Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фанда О. М., при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ, 76000 )

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача-2: Головного управління державного казначейства України, (вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018)

за участю прокуратури Івано-Франківської області, (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76000)

про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

за участю представників сторін:

Від відповідача 1: ОСОБА_4 - начальник юридичного сектору, (довіреність № 01/14-02 від 10.01.2011 року)

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 10.05.2011 року)

Від позивача: ОСОБА_2-директор, (довіреність № 01/14-02 від 10.01.2011 року)

Від відповідача 2: ОСОБА_3. - головний спеціаліст юридичного відділу, (довіреність №14-08/3233 від 050.7.11)

Учасник судового засідання: Бочуляк Р. П.- молодший науковий співробітник ЛНДІСЕ, (посвідчення №111 видане 21.09.06)

Заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, який укладений 02.09.2008 року між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Івано-Франківській області та Приватним підприємством "Імідж-Плюс" та повернення з Державного бюджету України 138 173 гривень сплачених за недійсним правочином.

Позивач просив суд також покласти на відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 13.07.2010 року, у зв'язку з необхідністю призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення ринкової вартості приміщень по вул. Набережній, 40 "В" у м. Івано-Франківську - зупинено провадження у справі.

30.06.2011 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області поновлено провадження у справі, у зв'язку з тим, що на адресу господарського суду Івано-Франківської області надійшли матеріали справи та висновок судової будівельно-технічної експертизи № 2551 від 26.04.11 року.

Представник позивача в судовому засіданні подав суду заяву про уточнення позовних вимог (Вх. № 5915/2011-свх від 12.07.2011 року), згідно якої просить суд визнати недійсним пункт 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 40 "В"від 02.09.2008 року в частині встановлення завищеної вартості предмета продажу на загальну суму 2 244 451,00 (два мільйони двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривень.

Судом прийнята вказана заява до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у заяві про уточнення позовних вимог. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне.

02.09.2008 року між РВ ФДМУ по Івано-Франківській області та ПП "Імідж-Плюс"було укладено договір купівлі - продажу нежитлових приміщень площею 1000, 2 кв.м. за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 40 "В".

Пунктом 1.4. даного договору було встановлено ціну продажу об'єкта приватизації, яка становить 6 229 039, 00 грн. (з ПДВ). Ціна об'єкта приватизації визначалась згідно із звітом з незалежної оцінки нежитлових приміщень від 23.06.2008 року, затвердженого наказом Відповідача від 27.06.2008 року за № 62.

Однак, позивач вважає, що ціна продажу об'єкта приватизації, яка була визначена Відповідачем є завищеною.

З метою встановлення об'єктивності правильного визначення ціни договору, господарським судом Івано-Франківської області було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського НДІ судових експертиз та експертної оцінки.

За наслідками проведеної експертизи, експертною установою було складено Висновок від 31.07.2009 року за № 0301, за даними якого встановлено, що вартість нежитлових приміщень загальною площею 1000,2 кв.м. по вул. Набережній ім. В. Стефаника, 40 "В"в м. Івано-Франківську на момент приватизації становила 3 937 776, 00 гривень, в тому числі з ПДВ 656 296, 00 грн.

Відтак, позивач вказує, що висновком судової експертизи підтверджено, що вартість об'єкта продажу, яка зазначена в Договорі є завищеною, оскільки вартість приміщень з поліпшенням становить 3 937 776, 00 гривень в тому числі з ПДВ 656 296, 00 гривень, а не 6 229 039, 00 гривень, як зазначив Відповідач, а отже ціну об'єкта продажу було помилково завищено на суму 2 291 263, 00 (враховуючи ПДВ).

Натомість, 13.07.2010 року ухвалою господарського суду Івано-Франківської області було призначено повторну судову будівельно-технічну експертизу у справі, проведення якої було доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз.

26.04.2011 року судовим експертом Львівського НДІ судових експертиз було підготовлено висновок судової будівельно-технічної експертизи за № 2551.

Представник позивача зазначає, що відповідно до описової частини даного висновку експертом встановлено: "Частка держави або частка комунального майна дорівнює різниці між ринковою вартістю об'єкта оцінки з поліпшенням та ринковою вартістю невід'ємних поліпшень виконаних Орендарем за власні кошти (у грошовому виразі та у відсотках).

Частка Орендаря відповідно дорівнює ринковій вартості невід'ємних поліпшень Орендаря (у грошовому виразі тау відсотках).

