про розірвання договору поставки, визнання недійсною угоди про припинення зобов"язань заліком зустрічних однорідних вимог та визнання недійсним договору купівлі-продажу

в присутності представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, представник за довіреністю №12 від 11.05.2011;

від відповідача –ОСОБА_2, представник за довіреністю №39 від 16.06.2011.

Обставини справи: заявлено вимоги про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011, визнання недійсною угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011 та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 16.06.2011 та 04.07.2011 оголошувались перерви.

Відповідач відзивом №97 від 16.06.2011 повідомив, що його вини у невиконанні вимог договору поставки обладнання від 20.01.2011 немає.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота" (позивач, продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество" 31.01.2011 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений нотаріально та зареєстрований за №127.

За умовами вказаного договору продавець передає у власність покупця нежитлові будівлі, а покупець приймає у власність нежитлові будівлі та зобов"язується сплатити за них обумовлену грошову суму (п.1).

В пункті 2 цього договору сторони визначили його предмет.

Згідно п.6 договору продаж зазначених нежитлових будівель вчиняється за ціною 2970000 грн. 00 коп.

Відповідно до п.7 договору розрахунки за цим договором проведені між покупцем та продавцем повністю до підписання цього договору, що підтверджується підписами їх повноважних представників під цим договором.

Позивач оспорює дійсність вказаного договору посилаючись на те, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки відповідач не сплатив у повному обсязі суму грошових коштів за придбане ним нерухоме майно.

Доводи позивача спростовуються наступним.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як вбачається зі змісту договору, а саме з п.7, розрахунки за договором купівлі-продажу між сторонами проведені, про що свідчить підпис виконавчого директора Федосова Ю.В., який засвідчений печаткою підприємства, на договорі від 31.01.2011.

Пунктом 13 вказаного договору передбачено, що згідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) , цей договір підлягає державній реєстрації, після чого у покупця виникає право власності на нежитлові будівлі.

Тобто сторонами узгоджено у вказаному пункті договору момент набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення, які є предметом цього договору.

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір є правочином.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Таким чином, сторонами за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011 дотримані всі вимоги, передбачені чинним законодавством, для досягнення мети цього договору, а саме позивач продав та отримав від відповідача обумовлену договором грошову суму, а відповідач в свою чергу –придбав та сплатив визначену сторонами вартість нежитлових будівель, тому у суду немає підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсною угоди про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011, слід зазначити наступне.

Як було встановлено при розгляді справи, між сторонами по справі 31.01.2011 був укладений договір про припинення зобов’язань заліком зустрічних позовних вимог, за умовами якого сторони прийшли до взаємної згоди про припинення обов’язків покупця перед продавцем згідно з п.4.1, п.4.2 договору поставки №20/01-11 від 20.01.2011 сплатити вартість отриманого товару на суму 2970000 грн. 00 коп. заліком зустрічної однорідної вимоги покупця до продавця відповідно до п.6 договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.01.2011 сплатити вартість отриманого товару на суму 2970000 грн. 00 коп. (п.1).

В п.2 вказаної угоди сторони передбачили, що взаємні обов’язки сторін, передбачені в п.1 цієї угоди, припиняються з моменту підписання цієї угоди.

Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, враховуючи вказані приписи законодавства, укладенням вказаної угоди, яку сторони підписали та скріпили печатками підприємств, вони засвідчили факт належного виконання своїх зобов’язань за договором поставки №20/01-11 від 20.01.2011 та за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011

Суд не вбачає підстав для визнання вказаної угоди недійсною, а тому доводи позивача, викладені в позовній заяві, вважає необґрунтованими.

Відносно вимоги позивача про розірвання договору поставки обладнання від 20.01.2011 №20/01-11 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до умов договору поставки обладнання постачальник - товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Содружество", зобов’язується поставити товар – передати у власність покупця - товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1).

У п.2 вказаного договору сторони визначили предмет поставки –обладнання, зазначене в специфікації, яка є додатком до договору і становить невід’ємну частину договору.

В п.2.5 сторони визначили комплектність товару: разом з обладнанням постачається проектна, технічна документація та технічні характеристики на обладнання, технічні паспорти з відміткою про продаж та печаткою підприємства виробника про гарантійні зобов’язання.

Згідно п.4.1 договору вартість обладнання, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікації і становить 2970000 грн. 00 коп.

Розрахунки за поставлене обладнання здійснюються в безготівковому порядку протягом 10 днів з моменту передачі обладнання (п.4.2).

На виконання умов договору сторонами була складена та підписана специфікація №1 до договору поставки №20/01-11 від 20.01.2011, в якій сторони зазначили найменування, опис та кількість товару, який в подальшому за актом приймання-передавання від 20.01.2011 (а.с.17-21) переданий позивачу, що сторонами не оспорюється.

Сторонами вказаний договір в частині здійснення розрахунків не оспорюється.

21.02.2011 позивач звернувся до відповідача з претензією вих.11Ю щодо комплектності поставленого обладнання.

Відповіддю №5 від 14.03.2011 відповідач повідомив, що вказана претензія розглянута, прийнято вичерпні міри щодо укомплектування поставленого обладнання, однак доукомплектування неможливе, в зв"язку з відмовою у видачі дублікатів технічної документації заводами виробниками.

Позивач з посиланням на ст. 683 та ст. 684 Цивільного кодексу України просить суд розірвати договір поставки №20/01-11 від 20.01.2011.

Вказані посилання є необґрунтованими, оскільки підписавши угоду про припинення зобов’язань заліком зустрічних однорідних вимог від 31.01.2011, як вже зазначалось судом, позивач підтвердив факт належного виконання відповідачем умов договору поставки №20/01-11 від 20.01.2011 та договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.01.2011, а враховуючи норми діючого законодавства виконаний договір розірвати неможливо.

Враховуючи викладене, доводи позивача є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

У судовому засіданні 20.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю"Торгова компанія "Содружество", м.Луганськ, відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача по справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Сота", м.Луганськ.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.