За позовом – Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" (98542, смт. Партеніт, м. Алушта, вул. Сонячна, 13, кв. 14 // 95034, м. Сімферополь, просп. Победи, 82);

До відповідача – Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1);

про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача – ОСОБА_2 – представник, довіреність б/н від 14.10.2010 року;

Від відповідача – ОСОБА_3 – представник, довіреність б/н від 18.10.2010 року;

Суть спору: позивач – Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача – Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд зобов’язати підприємця повернути власність позивача - навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія, вартістю 19000,00грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія вартістю 19000,00грн. був переданий фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з наступною домовленістю щодо укладення договору оренди на використання вказаного майна, однак фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відмовилася від укладання договору, у зв’язку з чим підприємцю був скерований лист про повернення майна, яке придбане Дочірнім підприємством "Сентінел" Фірми "Пассат-Онікс", однак майно повернуте не було.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21 жовтня 2010 року позов Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

рішенням господарського суду АР Крим від 23.11.2010 р. у справі №2-8/5128-2010 в задоволенні позовних вимог ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року рішення господарського суду АР Крим від 23.11.2010 року у справі №2-8/5128-2010 скасовано, прийнято нове рішення, яким суд позов задовольнив, витребував з чужого незаконного володіння ФОП ОСОБА_1 на користь ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" майно, а саме навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія, вартістю 19 000,00 грн, та стягнув з ФОП ОСОБА_1 на користь ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" судові витрати зі сплати державного мита в розмірі 190,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2011 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року та рішення господарського суду АР Крим від 23.10.2010 р. у справі №5002-8/5128-2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Автоматизованою системою розподілу справ діловодства господарського суду АР Крим справу передано на розгляд судді Башилашвілі О.І. з привласненням нового номеру 5002-29/1996.1-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 17.05.2011р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач у судовому засіданні 06.06.2011р. надав письмові пояснення, які судом долучені в матеріали справи, в яких зазначив, що спірне майно передано відповідачеві у 2008 році, а у 2005 році це майно нікому не передавалось.

Відповідач в судовому засіданні 06.06.2011р., згідно наданих письмових пояснень, проти позову заперечував, посилаючись на той факт, що у позивача немає жодних документів, які б підтвердили право власності останнього на спірне майно, а саме – навантажувач БВ-273345. Також відповідач надав суду копії документів: листа територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю від 31.05.2011 р. № 985; листа Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів АР Крим від 27.04ю2011 р. № 269; листа ПП "Спецмашини" від 11.05.2011 р. Дані документи судом долучені в матеріали справи.

Позивач у судовому засіданні 21.06.2011р. надав витяг руху по рахунку (сплата ПП "Спецмашини" за спірне майно), а саме витяг банку з особового рахунку №26001301321975, з якого вбачається, що 12.04.2005 року позивачем було сплачено ПП "Спецмашини" за спірне майно 9 000,00 грн., а 21.03.2005 року – 10 000,00 грн. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.06.2011р. суд задовольнив клопотання позивача в порядку статті 30 ГПК України, та викликав у судове засідання заступника директора ТОВ "Украинские аэрозоли" Папсуєва А.Я., та директора ПП "Спецмашини" для дачі пояснень.

До дня слухання справи від позивача надійшли заперечення від 07.07.2011р. на пояснення відповідача, в яких вважає позицію відповідача спростованою поясненнями посадових осіб та документами, наданими позивачем, у тому числі і банківськими витягами, що підтверджують право власності на спірний об’єкт позивача. Також він вважає правильним застосування статті 387 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач незаконно заволодів спірним майном шляхом обману і позивач має право витребувати своє майно у особи, яка незаконно без правової підстави заволоділа ним.

Дані заперечення оглянуті у судовому засідання та долучені судом в матеріали справи.

Також, 06.07.2011р. до канцелярії господарського суду АР Крим надійшов лист від 04.06.2011р., підписаний директором ПП "Спецмашини", яким останній повідомив, що ним за фактом звернення із запитом відповідача, останньому надавалась детальна відповідь та крім фактів вказаних у даній відповіді йому повідомити більше нічого та участь директора у судових засіданнях неможлива, у зв’язку з його зайнятістю.

Лист ПП "Спецмашини" оглянуто у судовому засіданні та долучено судом в матеріали справи.

Заступник директора ТОВ "Украинские аэрозоли" Папсуєв А.Я., у судове засідання за викликом суду не з’явився. Жодних письмових пояснень від нього на адресу суду на момент розгляду справи не надходило.

