За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

До комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

Про стягнення 47 000,61 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(далі –позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"(далі –відповідач) заборгованості у розмірі 39 042,71 грн., а саме: 31 397,09 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 5 827,48 грн. збитків від інфляції, 1 818,14 грн. 3% річних.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач, всупереч взятим на себе зобов’язанням за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 1 грудня 2003 року № 8764008, не здійснює оплату за використану теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 вересня 2006 року (суддя О.О. Хрипун) було порушено провадження у справі № 32/594 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10 жовтня 2006 року.

У судовому засіданні, що відбулось 10 жовтня 2006 року, представником відповідача було надано відзив на позову заяву, відповідно до якого заявлені позивачем вимоги були визнані лише частково (на суму 4 494,45 грн.) з наступних підстав.

За твердженням відповідача, на теплопостачання зазначених будинків постачальник зобов’язаний подати на межу розмежування теплоносій у відповідності до зовнішньої температури повітря по температурному графіку.

Від температури теплоносія у подавальному трубопроводі залежить обсяг гарячої води (теплоносія), що подається у систему опалення - при температурі теплоносія до +95 град. для забезпечення розрахункового теплового навантаження треба подати 40 тонн гарячої води на одну Гигакалорію (при температурі теплоносія 150 / 70 відповідно 12,5 Т/Гкал).

Кількість теплоносія, який забезпечує розрахункове теплове навантаження, подається у систему опалення через обмежувальну шайбу –розраховує обмежувальну шайбу АЕК "Київенерго", керуючись номограмою, у свою чергу, номограма розроблена на підставі БНІП 2.04.01-86, який передбачає температуру теплоносія 150 –70 (150 град. у подавальному трубопроводі, 70 град. у зворотньому трубопроводі), фактична температура теплоносія, який подає постачальник на межу балансової належності протягом опалювального періоду, не становила більше +90 град., таким чином, для забезпечення 1 Гкал теплової енергії, відпущеної постачальником на потреби опалення та ГВП, треба подати у межах 40 тонн/Гкал. У будинках відповідача встановлені обмежувальні шайби, які спроможні подати обмежену кількість теплоносія, що забезпечує передачу, у залежності від теплоємності води (її температури) для потреб опалення.

Виходячи з розрахунку за спірний період за рахунок зменшення температури теплоносія надано всього 68,75% від виставленого для сплати позивачем відповідачу. За спірний період нараховані позивачем обсяги теплоносія не можуть бути визнані, оскільки через обмежувальні шайби відповідна кількість енергоносія Т/Гкал неспроможна пройти і, відповідно, донести до відповідача виставлену/нараховану теплову енергію.

У судовому засіданні, що відбулось 10 жовтня 2006 року, судом була оголошена перерва до 24 жовтня 2006 року. 24 жовтня 2006 року було оголошено перерву до 21 листопада 2006 року.

21 листопада 2006 року під час судового засідання представником відповідача було заявлено клопотання про витребування від позивача температурного графіку за спірний період, яке ухвалою Господарського суду міста Києва від цієї ж дати (суддя О.О. Хрипун) було задоволено. Цією ж ухвалою строк розгляду спору у справі № 32/594 було продовжено.

16 березня 2007 року Господарським судом міста Києва було винесено ухвалу у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун), відповідно до якої було призначено судово-бухгалтерську експертизу, а її проведення доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

Проте, попередня оплата вартості призначеної експертизи станом на 27 серпня 2008 року здійснена не була, внаслідок чого ухвала Господарського суду міста Києва від 16 березня 2007 року у справі № 32/594 була залишена без виконання (лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29 серпня 2008 року № 12/5148/5149). Провадження у справі, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17 вересня 2008 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун), було поновлено, а судове засідання призначено на 22 жовтня 2008 року.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14 жовтня 2008 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун) розгляд справи було відкладено на 12 листопада 2008 року.

