Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом прокурора міста Ужгорода в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України, Державного закладу "Закарпатської обласної санітарно-епідеміологічної станції", Державного закладу "Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції"до Закарпатської обласної державної адміністрації, Закарпатської обласної ради, виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання частково недійсним розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 року №448, скасування свідоцтва про право власності від 07.02.2002 року та визнання права власності за державою в особі Міністерства охорони здоров’я України за участю представників позивача-1 –не з’явився, позивача-2 –ОСОБА_1, довіреність № 1253/22 від 25.05.2011 року, позивача-3 –не з’явився, відповідача-1 –не з’явився, відповідача-2 –не з’явився, відповідача-3 –не з’явився, прокурора –Некрасова О.М., посвідчення №259 від 08.12.2009 року,

У грудні 2010 прокурор міста Ужгорода звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2010 № 05-5-3/14615 позовну заяву і додані до неї матеріали повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2011 № 05-5-43/544 позовну заяву і додані до неї матеріали повторно повернуто без розгляду на підставі пункту 5 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 ухвалу господарського суду міста Києва від 14.01.2011 № 05-5-43/544 скасовано, позовну заяву і додані до неї матеріали передано на розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2011 року (суддя Хрипун О.О.) прийнято справу до провадження та присвоєно їй номер 05-5-43/544-32/114.

У зв’язку з обранням судді Хрипуна О.О. на посаду судді Вищого господарського суду України справу № 05-5-43/544-32/114 було передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2011 року справу № 05-5-43/544-32/114 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 16.06.2011 року.

27.05.2011 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник міністерства охорони здоров’я України та представник позивача-2 подали письмові пояснення по справі.

14.06.2011 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

07.07.2011 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, яким проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники позивачів 1 та 3 та відповідачів в судове засідання 21.07.2011 року не з’явились, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 64 ГПК України.

Враховуючи те, що нез’явлення представників позивача 1 та 3 й представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності зазначених представників сторін, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача-2 та прокурора, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів за № 128 від 18.06.1987 р. будівля по Київській набережній, 4 в м. Ужгород була передана на баланс обласної санітарно-епідеміологічної станції для розміщення структурних підрозділів санепідслужби міста першого і другого поверхів бувшого адміністративного будинку горілчаного заводу.

19.06.1987 року наказом №31-0 (сітка) головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції по Закарпатській обласній санітарно-епідеміологічної станції розподілено приміщення будівлі по Київській набережній, 4, що знаходиться на балансі обласної санепідемстанції між міською санепідемстанцією та дезінфекційною станцією.

03.08.1993 року видано наказ головного лікаря санітарно-епідеміологічної станції по Закарпатській обласній санітарно-епідеміологічної станції щодо розподілу приміщення будинку по Київській набережній, 4 між структурними одиницями санепідемслужби області. Постановою КМУ від 05.11.1991 р. № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" (311-91-п) затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), відповідно до якого санітарно-епідеміологічні станції віднесено до державного майна, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць .

Відповідно до п. п. 2, 3 зазначеної постанови КМУ встановлено міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном, здійснити до 01.01.1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком. Р озмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів . Передача державного майна повинна здійснюватися в порядку передбаченому постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 (285-80-п) "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд".

Відповідно до пп. а п. 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 року № 285 (285-80-п) зазначено, що передача державних підприємств, виробничих, науково-виробничих, виробничо-аграрних, будівельно-монтажних та інших аналогічних об'єднань (комбінатів), а також організацій і установ одними державними органами УРСР іншим державним органам УРСР провадиться з республіканського підпорядкування у місцеве підпорядкування наступним чином: підприємств, об'єднань, організацій та установ - Радою Міністрів УРСР за пропозиціями виконавчих комітетів обласних, Київської, Севастопольської міських Рад народних депутатів, погодженими з відповідним міністерством, державним комітетом і відомством УРСР, а також Держпланом УРСР і Міністерством фінансів УРСР; підприємств торгівлі, громадського харчування, комунального господарства та побутового обслуговування населення, лікувальних і культурно-освітніх закладів, а також дошкільних, позашкільних та інших дитячих закладів і загальноосвітніх шкіл - міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР за погодженням з виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів, з наступним повідомленням Держплану УРСР, Міністерства фінансів УРСР і ЦСУ УРСР.

На виконання постанови КМУ від 05.11.1991 р. № 311 (311-91-п) рішенням виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів №59 від 09.04.1992 року "Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування"затверджено перелік підприємств, об’єднань, установ, організацій, майно яких передається із загальнодержавної (республіканської) власності до комунальної власності області згідно з додатком №1 та перелік підприємств, об’єднань, установ, організацій, майно яких передається до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування згідно з додатком №2, в якому зазначено міську санепідемстанцію (м. Ужгород).

Частиною 2 п. 4 рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів №59 встановлено, що після узгодження організаційних питань комітет економіки і ринку облвиконкому оформлює, реєструє акти про перехід у комунальну власність (обласну, районну) відповідних підприємств, установ, організацій і повідомляє про це органи державної статистики, податкові і фінансові органи у встановленому порядку, акти передачі надсилає фонду державного майна України.

07.12.1992 року розпорядженням Представника Президента України №448 "Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування"затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передано із загальнодержавної (республіканської) власності до комунальної власності області згідно з додатком №1 та перелік підприємств, організацій і установ, майно яких передається до комунальної власності районів і міст обласного підпорядкування згідно з додатком №2. Цим же розпорядженням рішення виконавчого комітету Закарпатської обласної ради народних депутатів №59 від 09.04.1992 року "Про розмежування державного майна України, яке передається до комунальної власності між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування"відповідно визнається таким, що втратило чинність.

