Від відповідача –Коломієць В.І. –директор, наказ № 21/0К від 01.11.2008 (копія у справі), паспорт серії НОМЕР_1, виданий Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, 25.06.1996, ОСОБА_3 –представник по довіреності від 01.02.2011, ОСОБА_2 –представник по довіреності від 15.02.2011 (копії довіреностей у справі),

Від третьої особи –не з’явився

Від прокурора –Шульга А.М. –старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя, посвідчення № 574 від 18.11.2008.

Суть спору:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Севбудмаркет", про стягнення 8 735 798,40 грн., у тому числі 7 959 000,00 грн. коштів переданих на виконання договору № 14 від 01.03.2004, 538 028,40 грн. індексу інфляції та 3 % річних у розмірі 238 770,00 грн.

Представник позивача у засіданні суду, яке відбулось 22.10.2010, надав суду заяву від 22.10.2010, в якій просив стягнути з відповідача також 2 520 058,17 грн. заборгованості за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, а всього - 11 255 856,57 грн., яка також підтримана і прокурором у повному обсязі.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2010, представник прокурора уточнив, що вірним найменуванням відповідача є: Товариство з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет".

Ухвалою суду від 17.11.2010 було задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі на підставі п. 1 частини другої ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з призначенням у справі судово-економічної експертизи.

На адресу суду 01.07.2011 були повернені матеріали справи № 5020-7/081 разом з висновком комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011, у зв'язку з чим ухвалою суду від 06.07.2011 провадження у справі було поновлено.

Ухвалою суду від 18.07.2011, за клопотанням відповідача, ухвалено здійснювати подальший розгляд справи колегіально у складі трьох суддів та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі.

У засіданні суду, яке відбулось 26.07.2011, представники відповідача надали суду пояснення від 26.07.2011, в якому додатково обґрунтували свої заперечення проти позовних вимог та висновку комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011.

Також, представники відповідача надали суду заяву від 26.07.2011, в якій просили суд відхилити висновок комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011, та клопотання, в якому просили зупинити провадження у справі, призначити у справі повторну судово-економічну експертизу та викликати експерта економіста-бухгалтера для надання консультацій щодо вірного формулювання відповідних питань.

Представники відповідача також надали суду клопотання від 26.07.2011, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі та направити матеріали справи до слідчих органів (Генеральної прокуратури України) для порушення кримінальної справи за фактами розкрадання грошових коштів та зловживання службовим становищем посадовими особами позивача.

Також, представники відповідача надали суду клопотання від 26.07.2011, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 5020-6/109 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет"до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі про неналежне виконання Управлінням обов’язків замовника при реконструкції будинку по вул. Ялтинській, 7.

Представником відповідача також було заявлено усне клопотання на підставі ст. 38 ГПК України про витребування додаткових доказів у Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі.

Представники прокурора та позивача у судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Також, представник прокурора надав суду пояснення № 05-1176 вих-11 від 26.07.2011, в якому виклав свої заперечення щодо вищевказаних заяви і клопотань та просив суд у їх задоволенні відмовити.

Представник позивача надав суду пояснення від 27.07.2011, в якому також просив суд відмовити у задоволенні вищевказаних клопотань і заяви відповідача.

Представники відповідача у засіданні суду зі зміненими позовними вимогами не погодились, зокрема, з мотивів, викладених у відзиві від 22.09.2010 на позовну заяву, і просили у позові відмовити.

Також, представники відповідача підтримали вищевказані клопотання та заяву.

Представники відповідача також надали суду клопотання від 26.07.2011, в якому відповідач просив суд відхилити та виключити з числа доказів акти звірки взаєморозрахунків

між позивачем та відповідачем від 21.06.2005, копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн. та виписки з розрахункового рахунку позивача про перерахування грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн.

