До Господарського суду Київської області звернулось з позовом дочірнє підприємство закритого акціонерного товариств лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" "Санаторій "Україна"(надалі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ко"(надалі –відповідач) про стягнення 1268348,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного та неякісного виконання відповідачем підрядних робіт за Договором № 01 від 08.11.2007р., укладеного з позивачем, останньому було завдано збитків на загальну суму 1268348,58 грн.

Ухвалою від 24.06.2011р. порушено провадження у справі № 10/102-11, розгляд якої призначено на 19.07.2011р.

Ухвалою від 19.07.2011р. суд відклав розгляд справи на 02.08.2011р., у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

Присутній у судовому засіданні 02.08.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 24.06.2011р. та ухвали від 19.07.2011р. відповідач не виконав, витребувані судом документи не подав, про причини неявки в засідання суду свого повноважного представника господарський суд не повідомив. Проте, відповідач належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання ухвалами господарського суду від 24.06.2011р. та від 19.07.2011р., які надсилались за його адресою, зазначеною у позовній заяві, рекомендованою поштою.

Оскільки сторони про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, суд вважає, що на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті без участі представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

08.11.2007р. між позивачем (за договором – замовник) та відповідачем (за договором – підрядник) було укладено Договір № 01, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати будівельно-ремонті роботи згідно проектно-кошторисної документації в спальному корпусі № 1.

Відповідно до п. 2. договору, вартість робіт встановлюється відповідно до договірної ціни згідно ДБН Д.1.1-1-2000 і складає 3300000,00 грн., у т.ч. ПДВ, 550000,00 грн. Вартість робіт і договірна ціна динамічні і можуть уточнюватися в процесі роботи.

В пунктах 3.1., 3.2. договору сторони погодили, що строк виконання робіт –з грудня 2007 року по червень 2008 року. Датою завершення робіт є дата підписання акта виконаних робіт за формами КБ-2в та КБ-3.

Згідно пунктів 4.1., 4.3. договору, підрядник виконує роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, будівельних норм і правил та положень реформування, ціноутворення та взаємовідносин в будівництві. Підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, передбаченої будівельними нормами і правилами.

Також, в п. 5.1. договору сторони погодили, що здача-приймання виконаних робіт після їх завершення здійснюється актом за формою КБ-2в.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що станом на червень місяць 2008 року відповідач виконав роботи лише на суму 1 391 700,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №№ 1,2,3,4 (форма КВ-2 в) за травень 2008 року та довідками форми КБ-3, узгодженими та підписаними сторонами, копії яких додані до матеріалів справи.

Втім, як зазначає позивач, в порушення умов Договору № 01 від 08.11.2007р., відповідач не виконав ремонтні роботи в спальному корпусі № 1 у повному обсязі та в обумовлені договором строки; встановив металоконструкції з недостатньою термоізоляцією, внаслідок чого позивач –ДП "Санаторій "Україна", на протязі опалювального сезону 2008-2010 років був позбавлений можливості використовувати кімнати спального корпусу №1 за призначенням, що, в свою чергу, призвело до збитків у вигляді понесених матеріальних затрат та неодержаного прибутку (упущеної вигоди).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності з приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підтвердження виконання відповідачем робіт зі встановлення віконних та балконних блоків у спальному корпусі № 1 з порушенням будівельних норм позивачем надано Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2711/2712 від 05.05.2010р., складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз під час розгляду справи № 17/434-08/3, предметом розгляду якої є стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи. При відповіді на поставлене ухвалою суду від 02.03.2009р. у справі 17/434-08/3 запитання: чи відповідають роботи, виконані позивачем по встановленню метало-пластикових конструкцій в спальному корпусі №1 будівельно-технічним нормам, експерти, зокрема, зазначили, що встановлені в прорізах першого поверху спального корпусу позивача металопластикові віконні та балконні блоки з ПВХ профілів, які мають двокамерне скляне заповнення, виготовлені та встановленні у відповідності до вимог нормативних документів чинних в галузі будівництва. Встановлені в прорізах зовнішніх стін першого поверху спального корпусу позивача металопластикові віконні та балконні блоки з однокамерними склопакетами не відповідають вимогам: п.4.2.23 ДСТУ Б.В.2.6-15-99 "Вікна та двері полівінілхлоридні. Загальні технічні умови щодо нещільного притулу (в місцях прилягання стулок і полотен до коробок) між ущільнювачами елементами, в переважній більшості віконних та балконних виробів з ПВХ профілів"; п. 2.2 ДБН В.2.6-31:2006 "Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель" щодо теплопровідності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами статті 852 Цивільного кодексу України передбачено, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або не повнити –вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з листами № 194 від 24.10.2008р., № 35 від 13.02.2009р., № 138 від 28.07.2010р., № 161 від 27.09.2010р., в яких просив відрегулювати встановлені підприємством металопластикові конструкції та усунути недоліки у виконаних підрядних роботах.

