Дочірня Компанія "Газ України" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Закритого Акціонерного Товариства "Теплоелектроцентраль-3" основного боргу у розмірі 4999788,31 грн., пені у розмірі 493559,10 грн., інфляційних витрат у розмірі 274988,34 грн., 3% річних у розмірі 96345,92 грн., обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору на постачання природного газу № 06/09-532-р від 10.07.09 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати природного газу, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не оплачена.

рішенням господарського суду Харківської області від 04.10.2010р. по справі № 15/256-10 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Закритого Акціонерного Товариства "Теплоелектроцентраль-3" на користь Дочірньої Компанії "Газ України" Національної Акціонерної Компанії "Нафтобаз України основний борг в сумі 4205675,10 грн., пеню у розмірі 466426,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 274988,34 грн.,3% річних у розмірі 92438,88 грн.; держмито в сумі 25500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Надано відстрочку виконання рішення на три місяці до 04.01.2011 р.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2010р. залишено без змін.

22.03.2011р. Вищим господарським судом України винесено постанову, якою скасовано рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2010р. по справі № 15/256-10, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов. Заперечує проти проведення заліку однорідних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнає частково, наполягає на проведенні заліку однорідних вимог. У письмових поясненнях, поданих до суду 05.07.2011р. зазначає, що відповідно до акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 28.02.2011р. сторонами узгоджена заборгованість по договору № 06/09-532-р від 10.07.2009р. в сумі 5065264,43грн., у зв*язку з чим відповідач вважає, що між сторонами відсутній предмет спору, тому просить суд припинити провадження у справі в цій частині.

05.07.2011р. представник відповідача звернувся до суду з заявою про продовження строку вирішення спору на п*ятнадцять днів, яка була задоволена судом, про що зазначено в протоколі судового засідання від 05.07.2011р.

В судовому засіданні 05.07.2011р. було оголошено перерву до 21.07.2011р.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, якими зазначено, що до суду подано усі необхідні докази, встановив наступне.

10.07.09 р. між Дочірньою Компанією "Газ України" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України" (Постачальником) та Закритим Акціонерним Товариством "Теплоелектроцентраль-3" (Покупцем) було укладено договір на постачання природного газу № 06/09-532-р від 10.07.09 р.

У відповідності до п.1.1, п. 1.2 договору позивач зобов"язався передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

У відповідності п.5.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1 цього договору, здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами, шляхом перерахування на рахунок постачальника (позивача) протягом трьох банківськіх днів з дати підписання актів приймання- передачі, зазначених у п. 3.1 цього договору".

Відповідно до п. 9.1 договору він діє в частині передачі ресурсу газу з 1 вересня 2009 р. до 31 грудня 2009 р., а в частині розрахунків за газ – до їх повного здійснення.

Позивач свої зобов"язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ протягом листопада 2009 р. на загальну суму 7499849,79 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, лише частково оплатив отриманий газ в сумі 2500061,48 грн, внаслідок чого за спірний період утворилась заборгованість в сумі 4999788,31 грн..

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 29.05.2010р. відповідачем на адресу позивача направлено лист та заяву в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України про проведення заліку зустрічних позовних вимог на суму 794113,21 грн.

За умовами цієї заяви позивач станом на 30.04.2010р. має заборгованість перед відповідачем у сумі 794113,21 грн. згідно з договором № 17/04-373/407 від 01.10.2004р., що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 16.02.2006р. у справі № 44/619, а відповідач має станом на 30.04.2010р. заборгованість перед позивачем за договором № 06/09-532-р від 10.07.2009 р. в сумі 4999788,31 грн.

За змістом заяви відповідно до ст. 601 ЦК України обов*язки сторін припиняються на суму 794113,21 грн..

Позивачем не надано до суду будь-яких доказів на підтвердження неотримання відповідної заяви, заперечень або незгоди з приводу проведеного заліку на підставі заяви відповідача за вищевказаними договорами, наявності спірних (неврегульованих питань), в тому числі будь-яких заперечень стосовно існування своєї заборгованості перед відповідачем.

Суд вважає зарахування зустрічної однорідної вимоги правомірним, здійсненим у відповідності до вимог п.п.3, 5 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 602 ЦК України, якою передбачено вичерпний перелік підстав, у разі яких не допускається зарахування зустрічних однорідних позовних вимог. При дослідженні матеріалів справи встановлено, що при проведенні зарахування на суму 794113,21 грн. було дотримано вимоги, які є необхідними для зарахування у відповідності до ст. 601 ЦК України.

Заперечуючи проти заліку, позивач посилається на те, що заява про залік є двостороннім правочином і тому має бути підписана та погоджена обома сторонами.

Суд вважає твердження позивача безпідставним та необгрунтованим виходячи з наступного.

В силу ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

При цьому, характер зобов’язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв’язку з її недійсністю.

Наведена позиція підтверджується п. 22 листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. (v_163600-09) , відповідно до якого зобов*язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог, таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов*язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

За таких обставин, та з огляду на приписи ст. 202 ЦК України, твердження позивача про те, що заява відповідача про проведення заліку зустрічних однорідних вимог не є правочином, направленим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, є помилковим.

Оскільки заяву про залік було надіслано відповідачем на адресу позивача в травні 2010р., а позов подано до суду в серпні 2010р., суд вважає необхідним в частині стягнення 794113,21 грн. основного боргу відмовити.

Враховуючи, що решта боргу в розмірі 4205675,10 грн. відповідачем не спростована, відповідач не надав суду належних доказів її погашення, а також, враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позовні вимоги позивача в сумі 4205675,10 грн. обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2 договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за газ у строки, зазначені у п. 5.1 цього Договору, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником (позивачем) протягом шесті місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Крім того умовами п.п. 6.3. договору сторони визначили, що строк позовної давності по даному договору та стягненню неустойки встановлюються тривалістю у три роки.

Позивачем проведено нарахування пені виходячи із загальної суми боргу, до складу якої включено 794113,21 грн., щодо стягнення якої судом відмовлено з підстав проведення заліку зустрічних вимог. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позов в частині стягнення пені підлягаючим частковому задоволенню в сумі 466 426,11 грн. Щодо решти в сумі 27132,99 грн. суд вважає необхідним в позові відмовити у зв*язку з безпідставністю її нарахування.

Відповідно до вимог п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, тому позовні вимоги в частині стягнення 92438,88 грн. 3% річних та 274988,34 грн. інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3907,04 грн. 3% річних суд вважає необхідним відмовити у зв*язку з безпідставністю їх нарахування.

У відповідності із ст. 49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 21912,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 202,79грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 202, 526, 601, 625 ЦК України (435-15) , ст.ст. 1, 12, 33, 47, 49, 69, 82- 85 ГПК України,-

Заяву відповідача про продовження строку розгляду спору задовольнити. Продовжити строк розгляду спору на п*ятнадцять днів, до 28.07.2011р.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого Акціонерного Товариства "Теплоелектроцентраль-3" (61036, м. Харків, Фрунзенський район, вул. Енергетична, 3, в тому числі п/р № 260006310558 в Перша ХФ АКБ "Базис", МФО 351599, код ЄДРПОУ 30657701) на користь Дочірньої Компанії "Газ України" Національної Акціонерної Компанії "Нафтогаз України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, в тому числі р. № 26008301970 в ВАТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в сумі 4205675,10 грн., пеню у розмірі 466426,11 грн., інфляційних витрат у розмірі 274988,34 грн.,3% річних у розмірі 92438,88 грн.; витрати по сплаті держмита в сумі 21912,18грн. та 202,79грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.