Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.05.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Національний культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"та відкладено розгляд справи на 20.06.2011.

Розпорядженням від 20.06.2011 Голови Господарського суду міста Києва, у зв’язку з перебуванням судді Грєхової О.А. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України справу 53/212 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 розгляд справи було відкладено на 04.07.2011.

Розпорядженням від 01.07.2011 Голови Господарського суду міста Києва, у зв’язку з виходом судді Грєхової О.А. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4- 6 Господарського процесуального кодексу України, справу 53/212 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

В судовому засіданні 04.07.2011 представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи № 7/182 за позовом СП ТОВ "Основа-Солсиф"до ВАТ "Укрстальконструкція"про визнання п. 3.1.2. Договору № 08/58 від 01.07.2008 недійсним з моменту укладення.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Позивач не довів наявності обставин, з яким законодавець пов’язує право та обов’язок господарського суду зупиняти провадження у справі відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, а тому його вимога про зупинення провадження у справі відхиляється судом.

В судовому засіданні 04.07.2011, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 11.07.2011.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що позивач не довів виникнення строку оплати виконаних робіт, а отже не довів факту порушення його права на отримання оплати виконаних робіт станом на моменту звернення з позовом до суду. Крім того, відповідач зазначає про відсутність заборгованості перед позивачем станом на момент звернення з позовом до суду.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

01 липня 2008 року між Спільним українсько-французьким підприємством Товариством з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" (генпідрядник за договором, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством "Укрстальконструкція" (підрядник за договором, позивач, правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Укрстальконструкція"(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 770110) було укладено Договір № 08/58 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1.) підрядник зобов’язався виконати власними та залученими силами відповідно до проектної документації, вимогам СНіП ІІІ-18-75 і СНіП 3.03.01-87 роботи по монтажу металоконструкцій орієнтовним обсягом 243 тонни, роботи по розробці КМД, виготовленню, доставці та монтажу металоконструкцій орієнтовним обсягом 556 тонн, роботи з забезпечення робіт матеріалами підрядника по монтажу оцинкованого профнастилу перекриттів орієнтовним обсягом 12 500 кв.м.

В Розділі 3 Договору "Ціна та загальна вартість Договору"сторони погодили, що ціна робіт по монтажу однієї тонни металоконструкцій орієнтовно становить: 2 198,40 грн., ПДВ –439,68 грн., всього з ПДВ 2 638,08 грн. і підлягає корегуванню відповідно до затвердженої, згідно процедури, встановленої діючим законодавством України, кошторисної документації. Вартість робіт по монтажу металоконструкцій на момент підписання даного Договору, виходячи з орієнтовного обсягу металоконструкцій, вказаного в пп. 1 п. 2.1. Договору, орієнтовно становить: 534 211,20 грн., ПДВ –106 842,24 грн., всього з ПДВ 641 053,44 грн.

Згідно з п. 3.2.1. Договору, договірні ціни, вказані як орієнтовні (динамічні) в даному Договорі, і загальна вартість Договору підлягає коригуванню у зв’язку з уточненням обсягу робіт по Договору та на інших підставах, вказаних в п. 3.3. Договору.

Фінансування по даному Договору здійснюється генпідрядником (відповідачем) шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок підрядника (позивача) (п. 4.1. Договору).

Сторони в п. 4.1.1. Договору погодили, що розрахунки за виконані роботи за Договором здійснюються генпідрядником на підставі рахунків-фактур підрядника, виписаних відповідно з підписаними сторонами формами КБ-2в та КБ-3 по факту виконаних робіт протягом 5 робочих днів з моменту підписання сторонами форм КБ-2в та КБ-3, відповідно з п. 4.3. Договору, за умови отримання генпідрядником коштів від замовника будівництва - Державного підприємства "Культурно-мистецький та музейний комплекс "Мистецький арсенал"(надалі за текстом - замовник будівництва).