У судовому засіданні 11.07.2011р. оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У продовженому судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, за мотивами, викладеними у відзиві на позов.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

Cкасовуючи постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 року та рішення господарського суду АР Крим від 23.10.2010 р. у справі №5002-8/5128-2010, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 28.03.2011року звертав увагу на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було вчинено усіх необхідних заходів для правильного вирішення спору, не витребувано від сторін та інших організацій необхідні документи та матеріали, не установлено правовий статус спірного майна, яким чином і ким використовувалось з 2005р, коли і кому саме передавалось, чим це підтверджено. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

При новому розгляді справи судом встановлено наступне.

За твердженням позивача, у квітні 2005р. ним придбано навантажувач БВ-2733.45 вартістю 19000грн.

Факт придбання навантажувача БВ-2733.45 виробництва Болгарія у кількості 1 одиниці підтверджується рахунком фактурою №СФ-0000018 від 03.03.2005р. на суму 19000,00грн. та видатковою накладною №РН-0000020 від 14.04.2005р. (а.с. 10, 11).

З моменту придбання дане майно було законсервоване, а приблизно у 2007-2008 роках позивач передав його відповідачу з наступною домовленістю щодо укладення договору оренди на використання вказаного майна.

Відповідач використовував у своїй господарській діяльності навантажувач, але від укладення будь-яких договорів з позивачем відмовився та продовжував користуватися і утримувати в своєму неправомірному володінні.

Тому позивач листом-вимогою без номеру та дати, просив ПП Султановська В.Н. в строк до 10.05.2010р. повернути в добровільному порядку передане майно, яке належить ДП "Сентінел" фірми "Пасат-Онікс", а саме навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія (а.с. 14).

Вимоги позивача відповідачем виконані не були, лист-вимога залишена без задоволення та відповіді.

Заявою від 28.05.2010р. позивач звернувся в правоохоронні органи для проведення перевірки відносно СПД ОСОБА_1 по факту шахрайських дій, у вигляді незаконного заволодіння і утримання майна позивача (а.с. 17).

Постановою оперуповноваженого ВДББЕЗ СГУ ГУМВС України в АР Крим від 07.07.2010р. в порушенні кримінальної справи у відношенні відповідача відмовлено (а.с. 16).

Оскільки вказане майно дотепер знаходиться на території ВАТ "Побутова хімія" у місті Сімферополі по вул. Васильєва, 29 і позивачеві не повернуто, Дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою про зобов’язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 повернути власність позивача - навантажувач БВ-2733 45 виробництва Болгарія, вартістю 19000,00грн.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно пункту 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Однак, слід зазначити, що юридична наука виділяє два основні елементи, що визначають сутність будь-якого позову - предмет і підставу. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Тобто необхідною умовою є встановлення права власності.

При цьому важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін.).

Досліджуючи матеріали справи, надані сторонами, суд не зайшов достатніх підстав для визначення власника спірного майна, у зв’язку з наступним.

Згідно листа територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю від 31.05.2011р. №02/985 навантажувач БВ-273345 виробництва Болгарії є технологічним транспортним засобом і згідно "Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. №8 (8-2010-п) мав бути зареєстрований в органах державної реєстрації у 10-денний термін з моменту придбання, або настання інших законних прав.

Аналогічні положення містить Закон України "Про дорожній рух" (3353-12) , який діяв станом на 2005 рік. Експлуатація не зареєстрованих транспортних засобів і Порядком і ЗУ "Про дорожній рух" (3353-12) заборонена.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", якщо навантажувач використовується без виїзду на дороги загального користування, він реєструється в держгірпромнагляді по АР Крим і м. Севастополю; якщо навантажувач використовується з виїздом на шляхи загального користування, він реєструється в Державній інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів АР Крим.

Згідно листа територіального управління держгірпромнагляду по АР Крим і м. Севастополю від 31.05.2011р. № 985 та листа Державної інспекції по нагляду за технічним станом машин та обладнання при Раді Міністрів АР Крим від 27.04.2011 р. № 269 навантажувач БВ-273345 виробництва Болгарії за дочірнім підприємством "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" не зареєстрований.

Позивачем не надані докази реєстрації спірного навантажувача у встановленому законом порядку та встановлені строки в жодному із згаданих органів. Тобто можна зробити висновок, що ні позивачем на момент придбання навантажувача, ні відповідачем на даний час за умови наявності в нього навантажувача, його експлуатація, неможлива, оскільки він не зареєстрований у встановленому законом порядку та встановлений строк.

Статтею 11 "Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку великотоннажних та інших технологічних транспортних засобів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.01.2010 р. №8 (8-2010-п) , правомірність придбання або використання технологічного транспортного засобу, вузлів і агрегатів, які мають ідентифікаційні номери, може бути підтверджена будь-якими з наведених документів:, у тому числі і довідкою-рахунком, яка видана підприємством-виробником або іншим суб'єктом господарювання, що реалізує технологічний

транспортний засіб, за формою, встановленою

постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. №1388 "Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів" (1388-98-п) .