Стосовно заявлених відповідачем заяв та клопотань від 26.07.2011 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За результатами проведеної експертизи судом одержаний висновок комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011. Цей висновок виконаний судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, попередженими у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 17.11.2010 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за дачу свідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Враховуючи відсутність доказів притягнення вищевказаних судових експертів за заявою відповідача до кримінальної відповідальності за фактом надання завідомо неправдивого висновку, у задоволенні заяви від 26.07.2011 про відхилення висновку комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011 та призначення у справі повторної судово-економічної експертизи та виклик експерта економіста-бухгалтера для надання консультацій щодо вірного формулювання відповідних питань судом відмовлено.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 26.07.2011 про зупинення провадження у справі та направлення матеріалів справи до слідчих органів (Генеральної прокуратури України) для порушення кримінальної справи за фактами розкрадання грошових коштів та зловживання службовим становищем посадовими особами позивача, оскільки судом у ході розгляду справи таких фактів не виявлено, а також зважаючи на те, що даний позов ініційований заступником Генерального прокурора України, що свідчить про те, що Генеральна прокуратура України має повний обсяг відомостей щодо правовідносин сторін у даній справі та не вбачає наявності фактів, на які вказує відповідач у цьому клопотанні.

Судом також відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 26.07.2011 про зупинення провадження у даній справі до розгляду пов’язаної з нею справи № 5020-6/109 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет"до Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі про неналежне виконання Управлінням обов’язків замовника при реконструкції будинку по вул. Ялтинській, 7, оскільки предметом спору у даній справі є повернення виконаного за недійсним правочином –договором № 14 від 01.03.2004 "Про дольову участь у будівництві житла", предметом якого було будівництво житлового будинку за адресою: вул. 7-го Листопада, м. Севастополь, (колишнє військове містечко Б-14), тоді як спір у справі № 5020-6/109 пов'язаний з іншим об’єктом, розташованим по вул. Ялтинській, 7, та не пливає на вирішення даного спору по суті, у зв'язку з чим суд не вбачає неможливості вирішення спору у даній справі до вирішення спору у справі № 5020-6/109.

Також, судом відмовлено у клопотанні відповідача від 26.07.2011 про відхилення та виключення з числа доказів актів звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем від 21.06.2005, копій платіжних доручень про перерахування грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн. та виписок з розрахункового рахунку позивача про перерахування грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн., враховуючи наступне.

Що стосується платіжних доручень про перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн., то у суду відсутні підстави для задоволення цього клопотання, оскільки посилання відповідача на порушення позивачем при перерахуванні цих коштів умов договору № 14 від 01.03.2004 не можуть бути прийняті до уваги, у зв'язку з тим,

що вказаний договір визнаний судом недійсним та унормовані ним умови не мають жодного значення, оскільки він не спричиняє наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Враховуючи те, що всі платежі за наданими позивачем платіжними дорученнями проведені Головним управлінням Державного казначейства України у місті Севастополі, що підтверджено відбитками його штампу на цих документах, то у суду відсутні підстави вважати проведені за цими платіжними дорученнями платежі такими, що не відбулись.

Стосовно ж актів звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем та виписок з розрахункового рахунку позивача про перерахування грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн., то суд вважає за необхідне вказати на те, що у відповідності зі ст. 43 ГПК України, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Весь обсяг наданих учасниками процесу доказів оцінюється судом у сукупності та прийняття чи відхилення будь-якого з наданих доказів є компетенцією суду, на яку не має впливати жодна зі сторін.

Судом також відмовлено у вищевказаному усному клопотанні представника відповідача щодо витребування у Головного управління Державного казначейства України у місті Севастополі додаткових доказів, як такого, що не відповідає вимогам ст. 38 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.07.2011, було оголошено перерву до 09 години 30 хвилин 27.07.2011, з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет"до відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, про внесення змін до умов договору № 14 від 01.03.2004 "Про дольову участь в будівництві житла" та Додаткової угоди № 5 від 01.11.2004, визнано недійсним договір № 14 від 01.03.2004 "Про дольову участь в будівництві житла"укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі як такий, що суперечить закону з моменту укладення, вчинення, зобов’язано сторін повернути одна одній все отримане по угоді, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі 7 959 000,00 грн., а у позові ТОВ "Севстроймаркет" про зміну умов договору відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 скаргу Управління Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 змінено: визнано недійсним договір № 14 від 01.03.2004 "Про дольову участь в будівництві житла"укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" та Управлінням Міністерства Внутрішніх справ України в місті Севастополі як такий, що суперечить закону з моменту укладення, вчинення, а у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2007 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" у прийнятті касаційної скарги на рішення господарського суду міста Севастополя від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 до

провадження Вищого господарського суду України, а касаційну скаргу повернуто особі, що її подала.

Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції від 12.07.2007 та змінене рішення суду першої інстанції від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 набрали законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У постанові Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 зазначено наступне:

"Як встановлено судом першої інстанції, за недійсною угодою товариство з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" одержало від Управління Міністерства внутрішніх справ в місті Севастополі 7 959 000,00 грн. державних коштів без дотримання передбаченої законом процедури закупівель. Інших доказів одержання сторонами за цією угодою будь-якого майна суду не надано.

Однак, стосовно стягнення вказаної суми з позивача на користь відповідача, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки, як слідує із резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя, суд прийняв односторонню реституцію, стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" на користь Управління Міністерства внутрішніх справ в місті Севастополі 7 959 000,00грн. При цьому Управління Міністерства внутрішніх справ в місті Севастополі, оскаржуючи цю суму, посилається на дані Управління державного казначейства у місті Севастополі.

Таким чином, суд першої інстанції не вияснив в повному об'ємі розмір перерахованої відповідачем суми на будівництво, чим не повно з'ясував усі обставини справи. У зв'язку з чим рішення господарського суду в частині застосування наслідків недійсності правочину (реституції) підлягає скасуванню".

З урахуванням викладеного, Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі звернувся до суду з даним позовом, та, з урахуванням зміни позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 11 255 856,57 грн., у тому числі 7 959 000,00 грн. коштів переданих на виконання договору № 14 від 01.03.2004, 538 028,40 грн. індексу інфляції, 3 % річних у розмірі 238 770,00 грн. та 2 520 058,17 грн. заборгованості за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ.

Враховуючи необхідність наявності спеціальних економічних знань для встановлення суми коштів, переданих позивачем відповідачу за договором № 14 від 01.03.2004, судом було

призначено у справі відповідну судово-економічну експертизу, за результатами проведення якої судом був одержаний висновок комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011, в якому судовими експертами, попередженими у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 17.11.2010 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, за дачу свідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, у відповідь на перше питання:

"Чи є сума вкладень УМВС України в м. Севастополі у пайову участь у будівництво житла у житловому будинку по вул. 7-го Листопада, 7 в м. Севастополі, за договором від 01.03.2004 № 14 (зі змінами та доповненнями) про пайову участь в реконструкції під житловий будинок казарм колишнього військового містечка Б-14, по вул. 7-го Листопада, 7 в м. Севастополі, що був визнаний недійсним рішенням господарського суду міста

Севастополя від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 у тій самій справі, більшою за 7 959 000,00 грн., якщо так, то на яку суму?"

вказано, що проведеним дослідженням в обсязі наданих матеріалів сума вкладень УМВС України в місті Севастополі у пайову участь у будівництво житла у житловому будинку по вул. 7-го Листопада, 7 "а"в м. Севастополі, за договором від 01.03.2004 № 14 (зі змінами та доповненнями) про пайову участь в реконструкції під житловий будинок казарм колишнього військового містечка Б-14 по вул. 7-го Листопада, 7 "а"в м. Севастополі, що був визнаний недійсним рішенням господарського суду міста Севастополя від 07.02.2007 у справі № 20-11/286-7/322 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.07.2007 у тій самій справі, документально підтверджується у розмірі 7 959 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У даному випадку має місце саме повернення відповідачем позивачу виконаного позивачем за недійсним правочином.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як матеріалами справи, зокрема, наданими позивачем платіжними дорученнями, належно завірені копії яких наявні у матеріалах справи (арк. справи –85-94, том 1), так і висновком комісійної судово-економічної експертизи № 10777 від 17.06.2011 підтверджено виконання позивачем умов недійсного правочину - договору від 01.03.2004 № 14 –щодо перерахування відповідачеві грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн.