Відповідно до п. 5.2. Договору, роботи по Договору здаються підрядником та приймаються генпідрядником по формам КБ-2в та КБ-3.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оскільки відповідач не виконав свого обов’язку по оплаті виконаних позивачем робіт, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 цієї статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріали справи свідчать, що за фактом виконання позивачем у грудні 2008 року робіт на об'єкті, сторони (ПрАТ "Укрстальконструкція", СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"та замовник будівництва) 29.12.2008 підписали два акти приймання виконаних підрядних робіт по формі КБ-2в, а саме: № 45 про виконання основних робіт на об'єкті (передбачених предметом Договору та переданою відповідачем у відповідності з п. 6.2.1. Договору проектною документацією, надалі за текстом - основні роботи) на суму 3 567 651,60 грн. з ПДВ; № 46 про виконання додаткових робіт на підставі дефектних актів № 3 від 07.10.2008, № 4 від 14.10.2008, № 13 від 13.10.2008, підписаних уповноваженими представниками сторін та локального кошторису №2-1-33/акти на суму 281 947,00 грн., - на суму 302 302,80 грн. (із них до сплати - 266 470,33 грн.), на загальну суму 3 834 121,93 грн., із них на підставі підписаної довідки про вартість виконаних підрядних робіт по формі КБ-3 до сплати - 3 815 791,93 грн. (з врахуванням скоригованих форм КБ-2в (зменшення вартості робіт) за роботи, що були виконані ПрАТ "Укрстальконструкція"у листопаді 2008 року).

Відповідач в рахунок оплати за виконані у позивачем грудні 2008 року роботи перерахував лише 1 854 622,16 грн. з ПДВ, що підтверджується банківськими виписками від 14.01.2009 та від 02.02.2009 (14.01.2009 року було перераховано 1 500 000,00 грн., 02.02.2009 року - 500 000,00 грн., всього 2 000 000,00 грн., із них 145 377,84 грн. ПрАТ "Укрстальконструкція" зараховано, як пояснив представник позивача, в якості погашення заборгованості відповідачем, що виникла за минулі періоди). Сума основного боргу СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"перед ПрАТ "Укрстальконструкція"за роботи, виконані у грудні 2008 року станом на день подання позовної заяви за даними бухгалтерського обліку складає 1 961 169,77 грн. з ПДВ., що також підтверджена підписаним та погодженим сторонами у двосторонньому порядку Актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.02.2009.

Пунктом 10.1. Договору сторони встановили обов'язковий порядок досудового врегулювання спорів. З цією метою ПрАТ "Укрстальконструкція"направило претензію про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, трьох процентів річних від простроченої суми та пені.

У відповіді на претензію СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"(лист вих. №708 від 23.03.2009 року) зазначило, що з незалежних від СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"причин, останнє не має змоги провести розрахунки з ПрАТ "Укрстальконструкція", оскільки не отримало належного фінансування від замовника будівництва.

Водночас в матеріалах справи міститься лист вих. №324 від 30.03.2009 року від замовника будівництва, в якому йде мова про отримання СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"грошових коштів від замовника будівництва за виконані роботи на об'єкті, в тому числі за ті, що були виконані ПрАТ "Укрстальконструкція", станом на 01.01.2009 року у повному обсязі.

При цьому, після прийняття робіт за грудень 2008 року та часткової їх оплати з боку СУФП ТОВ "Основа-Солсиф", на вимогу замовника будівництва, була проведена перевірка службою "Київдержекспертиза"обсягів виконаних основних робіт з монтажу та їх вартість, в результаті чого ПрАТ "Укрстальконструкція", на підставі п. 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджений Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року №174 (v0174241-00) ), у лютому 2009 року уточнило та зменшило вартість виконаних основних робіт у грудні 2008 року - з 3 567 651,60 грн. до 3 398 673,60 грн.; вартість виконаних додаткових робіт у грудні 2008 року - з 266 470,33 грн. до 247 548,00 грн., шляхом складання та направлення СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"скоригованих форм КБ-2в, у результаті чого загальна вартість виконаних робіт за грудень 2008 року склала 3 646 221,60 грн. з ПДВ. Належними доказами факту отримання СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"скоригованих форм КБ-2в являються відмітки останнього на супровідних листах ПрАТ "Укрстальконструкція", вих. №04-08 від 20.02.2009 року, вих. №04-15 від 27.03.2009 року.

Згідно з п. 3.3.12 Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджений Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27.08.2000 року МІ 74 (v0174241-00) ), незалежно від виду договірної ціни та способів взаєморозрахунків при виявленні у розрахунках за виконані роботи (форми N КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати"), які були відповідно оформлені та оплачені за попередні періоди безперечних помилок та порушень чинного порядку визначення вартості будівництва загальна вартість виконаних підрядних робіт підлягає уточненню з моменту виявлення зазначених помилок.