Під час судового засідання, що відбулось 12 листопада 2008 року, представником відповідача було заявлено клопотання про призначення експертизи з метою визначення обсягів споживання теплової енергії відповідачем за спірний період, яке ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 листопада 2008 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун) було задоволено. Проведення судово-технічної експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

25 лютого 2010 року старшим науковим співробітником лабораторії судових будівельно-технічних та пожежно-технічних досліджень Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Апанасенко В.В. складено висновок № 30 судової будівельно-технічної експертизи, відповідно до якого:

а) загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, визначений розрахунковим способом за період з грудня 2003 року по листопад 2005 року (на опалення будинку) та з грудня 2003 року по липень 2006 року (з врахуванням втрат теплової енергії в мережі споживача) по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 8764008 від 01.12.2003 р. становить 389,162 Гкал.;

б) спожитий обсяг теплової енергії на гаряче водопостачання, визначений розрахунковим способом за період з грудня 2003 року по липень 2006 року, відповідно до діючих протягом цього періоду норм та стандартів по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 8764008 від 01.12.2003 р. становить 74 Гкал.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 29 березня 2010 року (суддя О.О. Хрипун) провадження у справі було поновлено, а судове засідання призначено на 14 квітня 2010 року.

28 квітня 2010 року представником позивача у справі було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути на його користь з відповідача суму основного боргу у розмірі 21 129,84 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 21 231,70 грн. та 3% річних у розмірі 4 639,07 грн. Загальна сума коштів, що становить предмет заявлених позивачем позовних вимог, дорівнює 47 000,61 грн.

Представником позивача 28 квітня 2010 року було надано письмове пояснення, в якому позивач стверджує, що висновок експерта не відповідає фактичним обставинам справи, а здійснені експертом розрахунки є некоректними та довільними. На думку позивача, кількість спожитої теплової енергії визначається з наступних змінних складових: витрата теплоносія, різниця температур теплоносія у подавальному та зворотному трубопроводах та кількість часу роботи теплопостачання. Температура у зворотному трубопроводі теплоносія після проходження систем може бути різною, що не враховано у методиці експерта.

Представником відповідача 28 квітня 2010 року, у свою чергу, було заявлено клопотання про проведення повторної судової експертизи з метою визначення обсягів споживання теплової енергії відповідачем за спірний період, оскільки при проведенні судової будівельно-технічної експертизи експертом перевірено достовірність розрахунку теплового навантаження, передбаченого проектом, і не взято до уваги фактичну тепловіддачу теплоносія.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун) було призначено судово-технічну експертизу, а її проведення доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі № 32/594, згідно з цією ухвалою, було зупинено до проведення судово-технічної експертизи та отримання висновку експерта.

Проте, попередня оплата за проведення експертизи станом на 17 грудня 2010 року здійснена не була, не був також погоджений до цього часу строк проведення експертизи, внаслідок чого ухвала Господарського суду міста Києва від 28 квітня 2010 року у справі № 32/594 була залишена без виконання (лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 17 грудня 2010 року № 6438/10-15). Провадження у справі, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19 січня 2011 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун), було поновлено, а судове засідання призначено на 2 лютого 2011 року.

02 лютого 2011 року представником відповідача були подані додаткові пояснення до відзиву на позов (№ 044/24-546 від 02.02.2011р.), в яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

У судовому засіданні, що відбулось 02 лютого 2011 року, оголошувалась перерва до 25 лютого 2011 року. Судове засідання, призначене на 25 лютого 2011 року, не відбулось.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 28 лютого 2011 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун) розгляд цієї справи було відкладено на 16 березня 2011 року. Під час цього судового засідання була оголошена перерва до 30 березня 2011 року.

У ході судового засідання з розгляду справи № 32/594, що відбулось 30 березня 2011 року, була оголошена перерва до 20 квітня 2011 року.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 20 квітня 2011 року повноважних представників відповідача та необхідною витребування додаткових доказів, розгляд справи № 32/594, відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2011 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун), було відкладено на 11 травня 2011 року.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11 травня 2011 року у справі № 32/594 (суддя О.О. Хрипун) розгляд цієї справи було продовжено за клопотанням представників сторін, а судове засідання призначене на 30 травня 2011 року.

26 травня 2011 року відповідачем було заявлено клопотання (№ 044/24-2269 від 26.05.2011р.) про витребування письмових пояснень з додаванням відповідних доказів, що підтверджують правомірність зняття коштів за холодну воду з оплат, які надходили на розрахунковий рахунок позивача згідно з договором на постання теплової енергії від 1 грудня 2003 року № 876008 за період з 1 січня 2004 року по 30 вересня 2005 року.

09 червня 2011 року розпорядженням голови Господарського суду міста Києва справу № 32/594 було передано уповноваженій особі для здійснення автоматичного розподілу, оскільки О.О. Хрипуна призначено на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою від 10 червня 2011 року справу було прийнято до провадження суддею Удаловою О.Г., розгляд справи призначено на 27 червня 2011 року.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 27 червня 2011 року у справі № 32/594 розгляд останньої було відкладено на 13 липня 2011 року.

