Суть спору: Закритим акціонерним товариством "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа", м.Київ заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" мЛьвів та Приватного підприємства "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок",м.Львів про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 27.12.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" та Приватним підприємством "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" .

Ухвалою суду від 09.06.2011р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду. У зв"язку із необхідністю витребування доказів, з метою забезпечення принципу змагальності, для повного, всебічного та об"єктивного вивчення усіх обставин у справі розгляд справи відкладався ухвалами суду.

В судовому засіданні 19.07.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить позовні вимоги задоволити. Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. 2 березня 2010 року позивач уклав з відповідачем 1 договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі. Договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі було укладено на наступних умовах: п. 1.1: Позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає Відповідачу 1 фінансову допомогу у розмірі 3 700 000, 00 грн. на поворотній основі, а Відповідач 1 зобов"язується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором; п. 2.1.: фінансова допомога надається Відповідачу 1 з метою здійснення оплати нежитлового приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - придбаного Відповідачем 1 згідно Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2452 від 12.02.2010 р., укладеного між Відповідачем 1 (Покупець) та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Продавець); п. 4.З.2.: Відповідач 1 зобов'язаний передати Позивачу в заставу приміщення площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання права власності на вказане приміщення, але не пізніше 01.05.2010р. На виконання своїх обов'язків за Договором про надання фінансової допомоги на поворотній основі Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача 1 грошові кошти у розмірі 3 700 000, 00 грн. Позивач зазначає, отриманими коштами Відповідач 1 на підставі Договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2452 від 12.02.2010 р. оплатив вартість нежитлових приміщень загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - та 12.04.2010 р. прийняв зазначені приміщення у Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради за актом приймання-передачі. 22.06.2010 р. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"зареєструвало право власності відповідача 1 на нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5. Але п. 4.3.2. Договору 1 про надання фінансової допомоги на поворотній основі Відповідач 1 не виконав, приміщення площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5 - в заставу позивачу не передав.

Господарським судом міста Києва було порушено провадження у відповідних господарських справах: №53/342 за позовом ЗАТ "КАПС "Кий Авіа" до ТОВ "Кий Авіа Лізинг" та ТОВ "Західний авіаційний центр" про стягнення коштів та справа №53/343 за позовом ЗАТ "КАПС "Кий Авіа"до ТОВ "Кий Авіа Лізинг" та ТОВ "Західний авіаційний центр" про визнання укладеним договору застави. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 р. у справі № 53/342 було вжито заходів забезпечення позову - накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, які належать ТОВ "Західний авіаційний центр"Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2010 р. у справі № 53/343 було вжито заходів забезпечення позову - накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, які належать ТОВ "Західний авіаційний центр". Таким чином, починаючи з 08.11.2010 р. і до травня 2011 року нерухоме майно: нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м., розташовані за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - знаходилися під арештом, тобто мали заборону на відчуження та на зміну власника.

Разом з тим, 27.12.2010 р. Відповідач 1 уклав з Відповідачем 2 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого Відповідач 1 продав, і Відповідач 2 придбав нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5. Даний договір 27.12.2010 р. було посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстровано в реєстрі за № 4290. та передано дані приміщення на підставі акту приймання-передачі від 27.12.10р.

29.12.2010 р. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"зареєструвало право власності відповідача 2 на нежитлові приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5.

Позивач зазначає, що за ст. 124 Конституції України судові рішення є обов 'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Відповідач 1 здійснив відчуження на користь Відповідача 2 нерухомого майна (нежитлових приміщень загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5), достовірно знаючи про те, що це майно перебуває під судовим арештом, тобто має заборону на відчуження. Отже, відповідач 1 та відповідач 2 вчинили правочин, який на підставі ст. ст. 230, 232 Цивільного кодексу України визнається судом недійсним.