Як вбачається з листа ПП "Спецмашини" (а.с. 143), документи, які б могли підтвердити факт придбання навантажувача БВ-273345 виробництва Болгарія вартістю 19000 гривень дочірнім підприємством "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" не збереглись, однак при укладенні угоди купівлі-продажу ПП "Спецмашини" обов'язково видавав кожному покупцеві навантажувачів довідку-рахунок за встановленою законодавством формою, яка є підставою для реєстрації навантажувача в органах державної реєстрації, та до моменту вказаної реєстрації є документом, що підтверджує право власності на вказаний транспортний засіб, містить дані про номери основних вузлів та агрегатів.

Відповідно зі ст. 33 Господарського Процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем надано в матеріали справи рахунок-фактуру № сф-0000018 від 03.03.2005, видану ПП "Спецмашини" на навантажувач БВ-2733.45. Однак він не містить даних, за якими можливо було б ідентифікувати саме спірний навантажувач, та даний рахунок фактура ніяк не може підтвердити факт його існування взагалі на даний момент, а тим більше його перебування в володінні відповідача. Наданий рахунок фактура слугував би позивачеві лише документом, на підставі якого відбулась би реєстрація даного засобу.

Також позивачем не надані докази передачі навантажувача відповідачеві, такі як акт прийому-передачі, позивач лише приблизно вказує рік передачі чи то 2007, чи то 2008, не надані жодні документи, які вказували б на його особливі дані, а саме номер двигуна, номер кузова (шасі, рами).

Надані позивачем банківські витяги є доказом сплати рахунку за навантажувач, однак він також не містить ідентифікаційних особливостей навантажувача, тобто з наданих документів не вбачається, що у 2005 році позивачем було придбано навантажувач, яким згодом заволодів відповідач.

Крім того, власниками транспортного засобу сплачується дорожній збір до відповідного державного бюджету.

Зі стверджень позивача, спірний навантажувач придбано ним у 2005 році, однак документи, які підтверджують оплату дорожнього збору хоча б за 2005-2007 роки, як власником транспортного засобу не надано. Суд відхиляє доводи відповідача відносно того, що даний засіб був "законсервований" з моменту купівлі до моменту передачі відповідачеві, оскільки це суперечить нормам закону, зокрема встановленого строку для реєстрації транспортного засобу в 10 днів, про що йшлося вище. І той факт, що позивач дане майно передав відповідачу у користування з наступною домовленістю про укладання договору оренди на використання майна, жодним способом не доведений та ґрунтується лише на ствердженнях позивача.

У справі відсутні будь які докази, що підтвердили б факт передачі вищевказаного майна як і доказів користування відповідачем даним майном, знаходження його у відповідача.

Суд критично оцінює наявні в матеріалах справи пояснення осіб, які опитані Севастопольським апеляційним господарським судом в порядку ст. 30 ГПК України, у зв'язку з тим, що Султановська Вікторія Миколаївна зареєстрована як фізична особа-підприємець 15.02.2008р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця (а.с. 37), тоді як Кошлань С.В., який надавав пояснення ще 01.07.2007р. був звільнений з посади наказом №13-к (а.с. 73).

Крім того, з документів, наданих позивачем, вбачається, що дочірнє підприємство "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" користується приміщеннями ВАТ "Побутова хімія" на підставі договору суборенди приміщень (а.с.76-79).

Виходячи з цього, позивачем було направлено запит на адресу директора ВАТ "Побутова хімія" з проханням узгодити список основних засобів належних позивачеві, в переліку якого пунктом 38 вказаний навантажувач, однак це не є підтвердженням права власності позивача саме на спірний навантажувач.

Матеріали справи також містять довідку ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс", що навантажувач БВ-2733.45 виробництва Болгарія знаходиться на балансі ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" з 14 квітня 2005 року, балансовою вартістю 15833,33грн., який не введений в експлуатацію і з 14 квітня 2005 року переданий на цех ДП "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" за адресою: вул. Генерала Васильєва, 29 (територія заводу "Побутова хімія") (а.с.66).

Про те ця довідка не є доказом права власності саме на спірний навантажувач та ніяк не вказує на передачу його відповідачеві.

Таким чином позивач жодним чином не підтвердив факт існування вказаного в позові навантажувача, факт придбання саме цього навантажувача, права власності на навантажувач, факт передачі вказаного в позові навантажувача від позивача відповідачу, факт використання вказаного в позові навантажувача відповідачем, факт знаходження його у відповідача.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що позивачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував факти, викладені в позові, суд вважає в задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Сентінел" фірми "Пассат-Онікс" слід відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 15.07.2011р.