Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Мутель А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом –Першого заступника прокурора міста Севастополя

(вул.Павліченко,1 м.Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі:

Міністерства інфраструктури України

(пр.Перемоги, буд.14, м.Київ,01135)

Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту

(пл.Нахімова,5 м.Севастополь,99011)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ"

(наб.Назукіна, 1-А, м.Севастополь, 99042)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів – Регістр судноплавства України

(вул.Сагайдачного, 10, м.Київ, 01070)

про зобов`язання вчинити певні дії

прокурора- Радулов А.Д., посвідчення №684 від 09.03.2011р.

представників сторін :

від позивача- Міністерства інфраструктури України –не прибув;

від позивача - Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту- Дем`яненко В.Ю., представник, довіреність №ДВ-47 від 09.06.2011р.;

від відповідача – ОСОБА_1, представник, довіреність від 10.06.2011р.;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів – не прибув.

Перший заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту звернувся до суду із позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Символ", в якій просить зобов`язати відповідача демонтувати понтони (плавпричали): №261-А; №261Б, №261В, №261 Г, №261 Д, №261Е, №264А вздовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м.Севастополя загальною площею 1017 кв.м. і звільнити акваторію Балаклавської бухти м.Севастополя від понтонів (плавпричалів).

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що перевіркою, проведеною прокуратурою міста Севастополя, встановлені порушення вимог чинного законодавства, які створюють небезпеку судноплавства на території Балаклавської бухти.

У судових засіданнях 07.06.2011р., 12.07.2011р. та 19.07.2011р. розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.07.2011р. строк розгляду спору по справі було продовжено на 15 днів, за клопотанням відповідача, в порядку, передбаченому ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 02.08.2011р. прокурор та представник Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник Міністерства інфраструктури України у судове засідання 02.08.2011р. не прибув, але 01.08.2011р. надіслав до суду письмове клопотання, в якому підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів в судові засідання по справі не прибув, витребуваних судом документів не надав, про причини своєї неявки суд жодним чином не інформував, не зважаючи на ті обставини, що Регістр судноплавства України був належним чином інформований судом про дату, час і місце проведення судових засідань по справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.08.2011р. надав письмові заперечення на позов та документи, якими обґрунтовуються його заперечення. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає посилаючись на наявність позитивних висновків за проектом "Установка 5-ти плавучих причалів"на момент установки причалів №261В, №261Г, №261Д, №261Е, №264 А у ТОВ "Золотий Символ", що за його доводами, підтверджується висновком за проектом, виданим Міністерством транспорту та зв"язку України від 29.12.2010р. №7430/04/14-09.

Також у своїх запереченнях представник відповідача посилається на ту обставину, що причали № 261 А та №261 Б, які просить демонтувати позивач, встановлені до стаціонарного причалу №261, який ТОВ "Золотий Символ"орендує у Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на підставі договору оренди № 2026 ВІД 01.04.1997р. Причали ж №261А, №261 Б встановлювались ТОВ "Золотий Символ"не в рамках дії договору від 01.01.2009р., а на підставі проекту "Реконструкція причального фронту ТОВ "Золотий Символ", шифр П-09-01 і були введені в експлуатацію на підставі акту державної технічної комісії про прийняття об"єкту в експлуатацію 28.11.2006р. зареєстрованого в інспекції 11.12.2006р.

Прокурор та представник Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту проти доводів відповідача висловили заперечення та наполягають на задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника Державного підприємства Севастопольського морського торговельного порту та відповідача, суд

Зі змісту позову слідує, що перевіркою, проведеною прокуратурою міста Севастополя, встановлені порушення вимог чинного законодавства, які створюють небезпеку судноплавства на території Балаклавської бухти міста Севастополя.

