25 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"(далі –позивач) до закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 214 547,42 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснив наступне:

07 грудня 2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №22.1/258-КЛТ-06 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався надати відповідачу грошові кошти в кредит у межах загальної суми 1 420 711,00 євро, а відповідач зобов’язувався повернути кошти, надані йому в кредит, та сплатити проценти за користування ними.

За зверненням заступника голови правління позивача прокуратурою Київської області було проведено перевірку виконання умов договору відповідачем.

Результатами перевірки було встановлено, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України та умов договору, не виконує зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати процентів у розмірі 175 412,98 євро та 21 784,50 євро пені.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2011 року, справу призначено до розгляду 19.04.2011 року.

У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявленого позову, яке задоволенню судом не підлягало, оскільки позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

19 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні надала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідач заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом перед позивачем оплатив шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог. Крім цього, заявила клопотання про подовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 24.05.2011 року.

24 травня 2011 року представник прокуратури у судовому засіданні заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за простроченими процентами у розмірі 214 356,02 євро, суму фактичної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 693, 17 євро, заборгованість по сплаті кредиту у сумі 591 962,90 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті процентів у розмірі 9 105,86 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 16 440,34 євро.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити. Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14.06.2011 року.

14 червня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні надала доповнення до відзиву. Крім цього, заявила клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з поданням публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК"позовної заяви до закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.04.2011 року. Разом з тим, документів, що підтверджують прийняття зазначеної позовної заяви до розгляду, суду не надала, у зв’язку з чим клопотання задоволенню судом не підлягало.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 15.06.2011 року.

15 червня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Представник прокуратури у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, по причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 04.07.2011 року.

16 червня 2011 року на адресу суду представник відповідача направила заяву про застосування позовної давності, вважала, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом та пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом сплив, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

04 липня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.07.2011 року.

06 липня 2011 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти позову заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

07 грудня 2006 року між публічним акціонерним товариством "РОДОВІД БАНК"(далі –позивач) та закритим акціонерним товариством "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"(далі –відповідач) був укладений кредитний договір №22.1/258-КЛТ-06 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов’язувався надати відповідачу грошові кошти в кредит у межах загальної суми 1 420 711,00 євро, а відповідач зобов’язувався повернути кошти, надані в кредит, та сплатити проценти за користування ними.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав, що підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача за період з 07.12.2006 року до 23.01.2011 року, долученою до матеріалів справи.

Прокуратурою Київської області було проведено перевірку дотримання відповідачем умов договору, результатами якої встановлено, що відповідач, всупереч вимогам чинного законодавства України та умов договору, не виконує зобов’язань зі сплати процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

01 квітня 2011 року між відкритим акціонерним товариством "Українські промислові інвестиції"(далі –первісний кредитор) та відповідачем був укладений договір про відступлення права вимоги, згідно з умовами якого первісний кредитор частково відступив право вимоги відповідачу, а саме в розмірі 1 983 693,22 грн., що також підтверджується актом передачі права вимоги від 01.04.2011 року, долученим до матеріалів справи.

14 квітня 2011 року позивач отримав повідомлення від відповідача про відступлення останньому права вимоги первісним кредитором.

15 квітня 2011 року відповідачем у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу було оформлено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з якої вбачається, що зарахуванню підлягають:

- зобов’язання відповідача перед позивачем по сплаті грошових коштів в сумі 172 893,47 євро на погашення заборгованості за нарахованими процентами за період з 02.04.2008 року по 24.01.2011 року в рамках кредитного договору №22.1/258-КЛТ-06 від 07.12.2006 року, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 15.04.2011 року складає 1 983 693,22 грн.;

- зобов’язання позивача перед відповідачем щодо сплати грошових коштів в сумі 1 983 693,22 грн., які виникли на підставі договору про відступлення права вимоги від 01.04.2011 року та акту передачі права вимоги до вказаного договору від 01.04.2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Ч. 2 цієї статі закріплено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Договір про відступлення права вимоги жодною із сторін не оспорений.

Так, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 172 893,47 євро підлягає припиненню, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

16 червня 2011 року на адресу суду представник відповідача направила заяву про застосування позовної давності, вважала, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів та пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом сплив, тому зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Ст. 257 цього кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

П. 3 додаткової угоди до договору №3 передбачено, що сторони домовились про те, що проценти нараховані за кредитним договором за період з 07.12.2006 року по 31.03.2008 року включно будуть сплачені відповідачем в строк до 01.04.2008 року включно.

Згідно з п. 1 додаткової угоди до договору №5, сторони домовились, що проценти за користування кредитом згідно кредитного договору за період з 30.07.2008 року по 25.05.2009 року будуть сплачені до 29.05.2009 року включно.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом за період з 07.12.2006 року до 31.03.2008 року сплив 02.04.2011 року, а за користування кредитом за період з 30.07.2008 року до 25.05.2009 року спливає 30.05.2012 року. При цьому, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права 25.03.2011 року.

Так, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом не сплив, тому вимога позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню частково.

Крім цього, представник відповідача вважала, що для стягнення пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом також сплив строк позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

П. 1 ч. 2 цієї статті закріплено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, строк позовної давності для вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідачу за період з 07.12.2006 року до 31.03.2008 року, сплив 02.04.2009 року.

Так, суд дійшов висновку, що строк позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом, нарахованих відповідачу за період з 30.07.2008 року до 25.05.2009 року, сплив 30.05.2009 року.

Тому, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за прострочення виплати процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

24 травня 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за простроченими процентами у розмірі 214 356,02 євро, суму фактичної заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 1 693, 17 євро, заборгованість по сплаті кредиту у сумі 591 962,90 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості по сплаті процентів у розмірі 9 105,86 євро, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 16 440,34 євро.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Ч. 3 ст. 46 цього кодексу встановлено, що до заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог, подану від імені самого позивача, не було додано документу, що підтверджує доплату державного мита в установленому законом порядку, у зв’язку з чим, заява позивача до розгляду судом не приймалась.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з позовів, що подаються до суду та господарського суду в іноземній валюті, а також за дії та операції в іноземній валюті державне мито сплачується в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 1054, ст. 599, ч. ч. 1, 2 ст. 601, ст. 256, ст. 257, ст. 253, ч. 1 ст. 254, ч. 5 ст. 261, ч. 1 ст. 260, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ч. ч. 2, 3 ст. 46, ст. ст. 82- 85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", суд

Провадження у справі в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 172 893,47 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 1 998 648,51 грн., припинити.

Позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"до закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"(Київська обл., Бородянський р-н, с.м.т. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, 44, код 33710647) на користь публічного акціонерного товариства "РОДОВІД БАНК"(м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, код 14349442) проценти за користування кредитом у розмірі 2 519,51 євро (дві тисячі п’ятсот дев’ятнадцять євро 51 цент), що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 29 125,54 грн. (двадцять дев’ять тисяч сто двадцять п’ять грн. 54 коп.). В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "ЛАМІТЕК-УКРІЗОЛІТ"(Київська обл., Бородянський р-н, с.м.т. Клавдієво-Тарасове, вул. Карла Маркса, 44, код 33710647) до Державного бюджету України 291,26 грн. (двісті дев’яносто одну грн. 26 коп.), що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 25,20 євро (двадцять п’ять євро 20 центів) витрат на сплату державного мита; 3,07 грн. (три грн. 07 коп.), що за офіційним курсом НБУ станом на 05.07.2011 року становить 0,27 євро (нуль євро 27 центів) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.