Наведене свідчить про те, що на день розгляду справи, право позивача на повернення вищевказаних грошових коштів у сумі 7 959 000,00 грн. є порушеним та таким, що підлягає поновленню, у зв’язку з чим позов в частині стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача в якості виконаного за недійсним правочином, підлягає задоволенню.

Решту ж змінених позовних вимог Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі про стягнення з відповідача на користь позивача 538 028,40 грн. індексу

інфляції, 3 % річних у розмірі 238 770,00 грн. та 2 520 058,17 грн. заборгованості за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, суд вважає такими, що задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма передбачає необхідність наявності у правовідносинах грошового зобов’язання та двох суб’єктів –кредитора та боржника.

Проте, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі мають іншу правову природу –обов’язок відповідача сплатити на користь позивача грошові кошти виникає внаслідок визнання недійсним правочину, як єдиний наслідок його недійсності, внаслідок чого таке зобов’язання не має ознак грошового зобов’язання.

До того ж, вищевказана норма передбачає наявність прострочення виконання зобов’язання, яке може мати місце лише у випадку наявності конкретного проміжку часу, в який вказані дії (у даному випадку повернення грошових коштів) мають бути вчинені, тоді як чинним законодавством України не встановлений термін вчинення таких дій, а лише міститься вказівка на подію, після настання якої у сторони, на користь якої має відбутись повернення за недійсним правочином, виникає право на одержання переданого за таким правочином.

З урахуванням викладеного, у позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 538 028,40 грн. індексу інфляції, 3 % річних у розмірі 238 770,00 грн. повинно бути відмовлено.

Позовна вимога щодо стягнення 2 520 058,17 грн. заборгованості за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, обгрунтовується наступним.

Відповідно до частини другої ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розрахунок розміру процентів за користування грошовими коштами обгрунтовано посиланнями на положення ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими що задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України унормовує визначення розміру процентів за договором позики, у зв'язку з чим дана норма права має застосовуватись лише у разі наявності договірних відносин сторін і, як наслідок, вона може бути застосована за аналогією лише до грошових зобов’язань.

Проте, як вже зазначалось, правовідносини сторін у даній справі не носять ознак грошового зобов’язання, у зв'язку з чим ст. 1048 Цивільного кодексу України не може бути застосована до цих правовідносин.

Наведене свідчить, що ані законом, ані іншим актом цивільного законодавства, як цього вимагає ст. 536 Цивільного кодексу України, не передбачений розмір відсотків, які могли б бути застосовані до даних правовідносин, тому позовні вимоги в частині стягнення 2 520 058,17 грн. заборгованості за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, задоволенню не підлягають.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представників учасників судового процесу про складення повного рішення 29.07.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1). Позов задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" (юридична адреса: вул. Муромська, буд. 82, кв. 32, м. Севастополь, 99022, фактична адреса: вул. Вакуленчука, 21, кв. 83, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 31981416, р/р 2600622379 у СФ АППБ "Аваль", МФО 324504, або з інших рахунків) на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі (вул. Пушкіна, 10, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 08673543, р/р 100105027540 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, або на інші рахунки) 7 959 000,00 грн. грошових коштів.

3). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" (юридична адреса: вул. Муромська, буд. 82, кв. 32, м. Севастополь, 99022, фактична адреса: вул. Вакуленчука, 21, кв. 83, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 31981416, р/р 2600622379 у СФ АППБ "Аваль", МФО 324504, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 18 031,01 грн.

4). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Севстроймаркет" (юридична адреса: вул. Муромська, буд. 82, кв. 32, м. Севастополь, 99022, фактична адреса: вул. Вакуленчука, 21, кв. 83, м. Севастополь, 99053, ідентифікаційний код 31981416, р/р 2600622379 у СФ АППБ "Аваль", МФО 324504, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України в місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) 166,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.