Підприємць ОСОБА_1 заявила вимогу до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу про відшкодування 71805 грн. 00 коп. вартості орендованого майна в зв'язку з припиненням договору оренди майна.

Ухвалою суду від 13.05.11 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі та призначено засідання на 24.05.11 р.

Ухвалою суду від 24.05.11 р. відкладено розгляд справи на 07.06.11 р.

В судових засіданнях 07.06.11 р., 16.06.11 р.,05.07.11р оголошувались перерви, відповідно до 16.06.11 р.,05.07.11р, 07.07.11р..

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне:

-На виконання орендарем умов договору оренди майна від 01.12.03 р., орендодавець передав орендарю експлікацію реконструкції благоустрою внутрішнього дворику з відображенням місця розташування квіткового павільйону. Орендарем на його підставі було замовлено та виготовлено інститутом "НДІреконстукція" план влаштування квіткового павільйону

-За наслідками проведених робіт 27.02.06р. проректором університету затверджено акт комісії по прийманні в експлуатацїю завершеного будівництва квіткового павільйону з зазначенням, що даний акт є підставою для приймання-передачі площадки внутрішнього дворика площею 23 кв.м в оренду згідно п.10.1 договору від 01.12.03 р.

- 27.02.06 р. підписано акт приймання-передачі площадки внутрішнього дворика головного навчального корпусу університету площею 23 кв.м, який затверджено ректором університету.

- З 01.03.11 р. строк дії договору від 01.03.06 р. припинив свою дію.

-Згідно п.7.4. договору орендодавець зобов"заний відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлювальних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

-25.02.11 р. експертом Стельмахович С.В. видано висновок №05/02-11 експертного дослідження щодо вартості приміщення, розташованого в АДРЕСА_2. Експертом визначено, що дійсна вартість майна складає 71 805 грн. 00 коп.

Представник відповідача проти поданих позовних вимог заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень представник відповідача вказав наступне. В порушення закону орендарем на орендованій території зведено магазин, що є об"єктом нерухомості. Після завершення терміну договору оренди, університет поставив вимогу звільнення території від збудованого об"єкту та повернення її університету.

На думку відповідача, згідно договору оренди - об"єктом оренди була площадка внутрішнього дворика, яка в бухгалтерському обліку університету значиться, як земельна ділянка. Тому, на думку відповідача, фактично в оренду передано земельну ділянку внутрішнього дворика університету. В підтвердження цього висновку відповідач посилається на Звіт про оцінку права оренди частини площі внутрішнього дворика головного навчального корпусу Івано- Франківського національного технічного університету нафти і газу по АДРЕСА_2, виконаного ТзОВ "Фінексперт" з метою оцінки об"екта оренди, відповідно до якого оцінку об"екта оренди проведено за принципом, як це передбачено для земельних ділянок.

За таких обставин, на думку відповідача, зведений об"ект нерухомості немає відношення до договору оренди площадки внутрішнього дворика.

Крім того, відповідач вважає, що перед тим як зводити об"єкт нерухомості, необхідний відвід земельної ділянки, а це можливо тільки за рішенням Кабінету Міністрів України. З слів відповідача, земельну ділянку під зведення квіткового магазину відведено не було, як і не було дотримано жодного пункту вимог Закону України "Про планування та забудову територій" (1699-14) та положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт. За таких умов дії позивача підпадають під ч.1, 2 ст. 376 ЦК України - як самочинне будівництво.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

Між Івано-Франківським державним технічним університетом нафти і газу, як орендодавцем, та підприємцем ОСОБА_1, як орендарем, 01.12.2003р. був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності (надалі "договір оренди"). Згідно п.1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно — площадку внутрішного дворика, площею 23 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, внутрішній дворик головного корпусу університету (в приміщенні, що споруджується в процесі реконструкції внутрішнього дворика); майно передається в оренду з метою торгівлі квітами. Орендна плата погодженами сторонами в додатку №1 до договору оренди. Як передбачено п.10.1 договору оренди, цей договір укладено на три роки і вступає в дію не раніше моменту введення в експлуатацію внутрішнього дворика головного корпусу університету та підписання акту прийому-передачі об'єкта оренди, дата підписання акта прийому-пердачі є датою набуття договором чинності.

