За позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м.Житомір

до Публічного акціонерного банку Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ

Третя особа, на боці позивача: ОСОБА_3, м.Житомір

Третя особа, на боці відповідача: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_4, м.Житомір

про розірвання договір

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 1757-0 від 14.04.2010 р.

Третя особа, на боці позивача: не з'явилася

Третя особа, на боці відповідача: не з'явилася

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача Публічного акціонерного банку Комерційний банк "Приватбанк" про:

- розірвання кредитного договору № МК312-07 від 09.11.2007 р. ;

- договору застави автотранспорту № МК312-07 від 12.11.2007 р.;

- договору іпотеки від 14.11.2007 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними підставами, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № МК312 -07 від 09.11.2007 р., договір застави автотранспорту № МК312-07 від 12.11.2007 р., договір іпотеки від 14.11.2007 р., позивач як фізична особа - підприємець займається міжнародними вантажними перевезеннями і кредитні кошти отримав для придбання вантажного автомобіля для збільшення обсягів перевезення та отримання прибутку. Відповідно до графіку погашення кредиту та процентів був визначений щомісячний платіж, який складав до 15 000 грн., зазначений платіж для позивача був не підсильний, оскільки вартість послуг, щодо перевезення, які він надав третім особам дозволяв сплачувати банку платежі вчасно та в повному обсязі, тобто у момент укладання кредитного договору він не міг знати, що вартість послуг на перевезення вантажу суттєво знизиться у зв'язку із дією світової економічної кризи. Зазначає, що у зв'язку з тим, що заборгованість виникла не з вини позивача, оскільки він мав намір отримати кредитні кошти та відповідно повернути їх, але стягнення одразі всієї суми може призвести до дестабілізації роботи та фактичного банкрутства. Вказує на те, що позивач зверталася до відповідача з проханням розглянути питання реструктуризації заборгованості по кредитному договору шляхом продовження строків дії договору до листопада 2009 р. та зменшеня щомісячних платежів до прийняття рівня, враховуючи своєчасне та стальне погашення заборгованості але Банк відповіді не надав. В обґрунтування своїх вимог посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірних договорів, внаслідок чого останні підлягають розірванню.

Позивач 04.07.2011 р. надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у своїх запереченнях від 05.07.2011 року позовні вимоги вважає необгрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

09 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (Банк ) і СПД ОСОБА_1 (позичальник ) укладено кредитний договір № МК 312-07, відповідно до якого Банк зобов'язується надати позичальнику в кредит у межах суми, обумовленої в п.1.2 договору на строк і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриманий кредит і сплатити відсотки, а також виконати інші зобов'язання у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору сума кредиту складає 384 906грн.

Строк повернення кредиту, відсотків та винагороди відповідно графіку погашення кредиту, але не пізніше 08.11.2011 р. (п.1.3 кредитного договору). Кредит надається на споживчі цілі .

В забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за кредитним договором №МК312-07 від 09.11.2007 між сторонами були підписані:

- договір іпотеки від 14.11.2007 р., за умовами якого позивач передає відповідачу квартиру № 712, що знаходиться в м. Житомиру.

- договір застави автотранспорту № МК312-07 від 12.11.2007 р., за яким позивач передає у заставу відповідачу належне йому майно, а саме: автомобіль DAF (модель: ТЕ95ХР, рік випуску: 2001, тип ТЗ: сідловий тягач-Е, № кузова/шасі: SАТТЕLZUGМАSСНІМЕ, НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2); причіп SСНМITZ (модель: SРR 24, рік випуску: 1998, тип ТЗ: н/причіп бортовий-Е, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд приймає до уваги заперечення відповідача та вважає позовні вимоги недоведеними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Розірвання договору в зв'язку з істотною зміною обставин є самостійним випадком припинення договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, який істотним чином порушений внаслідок неочікуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волевиявлення сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору. Проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги, зокрема, про розірвання договору.

Як вказувалось вище, обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договорів позивач у момент укладання кредитного договору він не міг знати, що вартість послуг на перевезення вантажу знизиться, у зв'язку із дією світової економічної кризи.

Одночасно, позивачем всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що під час укладання спірних правочинів він не міг передбачити погіршення економічної ситуації в Україні.

Крім цього, згідно із ст. 652 Цивільного кодексу України договір внаслідок істотної зміни обставин може бути розірваний на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як встановлено судом, позивачем у позові конкретно не визначено, які саме обставини, якими сторони керувались під час підписання спірних договорів, істотно змінились, а лише зроблені посилання на настання фінансової кризи.

Позивачем не доведено того факту, що в момент підписання спірних договорів, сторони виходили з того, що зміна таких обставин, не настане.

Як наслідок, враховуючи невизначення позивачем конкретних обставин, які істотно змінились після підписання спірних правочинів, неможливим є й встановлення причин, якими зумовлена така зміна, визначення наявності у позивача можливості усунути такі причини при їх виникненні при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Посилання позивача на настання фінансової світової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, не може бути самостійно віднесена до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались, та підставою для розірвання договорів.

Позивачем також всупереч вимог ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано жодних документів, які б підтверджували той факт, що виконання спірних договорів порушить співвідношення майнових інтересів сторін, позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договорів.

Відповідно до ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачем наявності істотної зміни обставин, позовні вимоги розірвання кредитного договору № МК312-07 від 09.11.2007 р., договору застави автотранспорту № МК312-07 від 12.11.2007 р.; договору іпотеки від 14.11.2007 р. підлягають залишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В позові відмовити.

рішення підписано 08.07.2011 року