За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд"

Суддя Войтюк В.Р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 дов. у справі

Від відповідача: ОСОБА_4 (дов. б/н від 25.05.2009 р.)

СУТЬ СПОРУ: Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" на свою користь заборгованість згідно договору- заявки на перевезення в сумі 29 759 грн. 50 коп. з підстав, зазначених у позовній заяві (а.с. 2-4).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" позовну заяву Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення в сумі 29 759,50 грн. вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Позивач посилається на заявку на перевезення від 22 жовтня 2010 року, відповідно до умов якої сума фрахту складає 2 650 Євро та визначено порядок оплати - до розвантаження.

Однак, ТОВ "Мантрейд"направило ПП ОСОБА_1 заявку на перевезення від 17 вересня 2010 року, в якій вказано, що оплата послуг з перевезення здійснюється на вигрузці. Натомість отримало від Відповідача виправлену та підписану ним заявку з оплатою до розвантаження (слід звернути увагу на те, що конкретні строки оплати не вказано) вже після того, як автомобілі ПП ОСОБА_1 відправилися в Німеччину за товаром. Жодного договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні з Відповідачем укладено не було.

Як вбачається із правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем, адресою доставки та розвантаження вантажу є АДРЕСА_1.

24 вересня 2010 року авто ПП ОСОБА_1 ДАФ, д/н НОМЕР_1, було завантажене в м. Ферберлін (Німеччина) какао - шкарлупою, вагою 16 464 кг та прибуло в м. Рівне для розмитнення 07 жовтня 2010 року, тобто через 13 днів, в той час як для перевезення вантажу автомобілем з м. Ферберлін до м. Рівне необхідно не більше двох діб.

ТОВ "Мантрейд"неодноразово зверталося до Відповідача із вимогою доставити вантаж до пункту призначення (м. Харків). Зокрема, 18 жовтня 2010 року ТОВ "Мантрейд"направило лист з вимогою доставити какао-шкарлупу на адресу: АДРЕСА_1. Вказаний лист приватний підприємець отримав 21 жовтня 2010 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, після розмитнення 07 жовтня 2010 року вантаж в м. Харків для розвантаження не прибув.

Також, 22 листопада 2010 року направлено претензію з вимогою відшкодувати збитки, які становлять вартість вантажу какао - порошку.

Таким чином, оскільки Позивачем не виконано умови Заявки від 17 вересня 2010 року, тобто вантаж не доставлений до місця розвантаження (АДРЕСА_1), то й відсутні підстави для оплати послуг по перевезенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

22.10.2010 року від відповідача - ТзОВ "Мантрейд"на адресу ФОП ОСОБА_1 надійшла заявка на перевезення б/н (а.с. 9).

Відповідно до заявки на перевезення, перевізник - ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався здійснити перевезення вантажу (какао-шкарлупи) автомобільним транспортом за маршрутом м. Ферберлін (Німеччина) - м. Рівне - м. Харків.

Вартість перевезення згідно заявки становила 2650,00 Євро.

На виконання умов Договору заявки перевезення Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 2650,00 Євро. Факт перевезення вантажу підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМК) № 047869.

Оплату за надані послуги відповідачем здійснено не було.

Крім того, 13.10.2010 року на адресу відповідача надіслано претензію вих. №303 про сплату заборгованості, однак претензія відповідачем залишена без задоволення.

ТзОВ "Мантрейд"звернулось до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 26 227,15 грн. збитків, які складають вартість втраченого вантажу.

рішенням господарського суду Волинської області від 14.03.2011 року в позові ТзОВ "Мантрейд"відмовлено. рішення залишене в силі Постановою Рівненського апеляційного господарського суду.

Стаття 173 ГК України передбачає, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

При вирішенні спору суд уважає установленим із наданої міжнародної товарно-транспортної накладної А № 047869, що товарно-матеріальні цінності - какао-шкарлупа в кількості 16464 кг загальною завантажено у наданий підприємцем ОСОБА_1 транспортний засіб (автомобіль марки DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_3, причіп номерний знак НОМЕР_4) у м.Ферберлін (Німеччина) 24 вересня 2010 року.