Умовами Договору (п. 4.3.) передбачено, що Генпідрядник зобов'язаний підписати форми КБ-2в і КБ-3 протягом 5 календарних днів з моменту їх передачі, але у будь-якому випадку не пізніше 30 числа поточного місяця (у випадку, якщо 30-е число поточного місяця, в якому били передані форми КБ-2в і КБ-3, випадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення терміну є перший за ним робочий день) за умови підписання Генпідряднику вищевказаних форм замовником будівництва, або в цей же термін письмово надати підряднику обґрунтовані заперечення по якості виконаних робіт.

Якщо Генпідрядник до 30-го числа поточного місяця не підписує передані йому форми КБ-2в і КБ-3 за умови їх підписання Генпідряднику замовником будівництва і не надає своєї письмової мотивованої відмови, вищевказані форми КБ-2в і КБ-3 вважаються підписаними 30-го числа поточного місяця і підлягають оплаті згідно з п. 4.1.1. Договору.

Не зважаючи на те, що за даними бухгалтерського обліку сума основного боргу СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"перед ПрАТ "Укрстальконструкція"за роботи, виконані у грудні 2008 року, складала 1 961 169,77 грн. з ПДВ, на підставі скоригованих актів КБ-2в СУФП ТОВ "Основа-Солсиф", з урахуванням проведеного часткового розрахунку, має заборгованість перед ПрАТ "Укрстальконструкція"у розмірі 1 791 599,44 грн.

ПрАТ "Укрстальконструкція"звернулося до СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"з вимогою прийняти та оплатити виконані основні роботи, для чого склало та передало СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"форму КБ-2в за лютий 2009 року на суму 77 562,00 грн. Належними доказами факту отримання СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"форми КБ-2в на суму 77 562,00 грн. являються відмітки СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"на супровідних листах ПрАТ "Укрстальконструкція", вих. №04-08 від 20.02.2009 року, вих. №04-15 від 27.03.2009 року.

Натомість відповідач форму КБ-2в на суму 77 562,00 грн., підписаною замовником будівництва, належним чином не оформив, жодних обґрунтованих зауважень стосовно якості та об'єму виконаних основних робіт не надав, з позивачем не розрахувався.

Оскільки відповідач не дотримався вимог п. 4.3. Договору та вимог ст. 882 Цивільного кодексу України щодо визнання недійсною форми КБ-2в на суму 77 562,00 грн., яка підписана ПрАТ "Укрстальконструкція"та замовником будівництва, дії з ухилення від виконання прийнятих на себе за Договором зобов'язань стосовно прийняття та оплати робіт, відмовою від підписання форми КБ-2в у розумінні ст. 882 Цивільного кодексу України, що дає підстави вважати форму КБ-2в на суму 77562,00 грн. документом первинного обліку, на підставі чого має бути проведений розрахунок за виконані ПрАТ "Укрстальконструкція"основні роботи.

Не зважаючи на те, що в п. 4.1.1. Договору сторони погодили особливий порядок здійснення розрахунків - тобто СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"перераховує грошові кошти за умови отримання їх від замовника будівництва, що не знімає з СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"відповідальності за прострочку виконання своїх грошових зобов'язань, оскільки позивач виконав основні роботи за Договором з належною якістю та в установленому об'ємі - оскільки СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"ніяких зауважень з цього приводу не передавало, позивач належним чином повідомив СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"про завершення виконання основних вимог, а, відповідно до п. 1 ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Форма КБ-2в на суму 77 562,00 грн. підписана уповноваженими представниками замовника будівництва та ПрАТ "Укрстальконструкція" - тобто з боку СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"не дотриманий встановлений Договором порядок прийняття робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 Цивільного кодексу України генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Згідно з ст. 886 Цивільного кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Таким чином, відповідно до умов Договору (п. 4.3.) є підстави вважати форму КБ-2в на суму 77 562,00 грн. підписаною 02 березня 2009 року, а датою початку порушення строків розрахунку - 10.03.2009 року.

Умовами Договору (п. 3.3. та 6.2.3.) та ст. 878 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право вносити зміни до проектної документації під час виконання Договору.