Зокрема, в позові зазначено: "01.01.2009р. між ТОВ "Севастопольмарінсервіс"та ТОВ "Золотий символ"укладено договір щодо надання послуг по розміщенню плавучих залізобетонних понтонів для стоянки маломірних суден упродовж набережної Назукіна в Балаклавському районі м.Севастополя загальною площею 1017 кв.м..

На виконання зазначеного договору ТОВ "Золотий Символ"розмістив плавучі залізобетонні понтони №261А, №261Б, №261В, №261 Г, №261Д, №261 Е, №264 А для стоянки маломірних (малих суден) упродовж набережної Назукіна в Балаклавському районі м.Севастополя, які належать йому на підставі договору купівлі-продажу основних засобів від 26.03.2009 укладеного ТОВ "Золотий символ"з ТОВ "Севастопольмарінсервіс"( а.с.3).

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що в порушення ст. 12 Кодексу торговельного мореплавства України, розміщення відповідачем понтонів упродовж набережної Назукіна здійснено без відповідного погодження з Міністерством транспорту і зв`язку та місцевими органами влади і самоврядування, що підтверджується матеріалами перевірки Держфлотінспекції України.

Актом перевірки від 12.06.2010р. встановлено, що причали № №258А, 261 Б, 261 В, 261 Г, 261 Е, 264 А встановлені в акваторії бухти без погодження з Мінтрансзв`язку та без огляду Регістром судноплавства України, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 №814 (814-98-п) , здійснює технічний нагляд і проводить класифікацію морських і річкових торгівельних суден відповідно до ст. 22 Кодексу торговельного мореплавства України і ст.ст. 26, 29 Закону України "Про транспорт".

Предметом позову є вимога зобов`язати відповідача демонтувати понтони (плавпричали): №261-А; №261Б, №261В, №261 Г, №261 Д, №261Е, №264А вздовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м.Севастополя загальною площею 1017 кв.м. і звільнити акваторію Балаклавської бухти м.Севастополя від понтонів (плавпричалів).

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного цивільного та господарського законодавства, дослідивши документи, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог за обраним способом захисту.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб’єктивного права на захист і компетенції суду.

Водночас, підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач – ТОВ "Золотий Символ" зареєстрований як юридична особа, яка за своєю організаційною формою здійснює підприємницьку діяльність і є суб`єктом господарювання (а.с.96-97).

Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками.

Економічна самостійність полягає в тому, що суб’єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також час, місце та способи її здійснення. Як правило, вона базується на праві власності.

Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб’єктом підприємництва, але це не означає, що підприємець не може доручити вчинення окремих дій від свого імені іншим особам.

Особливість підприємницької мети полягає у тому, що для її наявності не достатньо встановити факт одержання доходу суб’єктом господарювання. Вимагається також, щоб згідно з актами господарського та цивільного законодавства України цей суб’єкт господарювання мав право проводити його розподіл, тобто, міг вилучити його на свою користь.

Одним із загальних принципів господарювання в Україні відповідно до ст. 6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Так, положеннями ст. 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Вищенаведені положення господарського права дають підстави надати правову оцінку доданому до матеріалів справи договору (а.с.9-10), укладеному 01.01.2009р. між ТОВ "Севастопольмарінсервіс"(Сторона 1) та ТОВ "Золотий символ"(Сторона 2) предметом якого є те, що Сторона 1 надає Стороні 2 послуги по розміщенню плавучих залізобетонних понтонів для стоянки маломірних суден упродовж набережної Назукіна в Балаклавському районі м.Севастополя загальною площею 1017 кв.м., підставою для надання таких послуг є договір про спільну діяльність від 11.11.2008р., реєстраційний номер в ДПІ Балаклавського району міста Севастополя № 643/08 укладений між Стороною 1 та Комунальним підприємством "Агентство розвитку Балаклавського району".