27.02.2006р. був складений акт прийму-передачі орендованого майна, затверджений ректором ІФНТУНГ ОСОБА_6

01.03.2006р. між сторонами був укладений аналогічний договір оренди площадки внутрішного дворика з терміном дії один рік з 01.03.2006р. до 01.03.2007р.

Договір оренди припинив свою дію з 01.03.11 р., згідно п.10.6 договору .

Згідно п.7.4 договору оренди орендодавець зобов"заний відшкодувати орендарю вартість зроблених останнім невідокремлювальних поліпшень орендованого майна, за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення в межах суми збільшеної вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.

Відповідно п.7 "Порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна" (затверджено наказом Фонду державного майна України 03.10.2006 N 1523) (z1123-06) . Згода на здійснення поліпшень надається у формі листа орендодавця орендарю, у якому міститься погодження на поліпшення орендованого майна.

Згідно ч.2 2. ст. 27 закону України "Про оренду державного та комунального майна"Орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

В спірному випадку судом не встановлено наявність згоди наймодавця на поліпшення орендованої речі в порядку, встановленому наказом Фонду Державного майна України від 3.10.2006р. № 1523 (z1123-06) /зареестровано у Мінюсті України 18 жовтня 2006р. за № 1123/12997/ "Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід'ємних поліпшень орендованого державного майна".

Надані позивачем докази в підтвердження згоди орендодавця на поліпшення орендованого майна: 1/ акт комісії про введення в експлуатацію завершеного будівництва квіткового павільону по АДРЕСА_2 від 27 лютого 2006р.

2/ заява від ОСОБА_2 про надання дозволу на влаштування кіоску

3/ квитанції про оплату орендних платежів в 2006-2009рр.

4/ рішення господарського суду Івано-Франківської області, які вступили в законну силу, від 9 квітня по справі № З-22/16, від 27 жовтня 2010р. по справі № З-8/59, -

вивчались судом в судовому засіданні, проте, не взяті судом до уваги з таких підстав.

Відповідно до наказу Фонду державного майна від 27.02.04 № 377 (z0343-04) "Щодо затвердження Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід"емні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації" /зареестровано в Мінюсті 18.03.04р. № 343/8942/ - невід"емними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного /технічного/ стану орендованого майна та /або/ його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості. В спірному випадку об"ектом оренди була - площадка внутрішнього дворика. Таким чином, поліпшення площадки внутрішнього дворика повинні бути спрямовані на покращення її фізичного /технічного стану/, без зміни цільового призначення об"екта оренди. Використання об"екту оренди "площадки внутрішнього дворика" під будівництво, що фактично має місце - є не покращенням об"екту оренди, а припиненням його як такого. Суду не доведено, що знесення будівництва квіткового павільону призведе до зменшення ринкової вартості площадки внутрішнього дворика.

З наведених фактів суд робить висновок про те, що зведений позивачем квітковий павільон на площадці внутрішнього дворика університету не є безпосередньою складовою цієї площадки, а окремою індивідуально визначеною річчю /новоствореною/, а тому не може розцінюватися судом як - " невід"емні поліпшення орендованого майна".

З огляду на таку позицію докази позивача, надані суду та перелічені вище - не мають відношення до предмету спору. рішення судів, на що посилається позивач, свідчать про те, що між сторонами укладено договір оренди майна, а не земельної ділянки, як на це наполягає відповідач.

Розглядаючи ці заперечення відповідача в судовому засіданні - судом встановлено, що сторони між собою уклали договір оренди майна, що випливає із самого тексу договору та наведених позивачем рішень судів. Оскільки предметом спору не є визначення дійсності чи недійсності договору оренди між сторонами чи його частини - суд не вдавався в детальне вивчення предмету договору оренди / в частині визначення об"екту оренди на відповідність фактичної його наявності/, а виходив із тексту договору та статті 204 Цивільного кодексу, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, чого суду не доведено та ст. 35 Господарського процесуального кодексу.

Таким чином, в силу ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Згідно зі ст. 32 названого Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, а позов таким, в задоволенні якого слід відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст 778 Цивільного кодексу України (435-15) , суд

в позові відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.