Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(надалі –ТОВ "Ласка Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."(надалі –ТОВ Фірма "Т.М.М.") про стягнення 105 764,07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором фінансового лізингу №1124/12/2007 від 18.12.2007 р., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 93 883,01 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5 273,73 грн., 3% річних у розмірі 1 287,38 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 5 319,95 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.07.2011 р.

В судове засідання 20.07.2011 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду від 22.06.2011 р. виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання 20.07.2011 р. р. не з’явився, вимог ухвали суду від 22.06.2011 р. не виконав, надіславши на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач обґрунтовуючи своє клопотання посилається на неможливість направлення в судове засідання уповноваженого представника у зв’язку із перебуванням одного із них, а саме ОСОБА_1. у відпустці та звільненням іншого –ОСОБА_2.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з наступних підстав.

По-перше, наказ №0301006.113/3 від 12.07.2011 р. про надання відпустки ОСОБА_1, на який в своєму клопотанні посилається відповідач не містить підпису заступника генерального директора Ісаєва Ю.В.

По-друге, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що окрім вказаних в клопотанні представників інтереси відповідача по іншим справам представляли також ОСОБА_3. та ОСОБА_4., зокрема у справах господарського суду м. Києва №46/375, №15/82 та 16/40, а тому відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання одного із вказаних представників.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

18.12.2007 р. між ТОВ "Ласка Лізинг"(лізингодавець) та ТОВ Фірма "Т.М.М."(лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №1124/12/2007 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець зобов’язується придбати в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до того ж пункту Договору предметом лізингу є автобус "Богдан"А 09202, міський 2007 р. випуску.

Згідно п. 2.1 Договору майно отримується лізингодавцем у продавця майна на умовах договору купівлі-продажу для подальшої передачі його в лізинг.

Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 39 327,00 "у.е", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 6 554,50 "у.е", виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності до п. 7.4 даного Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 та викупну вартість, вказану в додатку №1 до договору по курсу 1 (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору договір купівлі-продажу з продавцем укладається протягом двох робочих днів після оплати лізингоодержувачем авансу, вказаного в п. 7.4 даного Договору.

Згідно п. 7.4 Договору лізингоодержувач зобов’язується вносити на розрахунковий рахунок лізингодавця авансові платежі, вказані в Додатку №1 до договору. Сума авансового платежу, що підлягає сплаті в гривні, розраховується як проведення суми авансового платежу, вказаного в Додатку №1 до договору та курсу НБУ, встановленого для одного Долара США на дату, встановлену для здійснення такого авансового платежу. Для авансових платежів застосовується курс НБУ встановлений для одного Долара США на дату, встановлену для внесення такого авансового платежу, але не нижче курсу НБУ на дату підписання даного договору. Авансові платежі вносяться протягом трьох банківських днів починаючи з відповідної дати, встановленої для проведення платежу відповідно до Додатку №1 до Договору.

Згідно п. 3.1 Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід’ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Прийом майна лізингоодержувачем повинен бути здійснений протягом п’яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізиногодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.

В пункті 7.1 Договору сторонами було погоджено, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Долару США по курсу відповідно до п. 7.1.1 Договору.

Пунктом 7.1.1 Договору сторони ввели наступні поняття: "Курс 1" - курс, встановлений Національним банком України для одного Долару США на 18.12.2007 р.; "Курс 2"- курс, встановлений Національним банком України для одного Долару США на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до графіку внесення платежів (Додаток №1) до даного договору.

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 50 811,90 умовних одиниць, враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься до погашення вартості майна 6 404,50 умовних одиниць.

Згідно п. 7.1.4 Договору якщо курс НБУ на день зарахування платежу по відношенню до "Курсу 2"збільшився більше ніж на 1%, лізингодавець має право вимагати доплати, але в строк на пізніше п’яти банківських днів з моменту зарахування цього платежу. Доплачена сума зараховується в якості додаткової комісії лізингодавця.

Відповідно п. 7.2 Договору при проведенні платежів відповідно до умов договору, лізингоодержувач зобов’язався застосовувати порядок розрахунків платежів, вказаних в п. 7.1 (підпунктах 7.1.1 –7.1.4) даного Договору, якщо інший порядок розрахунку прямо не передбачений даним Договором.

Сторонами одночасно із підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів.

27.03.2008 р. на підставі видаткової накладної №РН-0000083 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі ОСОБА_5., що діяв на підставі довіреності НБМ №317049 прийняв предмет лізингу: автобус "Богдан"А 09202.

30.07.2009 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору №1124/12/2007/R відповідно до п. 1 якої графік внесення платежів викладено в новій редакції.

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів виконав не в повному обсязі у зв’язку із чим у період з липня 2010 по червень 2011 р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 93 883,01 грн.

Спір у даній справі виник у зв’язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов’язань за Договором.

Договір №1124/12/2007 від 18.12.2007 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг"сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг"передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п. 7.7 Договору лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об’ємі та строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.2009 р.) та з урахуванням вимог п. 7.7 Договору відповідач у період з липня 2010 по червень 2011 р. зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 93 883,01 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з липня 2010 по червень 2011 р. у розмірі 93 883,01 грн. на підставі Договору. Доказів на спростування або погашення заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг"про стягнення з ТОВ Фірма "Т.М.М."заборгованості у розмірі 93 883,01 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5 273,73 грн., 3% річних у розмірі 1 287,38 грн. та інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 5 319,95 грн. за період з 15.07.2011 р. по 15.06.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені строки не здійснив оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу в перші п’ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов’язаний її спалатити.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 5 273,73 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відзначає, що прострочене грошове зобов’язання визначено у гривні, а тому нарахування 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу є правомірним.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, вважає такі вимоги обґрунтованими та правомірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 1 287,38 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 5 319,95 грн. грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Т.М.М."(03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5 корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) заборгованість у розмірі 93 883 (дев’яносто три тисячі вісімсот вісімдесят три) грн. 01 коп., неустойку у розмірі 5 273 (п’ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 1 287 (одна тисяча двісті вісімдесят сім) грн. 38 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 5 319 (п’ять тисяч триста дев’ятнадцять) грн. 95 коп., державне мито у розмірі 1 057 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.