За позовом Видавництва "Сонат", м. Сімферополь, вул. Хабаровська, 48, кв. 4 (ідентифікаційний код 01472505).

До відповідача Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова", м. Саки, вул. Курортна, буд. 2 (ідентифікаційний код 07659890).

Про стягнення 8099,13 грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

ПЕРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – ОСОБА_1, представник за дов. від 03.09.2010р., у справі; ОСОБА_2, представник за дов. від 15.03.2011р., у справі.

Від відповідача – ОСОБА_3, представник за дов. від 06.01.2011р. № 21, у справі.

Суть спору: Видавництво "Сонат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" про стягнення 8099,13 грн. заборгованості, у тому числі 6540,00 грн. – суми основного боргу, 59,13 грн. – відсотків річних, 1500,00 грн. – адвокатських послуг.

рішенням господарського суду АР Крим від 07.10.2010 року у справі № 2-32\4087-2010 (суддя Барсукова А.М.) у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010 року апеляційна скарга Видавництва "Сонат", м. Сімферополь залишена без задоволення, рішення господарського суду АРК від 07.10.2010р. у справі № 5002-32\4087-2010 залишено без змін.

23.03.2011 року постановою Вищого господарського суду України касаційна скарга Видавництва "Сонат", м. Сімферополь задоволена частково, рішення господарського суду АРК від 07.10.2010р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.12.2010р. у справі № 5002-32\4087-2010 скасовані.

Справа передана до господарського суду АР Крим на новий розгляд з присвоєнням справі номера 5002-30/1812.1-2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору №5/162 від 10.02.2010р. відповідач не виконав свої обов’язки в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг на створення літературного твору, внаслідок чого за Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" утворилась заборгованість в розмірі 6540,00грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку. До стягнення Видавництвом "Сонат" також заявлено 3% річних, 1500,00грн. витрат на послуги адвоката та судові витрати.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що літературний твір відповідачу від позивача не передавався. Відповідач вважає що акт прийому-передачі від 19.02.2010 р. не може бути належним доказом, оскільки підписаний не уповноваженою особою. Крім того, відповідач вважає, що посилання Видавництва "Сонат" на те, що рукопис був прийнятий Устюжаніним В.П., оскільки на титульному аркуші стоїть його підпис, також безпідставні, оскільки така підпис підтверджує лише його погодження з макетом аркуша. З викладених обставин, відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки позивач не доводить належного виконання ним договірних зобов’язань.

Ухвалами господарського суду від 10.05.2011 р. та 14.06.2011 р. в судові засідання в порядку ст. 30 ГПК України для дачі пояснень викликалася колишня завідуюча музеєм Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" ОСОБА_4, яка в судові засідання не з’явилася. Позивачем надані в матеріали справи пояснення ОСОБА_4, згідно з якими, 19.04.2010 р. рукопис книги у вигляді готового оригінал-макету була передана представником видавництва генеральному директору в її присутності. Директор дав вказівку підписати акт прийому-передачі, що і було зроблено. В подальшому, рукопис книги та інші матеріали зберігалися у ОСОБА_4, яки вона передала Анісімовой О.Р. заступнику директора по загальним питанням під час звільнення.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. приймала участь заступник директора по загальним питанням Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" Анісімова Олена Романівна, яка письмово та усно пояснила, що робота по створенню рукопису остаточно виконана не була, рукопис від ОСОБА_4 чи будь-кого не передавалася.

29.06.2011 р. в судовому засіданні була оголошена перерва відповідно до ст. 77 ГПК України, після перерви судове засідання продовжено 11.07.2011 р. з участю представників сторін.

Судовий процес фіксувався технічними засобами.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Інших доказів сторонами в матеріали справи не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд –

10 лютого 2010 року між Державним підприємством Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" (замовник) та Видавництвом "Сонат" (виконавець) був укладений договір № 5/162 на створення літературного твору (т. 1, а.с. 8-10).

За своєю правовою природою договір на створення літературного твору є договором надання послуг.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Пунктом 1.1 договору сторони обумовили, що замовник замовляє, а виконавець виконує роботи по створенню твору (науково-популярний твір по історії Сакського військового санаторія ім. М.І. Пирогова) під робочою назвою "Озеро здоров’я".

Відповідно до п. 1.3 договору прийом та оцінка твору здійснюється відповідно акту прийому-передачі.

