За позовом Приватного підприємства "Водолікарня"

До Луганської обласної ради

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

1. Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня

2. Луганська обласна державна адміністрація

За участю Прокуратури міста Києва

про визнання права власності

Суддя Ковтун С.А.

Представники учасників процесу:

від позивача не з’явились

від відповідача ОСОБА_1. (за дов.)

від третьої особи-1 Землянський В.В.(за дов.)

від третьої особи-2 не з’явились

від прокуратури Некрасов О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося приватне підприємство "Водолікарня"з позовом до Луганської обласної ради про визнання права власності на 4/5 часки нежитлового приміщення, площею 780,4 кв.м., а саме: 480,4 кв.м. першого поверху, в т.ч. підвал, та 300 кв.м. другого поверху, яке знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, та розташоване за адресою: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Набережна, 3.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з дозволу відповідача під час оренди вищевказаних приміщень провів їх капітальний ремонт, у зв’язку з чим, відповідно до п. 4 ст. 778 ЦК України, став співвласником частки у розмірі здійснених ним витрат на поліпшення речі.

Відповідач позовні вимоги відхилив повністю, виклавши свої заперечення у поданому суду відзиві. Зокрема, відповідач вважає, що: позивач не є стороною за договором оренди № 1 від 28.02.2002 р.; позивачем не доведено отримання згоди орендодавця Старобільської обласної фізіотерапевтична лікарня на проведення ремонту; договором оренди не надано право орендарю на здійснення капітального ремонту; стаття 778 ЦК України передбачає можливість набуття права власності внаслідок поліпшень майна, а не внаслідок капітального ремонту; за час оренди майно не змінилось і воно є цілісним майновим комплексом, нової речі створено не було; позивачем не доведено одержання дозволів на виконання робіт; позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. у справі № 32/225 призначено судову інженерно-технічну експертизу, проведення якої доручено здійснити Луганській філії Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено.

04.04.2011 р. до господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 32/225 та висновок експерта № 1842/23 від 30.11.2010 р..

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. провадження у справі поновлено.

Старобільська обласна фізіотерапевтична лікарня та прокуратура міста Києва проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених відповідачем.

Луганська обласна державна адміністрація у поданій суду заяві підтримала позицію відповідач та просить розглянути справи без участі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.02.2002 р. між Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею, як орендодавцем, та медичним оздоровчим комплексом "Здоров’я", як орендарем, було укладено договорів оренди майна № 1, відповідно до якого орендодавець зобов’язався передати, орендар прийняти в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 300 кв.м., яке знаходиться на балансі Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні, та розташоване за адресою: м. Старобільськ, вул. Набережна, 3, другий поверх.

Метою оренди за вказаним договором було використання приміщення під розміщення медичного оздоровчого комплексу "Здоров’я"(п. 2.1 договору).

Пунктом 2.2 договору було встановлено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачу орендарю права власності на це майно.

Строк оренди було визначено з 11.02.2002 р. по 11.02.2007 р..

В подальшому 25.12.2002 р. сторони шляхом укладення типового договору оренди нежитлового приміщення № 2 (далі –Договір) змінили правовідносини з оренди, які виникли між ним на підставі договорі від 28.02.2002 р..

Відповідно до Договору предметом оренди є крім 300 кв. м. приміщення другого поверху також і 480,4 кв.м. приміщення першого поверху у цій же будівлі. Строком оренди є строк з 01.01.2003 р. по 01.01.2008 р..

Таким чином, відбулось припинення зобов’язання за домовленістю сторін, внаслідок чого з 01.01.2003 р. договір від 28.02.2002 р. припинився.

Метою укладення Договору також була оренда для розміщення медичного оздоровчого комплексу "Здоров’я"і передача приміщення в оренду за цим Договором також не передбачала передачу орендарю права власності на це майно.

Фактично стороною орендарем як за договором від 28.02.2002 р., та і за договором від 25.12.2002р. є юридична особа –приватне підприємство "Здоров’я", правонаступником якої є позивача, оскільки саме його реквізити зазначені в адресі орендаря та підписано договори саме директором приватного підприємства "Здоров’я".

З метою приведення назви орендаря у тексті Договору між сторонами була укладена додаткова угода № 4 до Договору.

Відповідно до актів приймання-передачі в оренду приміщень, орендовані приміщення розташовані окремо розташованій будівлі корпусу водолікарні, що об’єктом нерухомості.

Під час оренди позивачем були здійснені ремонтно-відновлювальні роботи, які, відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 1842/23 від 30.11.2010 р., відносяться до капітального ремонту, вартість яких з урахуванням вартості матеріалів складає 997606 грн..

Правовідносини, які виникли між позивачем та Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею, засновані на договорі оренди, а тому регулюються положеннями глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За загальним правилом правовим наслідком здійснення орендарем поліпшення орендованого майна є право орендаря залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Інші правові наслідки передбачені законом у випадку, якщо в результаті поліпшень створюється нова річ.

Зокрема, ч. 4 ст. 778 ЦК України передбачено, що якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником.

Таким чином, необхідною умовою набуття права власності є згода наймодавця на здійснення поліпшень та створення внаслідок них нової речі.

Доведення вказаних обставин, в силу ст. 33 ГПК України, покладається на позивача.

У той же час, позивач не надав доказів, які би підтверджували отримання ним згоди від Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні на проведення капітального ремонту на суму 997606 грн.. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що лист від 11.02.2002 р. ПП ОСОБА_2. на адресу головного лікаря Старобільської обласної фізіотерапевтичної лікарні з дозволом останнього про здійснення ремонту не стосується відносин сторін щодо оренди, оскільки датований до їх виникнення та подано особою, яка не є стороною за договорами.

Крім того, дозвіл повинен носити чіткий характер з погодженням виду робіт та їх вартості. Листи Управління охорони здоров’я від 26.02.2002 р. та від 24.03.2003 р. не є такими документами, вони не адресовані позивачу та не свідчать про погодження орендодавцем - Старобільською обласною фізіотерапевтичною лікарнею, здійснення орендарем капітального ремонту орендованого майна.

Також є безпідставними доводи позивача про створення ним нової речі. Як зазначено вище, предметом оренди є приміщення в будівлі, яка є нерухомим майном.

Тобто, об’єкт нерухомості існував до початку виконання позивачем ремонтно-відновлювальних робіт і після їх завершення зміна якості майна не привела до зміни його статусу як нерухомості. Отже, відремонтоване приміщення не може вважатись новим об’єктом нерухомості, що також встановлено висновком будівельно-технічної експертизи № 1842/23 від 30.11.2010 р..

За таких обставин, підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У задоволення позову відмовити повністю.

рішення підписано 29.07.2011 р.