: 2. Відповідача було взято на себе зобов’язання придбати предмет лізингу (Кран баштовий SCM FO/23B) у власність від продавця (ТОВ "Альфатех") та передати цей предмет лізингу 1. Відповідачу; встановлено ціну предмета лізингу, а саме – еквівалент 385 192 (триста вісімдесят п’ять тисяч сто дев’яносто два) долари США 50 центів, у т.ч. ПДВ, із зазначенням відповідної ціни у гривнях в додатку № 1 до вказаного договору фінансового лізингу № 472-LD –1 945 222,13 гривень; погоджено графік лізингових платежів додаток № 2 до вказаного договору фінансового лізингу № 472-LD.

Відповідно до умов укладеного між відповідачами вищевказаного договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. Позивачем укладено з відповідачами договір поруки № 472/SUR від 26.03.2008 р., за яким Позивач зобов’язується безвідклично та безумовно сплатити ТОВ "УніКредитЛізинг" за його першою вимогою, всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 385 192 (триста вісімдесят п’ять тисяч сто дев’яносто два) долари США 50 центів та сплатити всі інші платежі, що належать до сплати ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу. Зважаючи на існування вказаного договору поруки № 472/SUR від 26.03.2008 р. Позивач безпосередньо зацікавлено у додержанні обома Відповідачами порядку виконання договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. згідно вимог чинного законодавства, через що у позивача наявний прямий і безпосередній інтерес для звернення з розглядуваним позовом.

Судом встановлено, що відповідно до вищевказаного договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. 1. Відповідач отримав предмет лізингу - кран баштовий SCM FO/23B, серійний номер СК20070218G (згідно видаткової накладної № РН-0000188 від 16.04.2008 р.).

Також судом встановлено, що на виконання своїх обов’язків за вищевказаним договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера"здійснило наступні платежі:

Вказані суми платежів і дати їх здійснення підтверджуються платіжними дорученнями, наданими 1. Відповідачем.

Таким чином, станом на 09.06.2011 року на виконання своїх обов’язків за вищевказаним договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. 1. Відповідач сплатив на користь 2. Відповідача 1 913 261,70 гривень. При цьому Позивачем заявлено позовні вимоги, виходячи з меншої суми фактично сплачених 1. Відповідачем платежів у розмірі 1 907 764,31 грн., але Позивачем подано клопотання про вихід за межі позовних вимог, яке суд вважає за необхідне задовольнити з огляду на фактичну сплату 1. Відповідачем на користь 2. Відповідача 1 913 261,70 гривень.

15.06.2011 року ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" було отримано від ТОВ "УніКредит Лізинг" листа № 987 від 07.06.2011 р., в якому останній стверджує наявність на боці 1. Відповідача заборгованості в сумі 388 361,38 грн., повідомляє про свою відмову від договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. та вимагає повернути предмет лізингу.

Надаючи правову оцінку вищезазначеному повідомленню суд зазначає наступне. Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори); одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Згідно із ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, відмова від договору є одностороннім правочином, через що вчинення такої відмови юридичною особою повинно мати письмову форму зі скріпленням печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України). Лист відповідача ТОВ "УніКредитЛізинг"за № 987 від 07.06.2011 р. зазначеним вимогам закону не відповідає, через що в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України викладена у ньому відмова від договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. є нікчемною. Таким чином, укладений між відповідачами договір фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. зберігає чинність станом на момент вирішення розглядуваного спору.