Згідно Аудиторського Висновку від 30.05.2008 року проведеного незалежною аудиторською фірмою "АУДИТ-СЕРВІС ГМС"вартість невід'ємних поліпшень виконаних Орендарем складає 899 168,47 (вісімсот дев'яносто дев'ять сто шістдесят вісім грн. та сорок сім коп.) гривень.

В результаті проведеного розрахунку вартість нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. розташованих на вул. Набережній, 40 "В"у м. Івано-Франківську визначена порівняльним підходом станом на червень 2008 року з урахуванням проведених невід'ємних покращень могла становити 4 219 658,00 (чотири мільйони двісті дев'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят вісім грн. 00 коп.) гривень".

Відтак, виходячи із змісту висновку за № 2551 від 26.04.2011 року вартість нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. розташованих на вул. Набережній, 40 "В"у м. Івано-Франківську станом на червень 2008 року повинна була становити наступну ціну:

4 219 658,00 - 899 168, 47 * 20,00 % (ПДВ) = З 984 588. 00 (три мільйони дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім грн.) гривень.. Звідки, 4 219 658,00 - 899 168, 47 = 3 320 490, 00 гривень. З 320 489, 53 * 20,00 % = 664 098,00 грн. (ПДВ). З 320 490,00 + 664 098,00 - З 984 588. 00 грн.

Представник позивача стверджує, що висновком судової будівельно-технічної експертизи підтверджено, що вартість об'єкта продажу, яка зазначена в Договорі купівлі-продажу (від 02.09.2008 року) у п. 1.3. є завищеною, оскільки вартість приміщень з поліпшенням становить 3 984 588,00 грн. в тому числі з ПДВ 664 098,00 гривень, а не 6 229 039, 00 гривень, як зазначив Відповідач, а отже ціну об'єкта продажу було помилково завищено на суму 2 244 451, 00 грн.

З посиланням на ст. 229 ЦК, ст. 217 ЦК представник позивача просить суд визнати недійсним пункт 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 40 "В"від 02.09.2008 року в частині встановлення завищеної вартості предмета продажу на загальну суму 2 244 451,00 (два мільйони двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривень.

Відповідач (Регіональне відділення ФДМУ по Івано-Франківській області) проти позову заперечує. Представник відповідача мотивує свої заперечення тим, що Висновок № 2551 судової будівельно-технічної експертизи від 26.04.2011 року складений з грубим порушення законодавства, зокрема - п. 8 Постанови КМУ від 10.09.2003 року № 1440 (1440-2003-п) , про затвердження національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", ст. 3 Закону України "Про судову експертизу", а також в ньому навмисно допущені помилки для здійснення розрахунків, у зв'язку з чим вважає, що визначена судовим експертом вартість об'єкта купівлі-продажу є безпідставно заниженою і як наслідок може призвести до нанесення шкоди державі.

Представник відповідача-2 (Головного управління державного казначейства України) в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів зазначених Регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області.

За клопотанням позивача в господарський суд Івано-Франківської області викликано експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ Бочуляк Романа Петровича, який дав пояснення по суті справи.

В судовому засіданні експертом пояснено, що при здійсненні експертизи ним враховано висновок незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс INC" від 30.05.2008 року, якою вірно визначено вартість здійснених покращень в сумі 899 168, 47 гривень. Експерт зазначає, що вартість приміщень без урахування покращень становить -3 320 490, 00 гривень (без урахування ПДВ), а з урахуванням покращень -4 219 658, 00 гривень (без урахування ПДВ). Експерт зазначив, що виконані Орендарем невід'ємні поліпшення вказані в Аудиторському висновку незалежної аудиторської фірми "Аудит-сервіс INC" від 30.05.2008 року, проведені фірмою ЗАТ "Аудит-сервіс INC" при визначенні вартості нежитлових приміщення неодмінно повинні враховуватись.