Відповідач-1 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, подав відзив вх.№14465/11 від 29.06.11р., в якому позовні вимоги заперечив, просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Відповідач зазначає, що 12 лютого 2010 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр"- Покупцем з однієї сторони та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - Продавцем, з іншої, укладено Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №2452, загальною площею 992,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.5 . 12 квітня 2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" прийняло від Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради Нежитлові приміщення за Актом приймання-передачі. 22 червня 2010 року, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" на Нежитлові· приміщення зареєстровано в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки. Наведені обставини свідчать, Товариство з обмеженою відповідністю "Західний авіаційний центр", у встановленому законодавством порядку, набуло право власності на нежитлові приміщення. 27 грудня 2010 року, між ТОВ ""Західний авіаційний центр"- Продавцем та ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок"- Покупцем, укладено Договір купівлі- продажу нежитлових приміщень, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про що зроблено запис в Реєстрі за N2 4290 .

Відповідач зазначає, що 08 листопада 2010р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі N2 53/342, вжиті заходи до забезпечення позову - накладено арешт на нежитлові приміщення. 17 грудня 2010 року, за участю представника сторони ТОВ "Західний авіаційний центр", Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі N53/342, позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" залишено без розгляду, заходи забезпечення позову (арешт на нежитлові приміщення), вжиті Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року N 253/342, скасовано. Відповідач вказує, на те що 05 січня 2011 року, під час ознайомлення з матеріалами справи N253/343 в приміщенні Господарського суду міста Києва (про що свідчить запис з особистим підписом представника ТОВ "Західний авіаційний центр" про ознайомлення з матеріалами справи N253/343, зроблений на зворотному боці справи Тому- 1, представнику Відповідача 1 стало відомо про обставини того, що 17 грудня 2010 року; Господарським судом міста Києва, без виклику представників сторін, розглянуто клопотання позивача у справі - Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення та винесено Ухвалу, якою заяву про вжиття заходів забезпечення позову задоволено, накладено арешт на нежитлові приміщення . Відповідач стверджує, що ухвала про арешт відправлена Господарським судом міста Києва на адресу ТОВ "Західний авіаційний центр"поштою 28 грудня 2010 року, про що свідчить відмітка відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотньому боці третьої сторінки Ухвали про арешт. Поштою ухвала про арешт "Західний авіаційний центр" отримана 10 січня 2011 року. Позивачем Ухвала про арешт отримана 29 грудня 2010 року безпосередньо в суді, про що свідчить відмітка представника Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" на зворотному боці третьої сторінки Ухвали про арешт. Відповідач стверджує, що повного тексту Ухвали про арешт 27 грудня 2010 року, навіть на момент розгляду справи N53/343 про суті та прийняття рішення, не існувало, складено повний текст Ухвали про арешт 28 грудня 2010 року - в день її відправлення сторонам у справі поштою. Матеріали справи N53/343 не містять короткого (вступної та резолютивної частин) тексту Ухвали про арешт, що також не передбачено ГПК України (1798-12) . Наведене додатково свідчить, що ТОВ "Західний авіаційний центр", станом на 27 грудня 2010 року, не знало і не могло знати про Ухвалу про арешт.

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно застосовується державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. Однак, ухвала про арешт в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , не виконана, відтак позивачем не реалізовано право на застосування арешту, згідно Ухвали про арешт, у встановленому законодавством порядку. Окрім цього відповідач зазначає, що вимогу про недійсність правочину, на підставі ст. 230 ЦК України, в силу її змісту, має заявляти сторона Договору - Приватне підприємство "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок", а отже, вимоги Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" є вимоги неналежної сторони.

