Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"про визнання договору поруки № 4 від 10.01.2008 р., укладеного між сторонами, припиненим з 01.07.2008 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача не було належним чином повідомлено про внесення змін до договору про поновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 р., в забезпечення виконання зобов’язань за яким між позивачем та відповідачем було укладено спірний договір поруки. Крім того, позивач стверджує, що згоди на внесення таких змін в частині підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами ним не надавалось. Оскільки додатковою угодою № 2 від 01.07.2008 р. до договору про поновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 р. збільшено обсяг відповідальності позивача за порукою без надання його згоди, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод"стверджує, що договір поруки № 4 від 10.01.2008 р. припинив свою дію з дати укладення такої додаткової угоди до договору про поновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 р., тобто з 01.07.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод трубопровідної арматури", призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2011 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався на 22.06.2011 р. та 04.07.2011 р. через нез’явлення у судове засідання повноважних представників учасників судового процесу та неналежне виконання ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням сторін.

У судових засіданнях, призначених на 04.07.2011 р. та 20.07.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 20.07.2011 р. та 22.07.2011 р. відповідно.

У процесі розгляду справи відповідач надав заперечення на позовну заяву, відповідно до яких проти позову заперечує, оскільки позивач та відповідач у належній формі вносили зміни до спірного договору поруки, тому відсутні підстави визнання такого припиненим внаслідок збільшення зобов’язання без згоди позивача як поручителя.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив.

У судове засідання, призначене на 22.07.2011 р., представники третьої особи не з’явилися, вимог ухвал суду у даній справі не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

04.07.2011 р. третя особа подала до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 11/147, що розглядається Господарським судом міста Києва, за позовом ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури"до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", ТОВ "Дунаєвський арматурний завод"про визнання недійсним договору поруки № 4 від 10.01.2008 р.

Розглянувши у даному судовому засіданні вказане клопотання, суд відзначає наступне.

Частиною 1 статті 79 ГПК України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаною з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарського суду слід у кожному конкретному випадку з’ясувати: як пов’язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Інша справа повинна бути у провадженні суду.

Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійного у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливістю розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Суд звертає увагу, що сама по собі пов’язаність предмету спору у даній справі з предметом спору в іншій справі не може бути підставою для застосування частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, крім того, суд позбавлений права вирішувати спір поза межами встановлених законодавством строків, тож у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 11/147, що розглядається Господарським судом міста Києва, суд відмовляє.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.07.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

10.08.2008 р. між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"(далі –банк) та ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури"(далі –позичальник) укладено договір про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався відкрити третій особі відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., а остання зобов’язалась повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 10.01.2011 р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 17% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного у підпункті "б", "в"п. 3.1 договору, сплатити проценти у збільшеному розмірі).

Так, відповідно до п.п. "б"п. 3.1 договору № 448-01-07 від 10.08.2008 р. третя особа зобов’язалась сплачувати відповідачу проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту по процентним ставкам у випадку порушення ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури" строків погашення згідно з графікрм –25,5% річних від суми невиконаного своєчасно зобов’язання по кредиту згідно зазначеного графіку протягом часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту)до дня фактичного погашення цієї основної заборгованості; та згідно з п.п. "в"п. 3.1 вказаного договору –25,5% річних за період з 10.01.2011 р. до дня фактичного погашення основної заборгованості.

10.01.2008 р. між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"(далі –кредитор) та ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод"(далі –поручитель) укладено договір поруки № 4 (далі –договір поруки), за умовами якого поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання третьою особою (далі –боржник) зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 р. (далі –кредитний договір), укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 3 000 000,00 грн. зі сплатою 17% річних строком до 10.01.2011 р. Підставою договору поруки є дійсні вимоги кредитора до боржника, встановлені кредитним договором (п. 1.2 договору поруки).

Пунктом 6.2 договору поруки сторони погодили, що такий вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Згідно з п. 1.3 договору поруки визначено, що поручителю відомі всі умови кредитного договору, з якими він погодився.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання боржником зобов’язань по кредитному договору боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі за основним зобов’язанням, по сплаті щомісячних процентів та завищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки з основного боргу та процентів, а також з відшкодування усіх збитків (п. 2.2 договору поруки).

Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого зобов’язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов’язання по кредитному договору не пред’явив вимоги до поручителя. Порука припиняється за інших підстав, передбачених діючим законодавством України (п. 5.2 договору поруки).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2008 р. між відповідачем та третьою особою укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до умов якої сторони погодились змінити п. 1.1 та п. 3.1 останнього та викласти їх в наступній редакції:

"1.1. Банк (відповідач) відкриває позичальнику (третій особі) відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти відповідно до графіку зниження ліміту з кінцевим строком погашення до 10.01.2011 р. та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, зазначеного у підпункті "в", "г"п. 3.1 договору, сплатити проценти у збільшеному розмірі)".

"3.1. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 17% річних за період з 10.01.2008 р. по 21.04.2008 р.;

б) 18% річних (у розмірі, вказаному у п. 1.1 договору) за період з 21.04.2008 р. до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.4 договору;

в) у випадку порушення позичальником строків погашення згідно з графіком –27% річних від суми невиконаного своєчасно зобов’язання по кредиту згідно вказаного графіку за період часу: з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення всієї основної заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, передбаченого п. 1.1. договору;

г) 27% річних за період з 10 січня 2011 року до дня фактичного погашення основної заборгованості".

В наступному, додатковою угодою від 01.07.2008 р. до кредитного договору, укладеною між відповідачем та третьою особою, було внесено зміни до п. 1.1 кредитного договору в частині розміру процентів за користування кредитними коштами на рівні 20% річних, та в частині сплати процентів у збільшеному розмірі з моменту, вказаного у п.п. "г" та "д"п. 3.1 договору, а також зміни до п. 3.1 договору, виклавши його наступним чином:

а) 17% річних за період з 10.01.2008 р. по 21.04.2008 р.;

б) 18% річних за період з 21.04.2008 р. по 01.07.2008 р.;

в) 20% річних (у розмірі, вказаному у п. 1.1 договору) за період з 01.07.2008 р. до строку повернення кредиту, вказаного у п. 2.4 договору;

г) у випадку порушення позичальником строків погашення згідно з графіком –30% річних від суми невиконаного своєчасно зобов’язання по кредиту згідно вказаного графіку за період часу: з моменту непогашення суми кредиту до дня фактичного погашення всієї основної заборгованості, але не більше кінцевого строку погашення кредиту, передбаченого п. 1.1. договору;

д) 30% річних за період з 10 січня 2011 року до дня фактичного погашення основної заборгованості".

Як передбачено п. 4.4 договору поруки, внесення змін та доповнень до кредитного договору, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності поручителя, не допускається без погодження з поручителем.

В ході розгляду спору встановлено, що 01.07.2008 р. між ТОВ "Дунаєвецький арматурний завод"та ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит"укладено додаткову угоду до договору поруки № 4 від 10.01.2008 р., згідно з якої сторони змінили п. 1.1 договору поруки та виклали його у наступній редакції: поручитель зобов’язався перед кредитором відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ВАТ "Нікопольський завод трубопровідної арматури"зобов’язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 448-01-07 від 10.01.2008 р., укладеним між кредитором та боржником, згідно з яким боржнику надано кредит в розмірі 3 000 000,00 грн. зі сплатою 20% річних строком до 10.01.2011 р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що на підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами після 10.01.2011 р. до дати фактичного погашення заборгованості він не надавав, таким чином, позивач зазначає, що зобов’язання було змінено без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, в зв’язку з чим позивач вважає, що договір поруки на підставі ст. 559 Цивільного кодексу України є припиненим з 01.07.2008 р.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі за основним зобов’язанням, по сплаті щомісячних процентів та завищених процентів. Сторонами погоджено, що відповідальність Поручителя та Боржника є солідарною.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять не будь-які зміни умов основного зобов'язання, а лише такі, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання можуть виникнути через різні обставини: збільшення розміру плати за кредит, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо. Наприклад, спочатку договором передбачалося поступове, поетапне погашення боргу, а після його новації встановлено, що борг має бути повернутий відразу у повному обсязі.

Порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання.

Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Така згода не обов'язково повинна бути письмовою. Допустимою є також попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки встановлено, що поручителю відомі всі умови кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що зазначена умова оговору поруки (п. 1.3) є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов'язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За таких обставин, з наведеного вбачається, що при укладенні договору поруки, позивачем було погоджено сплату процентів у збільшеному розмірі за період з 10.01.2011 р., у зв’язку з чим вбачається, що позивач тим самим надав свою згоду на зміну умов основного зобов’язання.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідача законних та охоронюваних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод", оскільки судом встановлено, що у відповідності до умов договору поруки, позивач підтвердив, що йому відомі всі умови кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи вище викладе, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунаєвецький арматурний завод".

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.