Суддя Ярешко О.В.

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69037, АДРЕСА_1)

до відповідача 1 Приватного підприємства "АРТ-КО"(69035, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, 92/7 )

до відповідача 2 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (69002, АДРЕСА_2)

про витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Ярешко О.В.

За участю представників:

від позивача –ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 19.08.2003 р.

від відповідача 1 –не з’явився;

від відповідача 2 –не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.12.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Приватного підприємства "АРТ-КО"та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.12.2010р. порушено провадження у справі № 22/134/10, судове засідання призначено на 22.12.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 22.12.2010р., у зв’язку з неявкою відповідача 1 та неподанням необхідних доказів, в порядку ст. 77 ГПК України, судом відкладено розгляд справи на 31.01.2011 р.

Ухвалою суду від 31.01.2011р., на підставі ст. 79 ГПК України направлено окремі матеріали справи в прокуратуру м. Запоріжжя з метою встановлення місця знаходження спірного майна та особи, яка володіє цим майном, а також можливого встановлення в діях осіб діянь, які підпадають під дію Кримінального Кодексу України (2341-14) та провадження у справі зупинено до надходження до господарського суду Запорізької області результатів проведеної перевірки.

16.03.2011р. постановою Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 1 задоволено, ухвалу господарського суду Запорізької області від 31.01.2011р. у справі № 22/134/10 скасовано. 30.05.2011р. постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2011р. у справі № 22/134/10 залишено без змін.

22.06.2011 р. ухвалою господарського суду Запорізької області провадження по справі № 22/134/10 було поновлено, розгляд справи був призначений на 13.07.2011 р.

Розгляд справи закінчено 13.07.2011р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

В судових засіданнях позивач наполягала на позові з підстав зазначених в позовній заяві. Вказала, що в рамках своєї господарської діяльності уклала договір консигнації № 010410 від 09.04.2010 р. з ФОП ОСОБА_2, яка здійснювала діяльність з продажу меблів. Відповідно до умов договору у квітні 2010 р. позивачем були передані ФОП ОСОБА_2 такі меблі : - за накладною №18.2 –1 (один) комплект м’яких меблів А 725 вартістю (з ПДВ) 14226, 00 гривень; - за накладною № 22.0 – 1 (один) комплект спальні № 116 варістю 10260, 00 грн. у складі 1 (одного) ліжка, 1 (одного) туалетного столу та 2 (двох) тумб, а також 1 (один) комплект кабінету W 768 у складі 1 (одного) столу робочого вартістю 5030, 00 грн., 1 (однієї) книжкової шафи вартістю 6 830, 00 грн., а всього за накладною на загальну суму (з ПДВ) 26544.00 гривні; - за накладною №18.1 –1 (одна) прихожа TD 603 вартістю 5006, 00 грн., 1 (одна) тумба взуттєва SD 303 вартістю 3 045, 00 грн., 1 (одна) тумба взуттєва SD 302 вартістю 4 125, 00 грн., а всього за накладною на загальну суму (з ПДВ) 14 611, 00 грн. Загальна вартість переданих меблів (з ПДВ) складає 55 381, 00 гривню. Вказане майно було передане позивачем консигнатору (відповідачу 1) за адресою АДРЕСА_3, де відповідач 2 орендувала частину приміщення розміром 75 кв.м. у відповідача 1 ПП "АРТ -Ко"на умовах договору суборенди нежитлового приміщення №24.03.10 від 24.03.2010 р. В наступному, як зазначає позивач, у вересні 2010 року між відповідачем-2 та відповідачем-1 виникла конфліктна ситуація з приводу того, що відповідач –2 не виконував умов договору суборенди з приводу своєчасного внесення орендної плати за орендоване приміщення. Тому, відповідач-1 попередив своїм листом від 07.09.2010 р. про припинення дії договору суборенди на підставі ст. 782 ЦК України, а з 03.09.2010 р. був складений акт про припинення доступу, в якому зазначено, що в орендованому приміщенні знаходяться меблі та інше майно, яке зафіксоване відеокамерою. Як заявляє позивач, фактично під "домашнім арештом"за порушення чужих зобов’язань опинились її меблі, які на той час не були продані відповідачем 2. За словами позивача в судових засіданнях в приміщенні знаходилися також меблі інших осіб. Таким чином, на даний час відповідач-1 є володільцем чужого майна в розумінні ч.1 ст. 397 ЦК України, оскільки він фактично тримає його у себе, а тому відповідно до ст. 400 ЦК України, позивач має право, як власник майна витребувати його від недобросовісного володільця –відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідач –1 в судові засідання не з’явився. Про час і місце судового розгляду був повідомлений відповідно до вимог законодавства. 12.07.2011 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшли копії правовстановлюючих документів відповідача-2 та відзив на позовну заяву. З відзиву вбачається, що відповідач-1 заперечує проти позову, вважає вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими. Зазначає серед іншого, що ПП "АРТ-КО"ніколи не мало та не має жодних договірних стосунків з ФОП ОСОБА_1, до вересня 2010 р. між ПП "АРТ-КО"та ФОП ОСОБА_2 існував договір суборенди нежитлового приміщення, проте у зв’язку з систематичним невиконанням ФОП ОСОБА_2 умов договору, ПП "АРТ-КО"було змушене відмовитися від нього. ПП "АРТ-КО"передало приміщення власникові, а речі, які знаходилися у приміщенні змушене було передати на зберігання, про що ФОП ОСОБА_2 була одразу повідомлена. Як зазначає відповідач-1, ФОП ОСОБА_2 погодилася з тим, що її речі передані на зберігання, та переймалася лише питанням підписання акту приймання –передачі приміщення. За твердженням відповідача-1, ПП "АРТ-КО"неодноразово повідомляв ФОП ОСОБА_2 про свою готовність передати останній її речі, проте ФОП ОСОБА_2 не тільки не виявила турботи про речі, а навіть не надавала ніяких правовстановлюючих документів на них, які б дали можливість встановити власника речей. Право власності ФОП ОСОБА_1 на вказані речі також не підтверджене ніякими правовстановлюючими документами. Враховуючи викладене, відповідач-1 вважає вимоги ФОП ОСОБА_1 неправомірними, що вказує на відсутність предмету спору, просить суд у зв’язку з цим припинити провадження за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до ПП "АРТ-КО"про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідач-2 в судове засідання 13.07.2011 р. не з’явилася. Про час і місце судового розгляду була повідомлена відповідно до вимог закону. В попередніх судових засіданнях проти позову стосовно вимог заявлених до неї заперечувала з підстав зазначених в письмових поясненнях, долучених до справи в судовому засіданні 31.01.2011 р. Так, відповідач -2 пояснила, що згідно договору суборенди вона орендувала нежитлове приміщення площею 75 кв.м. за адресою АДРЕСА_3 з метою реалізації меблів, переданих їй ФОП ОСОБА_1 по договору консигнації №010410 від 09.04.2010 р. Усі передані меблі знаходилися за адресою АДРЕСА_3, що підтверджується актом огляду стану та наявності меблів від 01.09.2010 р., підписаним нею та ФОП ОСОБА_1 03.09.2010 р. орендодавець односторонньо закрив доступ в орендоване приміщення, повернути майно, що знаходилося в орендованому приміщенні орендодавець ПП "АРТ-КО"категорично відмовляється та фізично перешкоджає їй в доступі до майна. На її лист ПП "АРТ-КО"23.09.2010 р. відповіло, що передало майно, що знаходилося в орендованому приміщенні на зберігання сторонній організації. Таким чином, відповідач-2 вважає, що її провини немає та на даний момент вона не може повернути майно позивачу у зв’язку з протиправними діями посадових осіб ПП "АРТ-КО". Крім того, у відзиві відповідач-2 зазначає, що від інших орендарів їй стало відомо, що меблі, що належать ФОП ОСОБА_1 до цього часу знаходяться за адресою АДРЕСА_3, проте в іншому приміщенні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд

09.04.2010 р. між ФОП ОСОБА_1 (позивач) та ФОП ОСОБА_2 (відповідач-2) був укладений договір консигнації №010410 (далі - договір), відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (консигнант) передає, а ФОП ОСОБА_2 (консигнатор) приймає товар на свій склад для наступної реалізації. Відповідно до п.п.1.2., 1.3 договору, кількість, ціна, якість, асортимент, пакування товарів визначається відповідно до додатку №1 (чи накладної), який є невід’ємною частиною договору. Товар, переданий консигнатору консигнантом, є власністю консигнанта і не може бути відчужений, переданий по договору чи переданий в заставу. Розділом 2 договору встановлені права та обов’язки сторін. Так, відповідно до п.2.1 консигнант зобов’язаний передати товар, вказаний в п.1.1 та вивезти за власний рахунок товар, переданий для реалізації на склад консигнатора, після спливу строку реалізації. Консигнант має право визначати умови та строки реалізації товару; контролювати дії консигнатора по зберіганню та реалізації майна; змінювати умови та строки реалізації товару, повідомивши про це консигнатора за 14 днів (п.2.2.). Консигнатор зобов’язаний, серед іншого, виконувати встановлені консигнантом умови та строки реалізації товару, а також має право, серед іншого, звертатися до консигнанта з вимогою змінити умови та строки реалізації товару в силу виникнення обставин, що перешкоджають його реалізації. При цьому, як встановив суд, строк реалізації товару договором не встановлений.

Відповідно до розділу 4 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання стонами та діє до моменту належного виконання сторонами зобов’язань по договору.

Відповідно до п.5.2 договору, консигнатор несе відповідальність за порушення умов зберігання та реалізації товару в розмірі збитків; за несвоєчасне перерахування коштів від реалізації товару на розрахунковий рахунок консигнанта в розмірі згідно законодавства.

