за позовом: Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ, код ЄДРПОУ 19014832

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ", м. Донецьк, код ЄДРПОУ 31762473

про стягнення 175974,96грн.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – за довіреністю №ЦХП-18/440 від 28.03.2011р.

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ", м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 175974,96грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач взяв на себе зобов’язання щодо поставки товару в обумовлені строки, однак відповідач прострочив строки поставки товару, що стало підставою для застосування господарських санкцій передбачених договором всього на суму 175974,96грн.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштових відправлень від 16.06.2011р., вх. №02-62/2529, від 21.06.2011р. вх. №02-62/3129).

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Між Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрросмаш" (Постачальник) 31 березня 2010р. було укладено договір поставки №ЦХП-03-01310-01, за умовами якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марки й кількості, яка вказується в Специфікаціях, які є невід’ємною частиною договору, на умовах, що викладені в цьому договорі.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування продукції: запасні частини до вантажних вагонів.

За приписами п. 5.2. договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010року, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації у рознарядці несе Замовник.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі та з застосуванням факсимільного зв’язку. Після отримання рознарядки по факсу Постачальник повинен протягом доби направити замовнику копію отриманої рознарядки з відміткою, що підтверджує її отримання, або іншим чином підтвердити її отримання.

Кожна партія продукції постачається протягом 20 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Відповідно до п. 5.3. договору датою поставки продукції вважається дата приймання продукції Замовником на матеріальному складі ДП "Укрзалізничпостач" у м. Фастові, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або актом прийому-передачі, довіреністю.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

Договір діє з моменту його підписання до 31.12.2010р. в частині поставок продукції, а в частині оплати – до її повного виконання.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами було підписано Специфікацію №1 від 31.03.2010р., в якій сторони зазначили найменування товару, його кількість, ціну без ПДВ та загальну суму специфікації.

18 травня 2010р. Позивач (Замовник) звернувся до відповідача (Постачальника) із рознарядкою №ЦХП- 20/3889, у якій позивач повідомив про готовність прийняти запасні частини до вантажних вагонів, а саме балочку центруючу у кількості 5600 одиниць на суму 1331702,40грн., з ПДВ відповідно до п. 5.2. договору №ЦХП-03-01310-01 від 31.03.2010р.

Дана рознарядка була отримана представником відповідача 19.05.2010р., про що мається відмітка у нижній частині рознарядки.

За твердженням позивача заявлений у рознарядці товар був поставлений не в повному обсязі, а відвантажено було лише частину на суму 451827,60грн., що підтверджується видатковою накладною №134 від 26.05.2010р. на суму 451827,60грн., рахунком №134 на суму 451827,60грн., а також податковою накладною №134 від 26.05.2010р.

Між сторонами було підписано акт №2 звірки поставок та розрахунків між позивачем та відповідачем до договору №ЦХП-03-01310-01 від 31.03.2010р. станом на 01.06.2010р., відповідно до якого відповідач підтвердив поставку товару на суму 451827,60грн. від 26.05.2010р., а позивач підтвердив заборгованість на суму 451827,60грн.

У зв’язку із порушенням строків поставки товару позивач звернувся до відповідача із претензією №ЦХП-18/1035 від 18.06.2010р. з вимогою сплатити суму штрафу у розмірі 146645,80грн., яка розрахована без урахування ПДВ.

Відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки продукції на суму 879874,80грн. на момент звернення до суду із позовом останній повинен сплатити штраф на загальну сумі 175974,96грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та ст. 173 Господарського кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій ст. 193 господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст. 525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610- 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем на підставі договору поставки №ЦХП-03-01310-01 було надіслано на адресу відповідача рознарядку від 18.05.2010р., у якій позивач повідомив про готовність отримання товару у кількості 5600 одиниць на суму 1331702,40грн., яка була отримана відповідачем 19.05.2010р. Однак в строк (до 08.06.2010р.) зазначений товар був поставлений відповідачем не в повному обсязі, а лише на суму 451827,60грн. Інша частина товару відповідачем в строк поставлена не була.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із ч.2. ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 624 ЦК України визначено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так за приписами п. 10.1. договору у разі за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. договору Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

За невиконання Постачальником строків поставки товару, зазначених в договорі, Постачальник сплачує штраф у розмірі 20% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідач свої зобов’язання за договором №ЦХП-03-01310-01 від 31.03.2010р. належним чином не виконав, товар відповідно до рознарядки від 18.05.2010р. на суму 1331702,40грн. поставив не в повному обсязі із простроченням строку встановленого в договорі, у зв’язку із чим позивач застосував до відповідача штраф за порушення строків поставки товару в сумі 175974,96грн.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності підстав щодо застосування господарської санкції відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 175974,96грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82- 85 ГПК України, господарський суд,-

Позовні вимоги Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ", м. Донецьк про стягнення штрафу у розмірі 175974,96грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРРОСМАШ" (83000, м. Донецьк, вул. Собінова, 152, кв.1, р/р 2600012183980 в Донецькій філії АБ "УкрБізнесБанк", м. Донецьк, МФО 334969, код ЄДРПОУ 31762473) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 11/15, р/р26001006398980 в АКБ "ТК Кредит", м. Київ, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19014832) штраф в сумі 175974,96грн., державне мито в розмірі 1759,74грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 12.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 18.07.2011р.