Відповідач 2 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, позовні вимоги заперечив, подав відзив вх.№16957/11 від 27.07.11р. в якому просить в задоволенні позову відмовити, з наступних підстав. Відповідно до частини 3 статті 21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. З огляду на зміст статті 1 ГПК України, до суду мають право звертатися особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Таким чином, позивачем є особа, яка вважає, що її права порушені або оспорюються іншою особою - відповідачем, до якого пред'явлена вимога матеріально-правового характеру. Приватне підприємство "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок" своїми діяннями (діями або бездіяльністю) не порушувало й не оспорює права Позивача у даній справі. Ухвали Господарського суду міста Києва про забезпечення позову в господарських справах № 53/343, 53/342 від 17 грудня 2010 року, якими обґрунтовує Позивач недійсність Договору, не стосуються прав та обов'язків Приватного підприємства "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок".

Відповідач стверджує, що обставини наведені у позовній заяві є безпідставними, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року у справі № 53/342 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на Об'єкт нерухомого майна скасована Господарським судом міста Києва 17 грудня 2010 року, сторонами спору у справі № 53/342 не оскаржена, а отже, станом на день укладення Договору не існувала та не впливала на права і обов'язки сторін такого договору. Станом на день укладання Договору - 27 грудня 2010 року, Відповідач 2 не знав та не міг знати про Ухвалу. Ухвала Відповідачу 2 не направлялася. В Господарському суді міста Києва Відповідач 2 Ухвалу не отримував, в судовому засіданні у справі № 53/342, № 53/343 участі не брав. Станом на 27 грудня 2010 року, як вбачається з пояснень Відповідача 1, останній не знав та не міг знати про Ухвалу. Ухвала прийнята без виклику сторін, в тому числі, Відповідача 1 та направлена Господарським судом міста Києва на адресу Відповідача 1 28 грудня 2010 року. Згідно статті 124 Конституції України, як правильно зазначено Позивачем, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Проте, з метою виконання судових рішень, вказані судові рішення повинні бути доведені до осіб, яких такі судові рішення стосуються у встановленому порядку. Відповідач зазначає, що жодна умова (пункт) Договору не суперечить за своїм змістом ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. Вказане також доводиться нотаріальним посвідченням Договору, що у відповідності до вимог Закону України "Про нотаріат" (3425-12) здійснюється виключно за умови відповідності змісту правочину вимогам законодавства України.

Всупереч статті 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, Позивач не надає жодного доказу в підтвердження своїх звинувачень про зловмисну домовленість представника Відповідача 1 з представником Відповідача 2 під час вчинення Договору. Також, за сукупним тлумаченням частини 1 статті 232 ЦК України та частини 2 статті 232 ЦК України, позивачем за позовною вимогою про визнання недійсним правочину на підставі статті 232 ЦК України, може бути особа довіритель будь-якої зі сторін такого правочину, що, унеможливлює звернення Закритого акціонерного товариства "Київське агентство повітряних сполучень "Кий Авіа"із такою вимогою за вказаною підставою у даній справі.

Розглянувши документи і матеріали, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд Львівської області

27 грудня 2010 року, між ТОВ ""Західний авіаційний центр"- Продавцем та ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок"- Покупцем, укладено Договір купівлі- продажу нежитлових приміщень, загальною площею 992,4 кв.м. а саме: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: місто Львів, площа Григоренка Г.генерала, будинок 5 (п'ять), Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про що зроблено запис в Реєстрі за N 4290. За умовами п.2.1 даного договору об"єкт продажу належить продавцю на підставі укладеного 12.02.2010року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр"- Покупцем з однієї сторони та Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради - Продавцем, з іншої, договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу №2452, загальною площею 992,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд.5 та переданого 12.04.2010 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" від Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради за Актом приймання-передачі, зареєстрованого 22 червня 2010 року, в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно Об"єкт продажу зареєстрований за реєстраційним номером 30755829.