Під час судового засідання 13 липня 2011 року представником позивача було подано заяву про зміну найменування позивача на публічне акціонерне товариство "Київенерго". В обґрунтування своїх вимог позивачем було надано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 769840), витяг зі статуту публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"(протокол № 1/2011 від 5 квітня 2011 року), копію довідки АБ № 150424 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Крім цього, представником позивача були надані письмові пояснення щодо правомірності перерахування коштів, які надійшли на рахунок позивача від КП ГІОП з призначенням платежу "холодна вода".

У судовому засіданні 27 липня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи та матеріали, а також всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд встановив:

01 грудня 2003 року між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго"в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"та комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"було укладено договір № 8764008 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –Договір). Господарським кодексом України (436-15) (частина перша статті 275) передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з пунктом 1.1 Договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов’язання виробити та поставити теплову енергію відповідачу (споживачу) для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов’язувався отримати та оплатити цю теплову енергію відповідно до умов, викладених у цьому Договорі.

Договором (пункт 2.1) передбачено, що при виконання умов цього останнього, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Позивач за вказаним вище Договором, зобов’язувався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності з відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно з заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 (підпункт 2.2.1 пункту 2.2.), а також щомісячно оформляти для відповідача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць) (підпункт 2.2.2 пункту 2.2).

Додатком 1 до Договору передбачено, що постачальник відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 297,00 Гкал/рік. Зазначена теплова енергія (297Гкал/рік), в силу пункту 1.4 цього додатку, розподіляється в розрізі кожного кварталу року наступним чином:

1 квартал 132,75 Гкал;

2 квартал 38,34 Гкал;

3 квартал 15,12 Гкал;

4 квартал 110,79 Гкал.

Споживач, згідно з пунктом 4 цього ж додатку, може ініціювати зміну заявленого споживання теплової енергії, що оформляється як додаток до Договору, за місяць до початку відповідного кварталу. Проте, відповідачем не було надано жодних документів, які б свідчили про його намір змінити заявлену величину споживання теплової енергії. Разом з цим, сторонами не було надано й окремого додатку до Договору, згідно з яким заявлена відповідачем величина споживання теплової енергії за домовленістю сторін була змінена. Тобто, погоджена сторонами величина (кількість) теплової енергії в гарячій воді, що передбачена в пункті 1 додатку 1 до Договору, змінена не була.

При цьому, відповідно до пункту 5 додатку 1 до Договору, при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік. Однак, сторонами не було надано жодних документів щодо переоформлення цього додатку, внаслідок чого заявлена величина (кількість) споживання теплової енергії в гарячій воді застосовувалась протягом строку дії Договору.

Відповідач, у свою чергу, за вказаним вище Договором (підпункт 2.3.1 пункту 2.3), зобов’язувався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком 2 до Договору визначені тарифи та порядок розрахунків. Так, відповідно до пункту 1 цього додатку, розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими "Постачальнику"Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації (далі –КМДА), затвердженими розпорядженням КМДА від 20 червня 2002 року № 1245, за кожну відпущену Гігакалорію (1Гкал/грн.).

Окрім того, пунктом 8 Додатку 2 до Договору передбачається, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7, з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідач, у своєму зверненні-дорученні до позивача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді вказав на те, що облік споживання теплової енергії проводився розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 10 Додатку 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком, а також забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА.

Позивачем, як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов’язань за Договором та відповідно до його положень, протягом грудня 2003 року –жовтня 2006 року постачалась відповідачу теплова енергія у гарячій воді. Факт постачання позивачем такої енергії протягом обумовленого строку (періоду) не заперечувався відповідачем та підтверджується документами, наявними у матеріалах справи.

Теплова енергія, відповідно до акту звіряння розрахунків за теплову енергію між АК "Київенерго"та КП ЕРЖР "Спецжитлофонд"за період з 01.12.2003 р. по 01.04.2010 р. (арк. 30 том 3 справи), була поставлена відповідачу (за розрахунками позивача) на загальну суму 59 377,95 грн. При цьому, загальна сума поставленої відповідачу теплової енергії, за розрахунками останнього, відповідно до цього ж акту, становить 60 358,15 грн. Таким чином, відповідачем, шляхом підписання означеного вище акту звіряння, було підтверджено (визначано) те, що позивач поставив йому теплову енергію на суму 59 377,95 грн.