В розділі 2 договору передбачені обов’язки сторін. Так, підпунктом 2.1.1 договору, встановлений обов’язок виконавця виконати науково-популярний твір "Озеро життя"; підпунктом 2.1.2 договору - забезпечити виконання Закону України "Про авторські та суміжні права" (3792-12) ; підпунктом 2.1.3 договору - не розміщувати матеріали, які можуть спричинити прямий чи опосередкований збиток іміджу та ділової репутації замовника; підпунктом 2.1.4 договору - забезпечити своєчасне виконання зобов’язань.

Обов’язки замовника регламентовані пунктом 2.2 договору, за яким зобов’язується надати виконавцю наявні матеріали по історії санаторія; забезпечити своєчасну оплату за даним договором; не передавати авторські права третім особам у відповідності з вимогами Закону України "Про авторські та суміжні права".

Строки та порядок розрахунків сторони обумовили в розділі 3 договору, відповідно до п. 3.1 якого загальна сума договору складає 32700,00 грн. без податку на додану вартість. Аванс у розмірі 80% проводиться протягом 3 банківських днів після підписання договору, 20% оплати проводиться протягом 3 банківських днів після підписання обома сторонами акту виконаних робіт (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору замовник здійснив авансовий платіж відповідачу в розмірі 80% від суми договору – 26160,00 грн., що підтверджується випискою банку (т. 1, а.с. 11).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання, строк виконання зобов’язань – строк виготовлення продукції – до 20 квітня 2010 року.

Відповідно до пункту 8.5 договору, у разі порушення зобов’язань виконавцем, замовник має право в повному обсязі відмовитися від зобов’язань відповідно з вимогами ст. 615 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог частини 1 статті 615 Цивільного кодексу України у випадку порушення зобов’язань однією стороною інша сторона має право частково або у повному обсязі відмовитися від зобов’язань, якщо це встановлено договором або законом.

09 червня 2010 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" надіслало на адресу позивача претензію за вих. №650 (т 1, а.с. 15), відповідно до якої замовник повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку з 16.06.2010р., у зв’язку з порушенням Видавництвом "Сонат" взятих на себе обов’язків, а саме порушення строку виготовлення твору. Також відповідно до змісту претензії, відповідач вимагав повернення сплаченої суми авансу в строк до розірвання договору.

У відповідь на претензію Видавництво "Сонат" 16.07.2010р. надіслало лист за вих. №21/36 в якому зазначило, що роботи за договором №5/162 від 10.02.2010р. були виконані своєчасно, якісно та у повному обсязі про що свідчить відсутність яких-небудь претензій або зауважень з боку замовника на рукопис книги "Літопис Сакського центрального клінічного санаторію ім. Н.І. Пирогова – крізь століття…" під робочим назвою "Озеро здоров’я", що підтверджується власноручним підписом Устюжанова В.П. на рукопису. Також в цьому листі позивач просить в строк до 01.08.2010р. перерахувати Видавництву "Сонат" суму, що залишилась неоплаченою в розмірі 6540,00грн. (т. 1, а.с. 20).

Отже позивач, наполягаючи на своїх вимогах, вказує на те, що ним на виконання взятих на себе зобов’язань за договором, протягом лютого - квітня 2010 року створено замовлений літературний твір та 19.04.2010 рукопис книги був наданий на затвердження директору відповідача.

В свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що взагалі рукопис замовнику переданий не був, а акт приймання-передачі рукопису не є належним доказом по справі, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, скасовуючи рішення господарського суду АР Крим від 07.10.2010р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 223.12.2010р. по справі №5002-32/4057-2010, Вищий господарський суд України в постанові від 23.03.2011р. зазначив, що судами попередніх інстанцій не було досліджено та з’ясовано чи заперечує відповідач проти згаданих пояснень позивача і якщо так, то на чому саме ці його заперечення ґрунтуються; яку саме річ було передано за актом приймання-передачі від 19.04.2010р. між сторонами і чи мала вона відношення до договору №5/162 від 10.02.2010р.; чи дійсно свої зобов’язання за договором відповідач виконав з порушенням і якщо так, то в чому саме ці порушення полягали.

На підставі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами. (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Так в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що у виконання умов договору сторонами був підписаний акт приймання передачі рукопису. (т. 1, а.с. 12).

Як вбачається з наведеного акту, з боку замовника акт був підписаний завідуючою музеєм ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова" Юдіною Л.Д.