Як вбачається із представлених сторонами матеріалів справи 02.03.2010р . між позивачем та відповідачем 1 укладено договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі. За умовами п. 1.1 даного договору позивач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає відповідачу 1 фінансову допомогу у розмірі 3 700 000, 00 грн. на поворотній основі, а Відповідач 1 зобов"язується використати її за цільовим призначенням та повернути на умовах, визначених цим договором. За умовами п. 2.1 договору, фінансова допомога надається Відповідачу 1 з метою здійснення оплати нежитлового приміщення загальною площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - придбаного Відповідачем 1 згідно договору купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу № 2452 від 12.02.2010 р. Згідно до п. 4.3.2 договору відповідач 1 зобов'язаний передати позивачу в заставу приміщення площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5, - не пізніше 10 робочих днів з моменту отримання права власності на вказане приміщення, але не пізніше 01.05.2010 р.

Як вбачається із представлених сторонами матеріалів справи та пояснень представників сторін, договір застави станом на день укладення спірного договору 27.12.10р . та станом на день прийняття рішення у даному спорі між позивачем та відповідачем-1 укладений не був, та як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач 1 приміщення площею 992, 4 кв. м. за адресою: м. Львів, пл. генерала Григоренка, 5 - в заставу позивачу не передав.

21 жовтня 2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва, порушено провадження у господарській справі N53/342 за позовом Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" (Позивач в даній справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Авіа Лізинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" (Відповідач 1 у даній справі) про стягнення грошових коштів. 08 листопада 2010 р. ухвалою Господарського суду міста Києва у справі N53/342, вжиті заходи забезпечення позову - накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м. за адресою : м.Львів пл.Генерала Григоренка,5 що належали ТзОВ "Західний авіаційний центр". 17 грудня 2010 року, за участю представника сторони ТОВ "Західний авіаційний центр" ухвалою Господарського суду міста Києва у справі N 53/342, позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" залишено без розгляду, заходи забезпечення позову (арешт на нежитлові приміщення), вжиті Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010 року N 53/342, скасовано. Відтак, заходи забезпечення позову (арешт на нежитлові приміщення) вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 листопада 2010р. ухвалою суду, скасовані 17 грудня 2010 року, тобто до дати укладення спірного договору (27.12.2011р.)

21 жовтня 2010 року ухвалою Господарського суду міста Києва, порушено провадження у господарській справі N53/343 за позовом Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" (Позивач в даній справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кий Авіа Лізинг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західний авіаційний центр" (Відповідач 1 у даній справі) про визнання договору застави укладеним. 17 грудня 2010р. ухвалою Господарського суду міста Києва, у господарській справі N53/343 вжиті заходи забезпечення позову - накладено арешт на нежитлові приміщення загальною площею 992,4 кв.м. за адресою : м.Львів пл.Генерала Григоренка,5 що належали ТзОВ "Західний авіаційний центр". Відповідно до змісту вступної частини ухвали суду від 17.12.2010 р .у справі №53\343 представники сторін не викликалися. Відповідно до резолютивної частини даної ухвали, дана ухвала є виконавчим документом, строк пред"явлення даної ухвали до виконання встановлено до 17.12.2013 р.

Згідно до вимог ст..ст. 82, 85, 86, 87 Господарського процесуального кодексу сторонам гарантовано право на обізнаність сторін судових справ про прийняті судові рішення (ухвали, рішення, постанови), щодо складання повних текстів вказаних документів та надсилання останніх сторонам. Відповідач 1 зазначає, що ухвала про арешт відправлена Господарським судом міста Києва на адресу ТОВ "Західний авіаційний центр"поштою 28 грудня 2010 року, про що свідчить відмітка відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотньому боці третьої сторінки ухвали про арешт та отримана "Західний авіаційний центр" 10 січня 2011 року. Відповідач також зазначає, що позивачем ухвала про арешт отримана 29 грудня 2010 року безпосередньо в суді, про що свідчить відмітка представника Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" на зворотному боці третьої сторінки ухвали про арешт. В підтвердження даних обставини відповідачем долучено ксерокопії документів на яких вчинено відповідні відмітки суду та позивача про надіслання та отримання ухвал суду .