Проте, відповідачем, всупереч взятим на себе зобов’язанням за Договором, було оплачено поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді не в повному обсязі. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 21 129,84 грн.

Заперечення, що викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву на позов, судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до додатку 1 до Договору, сторонами встановлено обсяг споживання теплової енергії у гарячій воді. Фактично обсяг поставленої відповідачу теплової енергії у гарячій воді позивач визначає, відповідно до умов Договору та звернення-доручення про укладення цього Договору, розрахунковим способом, з отриманих відомостей спожитої теплової енергії. Виходячи з наданих відомостей обліку, позивач розраховує кількість спожитих Гкал та їх вартість, які й зазначає у табуляторах та платіжних вимогам-дорученнях. Отже, доводи відповідача стосовно обсягів поставленої теплової енергії не відповідають дійсним умовам Договору. Більше того, відповідачем на підтвердження своїх доводів не подано суду жодного акту, складеного про неналежну температуру в квартирах мешканців будинку № 152а по вул. Борщагівській у м. Києві, жодного листа-скарги про неякісне опалення житлового будинку.

Відносно висновків судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом (старшим науковим співробітником лабораторії судових будівельно-технічних та пожежно-технічних досліджень) Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (висновок від 25 лютого 2010 року № 30), та тверджень відповідача про те, що обсяг теплової енергії завищений, слід зазначити наступне.

Відповідно до Договору, облік теплової енергії, яка постачається на умовах зазначеного Договору, визначається розрахунково, тобто без приладів обліку, а її обсяг погоджений сторонами у додатку 1 до Договору та визначений на рівні 297 Гкал. на рік, з яких: у січні –49,68 Гкал., у лютому –43,74 Гкал, у березні –39,33 Гкал, у квітні –28,62 Гкал, у травні –4,86 Гкал, у червні –4,86 Гкал, у липні –4,86 Гкал, у серпні –4,86 Гкал, у вересні –5,40 Гкал, у жовтні –29,16 Гкал, у листопаді –35,55 Гкал, у грудні –46,08 Гкал.

З огляду на зазначене, протягом заявленого періоду обсяг спожитої теплової енергії у гарячій воді мав становити 855,45 Гкал, в той час як позивачем за період з грудня 2003 року по жовтень 2006 року нараховано лише 782,158 Гкал, тобто меншу кількість.

Більше того, сторони у справі (позивач та відповідач) висловили зауваження до змісту експертного висновку, зокрема, відповідачем у поданому до суду клопотанні від 28 квітня 2010 року було зазначено, що при проведенні судової будівельно-технічної експертизи експертом не було прийнято до уваги фактичну тепловіддачу теплоносія. З огляду на викладені вище обставини, у тому числі встановлення сторонами у Договорі "розрахункового способу"висновки експертизи до уваги не беруться.

Внаслідок укладення Договору між сторонами (позивачем та відповідачем), відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до пункту першого статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов, відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( стаття 530 Цивільного кодексу України). Господарським кодексом України (436-15) (частина перша статті 193) передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а в силу статті 612 цього ж кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під час розгляду справи встановлено, що зобов’язання щодо оплати за поставлену теплову енергію у гарячій воді, відповідачем виконано неналежним чином, а саме: оплата за таку енергію була здійсненні відповідачем не в повному обсязі, внаслідок чого його заборгованість перед позивачем становить 21 129,84 грн.

Заявлені позивачем позовні вимоги також включають вимогу щодо стягнення з відповідача на користь позивача збитків від інфляції у розмірі 21 231,70 грн. та 3% річних у розмірі 4 639,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно з розрахунком позивача, перевіреним судом, розмір збитків від інфляції становить 21231,70 грн., а 3% річних –4 639,07 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, суд

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код 31454734) на публічного акціонерного товариства "Київенерго"(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код 26187763) 21 129,84 грн. (двадцять одну тисячу сто двадцять дев’ять) грн. 84 коп. основного боргу, 21 231 (двадцять одну тисячу двісті тридцять одну) грн. 70 коп. збитків від інфляції, 4 639 (чотири тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 07 коп. 3% річних, 492 (чотириста дев’яносто дві) грн. 43 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

рішення підписано 09.08.2011 р.