Відповідачі явку своїх повноважних представників повторно в судове засідання не забезпечили, поштові повідомлення про вручення їм ухвал суду від 04.05.2011 року та від 03.06.2011 року про місце, дату і час судового засідання знаходяться в матеріалах справи. Відповідач 1 відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвал суду від 04.05.2011 року та від 03.06.2011 року не виконав.

Відповідач 2 направив до суду відзив на позов в якому проти позову заперечує, посилаючись зокрема на не відповідність позовних вимог нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (відзив вх. № 11601д від 20.07.2011 року залучено до матеріалів справи).

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідачів про дату, час і місце судового розгляду, а неявка відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, то справа розглядається без участі представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

1 січня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі по тексту - Орендодавець або Відповідач - 2) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі по тексту - Орендар або Відповідач - 1) укладено договір оренди № 01/01/10 (далі по тексту - Договір оренди), згідно умов якого, Орендодавець передав Орендарю у тимчасове володіння та користування торгові, складські та офісні приміщення, загальною площею 2 831,6 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

До складу орендованих площ відносяться:

- офісні приміщення - 173,0 м. кв.;

- складські приміщення - 635,6 м. кв.;

- торгівельна площа - 1 018,0 м. кв.;

- приміщення для провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності -1 005,0 м. кв.

Вказані приміщення передані Відповідачем 2 - Відповідачу 1 на підставі акту про передачу майна №01/01/10 від 1 січня 2010 року.

На момент укладення вищевказаного договору оренди, приміщення знаходились в іпотеці Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі потексту - Позивач або Іпотекодержатель), відповідно до договору іпотеки №014/07-2/240/3 від 5 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом і зареєстрованого в реєстрі за №543. Вказані приміщення належали Відповідачу 2 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 18 липня 2006 року. При передачі майна в іпотеку було також взято незавершене будівництво торгово-офісної будівлі площею 1 206,6 м. кв.

Відомості про іпотеку внесені до Державного реєстру іпотек, що підтверджується витягом №16817132 від 5 лютого 2008 року. На момент укладення вищевказаного договору оренди і до цього часу обтяження з майна Іпотекодержателем не знімалося.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про іпотеку", після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Згідно акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 4 липня 2008 року торгово-офісну будівлю в АДРЕСА_2, яка була в іпотеці як незавершене будівництво, прийнято в експлуатацію.

На даний час, предмет іпотеки належить Відповідачу 2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Кременчуцькою міською радою Полтавської області 20 серпня 2008 року.

Згідно із пунктом 4.1.4. вказаного договору іпотеки Відповідач 2 зобов'язана не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо) без отримання письмової попередньої згоди на це від Іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ч. 575 ЦК України (435-15) , іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно із ч. 2 ст. 586 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

У ч. З ст. 9 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди Іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

На укладання Договору оренди приміщень, які перебувають в іпотеці, Позивач будь-якої згоди Відповідачу 2 не надавав.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. В частині 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства. Зміст договору оренди, укладений між Відповідачем 2 та Відповідачем 1, суперечить вимогам ч. 2 ст. 586 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про заставу" та ч. З ст. 9 Закону України "Про іпотеку". Згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 1 статті 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зазначена правова позиція також висвітлена та підтримана в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 7 квітня 2008 року (v_211600-08) N01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", постанові Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) року.

Заперечення Відповідача 2, викладені у відзиві, щодо погодження з Позивачем передачі іпотечного майна в оренду не підтвердженні матеріалами справи та спростовуються представником Позивача в судовому засіданні.

Посилання Відповідача 2 на не відповідність позовних вимог нормам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в зв'язку з визнанням Відповідача 2 банкрутом постановою господарського суду Полтавської області від 25.03.2010 року (копія постанова залучена до матеріалів справи), та ведення щодо нього окремої процедури ліквідації судом відхиляється з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, які виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 25 вказаного Закону України ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Вищевказаний закон також регулює порядок та проведення ліквідаційної процедури, що є тривалим процесом.

В ліквідаційній процедурі не може бути підприємницької діяльності та відповідно отримання доходів. Здійснюється реалізація активів з метою задоволення грошових вимог кредиторів. Будь-які обмеження правового режиму майна, що належить до ліквідаційної маси, не можуть мати місце.

А виконання зазначеного договору оренди Відповідачами перешкоджає ліквідатору проводити реалізацію майна банкрута та виконувати постанову господарського суду Полтавської області від 25.03.2010 року по справі № 7/7 щодо проведення ліквідаційної процедури припинення юридичної особи.

Заперечення Відповідача 2 щодо можливості укладання мирової мирової угоди між учасниками у справі № 7/7 про банкрутство Відповідача 2 є припущенням не підтвердженим матеріалами справи, оскільки на час розгляду даної справи сторонами не надано доказів існування мирової угоди між учасниками у справі № 7/7 про банкрутство.

Також твердження Відповідача 2 про невідповідність позовних вимог нормам ч.9 статті 47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" спростовується ч. 2 ст. 215 ЦК України, відповідно до якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, оскільки згоди Позивачем не надавалось, Відповідач 2 не мав права передавати приміщення загальною площею 2 831,6 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. в оренду Відповідача 1 без згоди Іпотекодержателя, зміст договору оренди суперечить вимогам ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" і в такому випадку є нікчемним в силу закону, а тому вказані приміщення підлягають звільненню.

При винесенні даного рішення судом враховані рекомендації президії Вищого господарського суду України 27.06.2007 N 04-5/120 (va120600-07) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32- 34, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. Позов задовольнити повністю.

2. Звільнити в примусовому порядку торгові, складські та офісні приміщення, загальною площею 2 831,6 м. кв., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: офісні приміщення - 173,0 м. кв.; складські приміщення - 635,6м. кв.; торгівельна площа - 1 018,0 м. кв.; приміщення для провадження фізкультурно-оздоровчої та спортивної діяльності - 1 005,0 м. кв. що належать на праві власності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), які займає Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) і передати вільні приміщення за актом прийому-передачі ліквідатору ФОП ОСОБА_3

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (36014, м. Полтава, вул. Монастирська, 5-а, ідентифікаційний номер 22550043) - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення удового процесу.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Полтавської обласної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" (36014, м. Полтава, вул. Монастирська, 5-а, ідентифікаційний номер 22550043) - 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення удового процесу.