На розгляд Господарського суду Автономної Республіки Крим були передані позовні вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 про стягнення з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 390 000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення майна, 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди), 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. –3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору суборенди б/н від 02.03.2010; про зобов‘язання Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" повернути приміщення на двох поверхах площею 300 кв. м., які знаходяться в АДРЕСА_1"за актом приймання-передачі в десятиденний строк з дати набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2010 було порушено провадження у справі № 5002-24/6148-2010 та призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.02.2011 до участі у справі було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Енвірон".

рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 від 09.03.2011 позов задоволено частково та стягнуто з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 65 000 грн. основного боргу з орендних платежів, 3 055 грн. інфляційних витрат та 667,81 грн. –3% річних. В іншій частині в позові відмовлено.

Крім цього, даним рішення суду з позивача в доход Державного бюджету м. Сімферополя стягнуто недоплачене позивачем державне мито в розмірі 3 647,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 від 09.03.2011 позивач та відповідач звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.05.2011 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 у справі № 5002-24/6148-2010 скасовано, матеріали справи направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 були отримані Господарським судом міста Києва 20.06.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2011 справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-24/6148-2010 прийнято до провадження Господарського суду міста Києва, присвоїти номер справи 3/139 та призначено її до розгляду на 05.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/139 від 05.07.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представників сторін в судове засідання та невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 21.06.2011, розгляд справи було відкладено на 19.07.2011.

Позивач в судове засідання 19.07.2011 не з‘явився, вимог ухвал суду від 21.06.2011 та від 05.07.2011 не виконав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника позивача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 19.07.2011 відзиві проти позову заперечує з наступних підстав. 02.03.2010 між позивачем і відповідачем був укладений договір суборенди нерухомого майна б/н. Власником нерухомого майна і орендодавцем є TOB "Енвірон". У відповідності до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним, такі ж норми містяться і в ст. 321 Цивільного кодексу України. В свою чергу ст. 387 Цивільного кодексу України, що саме власнику надано право на витребування майна з чужого незаконного володіння. Власником майна про витребування якого заявлена вимога є TOB "Енвірон". Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2. в даній справі не мають правого обґрунтування, оскільки майно за час, за який вимагається стягнення коштів (з серпня 2010 року) перебувало в користуванні, володінні та розпорядженні власника - TOB "Енвірон". Зазначає, що після укладення договору суборенди позивачем було допущено порушення умов договору, що унеможливили використання майна за цільовим призначенням. Так, з вини позивача 4-5 березня 2010 року було відімкнемо водопостачання, водовідведення та каналізування стічних вод у суборендованих приміщеннях. Звертає увагу шановного суду, що згідно з умовами договору оренди від 01.07.2002 обов‘язок забезпечення вказаних комунальних послуг та відповідальність за організацію укладення договорів з суб‘єктами, що їх надають покладалася на орендаря/суборендодвця (позивача). Вважає, що договір оренди від 01.07.2002 було розірвано, таким чином у позивача відсутні будь-які правові підставі для звернення до відповідача з позовними вимогами.

Третя особа в судове засідання 19.07.2011 не з‘явилась, вимог суду викладених в ухвалі від 21.06.2011 не виконала.

Позивач і третя особа належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення (ухвали суду надіслано за адресами, що вказані в позовній заяви рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення).

В судовому засіданні 19.07.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.07.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енвірон"(орендодавець, третя особа) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 (орендар, позивач) було укладено договір оренди б/н (далі –договір оренди).

Відповідно до п. 1 вказаного договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у володіння по акту приймання - передачі двоповерхову будівлю по АДРЕСА_1". Загальна площа будівлі складає 300 кв. м.

На виконання договору оренди третьою особою було передано позивачу передбачене договором майно, що підтверджується актом приймання - передачі від 01.07.2002, який підписаний та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди строк оренди встановлено з 01.10.2002 по 01.10.2017.

02.03.2010 між Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 та Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет"(суборендар, відповідач) було укладено договір суборенди б/н (далі –договір суборнеди).

Відповідно до п. 1.1. договору суборенди позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення площею 300 кв. м., що розміщено за адресою АДРЕСА_1 на двох поверхах будівлі. Приміщення передається в оренду з метою організації навчального процесу.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено орендну плату за серпень 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 65 000 грн. та за неналежне виконання зобов‘язань позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 3 055,00 грн. та 3% річних в сумі 667,81 грн. Крім цього за неналежне виконання зобов‘язань щодо своєчасного повернення об‘єкта оренди після закінчення строку дії договору суборенди позивачем нарахована неустойка в розмірі 390 000 грн. Також позивач вважає, що ним понесені збитки в розмірі 67 500 грн. у вигляді неотриманих доходів від суборенди майна.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.2.5 договору оренди орендар (позивач) вправі здавати орендований об‘єкт в суборенду.

Пункт 3 статті 774 Цивільного кодексу України визначає, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов’язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 договору суборенди орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору, акту приймання - передачі приміщення та оплати за поточний місяць.