Надаючи правову оцінку умовам укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. та діям відповідачів, спрямованим на виконання вказаного договору фінансового лізингу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (436-15) . Відносини з фінансового лізингу належать до господарських відносин, які є предметом регулювання Господарського кодексу України (436-15) , що безпосередньо випливає з їх прямого врегулювання у ст. 292 Господарського кодексу України.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Відповідно ж до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, відповідачі є юридичними особами, які створені і мають своє місцезнаходження в Україні. Сторонами не надано суду доказів того, що чинне законодавство України в конкретних правовідносинах між відповідачами передбачає право відповідачів здійснювати розрахунки в іноземній валюті за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. Отже, зобов’язання за вказаним договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. не можуть бути виражені в іноземній валюті. Таким чином, наступні умови укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р., які стосуються вираження зобов’язань 1. Відповідача в іноземній валюті, не відповідають приписам ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, через що згідно із ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ст. 207 Господарського кодексу України є нікчемними, а саме: - нікчемним є положення розділу "Визначення" укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. в частині визначення поняття "Еквівалент"; - нікчемним є положення п. 1.1 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р., відповідно до якого "Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 385 192.50 (триста вісімдесят п’ять тисяч сто дев’яносто два долари США 50 центів) Доларів США"; - нікчемними є положення п. 7.4 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р., відповідно до яких "Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до долару США, Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Коригування суми здійснюється за наступною формулою: К = (С*КП)- (С*КДП), де К –сума коригування, С –сума платежу, що зазначена в Додатку № 2 до цього Договору, КДП –Курс на Дату Платежу, КП –Курс Повідомлення. За виключенням очевидної помилки Лізингодавця, суми платежу, визначені Лізингодавцем, як обумовлено вище, є остаточними і обов’язковими для Сторін"; - нікчемними є положення п. 7.5 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. в частині визначення сум лізингових платежів в еквіваленті до долара США; - нікчемними є положення Додатку № 2 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. (графік лізингових платежів) в частині визначення сум лізингових платежів в еквіваленті до долара США.

Відповідно з ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Водночас у п. 12.3 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. зазначається: "Якщо Лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання Лізингоодержувачем зобов’язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні Лізингодавця, останній має право відмовитися від цього Договору та вимагати повернення Предмета Лізингу Лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені Лізингоодержувачем за цим Договором, як одноразову оплату за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувачем". Вказаною умовою договору вимагається від Лізингоодержувача сплата непропорційно великого розміру санкцій у разі припинення договору внаслідок відмови від нього. Крім того, ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"не передбачено стягнення з лізингоодержувача будь-якої одноразової плати за користування предметом лізингу. Нарешті, принцип власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 Господарського кодексу України) та однією з визначальних ознак підприємництва (ст. 42 Господарського кодексу України), а положеннями п. 12.3 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. повністю перекладають увесь ризик на лізингоодержувача, повністю звільняючи від такого ризику лізингодавця.

За таких умов суперечать положенням ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"та ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України і є нікчемними згідно із ст. 207 Господарського кодексу України положення п. 12.3 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. в частині, відповідно до якої лізингодавець має право "утримати всі суми, що вже були сплачені Лізингоодержувачем за цим Договором, як одноразову оплату за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувачем".

Суд також зазначає, що згідно ст.ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України свобода укладення договору є частиною принципу свободи договору. Примушення сторони до укладення договору можливе лише у випадках, передбачених законом (ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України). Вказаним вимогам закону не відповідають, через що є нікчемними згідно із ст. 207 Господарського кодексу України, положення п. 14.3 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. в частині, відповідно до якої "якщо протягом обумовленого вище терміну Сторони не дійдуть взаємної згоди, такий випадок вважатиметься Випадком Невиконання".

Згідно із п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається; суд, встановивши в процесі розгляду справи нікчемність певного правочину чи його частини, зазначає про таку нікчемність в мотивувальній частині рішення (постанова Верховного Суду України від 26.09.2006 року по справі № 06/53). Крім того, суд бере до уваги, що права сторони, які ґрунтуються на умовах договору, які не відповідають вимогам закону, не підлягають захисту незалежно від того, чи визнані такі умови недійсними певним рішенням суду (постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2001 року по справі № 04-1/11-7/60).

З урахуванням викладеного, додаток 2 до договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. має юридичне значення як частина вказаного договору виключно в частині визначення кількості, рівного розміру і дат періодичних лізингових платежів, визначення співвідношення належних до сплати лізингодавцю (ТОВ "УніКредит Лізинг") відсотків до суми відшкодування вартості предмету лізингу (91190,99/385192,50*100 % = 23,67 % від вартості предмета лізингу). Водночас, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 189 і ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України в якості ціни предмета лізингу, яка має бути сплачена 1. Відповідачем на користь 2. Відповідача, може бути прийнята лише сума у гривнях, визначена у додатку № 1 до укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р., а саме: 1 945 222,13 гривень.

