ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПВП "Укрпромгеологія" про стягнення 5 880 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 4 772, 62 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 628 354, 53 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1 565, 78 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.11.2010 р. порушено провадження у справі № 14/077-11 за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ПВП "Укрпромгеологія" про стягнення 6 514 692, 93 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 25.05.2011 р.

25.05.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив б/н б/д на позовну заяву, у якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, у зв’язку із тим, що відповідно до рішення Шевченківського районого суду у м. Києві від 14.04.2010 р. у справі № 2-9299/2010 кредитний договір № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаний між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПВП "Укрпромгеологія", є неукладеним.

25.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 02.06.2011 р.

02.06.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 15.06.2011 р.

15.06.2011 р. у судовому засіданні представник позивача заявив про збільшення розміру позовних вимог та надав суду відповідну заяву б/н від 15.06.2011 р. про збільшення позовних вимог по справі № 14/077-11, у якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 879 600, 00 грн. заборгованості по кредиту, 1 104 713, 61 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 453 179, 01 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 84 871, 25 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом.

Заява б/н від 15.06.2011 р. позивача про збільшення позовних вимог по справі № 14/077-11 прийнята судом до розгляду.

15.06.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 06.07.2011 р.

06.07.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

30.05.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 126-2007, згідно умов п. 2.1. якого банк надає позичальнику кредит у сумі 6 000 000, 00 грн. на умовах, передбачених цим договором. Кредит надається траншами по мірі оформлення договорів застави.

Згідно п. 2.2. договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами у відповідності до наступного графіку: 1 000 000, 00 грн. – грудень 2008 р.; 1 000 000, 00 грн. –січень 2009 р.; 1 000 000, 00 грн. –лютий 2009 р.; 1 000 000, 00 грн. –березень 2009 р.; 1 000 000, 00 грн. –квітень 2009 р.; 1 000 000, 00 грн. –20.05.2009 р.

Кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 20 травня 2009 року.

Відповідно до п. 2.3. договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: для рефінансування кредиту в сумі 5 000 000, 00 грн. в ВАТ "Укрексімбанк" м.Київ та 1 000 000, 00 грн. - на оплату виробничих потреб.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати протягом дії цього договору розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20631351182504, відкритого банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області", код Банку 321057, код ЄДРПОУ 32393882 на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 16 відсотків річних.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з дати першої оплати розрахункових документів по 29 (30) число поточного місяця, та сплачуються на протязі одного банківського дня з дати їх нарахування з поточного рахунку позичальника 26005301182504 на рахунок № 20631351182504, відкритий банком в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області", код Банку 321057, код ЄДРПОУ 32393882. З останнього робочого дня місяця 30 (31) числа або (28, 29 лютого) розпочинається наступний період нарахування відсотків. Відсотки за грудень місяць нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з 30 листопада по останній календарний день грудня місяця та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого цього ж місяця.

Згідно п. 5.3. договору за несвоєчасну сплату сум кредиту, або відсотків за користування кредитом, або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно.

Пунктом 6.1. договору визначено строк його дії, згідно умов якого цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що цей договір діє до повного повернення позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору.

30.06.2009 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір про внесення змін до кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007 р.

На виконання умов договору та додаткового договору до нього позивачем 31.05.2007 р. було надано відповідачу кредит шляхом оплати товару на користь його контрагента –ЗАТ "Росава" та перераховано грошові кошти у розмірі 1 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000000289 від 31.05.2007 р. на суму 1 000 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

На виконання умов договору та додаткового договору до нього позивачем 01.06.2007 р. було надано відповідачу кредит та перераховано грошові кошти у розмірі 5 000 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000000290 від 01.06.2007 р. на суму 5 000 000, 00 грн., наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що у 2010 р. гр. ОСОБА_3 звернувся в Шевченківський районний суд м. Києва із позовом до ПВП "Укрпромгеологія", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007 р., укладеного між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2010 р. у справі № 2-9299/2010 за позовом гр. ОСОБА_3 до ПВП "Укрпромгеологія", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.

При цьому, вирішуючи зазначений спір, Шевченківський районний суд м. Києва у своєму рішенні від 14.04.2010 р. дійшов висновку про те, що кредитний договір № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаний між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", є неукладений, оскільки такий договір не містить всіх істотних умов, а неукладений договір не може бути визнаний судом недійсним.

рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2010 р. у справі № 2-9299/2010 за позовом гр. ОСОБА_3 до ПВП "Укрпромгеологія", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 цього ж кодексу рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Дана обставина та інші вищевказані обставини були встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2010 р. у справі № 2-9299/2010 за позовом гр. ОСОБА_3 до ПВП "Укрпромгеологія", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору, яке є обов’язковим для господарського суду Київської області щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору у даній справі.

Отже, суд дійшов висновку, що вищевказані обставини щодо неукладеності кредитного договору № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаного між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

У своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 879 600, 00 грн. заборгованості по кредиту, 1 104 713, 61 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 453 179, 01 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 84 871, 25 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаним між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1046 цього ж кодексу передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Статтею 1049 цього ж кодексу передбачено, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як було зазначено вище, кредитний договір № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаний між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", є неукладений, що встанолено рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14.04.2010 р. у справі № 2-9299/2010 за позовом гр. ОСОБА_3 до ПВП "Укрпромгеологія", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про визнання недійсним кредитного договору, і яке є обов’язковим для господарського суду Київської області щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору у даній справі.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У зв’язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).

Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 ст. 203 цього ж кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, та виходячи із того, що кредитний договір № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаний між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", є неукладеним, то відповідно і не виникли у зв’язку із його підписанням взаємні права і обов’язки між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" і відповідно ПВП "Укрпромгеологія" не є зобов’язаною особою перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитним договором № 126-2007 від 30.05.2007 р., в тому числі погашати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, пеню за несвоєчасне повернення кредиту, пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а тому такі позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача на свою користь 5 879 600, 00 грн. заборгованості по кредиту, 1 104 713, 61 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 453 179, 01 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 84 871, 25 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за кредитним договором № 126-2007 від 30.05.2007 р., підписаним між ПВП "Укрпромгеологія" та ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, і відповідно суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.