Як вбачається з матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв в оренду приміщення площею 300 кв. м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 згідно акту прийому-передачі від 02.03.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

При цьому відповідно до п. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

З п. 9.1 договору суборенди вбачається, що договір діє до 02.09.2010, тобто не перевищує строку договору оренди (01.10.2017).

Позивач звертався до відповідача з листом вих. 19/08-3 від 19.08.2010, відповідно до якого вимагав сплатити орендну плату за серпень 2010 року, сплату якої вже було прострочено. Також повідомив про те, що договір суборенди від 02.03.2010 припиняє свою дію з 02.09.2010 та продовжений не буде. Вказаний лист був отриманий відповідачем 25.08.2010, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

В подальшому позивач знов направив відповідачу листа вих. №25/08 -11 від 25.08.2010, відповідно до якого вимагав сплатити заборгованість по оренді за серпень 2010 року, підготувати приміщення для повернення орендованого майна, оскільки знов зазначив, що договір суборенди від 02.03.2010 припиняє свою дію з 02.09.2010 та продовжений не буде. Вказаний лист був отриманий відповідачем 31.08.2010, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Позивач у третє надіслав відповідачу листа вих. № 03/09-1 від 03.09.2010, відповідно до якого знов вимагав сплатити заборгованість по оренді за серпень 2010 року та підготувати приміщення для повернення готуватися до повернення орендованого майна, оскільки знов зазначив, що договір суборенди від 02.03.2010 припинив свою дію з 02.09.2010. Вказаний лист був отриманий відповідачем 06.09.2010, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Стосовно викладеного відповідачем у своїх запереченнях твердження, що орендоване майно за час, за який вимагається стягнення коштів (серпень 2010 року) перебувало у користуванні, володінні та розпорядженні власника - TOB "Енвірон", а тому позовні вимоги необґрунтовані, слід зазначити наступне

Відповідно до п. 9.2. договору суборенди зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Згідно до п. 9.3 договору суборенди за ініціативою однієї зі сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

З матеріалів справи вбачається, що Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" було подано до Господарського суду АР Крим позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору суборенди нерухомого майна від 02.03.2010 з 31.07.2010 та зобов‘язання підписати акт прийому-передачі приміщення.

Під час розгляду даного позову Господарським судом АР Крим було встановлено, що 30.04.2010 за № 176-04/В2 Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" підготував лист, в якому повідомив Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 про дострокове розірвання договору суборенди від 02.03.2010, який був отриманий 12.05.2010.

15 червня 2010 року Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" ще раз направив на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 письмову вимогу за № 1/12-376-В2, в якій вдруге повідомив про дострокове розірвання договору суборенди, з посиланням на суттєву зміну обставин.

По результатам розгляду даного позову рішенням Господарського суду АР Крим від 16.08.2010 у справі №5002-18/3622-2010 у позові Приватному вищому навчальному закладу "Європейський університет" було відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з зазначеним рішенням Приватним вищим навчальним закладом "Європейський університет" було подано апеляційну скаргу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.09.2010 апеляційну скаргу Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" було залишено без задоволення, а рішення Господарського суду АР Крим від 16.08.2010 по справі №5002-18/3622 - 2010 - без змін.

Однак до того, як було винесено рішення щодо позову про розірвання договору суборенди, відповідачем було здійснено заходи з повернення орендованого майна позивачу по справі.

Оскільки позивач для приймання майна з користування відповідача не з'явився, відповідач по справі 31.07.2010 залишив орендовані приміщення та здав їх на зберігання третій особі по справі, яка є власником вказаних приміщень, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою третьої особи та актом опису майна, що знаходиться за адресою, АДРЕСА_1.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось у п. 9.1 договору суборенди чітко вказано строк, на протязі якого діє вказаний договір - до 02.09.2010.

Однак відповідач, незважаючи на вказане та не очікуючи результатів судового розгляду позову щодо розірвання договору суборенди, фактично здійснив дії щодо односторонньої відмови від вказаного договору, що не передбачено умовами договору від 02.03.2010 та суперечить нормам чинного законодавства України.

Суд вважає, що позивач цілком правомірно не прийняв орендоване майно 31.07.2010, оскільки договір суборенди не припинив свою дію, що підтверджується матеріалами справи, і в нього не було жодних підстав приймати його. Договір суборенди продовжував свою дію на протязі серпня 2010 року та до 02.09.2010.

Якщо орендар не користувався об‘єктом оренди, що до речі сталося з його ініціативи не звільняє його від обов‘язку сплачувати орендну плату, оскільки договір суборенди не припинив свою дію, не розірваний та не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. 3.1 договору суборенди орендна плата визначається за погодженням сторін і становить 65 000 грн. на місяць, включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію, яка вноситься авансовим платежем до п'ятого числа поточного місяця.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначає, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору до обов‘язків орендаря входить, зокрема, своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов’язання щодо внесення орендної плати за серпень 2010 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно становить 65 000 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 65 000 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк орендну плату не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної платив, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 667,81 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3 055,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 667,81 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача за 125 днів прострочення починаючи з 06.08.2010).