Згідно п. 2.1 Розділу 2 договору від 01.01.2009р. на Сторону 1 - ТОВ "Севастопольмарінсервіс" було покладено обов’язок установку та експлуатацію залізобетонних понтонів для стоянки маломірних суден здійснювати тільки після розробки проекту установки причалів та отримання позитивних погоджень контролюючих органів за даним проектом (органах санітарно-епідеміологічної служби, служб Міністерства надзвичайних ситуацій, екології, Капітана Севастопольського морського торговельного порту); дотримуватись Правил технічної безпеки, екологічної безпеки, правил пожежної безпеки при установці та експлуатації залізобетонних понтонів.

Статтею 184 ГК України визначено особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних і типових договорів. Згідно змісту даної статті сторони самі визначають зміст договору, вибирають контрагентів. Правовою основою договірних зв`язків є акти цивільного законодавства. Але свобода договору полягає в можливості відступу від положень актів цивільного законодавства, якщо імперативність не випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Учасниками судового процесу не надано суду жодних доказів про визнання недійсним договору від 01.01.2009р. укладеного між ТОВ "Севастопольмарінсервіс"та ТОВ "Золотий символ", або доказів, які б ставили під сумнів його дійсність на час вирішення даного спору в суді.

Зі змісту договору купівлі-продажу основних засобів від 26.03.2009р. (а.с.11) укладеного між "Севастопольмарінсервіс"і ТОВ "Золотий Символ"та доданих позивачами до позову письмових доказів також неможливо встановити як співвідносяться зазначені в ньому 17 понтонів, які є власністю відповідача за даним договором з 26.03.2009р., з понтонами (плавпричалами): №261-А; №261Б, №261В, №261 Г, №261 Д, №261Е, №264А вздовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м.Севастополя загальною площею 1017 кв.м., які належить демонтувати і звільнити акваторію Балаклавської бухти м.Севастополя від понтонів (плавпричалів) та яким чином вони потрапили в акваторію Балаклавської бухти м.Севастополя, чи пов"язані вони між собою - чи є окремою власністю ТОВ "Золотий Символ"та чию власність розміщував ТОВ "Севастопольмарінсервіс"вздовж набережної Назукіна у Балаклавському районі м.Севастополя за договором від 01.01.2009р..

Крім того, згідно змісту листа Капітана порту (а.с.108) вих. № КП-2/82 від 05.03.2010р. служба капітана порту погодила ТОВ "Золотий Символ"наданий проект будівництва плавпричалів в районі судна "Принц"в частині, яка стосується безпеки мореплавства.

Матеріали справи також свідчать, що припис №57 від 24.11.2008р. (а.с.19) було внесено не на адресу відповідача у справі –ТОВ "Золотий Символ", як зазначено в позовній заяві (а.с.4) та письмових поясненнях ДП Севастопольський морський торговельний порт (а.с.99), а ТОВ "Севастопольмарінсервіс"та директору КП "Агентство розвитку Балаклавського району", та приписано усунути виявлені порушення в строк до 10.12.2008р..

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність створює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом, для настання відповідальності утворюють елементи: суб’єкт, об’єкт, об’єктивна та суб’єктивна сторони. Суб’єкт –винна сторона, об’єктивна сторона –правовідношення по зобов’язанням, об’єкт –правопорушення, суб’єктивна сторона –вина. Відсутність хоча б одного елементу звільняє від відповідальності за невиконання взятих зобов’язань.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини у формі умислу або необережності.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , зокрема, ст. 32 визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що пред’являються до доказів, визначені у ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за обраним способом захисту та поданими суду в їх обґрунтування письмовими доказами, позивачами не доведено наявності саме в діях відповідача за даним позовом –ТОВ "Золотий Символ"складу цивільного правопорушення та в чому саме полягає безпосередньо його вина або деліктні зобов’язання за визначеним у позові суб’єктним складом учасників судового процесу.

Одночасно суд роз’яснює, що позивачі не позбавлені права повторного звернення до суду за захистом свого права, обравши до спірних правовідносин спосіб захисту передбачений ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу про час виготовлення повного рішення.