На підтвердження передачі товару відповідно до умов договору, позивач надала накладну №182 без дати про передачу комплекту м’яких меблів А 725 вартістю 11 855 грн. без ПДВ; накладну № 22.0 від 14.04.2010 р. про передачу спальні №116 (ліжко –1 шт, туалетний стіл –1 шт., прикроватна тумба –2 шт.) вартістю 10260 грн. без ПДВ; кабінету W 768 (стіл робочий 1 шт. вартістю 5 030 грн., книжкова шафа 4-д вартістю 6 830 грн. без ПДВ); накладну від 29.04.2010 р. про передачу прихожої TD 603 1 шт. вартістю 5 006 грн. без ПДВ; тумби взут. SD 303 1 шт. вартістю 3045 грн. без ПДВ; тумби взут.SD 302 вартістю 4125 грн.без ПДВ. Загальна вартість переданих меблів складає 46151, 00 грн. без ПДВ та 55 381, 00 грн. з ПДВ.

Суд встановив, що ані в накладних, ані в договорі сторони не обумовили місцезнаходження складу консигнатора, куди був переданий товар під реалізацію за вказаними вище накладними.

При цьому, на підтвердження права власності на вказаний товар позивач посилалася на накладну № ПП-0102 від 11.01.2010 р. за якою вона отримала вказаний товар від ПП Аскад, яку суд оцінює критично, оскільки по-перше в матеріалах справи містяться дві копії накладної № ПП-0102 від 11.01.2010 р., що різняться за змістом (т.1 а.с. 26, т.1. а.с.75), а саме в одній з копій накладної (т.1 а.с.75) є посилання на договір від 11.01.2010 р., який відсутній в матеріалах справи та який не наданий позивачем на підтвердження права власності на спірне майно, а по-друге у вказаних накладних та накладних про передачу майна ФОП ОСОБА_2 (консигнатору) містяться розбіжності в найменуванні та вартості майна.

03.09.2010 р. відповідно до акту про припинення доступу в орендоване приміщення, ПП "АРТ-КО"був припинений доступ ФОП ОСОБА_2 в приміщення 75 кв.м за адресою АДРЕСА_3, 2 поверх. Вказане приміщення, ФОП ОСОБА_2 орендувала у ПП "АРТ-КО"на умовах договору №24.03.10 суборенди нежитлового приміщення (копія в матеріалах справи). Відповідно до умов цього договору орендоване приміщення надано ФОП ОСОБА_2 для розміщення відділу в магазині для торгівлі непродовольчими товарами. Акт про припинення доступу був складений в присутності охоронця магазина "Метро"ОСОБА_3, представника ПП "АРТ-КО"Сич І.С., представника ТОВ "Будімпекс"Демченко Н.М. Від участі у фіксації майна, що знаходилося на момент припинення доступу, ОСОБА_2 відмовилася.

В матеріалах справи міститься листування між ФОП ОСОБА_2 та ПП "АРТ-КО", між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1, між ФОП ОСОБА_1 та ПП "АРТ-КО", з яких неможливо встановити дійсне місцезнаходження спірного майна та суб’єкта, який його насправді утримує.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов’язку заінтересована особа має право пред’явити позов про витребування цього майна.

Позов який розглядається в дійсному провадженні є віндикаційним позовом. Правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи іншому речовому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. Позов про витребування майна, поданий до особи, у незаконному володінні якої це майно раніше перебувало, але у якої воно на момент розгляду справи в суді відсутнє, не може бути задоволений, що однак не виключає можливості стягнення з цієї особи шкоди, заподіяної нею майну під час перебування останнього у її незаконному володінні.

Об’єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, що неможливо у разі вибуття з володіння власника речей, визначених родовими ознаками. У такому випадку, інтереси власника можуть захищатися іншими способами, зокрема позовом про відшкодування шкоди, позовом про повернення безпідставно придбаного майна, інше.

Статті 33 та 34 ГПК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного та оскільки позивач не довів, що саме відповідач –1 є володільцем його майна на момент звернення до суду та провадження по справі, у позовних вимогах позивача до відповідача -1 відмовляється.

Стосовно вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння до відповідача –2 ФОП ОСОБА_2 суд встановив вище, що між цими особами існують договірні відносини, а саме договір консигнації №010410 від 09.04.2010 р., строк дії якого визначений моментом належного виконання сторонами зобов’язань по договору.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 1014 ЦК України, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов’язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1021 ЦК України, комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу або пошкодження майна комітента.

Як зазначено вище, позов, що розглядається є віндикаційним позовом. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов’язально –правових відносин.

На підставі викладеного, в позові до відповідача-2 також відмовляється, що не позбавляє позивача ФОП ОСОБА_1 права заявляти свої вимоги в рамках договору консигнації №010410 від 09.04.2010 р. та здійснювати захист своїх прав консигнанта.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України судові витрати, пов’язані з розглядом справи при відмові в позові покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись 82, 84, 85 ГПК України (1798-12) , суд

В задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного підприємства "АРТ-КО"та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 22.07.2011р.