Згідно частини 1 статті 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14)

Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно застосовується державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження. Згідно підпункту 5.6.1. пункту 5.6. розділу 5 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N74/5 (z0865-99) , арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам. У відповідності до 5.6.2. пункту 5.6. розділу 5 Інструкції про проведення виконавчих дій, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5 (z0865-99) , арешт застосовується зокрема при виконанні ухвал суду про накладення арешту на майно.

Відповідно до Постанови про відкриття виконавчого провадження ВН№26854904., 01.06.2011р на виконання ухвали Господарського суду м. Києва від 17.12.2010р. у справі №53/343 накладено арешт на нежитлове приміщення загальною площею 992,4 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Львів, площа генерала Григоренка, будинок 5. У даній Постанові від 01.06.2011р. ВН№26854904, зокрема зазначається, що документ поданий до виконання 30.05.2011р. З огляду на викладене, вбачається, що ухвала суду від 17.12.2010р. у встановленому порядку Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , станом на 27.12.2010р. до виконання пред"явлена не була.

За умовами п.38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, при посвідченні правочинів про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна. В разі наявності заборони правочин про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача. У відповідності до п. 47 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності податкової застави за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Як вбачається із завіреної копії Витягу №29854065 від 27.12.2010р. з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави та завіреної копії Витягу №29854092 від 27.12.2010р. з Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, станом на 27.12.2010р. відсутні записи про арешт чи заборони відчуження майна- нежитлових приміщень загальною площею 992,4 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Львів, площа Григоренка генерала, будинок 5 (п'ять).

За умовами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Згідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до статті 230 ЦК України, якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Позивач не вказує, щодо яких обставин, які мають істотне значення, одна зі сторін договору ввела в оману іншу сторону. За диспозицією частини 1 статті 230 ЦК України, введення в оману має бути навмисним. Як встановлено, судом станом на момент укладення спірного договору відповідачам не було відомо про прийняття ухвали Господарського суду від 17.12.2010р., яка прийнята без виклику представників сторін та надіслана зокрема відповідачу після дати укладення спірного договору. В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 (v0009700-09) Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин щодо яких особу введено в оману, повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Згідно до частини 1 статті 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Згідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 (v0009700-09) Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України, необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя, та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також, наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. Позивачем не обґрунтовано та не подано доказів на підтвердження даних обставин, не підтвердження факту наявності зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, наявності умислу однієї сторони щодо введення другої сторони в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладення правочину.

Згідно до ст. 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) . Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

У відповідності до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Згідно до ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою –посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Проте, позивачем у позовній заяві не обґрунтовано в чому полягає порушення, невизнання або оспорювання його права відповідачами даного спору, в чому полягають наслідки порушення прав позивача, не представлено жодних доказів на підтвердження даних обставин. З огляду на те, що позивач не є стороною спірного договору, залишені без обгрунтування позивачем обставини яким чином обраний спосіб захисту порушеного права (визнання спірного договору недійсним) призведе до захисту порушеного права позивача. Предметом даного позову є вимога Закритого акціонерного товариства "Київське Агентство повітряних сполучень "Кий Авіа" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року укладеного між ТОВ ""Західний авіаційний центр"- Продавцем та ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок". Як встановлено судом, між сторонами станом на 27.12.10р. договір застави майна, яке є об"єктом спірного договору купівлі-продажу не укладався, станом на момент укладення спірного договору, були відсутні записи про арешт чи заборони відчуження спірного майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна, позивачем не представлено суду доказів в підтвердження права власності чи права користування на спірне майно станом на момент укладення договору купівлі-продажу, не надано доказів правонаступництва сторін договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року укладеного між ТОВ ""Західний авіаційний центр" та ПП "Торгівельна агенція "Галицький ярмарок".

Господарський суд виносить рішення в межах позовних вимог та на основі встановлення всіх обставин справи, що доведені належними доказами. Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів в підтвердження порушення відповідачами прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Закон покладає на позивача обов’язок доказування законності підстав своїх вимог, належними та допустимими доказами, які можуть підтвердити правову природу вимоги.