Як вбачається з відповідних відміток на міжнародній ТТН, зазначений вантаж прибув на митну територію України (Ягодинська Митниця) 02 жовтня 2010 року, а 07 жовтня 2010 року підприємцем ОСОБА_1 проведено розмитнення товару на Рівненській митниці.

Розділом 2 "Одержувач" зазначеної накладної визначено, що одержувачем товару виступає товариство з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" (33027 Україна м. Рівне, вул. Новобармацька, 9).

Розділом 3 "Місце розвантаження вантажу" накладної встановлено місто Рівне Україна.

Крім цього у графі 24 "Вантаж одержав" міжнародної товарно-транспортної накладної А № 47869 міститься підпис посадової особи ТзОВ "Мантрейд" та відтиск печатки зазначеного товариства.

Зазначені обставини дають суду підстави вважати, що ввірені підприємцю ОСОБА_1 товарно-матеріальні цінності доставлено останнім одержувачу вантажу за місцем його розвантаження з додержанням положень міжнародної товарно-транспортної накладної А № 47869, котра в силу положень Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів є первинним доказом перевезення та доставки вантажу, в межах строків, визначених цією ж Конвенцією, оскільки жодною із наявних в матеріалах справи заявкою на перевезення вантажів сторонами не було встановлено будь-якого терміну доставки товару.

Судом також встановлено, що положеннями заявки на перевезення б/н від 22.09.2010р. визначено, що оплата за надані послуги з перевезення вантажів здійснюється ТзОВ "Мантрейд" до розвантаження вантажу. Як вже було зазначено, одержувачем вантажу згідно міжнародної ТТН А №047869 виступало товариство "Мантрейд", місцем розвантаження –м.Рівне, це ж товариство й одержало визначений у накладній вантаж, проте не виконало взяті на себе згідно заявки від 22.09.2010р. зобов'язання в частині проведення належних розрахунків з перевізником.

Одночасно з цим в матеріалах справи наявні документи котрими підтверджується те, що підприємцем ОСОБА_1 вчинялись заходи, спрямовані на подальше виконання останнім умов заявок на перевезення вантажів.

Першу вимогу-претензію підприємця ОСОБА_1 підготовлено, підписано, адресовано, направлено останнім товариству "Мантрейд" факсимільним зв'язком та отримано товариством 13 жовтня 2010 року, тобто через 18 днів після завантаження вантажу у м. Ферберлін та через 6 днів після його розмитнення на Рівненській митниці.

Відтак, спираючись на указану ТТН у якій у графі 3 зазначено місце розвантаження –м.Рівне, а не м.Харків, умови заявки на перевезення –оплата здійснюється до розвантаження, без зазначення де саме, підтвердження факту розвантаження вантажу у м.Рівному, суд прийшов до висновку, що відповідач зобов`язаний провести оплату послуг в тій частині, яка ним отримана.

Суд додатково звертає увагу, що умови заявки передбачають доставку до двох пунктів в Україні –Рівне та Харків, а не одного –Харків.

Відтак, позивачем виконані умови першої половини маршруту, а саме Ферберлін-Рівне і проведено заплановане розвантаження без якого неможливе перевезення вантажу далі.

Розвантаження у Рівному відповідає умовам заявки і грунтується на дотриманні умов митного законодавства.

Разом, з тим на думку суду, оскільки доказів доставки вантажу до другого пункту призначення –м.Харків –не надано, підстав для задоволення позову в частині маршруту Рівне-Харків немає.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею ст.ЗЗ ГПК України (1798-12) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати поділити між сторонами пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 84 ГПК України, суд –

Позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мантрейд" (33027 м. Рівне, вул. Новобармацька, 9, код ЄДРПОУ 35007125) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 16 687 грн. 92 коп. боргу, 166 грн. 87 коп. державного мита, 158 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

рішення підписане "___" серпня 2011 року