Експерт пояснив, що виходячи із змісту висновку за № 2551 від 26.04.2011 року вартість нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. розташованих на вул. Набережній, 40 "В"у м. Івано-Франківську станом на червень 2008 року повинна була становити наступну ціну:

4 219 658,00 - 899 168, 47 * 20,00 % (ПДВ) = З 984 588. 00 (три мільйони дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім грн.) гривень. Звідки, 4 219 658,00 - 899 168, 47 = 3 320 490, 00 гривень. З 320 489, 53 * 20,00 % = 664 098,00 грн. (ПДВ). З 320 490,00 + 664 098,00 - З 984 588. 00 грн. Таким чином вартість об'єкта продажу є завищеною, оскільки вартість приміщень з поліпшенням становить 3 984 588,00 гривень в тому числі з ПДВ 664 098,00 гривень, а не 6 229 039, 00 гривень, як зазначив Відповідач, таким чином ціну об'єкта продажу було помилково завищено на суму 2 244 451, 00 гривень.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та судового експерта, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та приватним підприємством "Імідж-Плюс" 02.09.2008 року укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень по вул. Набережній ім. В.Стефаника, 40 "В", загальною площею 1000, 2 м. кв.

З метою встановлення об'єктивності правильного визначення ціни договору, було призначено судову будівельно-технічну експертизу у справі, проведення якої доручено Волинському відділенню Львівського НДІ судових експертиз та експертної оцінки.

Відповідно до описової частини висновку судової будівельно-технічної експертизи за № 2551 судових експертом встановлено: "Частка держави або частка комунального майна дорівнює різниці між ринковою вартістю об'єкта оцінки з поліпшенням та ринковою вартістю невід'ємних поліпшень виконаних Орендарем за власні кошти (у грошовому виразі та у відсотках).

Отже, із змісту висновку за № 2551 від 26.04.2011 року вартість нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. розташованих на вул. Набережній, 40 "В"у м. Івано-Франківську станом на червень 2008 року повинна була становити наступну ціну:

4 219 658,00 - 899 168, 47 * 20,00 % (ПДВ) = З 984 588. 00 (три мільйони дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім грн.) грн. Звідки, 4 219 658,00 - 899 168, 47 = 3 320 490, 00 грн. З 320 489, 53 * 20,00 % = 664 098,00 грн. (ПДВ). З 320 490,00 + 664 098,00 - З 984 588. 00 грн.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. При цьому, слід зазначити, що ціна в договорі купівлі - продажу є істотною умовою для такого виду договорів, а тому помилка щодо її розміру й порядку визначення має істотне значення для даного правочину.

Крім цього, згідно із ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших частин правочину, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи, що при укладенні договору купівлі-продажу держаного майна, є обов'язковими визначення вартості об'єкта продажу експертним шляхом і в спірному випадку експерт помилився при визначенні ціни об'єкта, покупець не позбавлений права оспорювати ціну продажу, а отже визнавати недійсним договір в частині завищення ціни продажу.

Суд встановив, що вартість об'єкта продажу, яка зазначена в Договорі купівлі-продажу (від 02.09.2008 року) у п. 1.3. є завищеною, оскільки вартість приміщень з поліпшенням становить 3 984 588,00 гривень в тому числі з ПДВ 664 098,00 гривень, а не 6 229 039, 00 гривень, як зазначив Відповідач, таким чином ціну об'єкта продажу було помилково завищено на суму 2 244 451, 00 гривень. Факт завищення ціни підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняється у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу господарське зобов'язання. що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін. або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання пункту 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1000,2 кв.м. за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 40 "В"від 02.09.2008 року в частині встановлення завищеної вартості предмета продажу на загальну суму 2 244 451,00 (два мільйони двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят одна) гривень недійсним, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського Кодексу виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині. припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його винекнення.

За правилами ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов’язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Керуючись 124 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.207, Господарського Кодексу України (436-15) , ст. ст. 11, 203, 215, 217, 229, 509 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ, 76000) до відповідача-1 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, ( вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018 ) та відповідача-2 Головного управління державного казначейства України, (вул. Дністровська, 14, м. Івано-Франківськ, 76018 ) - задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 1.3. договору купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 1000, 2 кв.м. за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Набережна ім. В. Стефаника, 40 "В" від 02.09.2008 року в частині встановлення завищеної вартості предмета продажу на загальну суму 2 244 451, 00 ( два мільйони двісті сорок чотири тисячі чотириста п'ятдесят один) гривень.

Стягнути з відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, (вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76018, ідентифікаційний код 13660727) на користь позивача Приватного підприємства "Імідж-Плюс", (вул. Хоткевича, 71/59, м. Івано-Франківськ, 76000, ідентифікаційний код 32361068) - 85 гривень (вісімдесят п'ять гривень) витрат по сплаті державного мита та 118 гривень (сто вісімнадцять гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.