Проте, відповідач недоліки у виконаних роботах не усунув, до виконання робіт з усунення недоліків не приступив.

Після закінчення строку виконання робіт за Договором № 01 від 08.11.2007р. та не продовження дії договору в установленому поряду, позивач змушений був укласти договір на виконання ремонтних робіт з іншою особою, а саме TOB "Будівельна компанія "Укрспецбуд", оскільки ремонтні роботи в спальному корпусі № 1 в повному обсязі виконані не були, а деякі роботи вимагали усунення недоліків як такі, що виконані з порушенням будівельних норм.

Як встановлено судом, позивач поніс матеріальні затрати по усуненню недоліків виконаних робіт зі встановлення метолоконструкцій віконних та балконних блоків на 1 поверсі спального корпусу № 1 на загальну суму 123392,00 грн., що підтверджується копіями платіжних документів на придбання матеріалів на суму 71125, 00 грн. та оплату вартості виконаних підрядних робіт на суму 52267,0 грн., перерахованих на рахунок TOB "Будівельна компанія "Укрспецбуд".

Окрім того, для відновлення свого порушеного права, а саме заміни неякісних віконних та дверних блоків, які встановив відповідач у спальному корпусі № 1, позивач має понести додаткові витрати в сумі 290509,00 грн, що підтверджується кошторисом по встановленню віконних блоків, висновком експертизи, протоколом № 22/1-09 від 29.03.2009р. контрольних випробувань з визначення опору теплопередачі вікон з ПВХ профілів з однокамерними склопакетами, складеного ВАТ КиївЗНДІЕП.

Також, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором № 01 від 08.11.2007р., позивач не зміг використати спальний корпус № 1 за призначенням, що призвело до збитків у вигляді неотриманого прибутку (упущеної вигоди) через зменшення плану обслуговування хворих на загальну суму 854447, 58 грн.

Дана обставина підтверджується розрахунком не одержаного прибутку, внаслідок невикористання в господарській діяльності спального корпусу № 1 в опалювальні сезони 2008-2010 років; калькуляціями вартості однієї путівки в терапевтичному відділенні за 2008-2010р.р.; планом експлікацією спального корпусу № 1; договорами № 376/06/09 від 29.12.2009р., № 184/06/08 від 18.12.2008р., № 06/01-08-104 від 31.01.2008р., № 06/01-08-83/42 від 28.07.2008р. з додатковими угодами до них, які були укладені між позивачем та виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, щодо надання послуг із санаторно-курортного лікування застрахованим особам та членам сімей за профілями лікування, а також договором № 08/222/125 від 05.05.2008р., укладеного з Міністерством праці та соціальної політики України.

У відповідності з ч. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

При цьому стаття 614 Цивільного кодексу України визначає вину як обов'язкову підставу відповідальності за завдані збитки.

Для покладення відповідальності на відповідача за завдані позивачеві збитки необхідна наявність обумовлених підстав, суть яких в елементах складу правопорушення.

Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.

Обов’язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у визначеному законом порядку факт понесення збитків на загальну суму 1 268 348,58 грн.

Отже, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс Ко" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, 31, корп. 1, кв. 44 код ЄДРПОУ 32791678) на користь дочірнього підприємства закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця""Санаторій Україна"(08296, Київська область, смт. Ворзель, вул. Карла Лібкнехта, 26, код ЄДРПОУ 02649621) 1 268 348 грн. 58 коп. – збитків, 12 683 грн. 49 коп. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.