Відповідно до умов Договору, в разі внесення змін до проектної документації, сторонами - надаються дефектні акти та укладається додаткова угода до Договору, що фіксує вартість податкових робіт, що мають бути виконані на об'єкті.

В процесі виконання основних робіт, замовник будівництва через проектний інститут - Український державний науково-дослідний проектний інститут "УкрНДІпроектреставрація", розробника проектної документації, на підставі якої виконувалися роботи на об'єкті, вносив зміни до проектної документації, що оформлювалось відповідною проектно-кошторисною документацією, визначала як обсяги робіт, що їх було необхідно виконати, та й вартість цих робіт.

Зокрема, зі штампами замовника будівництва та СУФП ТОВ "Основа-Солсиф""До виконання робіт", ПрАТ "Укрстальконструкція"було надано наступні кошториси: локальний кошторис №2-1-33/акти (доп. 1) на суму 86 046,00 грн.; локальний кошторис №2-1-33 кориг.2;

Одночасно, уповноваженими представниками замовника будівництва, СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"та ПрАТ "Укрстальконструкція"було оформлено наступні дефектні акти: Дефектний акт від 09.02.2009 року №09/02-09, Дефектний акт від 16.12.2008 року №28.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів в спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст.

181 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 статті 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ст. 844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Таким чином, передача СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"локальних кошторисів для виконання додаткових робіт зі штампом останнього "До виконання робіт", а також складення вищезазначених дефектних актів, підтверджує досягнення сторонами істотних умов, необхідних для виконання ПрАТ "Укрстальконструкція"додаткових робіт, пов'язаних із внесенням змін до проектної документації, а, відповідно, ці фактичні дії привели до погодження з боку СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"збільшити загальну вартість Договору у розумінні п.п. 3.3., 6.2.3. Договору.

На підставі згаданих вище дефектних актів ПрАТ "Укрстальконструкція"виконало додаткові роботи на об'єкті, про що свідчать форми КБ-2в за лютий 2009 року на загальну суму 188 936,40 грн. та звернулося до СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"з вимогою прийняти та оплатити виконані додаткові роботи.

Належними доказами факту отримання СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"форми КБ-2в являються відмітки СУФП ТОВ "Основа-Солсиф"на супровідних листах ПрАТ "Укрстальконструкція", вих. №04-08 від 20.02.2009 року, вих. № 04-15 від 27.03.2009 року.

У зв’язку з тим, що замовник будівництва своїм листом №457 від 05.05.2009 року повідомив ПрАТ "Укрстальконструкція"про підписання перших двох форм КБ-2в на суму 85 527,60 грн. та 103 408,80 грн., СУФП ТОВ II "Основа-Солсиф"повинно було підписати форми КБ-2в на суму 85 527,60 грн. та 103 408,80 грн. протягом 5 календарних днів з моменту їх передачі, або надати письмову мотивовану відмову щодо якості робіт (п. 4.3. Договору), однак відповідач форми КБ-2в на суму 85 527,60 грн. та 103 408,80 грн. належним чином не оформив, жодних обґрунтованих зауважень стосовно якості та об'єму виконаних додаткових робіт не надав.

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно відмовляється від оплати підрядних робіт, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 08/58 від 01.07.2008 у розмірі 2 058 097,84 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву стосовно погодження сторонами у договорі відкладальної обставини щодо здійснення розрахунку за виконані роботи після надходження коштів від замовника будівництва не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 511 ЦК України, зобов’язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відповідач не отримував фінансування замовника будівництва, а тому не настав строк виконання зобов’язання щодо оплати за виконані на його користь роботи.

Інші твердження відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 533 255,42 грн. збитків від інфляції та 137 444,89 грн. 3% річних

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки факт невиконання відповідачем зобов’язання щодо оплати виконаних позивачем робіт в повному обсязі встановлений судом та відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача неоспореним відповідачем.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько-французького підприємства Товариства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" (ідентифікаційний код: 20057315, адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного акціонерного товариства "Укрстальконструкція" (ідентифікаційний код: 01412868, адреса: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 11-В) 2 058 097,84 (два мільйона п’ятдесят вісім тисяч дев’яносто сім) грн. основного боргу, 533 255,42 (п’ятсот тридцять три тисячі двісті п’ятдесят п’ять) грн. збитків від інфляції, 138 444,89 (сто тридцять вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн., 25 500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.