Судом була досліджена посадова інструкція завідуючого музеєм клубу ДП МОУ "СЦВКС ім. М.І. Пирагова", відповідно до якої перелік повноважень завідуючого музеєм не містить підписання будь-яких документів від імені ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова" (т. 1, а.с. 53-55).

Другим та четвертим абзацом пункту 6.6 Статуту Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" передбачено, що керівник підприємства діє без довіреності від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях; укладає договори, видає довіреності, відкриває в установах банків розрахунковий та інші рахунки (т. 1, зворотній бік а.с. 49).

Наказом Міністра оборони України від 31.01.2006р. за №46 генеральним директором ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова" призначений Устюжанін В.П. (т. 1, а.с. 52).

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи (стаття 246 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи не має доказів надання керівником Державного підприємства Міністерства оборони України "Сакський центральний військовий клінічний санаторій ім. М.І. Пирогова" довіреності Юдіной Л.Д. на підписання акту приймання-здачі рукопису на виконання умов договору.

З викладених обставин, на думку суду наданий позивачем акт приймання-передачі рукопису не можуть виступати належними доказом в розумінні ст. 32, 33, 34 ГПК України, оскільки підписаний не уповноваженою особою.

Представник позивача надав в матеріали справи письмові пояснення ОСОБА_4, які надані в рамках справи №5002-3/147.1-2011 (т. 2, а.с. 5-6), в яких зазначено, що усним розпорядженням генеральний директор Устюжанін В.П. доручив прийняти рукопис книги у вигляді готового оригіналу-макету від представника ОСОБА_1 завідуючій музеєм. У виконання розпорядження ОСОБА_4 розписалась в акті приймання-передачі. Також колишня завідуюча зазначила, що при звільненні з посади всі матеріали, у тому числі рукопис книги "Перший кримський курорт. Озеро життя. Літопис Сакського центрального клінічного військового санаторію крізь століття" передала Анісімовій Олені Романівні, заступнику директора по загальним питанням.

Ухвалою суду від 14.06.2011р. для дачі пояснень в порядку ст. 30, 38 ГПК України в судове засідання викликався заступник директора по загальним питанням ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова" Анісімова Олена Романівна та колишня завідуюча музеєм ОСОБА_4

В судовому засіданні 29.06.2011р., яке фіксувалось технічними засобами, приймала участь заступник директора по загальним питанням ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова" Анісімова Олена Романівна яка пояснила, що рукопис книги за договором повинен був наданий до 20.04.2010р. Роботи по створенню твору велись за участю завідуючої музеєм ОСОБА_4, якій через заступника директора представником видавництва "Сонат" ОСОБА_1 були передані чернетки твору на окремих аркушах. ОСОБА_4 робила на них поправки та через Анісімову О.Р. передавала для подальшої роботи ОСОБА_1 Проте роботи по створенню рукопису в зазначений строк виконані не були. ОСОБА_4 звільнилась з посади завідуючої музеєм 01.06.2010р., у зв’язку з закінченням строку дії трудового договору. Анісімова Олена Романівна зауважила на тому, що ні до 20 квітня 2010 року, ні до теперішнього часу їй ніхто рукопис книги "Літопис Сакського центрального клінічного військового санаторію ім. М.І. Пирогова - крізь століття…" не передавав.

Слід вказати, що судом не можуть бути прийняті до уваги посилання позивача на те, що доказом прийняття рукопису є підпис на макеті директора ДП МО України "Сакського центрального військового санаторію ім. М.І. Пирогова", оскільки такий підпис, як на макеті так і на окремих аркушах, є лише доказом погодження макету та робочого процесу з окремими аркушами твору, проте не може бути доказом прийому-передачі відповідачу рукопису.

В судовому засіданні представники відповідача неодноразово заявляли про те, що рукопис книги "Літопис Сакського центрального клінічного санаторію ім. Н.І. Пирогова – крізь століття…" не отримана дотепер.

З огляду на викладене, суд вважає, що наданими в матеріали справи доказами позивачем не доведено виконання своїх обов’язків за договором 10 лютого 2010 року № 5/162, та не доведено передання відповідачу літературного твору, який є предметом договору, а тому, в задоволенні позову слід відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 11 липня 2011 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 14 липня 2011 року.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. В задоволенні позову відмовити.