Таким чином, суд погоджується з твердженням Позивача, що загальна сума платежів за предмет лізингу за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. має складати 1 945 222,13 грн. + 1 945 222,13 грн. * 23,67 % = 2 405 656,21 грн. При цьому з урахуванням кількості лізингових платежів, рівності їх розмірів та обсягу сплачених 1. Відповідачем на користь 2. Відповідача до дати початку періодичних лізингових платежів (802 598,67 грн.), щомісячний платіж 1. Відповідача на користь 2. Відповідача має складати 2 405 656,21 грн. –802 598,67 грн. = 1 603 057,54 грн. / 60 місяців = 26 717,63 грн.

Отже, станом на день подання позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" повинно було сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредитЛізинг"38 лізингових платежів на суму 26 717,63 грн. * 38 = 1 015 269,94 грн., а з урахуванням сум, сплачених до дати початку сплати періодичних лізингових платежів –1 817 868,61 грн.

Водночас, станом на день подання позову 1. Відповідачем сплачено на користь 2. Відповідача 1 913 261,70 грн. Отже, фактично сплачено 1 110 663,03 грн. періодичних лізингових платежів, тобто періодичні лізингові платежі сплачені повністю до 05.10.2011 р. (41 періодичний лізинговий платіж) включно і частково сплачено 42 періодичний лізинговий платіж (у сумі 15 240,20 грн.).

Таким чином, жодних порушень графіку належних платежів з боку 1. Відповідача за договором фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. судом не встановлено, а будь-яке визнання 1. Відповідачем боргу (в тому числі шляхом оплати виставлених 2. Відповідачем неправильно розрахованих рахунків) є неправомірним, оскільки не відповідає вимогам закону й положенням договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. (за виключенням його нікчемних частин), а також веде до штучного створення на боці Позивача умов для відповідальності перед 2. Відповідачем за договором поруки № 472/SUR від 26.03.2008р., для чого на дату вирішення розглядуваного спору немає юридичних підстав.

Так само неправомірною, такою, що не відповідає закону та умовам договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008р. (за виключенням його нікчемних частин), є й позиція 2. Відповідача, який вимагає погашення неіснуючої на дату подання позову та вирішення розглядуваного спору заборгованості, погрожуючи відмовою від договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачена можливість застосування таких способів захисту, як, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Конкретної форми такого припинення закон не встановлює, внаслідок чого суд має застосовувати цей спосіб захисту таким чином, щоб реально досягти визначеної характером цього способу мети. Стосовно розглядуваного спору суд зазначає, що відповідачі обопільно здійснюють неналежне (всупереч його дійсному змісту та приписам чинного законодавства) виконання договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., істотно та необґрунтовано завищуючи розмір грошових зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера"перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг". За таких умов мета способу захисту прав та законних інтересів Позивача у формі припинення вказаних дій відповідачів полягає в примусовому приведенні цих дій та їх юридичних наслідків у відповідність до вимог закону та умов договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. (за виключенням його нікчемних частин). Отже, суд має всі підстави для припинення неправомірних дій Відповідачів шляхом визнання виконаними певних обов’язків 1. Відповідача перед 2. Відповідачем та зобов’язання останніх здійснювати нарахування, сплату та прийняття сплати наступних періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26 березня 2008 року, виходячи з розміру одного періодичного лізингового платежу 26 717 (двадцять шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 63 копійки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито та судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі відсутності вимог Позивача щодо стягнення з Відповідачів судових витрат, державне мито та судові витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, -

У задоволенні клопотання 2. Відповідача про зупинення провадження по справі відмовити.

У задоволенні клопотання 2. Відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Визнати повністю виконаними обов’язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (код ЄДРПОУ 33477638) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (код ЄДРПОУ 33942232) зі сплати періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26 березня 2008 року включно до 41 (сорок першого) періодичного лізингового платежу з датою оплати 05 жовтня 2011 року.

Визнати виконаним у сумі 15 240,20 гривень обов’язок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (код ЄДРПОУ 33477638) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (код ЄДРПОУ 33942232) зі сплати 42 (сорок другого) періодичного лізингового платежу з датою оплати 05 листопада 2011 року за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26 березня 2008 року.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Укртехносфера" (код ЄДРПОУ 33477638) та Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (код ЄДРПОУ 33942232) здійснити перерахування фактично сплачених періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26 березня 2008 року, а також здійснювати нарахування, сплату та прийняття сплати наступних періодичних лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 472-LD від 26 березня 2008 року, виходячи з розміру одного періодичного лізингового платежу 26 717 (двадцять шість тисяч сімсот сімнадцять) гривень 63 копійки.