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 390 000 грн. неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне

Пунктом 2.3. договору суборенди передбачено, що у разі припинення цього договору приміщення повертається відповідачем позивачу а п‘ятиденний термін по акту прийому-передачі.

Договір суборенди припинив свою дію 02.09.2010, а отже відповідач повинен був повернути майно до 07.09.2010.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Тобто даною нормою встановлено, що неустойка нараховується саме за користування орендованим майном, тоді як судом встановлено, що після закінчення строку дії договору суборенди відповідач не користувався орендованим майном, що не заперечується позивачем.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 390 000 грн. задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про зобов‘язання відповідача повернути орендоване майно за актом приймання-передачі слід зазначити наступне

Відповідно до п. 2.4 договору суборенди відповідач повертає приміщення позивачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна відповідачу за цим договором. Приміщення вважається поверненим позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі.

Згідно з п. 4.4 договору суборенди у разі припинення або розірвання договору, відповідач зобов'язався повернути позивачу орендоване приміщення у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого приміщення з вини орендаря.

Відповідно до п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов‘язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

При розгляді справи судом встановлено, що орендоване майно не було передано відповідачем позивачеві по акту приймання-передачі. Також встановлено, що спірне майно передано відповідачем третій особі, який є його власником.

Листом вих. № 28 від 11.09.2010 третя особа повідомила позивача про відмову від договору оренди від 01.07.2002 в зв‘язку з тим, що позивач не сплачував орендну плату на його користь на протязі 3 місяців. Вказаний лист був отриманий позивачем 25.09.2010, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення.

Стаття 782 Цивільного кодексу України передбачає, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно із приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України відповідні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що як на момент пред‘явлення позову, так і на момент винесення рішення право позивача щодо повернення йому орендованого відповідачем майна не порушено, тобто позивач вже не мав права на отримання цього майна як його орендар за договором оренди від 01.07.2002.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо повернення відповідачем позивачеві приміщень на двох поверхах площею 300 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1" за актом приймання-передачі.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 67 500 грн. збитків (упущеної вигоди) задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Під збитками розуміються зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб’єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною.

Позивач вимоги про стягнення збитків обґрунтовує тим, що 01.09.2010 між ним, як орендодавцем, і СПД ОСОБА_3., як суборендарем, було укладено договір №22/10 суборенди нежилого приміщення, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а суборендар приймає у суборенду нежитлові приміщення загальною площею 300 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, на двох поверхах будівлі.

Орендна плата визначена цим договором у розмірі 22 500 грн. на місяць.

Однак передати вказане майно позивач не зміг в зв'язку з неповерненням вказаного майна відповідачем по акту приймання - передачі. Тому позивач просить стягнути з відповідача упущену вигоду за три місяці у розмірі 67 500 грн. (22 500 грн. х 3 місяці).

Як зазначалось вище, неповернення нерухомого майна відповідачем позивачу відбулося саме в зв‘язку з неявкою самого позивача для отримання вказаного майна, а отже відсутній факт невиконання відповідачем свого обов‘язку з повернення майна з суборенди.

Слід відзначити, що позивач був повідомлений власником майна - TOB "Енвірон"про те, що вищевказане нерухоме майно знаходиться у третій особи, а тому позивачу ніщо не заважало отримати від третьої особи вказане майно та передати у користування СПД ОСОБА_3. на виконання договору № 22/10 суборенди нежилого приміщення від 01.09.2010 тим самим уникнути збитків.

Суд також вважає за необхідне зауважити на тому, що вказаний договір суборенди був укладений позивачем 01.09.2010, тобто до припинення дії договору суборенди від 02.03.2010.

Необхідно вказати, що відповідно до ч. 2 ст. 774 Цивільного кодексу України строк [договору піднайму не може перевищувати строку договору найму .

Таким чином, позивач не міг отримувати вигоду від договору суборенди № 22/10 від 01.09.2010 після 25.09.2010 ( в зв"язку з відмовою від договору оренди третьої особи).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов’язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов’язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і понесених витрат.

Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв’язку між протиправними діями відповідача та упущенню в зв‘язку з цим вигодою позивача внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України недоплачене позивачем за розгляд даного позову державне мито в розмірі 3 647,23 грн. (5 262,23 грн. (1% від загальної суми майнової вимоги) + 85 грн. за вимогу немайнового характеру –1 700 грн. мита сплаченого позивачем) підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України,-

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет"(м. Київ, бул. Вернадського, 16-В, код ЄДРПОУ 24366800) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) 65 000 (шістдесят п‘ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу по орендній платі за серпень 2010 року, 3 055 (три тисячі п‘ятдесят п‘ять) грн. 00 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 667 (шістсот шістдесят сім) грн. 81 коп. –3% річних, 687 (шістсот вісімдесят сім) грн. 22 коп. витрат по сплаті державного мита та 30 (тридцять) грн. 82 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.