На підставі вказаного розпорядження Представника Президента України 07.12.1992 року видане свідоцтво про право власності на будівлю, що знаходиться в м. Ужгород, на Київській набережній, 4, відповідно до якого будівля передана до комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.

Як встановлено ст. 6 закону України "Про Представника Президента України"від 05.03.1992 р. № 2167-ХІІ (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Представник Президента України на відповідній території: 1) забезпечує реалізацію законів України, указів Президента України, постанов Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 2) координує діяльність відповідних органів внутрішніх справ, національної безпеки, оборони, статистики та інших органів, підпорядкованих міністерствам, іншим центральним органам державної виконавчої влади; 3) здійснює контроль за додержанням органами державної виконавчої влади, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також підприємствами, організаціями і установами, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, іншими юридичними особами Конституції (254к/96-ВР) і законів України, указів Президента України, інших актів законодавчої і виконавчої влади; 4) вимагає припинення, а в разі необхідності зупиняє дії посадових осіб, що суперечать законодавству; 5) зупиняє дію актів адміністрації підприємств, організацій і установ, інших юридичних осіб, що суперечать Конституції (254к/96-ВР) і законам України, указам Президента України, іншим актам законодавства, звертається до суду з позовом про визнання їх недійсними; 6) представляє в межах своїх повноважень інтереси держави у судах та органах місцевого і регіонального самоврядування; 7) входить з поданням до відповідних органів про звільнення з посад керівників підприємств, організацій і установ у разі порушення ними Конституції (254к/96-ВР) і законів України, указів Президента України, інших актів законодавчої і виконавчої влади. Про результати розгляду подань Представник Президента України повинен бути повідомлений у десятиденний строк; 8) утворює відділи, управління, інші служби місцевої державної адміністрації, призначає їх керівників, за винятком керівників місцевих органів міністерств, державних комітетів, інших центральних органів державної виконавчої влади; 9) забезпечує виконання бюджету, програм економічного і соціального розвитку відповідної території, інформує на вимогу не менш як двох третин депутатів, але не рідше одного разу на рік, відповідну Раду про їх виконання; 10) може делегувати окремі свої повноваження з питань здійснення державних функцій головам виконавчих комітетів сільських, селищних і міських Рад

Крім того, згідно ст. 7 закону України "Про Представника Президента України"Представник Президента України не має права вирішувати питання, що належать до відання органів місцевого самоврядування.

Таким чином, представник Президента не мав повноважень на прийняття вказаного розпорядження.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи встановлені обставини справи, розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 р. N 448 не відповідає вимогам чинного законодавства та є незаконним в розумінні ст. 21 ЦК України.

Тому позовні вимоги в частині визнання недійсним даного рішення є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Всупереч діючому на той момент законодавству виконавчий комітет Ужгородської міської ради з посиланням на розпорядження Представника Президента від 07.12.1992 року N 448 видає 07.02.2002 року свідоцтво про право власності на будинок по Київській набережній, 4 в м. Ужгород, згідно з яким цей об'єкт належить територіальній громаді м. Ужгород.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи, що свідоцтво на право власності на будівлю розташовану в м. Ужгород, по Київській набережній, 4, видане територіальній громаді м. Ужгород на підставі розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 року N 448, яке судом визнане недійсним, як таке що прийняте з порушеннями законодавства України, вимоги щодо скасування свідоцтва про право власності підлягають задоволенню.

25.09.2002 року прийнято рішення Закарпатською обласною радою № 65 "Про передачу майна із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у державну власність", згідно із яким було вирішено передати у державну власність майно, яке є в оперативному управлінні обласної державної санітарно-епідеміологічної станції.

Відповідно до Розпорядження КМУ "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність"від 28.07.2004 року № 520-р (520-2004-р) цілісні майнові комплекси санітарно-епідеміологічних станцій переходять із спільної власності територіальних громад областей у державну власність. Відповідно до додатку до розпорядження КМ України будівля по Київській набережній, 4 входить до переліку цілісних майнових комплексів, що передаються до державної власності.

Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08.12.2004 року №608 (v0608282-04) "Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальної громади м. Севастополя у державну власність"прийнято із спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності територіальних громади м. Севастополя цілісні майнові комплекси санітарно-епідеміологічних станцій у державну власність до сфери управління МОЗ України відповідно до переліку (додаток 1).

Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України власність в Україні може існувати у формі приватної, державної або комунальної.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ст. 326 ЦК України).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання права власності за державою в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерством охорони здоров’я України є обґрунтованими і тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

Згідно положень ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

З відповідачів підлягають стягненню судові витрати у сумі 508,00 грн. (272,00 грн. - державне мито; 236,00 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

Позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Представника Президента України від 07.12.1992 року N 448 "Про розмежування державного майна України, переданого до комунальної власності між власністю області та власністю районів і міст обласного підпорядкування"в частині передачі Ужгородської міської санітарно-епідеміологічної станції, що знаходиться за адресою: м. Ужгород, Київська набережна, 4 у комунальну власність міста Ужгорода.

Скасувати свідоцтво про право власності від 07.02.2002 року на будівлю в м. Ужгород по Київській набережній, 4, виданого на підставі розпорядження Представника Президента України.

Визнати право власності на будівлю в м. Ужгород по Київській набережній, 4, за державою в особі органу, уповноваженого управляти майном –Міністерством охорони здоров’я України.

Стягнути з Закарпатської обласної державної адміністрації (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код 00022496), в доход Державного бюджету України 90 (дев’яносто) грн. 67 коп. державного мита; 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Закарпатської обласної ради (88008, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код 25435963), в доход Державного бюджету України 90 (дев’яносто) грн. 67 коп. державного мита; 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88008, м. Ужгород, вул. Поштова, 3, код 26288796) в доход Державного бюджету України 90 (дев’яносто) грн. 67 коп. державного мита; 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.